АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого Глиняного В.П.,

суддів Присяжнюка О.Б., Одинця В.М.,

з участю прокурора Сіліної Н.В.

представник засудженого ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві апеляцію з доповненнями ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 31 серпня 2012 року, винесену по розгляду її скарги на бездіяльність Генеральної прокуратури України,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2, яка діє за довіреністю в інтересах засудженого за ст.121 ч.2 КК України до 9 років позбавлення волі ОСОБА_3, звернулась до Печерського районного суду м. Києва із скаргою, в якій просила визнати протиправною бездіяльність Генерального прокурора України щодо не реагування на невиконання слідчим Святошинського РУГУ МВС України ОСОБА_11 судового рішення від 25.09.2007 року у кримінальній справі № 1-20\08 відносно ОСОБА_3. Також ОСОБА_2 просила зобов'язати Генерального прокурора України скасувати постанову слідчого Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_11 від 20.08.2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи, притягти до кримінальної відповідальності слідчого ОСОБА_11 на підставах, встановлених постановою Святошинського районного суду м. Києва від 05.06.2008 року, та прокурора Святошинського району міста Києва ОСОБА_5 за ст.368, 376 КК України, та вжити заходи по виконанню постанови Святошинського районного суду м. Києва від 25.09.2007 року по встановленню причетності гр.гр. ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до заподіяння потерпілому ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень.

31 серпня 2012 року суд відмовив у задоволенні скарги, зазначивши, що за скаргами та заявами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо невиконання судового доручення (рішення ) прокуратурою Святошинського району м. Києва, прокуратурою міста Києва виносились постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, тоді як Генеральна прокуратура України процесуальних рішень не постановляла, а тому у справі відсутні підстави, за якими було б можливо зобов'язати Генеральну прокуратуру України вчинити певні процесуальні дії.

В апеляції скаржник просить скасувати постанову районного суду та постановити нове рішення, яким задовольнити вимоги її скарги. В обґрунтуванні апеляції скаржник посилається на неповноту з'ясування судом обставин, які оскаржувались, що призвело до неправильних висновків суду, на неправильність трактування судом ст. 19 Конституції України та неврахування при прийнятті рішення положень ст.55 Конституції України, рішень Конституційного суду України, за якими суд може розглядати скарги на бездіяльність Генеральної прокуратури України та приймати рішення, яким може зобов'язати прокуратуру прийняти відповідні процесуальні рішення. В доповненнях до апеляції ОСОБА_2 вважає, що справа розглянута не уповноваженим на те суддею.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_2, яка підтримала вимоги власної апеляції з доповненнями, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція з доповненнями скаржника не підлягає задоволенню, за наступних підстав.

Залишаючи скаргу ОСОБА_2 без задоволення, суд першої інстанції зазначив, що суд не наділений правом визнавати бездіяльність прокурора неправомірною та незаконною, а також зобов'язувати його вчиняти певні дії, оскільки це не передбачено чинним кримінально-процесуальним законодавством та констатував, що скарги та заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо невиконання судового доручення, незаконного засудження, вчинення злочину слідчим та прокурором неодноразово надходили до Генеральної прокуратури України, за якими скаржникам надавались відповіді та прокуратурою Святошинського району м. Києва, прокуратурою м. Києва приймались процесуальні рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. Разом з тим, Генеральна прокуратура України діяла в межах відповідно до ст. 97 ч.2 КПК України направляючи заяву або повідомлення за належністю. Генеральним прокурором України не винесено жодного процесуального рішення, яке могло бути оскаржено згідно вимог діючого кримінально-процесуального кодексу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, та вважає, що вони є законними та обґрунтованими, оскільки вони відповідають вимогам чинного кримінально - процесуального закону.

Доводи апелянта про те, що справа розглянута не уповноваженим на те суддею, а заява про відвід судді, який розглядає справу вирішується постановою голови районного суду є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 57 КПК України заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 31 серпня 2012 року, якою залишена без задоволення скарга ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_2 - без задоволення.

Судді: 1. 2. 3.