Справа № 11-711 /2006
Категорія ст. ст. 125 ч.І,
129 ч.І КК України
УХВАЛА
Іменем України
26 вересня 2006 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Романова О.В.,
суддів Захарчука СВ. та Яковлева С.В.
з участю
прокурора Вдовиченка І.М.,
потерпілої ОСОБА_1.
та засудженого ОСОБА_2.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцію засудженого ОСОБА_2. на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 21 липня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець АДРЕСА_1 Житомирського р-ну Житомирської обл., громадянин України, з вищою освітою, непрацюючий, розлучений, маючий на утриманні одну неповнолітню дитину, проживаючий в АДРЕСА_1, раніше несудимий, засуджений :
· за ст.125 ч.І КК України на 100 годин громадських робіт ;
· за ст. 129 ч. 1 КК України на 2 місяці арешту.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно засудженому ОСОБА_2. призначено покарання у виді 2 місяців арешту.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_2. змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту із залу суду.
Строк відбуття призначеного покарання засудженому ОСОБА_2. постановлено обчислювати з моменту арешту - 21 липня 2006 року.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_2. на відшкодування заподіяної моральної шкоди на користь потерпілих : ОСОБА_1. - 150 грн.; ОСОБА_3. - 300 грн..
Речові докази по справі постановлено повернути потерпілій.
Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_2. визнано винним та засуджено за вчинення злочинів при наступних обставинах.
Так, 26 вересня 2005 року близько 18-ої години в АДРЕСА_1 ОСОБА_2., прийшовши додому, почав сваритися на свою неповнолітню дочку - ОСОБА_3, та, висловлюючись при цьому брутальною лайкою, зірвав зі стіни килим і сокирою порубав його.
Побоюючись агресивної поведінки ОСОБА_2., ОСОБА_3 зателефонувала на роботу своїй матері - ОСОБА_1., і попрохала її терміново приїхати додому.
Після прибуття ОСОБА_1. додому між нею і ОСОБА_2 на грунті неприязних стосунків почалася сварка, під час якої останній погрожував ОСОБА_1 вбивством та наніс їй удари руками та ногами по тулубу, спричинивши фізичну біль. Неповнолітня ОСОБА_3 з метою захисту своєї матері зробила спробу відтягнути батька, однак він схопив її лівою рукою за шию, чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді садна на шиї, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я. Внаслідок активного опору ОСОБА_3 змогла вирватись від батька.
ОСОБА_2 в цей час продовжував сваритися з ОСОБА_1. При цьому він погрожував їй вбивством, а потім, використовуючи молоток та сокиру, пошкодив предмети домашнього вжитку. Тоді ж він в присутності неповнолітньої дочки погрожував застосуванням сокири стосовно ОСОБА_1 з метою її вбивства. Неповнолітня ОСОБА_3, сприймаючи погрозу батька як таку, що може бути ним виконана, застосувала до останнього газовий балончик, випустивши вмістиме балончика йому в обличчя. Після цього потерпілі вибігли з квартири на вулицю та викликали працівників міліції.
В апеляції засуджений ОСОБА_2. вважає вирок щодо нього незаконним, так як призначене йому покарання за своїм видом є надто суворим і не відповідаючим ступеню тяжкості скоєного ним та даним про його особу, а тому просить змінити вирок і звільнити його від відбування призначеного покарання.
Зазначає, що неприязні стосунки зі своєю колишньою дружиною -ОСОБА_1, з якою розлучений з 2004 року, виникли у 2003 році. На протязі вказаного часу колишня дружина намагається позбавити його права на житло, яке ним було отримано у 1987 році.
Стверджує, що 26 вересня 2005 року дочка ОСОБА_3 після розмови з ним зателефонувала матері. Він же в пориві гніву дійсно зірвав зі стіни килим, але не рубав його. Остання обставина стверджується тим, що ковдра не має ні порубів, ні порізів.
Коли додому прийшла ОСОБА_1, то почала ображати його і між ними виникла сварка. Він же намагався випровадити її з квартири, взявши за лікоть, але в цей час підбігла дочка і бризнула йому в очі якоюсь сумішшю. Відштовхнувши дочку, він пішов у ванну щоб помити очі. При цьому прохав дочку викликати працівників міліції. Не дочекавшись працівників міліції, він після 23-ої години поїхав до матері в АДРЕСА_2.
В той день він не брав у руки сокиру та молотка, а порізи на підлозі існували вже 3-4 роки, що може підтвердити працівник міліції ОСОБА_4., який на той час працював дільничим інспектором. Експертиза ж з цього приводу також не проводилась.
Як стверджує автор апеляції, він також : не рубав жилетку колишньої дружини і на підлозі відсутні сліди від сокири, так як там настелений лінолеум ; не бив ОСОБА_3 руками і ногами, що підтверджується висновками експертизи, згідно якої тілесні ушкодження у потерпілої відсутні.
Звертає увагу апелянт і на протиріччя в показаннях потерпілих, які свідчать про неправдивість їх показань.
