Справа №22ц/1389
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" вересня 2006року
Апеляційний суд Житомирської області у складі: головуючої: Головчук С.В.,
суддів: Худякова A.M., Невмержицької Т.І.,
при секретарі - Прищепі О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 28 березня 2006 року,
ВСТАНОВИВ:
В березні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що потребує постійної матеріальної допомоги і оскільки ОСОБА_2 має постійний заробіток, просила стягнути з відповідача аліменти на своє утримання в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 28 березня 2006 року позов задоволений.
У апеляційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування постановленого по справі рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив з того, що позивачка є непрацездатною, хворіє і потребує матеріальної допомоги, а відповідач здатний її надавати.
Проте, такий висновок є передчасним, оскільки суд дійшов його за неповно з'ясованих обставин справи і без належної оцінки доказів.
З позовної заяви вбачається, що позивачка часто хворіє і потребує постійного медичного догляду, проте в справі відсутні докази на підтвердження цих обставин.
Як вбачається з протоколу, 28 березня 2006 року ОСОБА_1 не з'явилась в судове засідання і пояснень по суті позовних вимог не давала. За таких обставин, оскільки
пояснення сторін є джерелом відомостей про обставини, що обґрунтовують вимоги і мають істотне значення для встановлення об'єктивної істини по справі, право позивача на доказування своїх тверджень - порушені.
Так, зокрема залишились не перевіреними обставини, які зазначені в позовній заяві, про те, що інший син позивачки -ОСОБА_4 не спроможний надавати їй матеріальну допомогу, хоча ці докази позивачка мала подати згідно ст.60 ЦПК України.
Всі ці обставини на порушення вимог закону суд не з'ясував, належним чином не дослідив докази, у зв'язку з чим постановив рішення, яке не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.
Відповідно до п.4 ст.311 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не були притягнуті до участі в справі.
Так, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 ще 16.03.2006 року звернулась до Корольов-ського районного суду м.Житомира з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дочку(а.с.20), проте цим судом не залучена до участі в справі в якості третьої особи, оскільки зачіпаються її права при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання позивачки.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд, під час якого з врахуванням наведеного та згідно вимог закону слід вирішити спір.
Керуючись ст.304,307,311,314,315 ЦПК України, апеляційний суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 28 березня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.