АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Сєверової Є.С., Сидоренко І.П.

при секретарі - Криворучці Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 20 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

встановила:

У липні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2 та просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що належить йому на праві користування, шляхом перенесення огорожі, яка збудована на його земельній ділянці.

Свої вимоги мотивував тим, що рішенням Київського районного суду м.Одеси від 10 жовтня 1990 року був встановлений порядок користування спірною земельною ділянкою, однак ОСОБА_2, яка є суміжним землекористувачем незаконно збудувала огорожу на земельній ділянці, що знаходиться у його користуванні і безпідставно користується нею, а тому він змушений звернутись до суду. ( а.с.3-4)

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 20 грудня 2011 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. (а.с.178-179)

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1 з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 обґрунтовано виходив з того, що між сторонами склався довготривалий порядок користування спірною земельною ділянкою і правових підстав для його зміни немає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно п.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд, згідно п.1 ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих

________________________________

Головуючий по 1-й інстанції - Огренич І.В. Справа №22ц/1590/4502/12

Доповідач - Погорєлова С.О. Категорія:45

сторонами доказів.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного народного суду м.Одеси від 10 жовтня 1990 року був визначений порядок користування земельною ділянкою площею 1470 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 між співвласниками - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ОСОБА_4 визначена земельна ділянка площею 358,17 кв.м., а ОСОБА_6 і ОСОБА_5 - ділянка площею 1111,83 кв.м.(а.с.13,14) За змістом указаного рішення суду та Ухвали Одеського обласного суду від 22.01.1991 року, якою залишено без змін рішення першої інстанції, вбачається, що судом встановлено, що між сторонами склався певний порядок користування земельною ділянкою, який був визначений ще попередніми власниками. (а.с.203-208)

Рішення Київського районного народного суду м.Одеси від 10 жовтня 1990 року було виконано, встановлена огорожа, про що державним виконавцем складений відповідний акт від 23.04.1991 року.(а.с.209-211)

Рішенням Виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів №679 від 06.12.991 року був затверджений розрахунок ідеальних часток по домоволодінню АДРЕСА_1. Вирішено видати свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на 11/50 частин домоволодіння взамін свідоцтва про право на спадщину від 07.01.1969 року; ОСОБА_6 - на 2/5 частини домоволодіння взамін договору купівлі - продажу від 18.11.1987 року; ОСОБА_4 - на 19/50 частин домоволодіння взамін договору купівлі - продажу від 03.11.1989 року.(а.с.16)

18.03.1992 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_7 був укладений договір купівлі - продажу 3/50 частин по домоволодіння АДРЕСА_1.(а.с.149)

Рішенням Виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів №743 від 18.08.1995 року ОСОБА_4 наданий дозвіл на реконструкцію належної йому частини домоволодіння АДРЕСА_1.

05.08.1997 року ОСОБА_4 продав ОСОБА_8 незакінчений будівництвом житловий будинок літ. «П», який , в свою чергу, 24.11.2000 року продав його ОСОБА_1(а.с.6,152)

Відповідно до положень ст.42 ЗК (в редакції 13 березня 1992 року) при належності житлового будинку й земельної ділянки на праві спільної часткової власності співвласники визначають в угоді порядок розпорядження земельною ділянкою та користування нею пропорційно розміру часток кожного у спільній власності. Так само визначається зазначений порядок і учасниками спільної власності на житловий будинок та господарські будівлі ще не приватизованої ними земельної ділянки, що знаходиться і їх користуванні чи володінні. Угода між співвласниками про користування земельною ділянкою та розпорядження нею є обов'язковою для особи, яка згодом придбала відповідну частку в спільній власності на житловий будинок.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що порядок користування земельною ділянкою визначений попередніми власниками є обов'язковим для ОСОБА_1

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №50 від 28.02.2002 року 2-х поверховий житловий будинок літ. «П» з мансардою, житловою площею 75,9 кв.м., загальною площею 197,7 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 який належить ОСОБА_1 був прийнятий в експлуатацію. Будинок побудований позивачем був визначений як окремий об'єкт нерухомості з новою адресою. Зобов'язано ОСОБА_1 переоформити, у встановленому законом порядку документи на право користування земельною ділянкою. 28 березня 2003 року ОСОБА_1 отримав Свідоцтво про право власності на домоволодіння в цілому АДРЕСА_1 (а.с10,12)

Відомостей про те, що ОСОБА_1 звертався у встановленому законом порядку до компетентного органу для оформлення право користування земельної ділянки матеріали справи не містять.

Доводи апелянта про порушення його права користування земельною ділянкою спростовуються його же поясненнями, про те, що паркан, який розділяє земельні ділянки стоїть з часу придбання ним незакінченого будівництвом житлового будинку у ОСОБА_8, ОСОБА_2 границі ділянок не змінювала, огорожу не переносила.

Оскільки право власності або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі та одержання документу, що посвідчує це право, тому лише за цих умов особи, які вважають свої права порушеними, вправі порушувати питання про усунення перешкод в користуванні наданою їм земельною ділянкою, вимагати її повернення з користування інших осіб.

Суд першої інстанції врахував указані положення закону і обґрунтовано вважав позов ОСОБА_1 безпідставним.

Довід апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не врахований висновок судової будівельно - технічної експертизи №15816 від 20.04.2011 року, якою встановлено, що в користуванні позивача знаходиться 334 кв.м., що не відповідає площі, яка встановлена рішенням суду 1990 року є неспроможним, оскільки експертиза встановила фактичний розмір земельної ділянки, проте цей висновок не спростовує тієї обставини, що паркан був встановлений на виконання рішення суду у 1991 році, і саме з цього часу між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 був встановлений порядок користування загальною ділянкою, площею 1464 кв.м.

Інші доводи апеляційної скарги не носять правового характеру і не спростовують правильних виводів суду першої інстанції.

При зазначених обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Київського районного суду м.Одеси від 20 грудня 2011 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ч.1 п.1 ст.307, 308, 314, 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Одеси від 20 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Сєвєрова Є.С.

Сидоренко І.П.