Крім того, засуджений посилається на те, що суд при призначенні йому покарання не взяв до уваги такі обставини : він здійснює догляд за хворою матір'ю, яка перенесла два інсульти ; до кримінальної відповідальності притягується вперше ; позитивно характеризується за місцем проживання ; нині він має іншу сім'ю ; своєї вини, крім як у брутальній лайці, він не визнає, так як нічого такого не вчиняв, а у вчиненому щиро розкаюється і запевняє, що більше такого не трапиться.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_2., який підтримав подану апеляцію, але не зміг визначитись зі своєю правовою позицією, так як просив або закрити справу за відсутністю в його діях складу злочину або направити справу на додаткове розслідування, пояснення потерпілої ОСОБА_1., яка підтримала апеляцію засудженого ОСОБА_2., але вважала, що судом були правильно встановлені фактичні обставини справи і вирок обгрунтованим, думку прокурора, який вважав вирок суду відповідаючим вимогам закону, перевіривши вирок суду в межах, передбачених ст.365 КІЖ України, обговоривши доводи апеляції та заперечень проти її задоволення, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_2. не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2. у вчиненні злочинів, за які його було засуджено, при обставинах, викладених у вироку, грунтуються на сукупності досліджених у судовому засіданні доказів, а твердження апелянта про зворотне суперечить матеріалам та доказам у справі.
Факт виникнення конфліктної ситуації між ОСОБА_2 і його неповнолітньою дочкою ОСОБА_3, в результаті якої остання по телефону звернулась за допомогою до своєї матері, а також послідуюча присутність ОСОБА_1 при подальшому конфлікті, а також перебіг часу, коли відбувався конфлікт не заперечував і не заперечує засуджений.
Про застосування насильства ОСОБА_2 щодо дочки ОСОБА_3 та погрозу вбивством ОСОБА_1 дали докладні показання самі потерпілі як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні. Ці показання послідовні і об'єктивно підтверджуються іншими доказами у справі.
Так, показання потерпілої Чепеловської ОСОБА_3 про умисне заподіяння їй тілесних ушкоджень підтверджується даними копії довідки Житомирської дитячої обласної лікарні від 26 січня 2006 року № НОМЕР_1, відповідно до якої ОСОБА_3, 1991 року народження, 26 вересня 2005 року о 23 год. 55 хв.
звернулась у травматологічний пункт ЖДОЛ і їй було встановлено діагноз -лінійна саднина, здавлення м'яких тканин шиї, та висновками експерта № НОМЕР_2 від 02 березня 2006 року і № НОМЕР_3 від 16 березня 2006 року про характер, локалізацію та механізм спричинення виявлених у неї тілесних ушкоджень, які відносяться до легких без короткочасного розладу здоров'я ( а.с.З, 112 - 113, 116-117).
Про реальність підстав у ОСОБА_1 побоюватись здійснення ОСОБА_2 своєї погрози вбивством свідчать як показання потерпілих, які вказували на тривалість і характер стосунків між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, обставини, за яких відбувались події злочину, наявність в руках у ОСОБА_2 сокири та послідуюче її застосування, внаслідок чого були пошкоджені речі.
Зазначене також об'єктивно підтверджується даними протоколу огляду місця події від 20 лютого 2006 року, згідно яких в квартирі за місцем проживання Чепеловських було виявлено пошкодження килиму червоно-зелено-чорного кольору та килимового покриття бузкового кольору, а також газової колонки ( а.с.47 - 48 ).
Крім зазначеного вина ОСОБА_2 об'єктивно підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5 - старшої дочки ОСОБА_2 та ОСОБА_1, свідків ОСОБА_6., ОСОБА_7. та ОСОБА_8. про відомі їм обставини справи, а також даними плану-завдання на патрульний автомобіль ПА-241 роти МОП "Беркут" від 26 вересня 2005 року, відповідно до якого о 20 год. 10 хв. мав місце виклик від чергового по роті МОП "Беркут", що чоловік бігає з сокирою, а за результатами роботи по виклику ОСОБА_1 було рекомендовано звернутись до MB УМВС з заявою ( а.с.27 ).
Суд при прийнятті рішення по справі обгрунтовано виключив з обвинувачення ОСОБА_2. обставину, яка обтяжує покарання -вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, а також ту обставину, що ОСОБА_2 під час вчинення злочинів порубав шкіряну жилетку ОСОБА_1.
Будь-яких підстав для критичної оцінки показань потерпілих, як на те вказує автор апеляції, колегія суддів не знаходить.
При вирішенні питання яка саме міра покарання повинна бути призначена ОСОБА_2. за скоєне ним суд виходив із загальних засад призначення покарання - ст.65 КК України, повно та об'єктивно врахувавши всі обставини у відповідності з вимогами закону. З врахуванням цієї сукупності обставин та даних про особу суд обгрунтовано призначив йому покарання в межах санкцій закону, за яким його було засуджено.
Враховані судом першої інстанції обставини справи та наведені засудженим в апеляції доводи на думку колегії суддів не дають підстав для пом'якшення призначеного йому покарання.
Не вбачаючи підстав для зміни чи скасування постановленого відповідно до вимог закону судового рішення, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 21 липня 2006 року щодо нього ж - без зміни.