АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Сітайло О.М.,

суддів Фрич Т.В., Юрдиги О.С.,

за участю прокурора Сіліної Н.В.,

скаржника ОСОБА_1,

особи, щодо якої порушено

кримінальну справу ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляцією ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про визнання незаконною бездіяльність Генеральної прокуратури України при розгляді її заяви про злочин від 05.05.2012 року.

Не погоджуючись із постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року ОСОБА_1 подала апеляцію, в якій просить оскаржувану постанову скасувати як незаконну та необгрунтовану, прийняти нову, якою визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України при розгляді її заяви від 05.05.2012 року про порушення кримінальної справи щодо прокурора Святошинського району м. Києва ОСОБА_3; зобов'язати начальника відділу внутрішніх розслідувань та запобігання корупції управління внутрішньої безпеки ГПУ ОСОБА_4 діяти згідно вимог кримінально-процесуального законодавства України та скасувати постанову старшої слідчої Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_5 від 20.08.2008 року; вжити передбачені кримінально-процесуальним законодавством України заходи до виконання постанови Святошинського районного суду м. Києва від 25.09.2007 року по справі №1-20/08 щодо ОСОБА_2 про встановлення причетності громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до заподіяння ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень; притягти до кримінальної відповідальності старшу слідчу Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_5 на підставі приводів до порушення кримінальної справи встановлених відповідно ст. 94 КПК України постановою Святошинського районного суду м. Києва від 05.06.2008 року; притягти до кримінальної відповідальності прокурора Святошинського району м. Києва ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 368, 376 КК України.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, заява про злочин від 05.05.2012 року подана нею до ГПУ з дотриманням вимог ст. 95 КПК України; невиконання постанови Святошинського районного суду м. Києва від 05.06.2008 року є підставою до порушення кримінальної справи щодо старшої слідчої Святошинського РУГУ МВС України ОСОБА_5

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, скаржника та особи, щодо якої порушено кримінальну справу, які підтримали апеляцію та просили її задовольнити; вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Положеннями ст. 97 КПК України передбачено, що по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити в порушенні кримінальної справи, направити заяву або повідомлення за належністю.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 положення ст. 97 КПК України в системному зв'язку з положеннями ч. 2 ст. 55 Конституції України, ч. 3 ст. 110, ч. 5 ст. 234, ч. 2 ст. 236 КПК України, ч. 2 ст. 2, п. 2 ч. 3 ст. 17 КАС України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинювані або підготовлювані злочини суди повинні вирішувати у кримінальному судочинстві.

Змістом зазначеної норми кримінально-процесуального закону передбачена обов'язкова наявність заяви або повідомлення про злочин, яким, відповідно до ст. 11 КК України, є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Заява або повідомлення про злочин повинні відповідати вимогам ст. 95 КПК України.

Чинним Кримінальним кодексом України передбачені діяння, що вважаються злочинами, ознаки їх об'єктивної і суб'єктивної сторони та в чому вони полягають, кваліфікуючі ознаки злочинного діяння та інше. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомлення об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. За такими заявами чи повідомленнями повинні прийматись передбачені законом процесуальні рішення, в тому числі і винесення постанов.

Системний аналіз норм КПК України дає підстави для висновку, що лише заяви або повідомлення про злочин, подані відповідно до вимог ст. 95 цього Кодексу, тягнуть за собою обов'язок органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді провести перевірку в порядку ст. 97 КПК України та прийняти одне з передбачених цією статтею рішень. Такі заяви мають бути відібрані з попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину і повинні містити конкретні відомості про вчинення діяння, що містить ознаки того чи іншого злочину, передбачені диспозиціями відповідних статей КК України.

Таким чином, предметом оскарження в порядку кримінального судочинства є дії або бездіяльність прокурора щодо заяв або повідомлень про злочини, поданих відповідно до вимог ст. 95 КПК України. Скарги на інші дії або бездіяльність цього суб'єкта владних повноважень підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Як убачається з матеріалів справи, 05.05.2012 року ОСОБА_1 подала до ГПУ заяву про злочин, в якій просила порушити кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 364, 366, 368, 376, 382 КК України щодо прокурора Святошинського району м. Києва ОСОБА_3, а 20.08.2012 року - скаргу до Печерського районного суду м. Києва, в якій просила визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України при розгляді її заяви від 05.05.2012 року про порушення кримінальної справи та зобов'язати начальника відділу внутрішніх розслідувань та запобігання корупції управління внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 розглянути вказану заяву відповідно до вимог ст. 97 КПК України.

Листом №09/1-21609-08 від 18.08.2012 року ОСОБА_1 повідомлено, щовід

■fiJJ-*. Св/f-J ІЄод- Q$

ОСОБА_1

АДРЕСА_1

Звернення щодо необгрунтованого, на Вашу думку, засудження ОСОБА_2, порушення кримінальних справ стосовно працівників равоохоронних органів розглянуто.

Установлено, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від

доводи її звернень про наявність у діях слідчих по кримінальній справі щодо ОСОБА_2 ознак службових злочинів через невиконання постанови Святошинського районного суду м. Києва від 05.06.2008 року про судові доручення від 25.09.2007 року та 05.06.2008 року перевірялися прокуратурою Святошинського району м. Києва. За результатами перевірок прокуратурою Святошинського району м. Києва постановою від 06.05.2008 року в порушенні кримінальної справи щодо старшого слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 та інших за ст. ст. 364-366, 384 КК України відмовлено. Крім того, 01.08.2008 року прокуратурою Святошинського району м. Києва відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо старшого слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст. 382 КК України. 14.09.2009 року прокуратурою м. Києва винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо прокурора Святошинського району м. Києва ОСОБА_3

За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 20.08.2012 року, суд першої інстанції залишив її без задоволення, мотивувавши прийняте рішення тим, що прокурор у межах наданих йому повноважень вірно визначився зі статусом заяви ОСОБА_1 від 05.05.2012 року та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для прийняття по ній рішення в порядку кримінально-процесуального закону, про що повідомив скаржника.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги, оскільки зі змісту заяви ОСОБА_1 від 05.05.2012 року убачається, що в ній не зазначені об'єктивні дані, що свідчили б про ознаки злочинів, передбачених ст. ст. 364, 366, 368, 376, 382 КК України, в діях прокурора.

Вимоги скаржника про зобов'язання прокурора вчинити дії не належать до компетенції суду в межах чинного КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що стали б підставою для скасування постанови суду, з наведених апелянтом мотивів, колегією суддів не встановлено, а тому апеляція скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про визнання незаконною бездіяльність Генеральної прокуратури України при розгляді її заяви про злочин від 05.05.2012 року, - без зміни.

Судді:

_______________ ______________ ______________

Сітайло О.М. Фрич Т.В. Юрдига О.С.