Справа №22ц\1847   Головуючий в суді 1 інст.Заполовський В.Й.

Категорія 40       Доповідач Ракалович В.М.

УХВАЛА Іменем України

3 жовтня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області у складі :

головуючого Ракаловича В.М.

суддів:    Павицької Т.М.,Тов'янської О.В.

при секретарях Калинець Т.Л., Прищепі О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоград-Волинського досвідного лісомисливського господарства про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення незаконно утриманої та не нарахованої зарплати за апеляційною скаргою позивача на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду  від  18 липня  2006 року,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою , в якій зазначав, що працював у відповідача на посаді юрисконсульта, з якої звільнений 17 травня 2006 року за п.1 ст.40 КЗпП. Посилаючись на те, що звільнення проведено з порушенням чинного трудового законодавства, не у зв»язку з скороченням штату, а внаслідок переслідування його як неугодного працівника, профспілкового активіста, просив поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Крім того, просив стягнути з відповідача 480 грн. зарплати, незаконно , на його думку, утриманих в 2002-2006 роках як профспілкові внески, оскільки не вважав себе членом профспілки, яка діяла на підприємстві. Просив також стягнути 950 грн. зарплати за виконання ним обов»язків тимчасово відсутнього працівника - старшого інспектора відділу кадрів.

Рішенням  Новоград-Волинського міськрайонного суду  від  18 липня  2006 року в  задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі   позивач просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення - про задоволення його позову в частині поновлення на роботі, стягнення зарплати за час вимушеного прогулу, стягнення 480 грн. утриманої зарплати. В частині позову про стягнення зарплати за виконання ним обов»язків тимчасово відсутнього працівника  просить  направити справу на новий розгляд.

Апелянт посилається на те , що  суд неповно з»ясував обставини справи та неправильно застосував матеріальний закон.

Так, зазначає, що на порушення закону  був звільнений з роботи без згоди профкому, а суд не зупинив провадження в справі та не запитав такої згоди профспілки, яку він сам очолює. Крім того, на його думку, скорочення посади юрисконсульта проведене штучно, оскільки необхідність в такій посаді існує, а насправді адміністрація в такий спосіб позбулась його як неугодного працівника. Його клопотання про допит свідків на підтвердження цих обставин суд відхилив. Безпідставно, на думку апелянта, відмовлено і в задоволенні позову про стягнення утриманої та не нарахованої зарплати, оскільки членом профспілки не був, згоди на утримання профспілкових внесків він не давав, а оплата  за виконання обов»язків тимчасово відсутнього працівника передбачена колективним договором.

Апеляційна скарга  задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що у відповідача мало місце скорочення посади юрисконсульта, яку займав позивач. Суд не входить в обговорення питання доцільності такого скорочення, оскільки воно знаходиться за межами компетенції суду. Позивач не подав ніяких доказів того, що звільнення його з роботи є наслідком переслідування його як неугодного працівника.

Дійсно, звільнення  було проведене без згоди профкому, проте така згода профкому, який діє на підприємстві, була отримана під час розгляду справи в апеляційній інстанції, що не суперечить ст.4 3 КЗпП.  Що стосується іншої профспілки працівників Новоград-Волинського досвідного лісомисливського  господарства, членом і керівником якої вважає себе позивач, то вона фактично не діє на підприємстві. 4 травня 2006 року ця профспілка була зареєстрована (а.с.32), проте відомості про її членів та керівний орган відсутні, печатка не виготовлена до цього часу. За повідомленням відповідача, ніхто з осіб, названих позивачем членами цієї профспілки (ОСОБА_2, ОСОБА_3) , на підприємстві не працювали і не працюють, а Романов звільнений з роботи раніше ОСОБА_1  .

Інші вимоги закону при звільненні позивача з роботи не були порушені. Зокрема, йому пропонувалась інша робота, проте він відмовився від неї (а.с.7,50-52).

Клопотання позивача про допит свідків було задоволене апеляційним судом, по справі оголошена перерва   проте в останнє судове засідання  не з»явився ні сам позивач ні його свідки, повістки яким він згодився передати відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК. Про причину неявки позивач суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не заявив, у зв'язку з чим останнє судове засідання відбулось без його участі.

Що стосується  профспілкових внесків, то вони були утримані із зарплати позивача правильно. Його заява з цього питання не збереглась, проте наявні в справі докази свідчать, що позивач був членом профспілкової організації, яка діяла і діє на даний час на підприємстві.  Про це свідчить  факт неодноразового отримання позивачем матеріальної допомоги від профспілкової організації на загальну суму 540 грн. (а.с.42-45).

Обгрунтовано відмовлено ОСОБА_1 і в задоволенні позову про стягнення зарплати за виконання   обов»язків тимчасово відсутнього працівника - старшого інспектора відділу кадрів. Жодного доказу на підтвердження цих своїх вимог він не подав ні суду першої інстанції ні апеляційному суду. Представник відповідача цей факт заперечував.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись              ст.ст.ЗОЗ,    304,305,307,308,313-315    ЦПК   України    ,

суд

Ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .

Рішення  Новоград-Волинського міськраионного суду від  18 липня  2006 року залишити без зміни.