АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сєвєрової Є.С., Сидоренко І.П.
при секретарі - Криворучці Ю.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 09 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Шоста Одеська державна нотаріальна контора про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом та заповіту частково недійсними, про поновлення строку для прийняття спадщини,-
встановила:
У лютому 2011 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Шоста Одеська державна нотаріальна контора м.Одеси та після уточнення позовних вимог просив визнати строк для прийняття спадщини у вигляді ј частини АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 пропущеним з поважних причин; визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 12.09.2003 року, видане Шостою Одеською державною нотаріальною конторою ОСОБА_5 на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 частково недійсним; визнати заповіт ОСОБА_5 від 03.10.2007 року, посвідчений Шостою Одеською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_3 частково недійсним; визнати за ним право власності на ј частини АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.(а.с. )
Свої вимоги мотивував тим, що після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина у вигляді Ѕ частини АДРЕСА_1 та дачі в АДРЕСА_2. Спадкоємцями майна першої черги за законом були він та дружина батька ОСОБА_5 Він пропустив встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, так як в цей час перебував в достроковому відрядженні за межами України. Спадщину прийняла ОСОБА_5 у вигляді Ѕ частини майна, що належало батькові при житті. Дачу згодом ОСОБА_5. продала, виїхала до м.Москва Російської федерації до родичів. 21.04.2006 року вона знялась з реєстраційного обліку в м.Одесі, прийняла Російське громадянство, а спірну квартиру до 2010 року здавала піднайм.
В серпні 2010 року ОСОБА_5 приїхала до Одеси і в ніч на ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Все своє майно, у тому числі прийняте після смерті його батька (її чоловіка), вона заповіла ОСОБА_3, таким чином ввела його в оману, так як заповіт обіцяла залишити на його ім`я, в зв`язку з чим він довгий час до суду не звертався. (а.с.6-8, 92-96)
________________________________
Головуючий по 1-й інстанції - Свячена Ю.Б.. Справа №22ц/4731/4153/12
Доповідач - Погорєлова С.О. Категорія:47
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 09 лютого 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, визнаний таким, що пропущений з поважних причин, у зв'язку з чим поновлений судом. Свідоцтво про право на спадщину за законом від 12.09.2003 року, видане Шостою Одеською державною нотаріальною конторою м.Одеси ОСОБА_5 на Ѕ частину АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_4, визнано частково недійсним. Заповіт, складений ОСОБА_5 від 03.10.2007 року, посвідчений Шостою Одеською державною нотаріальною конторою м.Одеси визнаний частково недійсним. ОСОБА_2 визнаний спадкоємцем за законом ј частини АДРЕСА_1 В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. (а.с.216-219)
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 з наступних підстав.
Відповідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення Приморського районного суду м.Одеси від 09 лютого 2012 року не відповідає.
Судом встановлено, що АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Органом приватизації державного житлового фонду Приморського району м.Одеси 10.02.200 року, за №0115, зареєстрованого в ОМБТІ та РОН 09.03.2000 року в реєстровій книзі №347пр, на стр.№167,за р.№770.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
ОСОБА_5 є дружиною померлого, ОСОБА_2 - сином померлого.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на Ѕ частину АДРЕСА_1
Спадкову справу №341/2003 до майна ОСОБА_4 заведено в Шостій Одеській державній нотаріальній конторі14.05.2003 року за заявою про прийняття спадщини дружини померлого - ОСОБА_5, яка проживала за тією ж адресою.
12.09.2003 року на ім'я ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частину АДРЕСА_1
ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини після смерті батька до нотаріальної контори не звертався.
07.02.2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом та заповіту частково недійсним і визнання права власності на частину спадкового майна. 06.02.2012 року ОСОБА_2 свої вимоги доповнив вимогою про визнання строку для прийняття спадщини після смерті батька пропущеним з поважних причин.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику в справах про спадкування", відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.
За положеннями ст. ст. 548, 549 ЦК Української РСР, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнавалася належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Прийняття частини спадкового майна означає прийняття спадщини в цілому.
Суд першої інстанції указані обставини і норми Закону до уваги не прийняв і дійшов передчасного висновку про те, що ОСОБА_2 пропустив встановлений законом строк для звернення до нотаріальної контори для прийняття спадщини з поважної причини.
Відповідно до положень ст.548 ЦК Української РСР в редакції 1963 року, для прийняття спадщини необхідно волевиявлення спадкоємця і вчинення певних дій. Зокрема, спадкоємець повинен з'явитись до нотаріуса за місцем відкриття спадщини чи надіслати заяву про бажання або не бажання приймати спадщину, чого, як встановлено судом, ОСОБА_2 не вчинив до теперішнього часу.
Доводи ОСОБА_2 про те, що він мав домовленість з ОСОБА_5 про те, що вона оформить спадщину на своє ім'я, а потім складе заповіт на його ім'я є недоведеними, крім того обізнаність про наявність або відсутність заповіту правового значення для звернення до нотаріальної контори у встановлений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини немає, оскільки вимоги для оформлення спадщини є однаковими як для спадкоємців за законом, так і спадкоємців за заповітом. Будучи сином померлого ОСОБА_4 , ОСОБА_2 знав про належне йому як спадкоємцю першої черги за законом право на спадкування і для оформлення спадщини, яку бажав прийняти повинен був вчинити визначені законом дії на прийняття спадщини. Натомість на протязі 9 років до нотаріальної контори для оформлення спадкових справ ОСОБА_2 не звертався.
Зі змісту позовних вимог, підтриманих позивачем в ході розгляду справи, вбачається, що ОСОБА_2 доводить в суді не факт вступу в управління чи володіння спадковим майном померлого ОСОБА_4 протягом шесті місяців з дня відкриття спадщини в сенсі положень п.1 ч.1 ст.549 ЦК Української РСР в редакції 1963 року, а, посилаючись на поважність причин не виконання ним вимог п.2 ч.1 ст.549 ЦК Української РСР в редакції 1963 року, заявляє про визнання строку для прийняття спадщини пропущеним з поважних причин.
Встановлено, що судом першої інстанції розглянуто по суті вимоги ОСОБА_2 про визнання строку для прийняття спадщини пропущеним з поважних причин, оскільки саме ці вимоги було заявлено, їх обґрунтованість доводилась позивачем. Проте, суд в порушення приписів ст.11 ЦПК України, принципу диспозитивності цивільного судочинства, який передбачає, що суд розглядає справу не інакше як за зверненням осіб, поданим відповідно цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, розглянув вимогу, яка позивачем не заявлялася про поновлення строку на прийняття спадщини.
Статтею 550 ЦК Української РСР в редакції 1963 року передбачено продовження встановленого ч.2 ст.549 цього Кодексу строку на прийняття спадщини за умови поважності причин пропуску строку.
Поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини перевірялось судом, проте судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції і цієї частині.
Довід позивача про перебування за умовами роботи в довгостроковому відрядженні за межами України - в місті Алмата, Республіка Казахстан з метою проведення маркетингових досліджень, налагодження експортно - імпортних, коопераційних та торгівельно - виробничих зв'язків на період 07.04.2003 року по 05.12.2003 року не може вважатися допустимим доказом не лише шестимісячного строку, визначеного законом для вчинення спадкоємцем дій, що свідчать про прийняття спадщини, а й причин тривалого (9 років з часу відкриття спадщини) не звернення до суду з позовом про продовження строку на прийняття спадщини.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази мають бути належними і допустимими. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом першої інстанції надана неналежна оцінка доказам, які представлені ОСОБА_2, щодо їх належності і допустимості, у зв'язку з чим зроблений помилковий висновок про часткове задоволення позову.
При указаних обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим рішення Приморського районного суду м.Одеси від 09 лютого 2012 року підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті заявлених позовних вимог.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 09 лютого 2012 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поновлення строку, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом та заповіту частково недійсними та визнання права власності в порядку спадкування - відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий Погорєлова С.О.
Судді Сєвєрова Є.С.
Сидоренко І.П.