У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
13.08.08 Справа №7/210/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Хуторной В.М. судді Хуторной В.М. , Кричмаржевський В.А. , Мірошниченко М.В.
при секретарі Шерник О.В.
Представники сторін в судове засідання не з’явились.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славутич» на рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2008 р. у справі №7/210/08
за позовом: Приватного підприємства «НВО», м. Запоріжжя (далі ПП «НВО»);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славутич», с. Білоріцьке Веселівського району Запорізької області (далі ТОВ «Агрофірма «Славутич»);
про стягнення 27491,36 грн. заборгованості по мировій угоді, затвердженої господарським судом Запорізької області по справі № 26/39/07-21/56/07
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №1504 від 12.08.08 р. справу № 7/210/08 передано на розгляд колегії суддів у складі: Хуторной В.М., Кричмаржевський В.А., Мірошниченко М.В., якою справу прийнято до свого провадження.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.06.2008 у справі № 7/210/08 (суддя Кутіщева Н.С.) позовні вимоги ПП «НВО» задоволені. Стягнуто з відповідача на користь позивача 23142,86 грн. вартості об’єкту лізингу, 3731,91 грн. суми винагороди лізингодавця, 498,59 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу по мировій угоді, затвердженій по справі № 26/39/07-21/56/07, 274,91 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу по даній справі.
Вказане рішення мотивовано тим, що відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання по мировій угоді, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, ТОВ «Агрофірма «Славутич» звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що висновки, викладені в рішенні суду не відповідають обставинам справи в частині відмови у наданні відстрочки відповідачу. На думку заявника апеляційної скарги суд не дослідив обставини справи, не врахував загибель врожаю 2007 р., фінансовий стан, сезонність сільськогосподарського виробництва та його залежність від природно – кліматичних умов, що, в свою чергу, не дало можливості виконати мирову угоду в повному обсязі. Вважає, що суд безпідставно відмовив відповідачу у задоволені клопотання про відстрочку виконання судового рішення. Просить суд змінити рішення по справі № 7/210/08 в частині відмови у наданні відстрочки відповідачу та надати відстрочку лізингових платежів у наступному порядку:
- строк платежу з 31.08.2007 р. у розмірі 3857, 14 грн. на 31.08.2008 р.;
- строк платежу з 31.08.2007 р. у розмірі 622,09 грн. на 31.08.2008 р.;
- строк платежу з 30.09.2007 р. у розмірі 3857, 14 грн. на 30.09.2008 р.;
- строк платежу з 30.09.2007 р. у розмірі 622, 09 грн. на 30.09.2008 р.;
- строк платежу з 31.10.2007 р. у розмірі 3857, 14 грн. на 31.10.2008 р.;
- строк платежу з 31.10.2007 р. у розмірі 622, 09 грн. на 31.10.2008 р.;
- строк платежу з 30.11.2007 р. у розмірі 3857, 14 грн. на 30.11.2008 р.;
- строк платежу з 30.11.2007 р. у розмірі 622,09 грн. на 30.11.2008 р.;
- строк платежу з 30.12.2007 р. у розмірі 3857, 14 грн. на 30.12.2008 р.;
- строк платежу з 30.12.2007 р. у розмірі 622,09 грн. на 30.12.2008 р.;
Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Клопотанням від 13.08.2008 р. просить суд розгляд справи відкласти у зв’язку із знаходженням його представника у службовому відрядженні, яке колегія суддів відхиляє у зв’язку з його необґрунтованістю.
ПП «НВО», позивач по справі, відзиву на апеляційну скаргу не надав, представник в судове засідання не з’явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча був належним повідомлений про час та місце слухання справи.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 13.08.2008 р. оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Сутність спору. 16.04.2007 р. між позивачам і відповідачем укладено мирову угоду, яка затверджена ухвалою господарського суду Запорізької області по справі № 26/39/07-21/56/07. За умовами мирової угоди відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві суму боргу в розмірі 27000 грн. вартості об’єкту лізингу та 4354,6 грн. винагороди лізингодавця у відповідності з графіком (т. 1, а. с. 11) та позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків в розмірі 2488,14 грн., трьох процентів річних у розмірі 787,49 грн., пені у розмірі 1441,68 грн. Судові витрати понесенні позивачем при подачі позову відповідач зобов’язався перерахувати на розрахунковий рахунок позивача до 30.04.2007 р.
Сторони ознайомлені з наслідками затвердження мирової угоди та припинення провадження по справі, передбаченими ГПК України.
За період часу до дня розгляду цієї справи відповідач в повному обсязі не виконав взяті на себе зобов’язання по мировій угоді.
Предметом судового розгляду по справі № 7/210/08 було стягнення з відповідача 27491,36 грн. заборгованості по мировій угоді, затвердженої господарським судом Запорізької області по справі №26/39/07-21/56/07, яка складається з 23142, 86 вартості об’єкту лізингу, 3731,91 грн. суми винагороди лізингодавця, 498,59 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.06.2008 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з чим не погодився відповідач.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Укладена та затверджена судом мирова угода є таким правочином, який відповідно до законодавства України повинен бути виконаний належним чином і відповідно до умов укладеної угоди.
Колегія суддів зазначає, що з моменту затвердження судом мирової угоди припиняються зобов’язання за одними правовідносинами та виникають зобов’язання по мировій угоді.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, виконання зобов’язання відповідно до умов мирової угоди повинно виконуватися належним чином та встановлений строк, оскільки мирова угода є одним із засобів вирішення господарського спору, що стосується прав та обов’язків сторін.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як свідчать матеріли справи, відповідач перерахував позивачу – 3857,14 грн. вартість об’єкту лізингу, 622,09 грн. винагороди лізингодавця та 3790 грн. (сплата інфляційних збитків за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором та 1340 грн. пені), тобто взяті на себе зобов’язання по даній мировій угоді відповідач в повному обсязі не виконав.
Відповідно до роз’яснень Вищого арбітражного суду від 18.09.1997 р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, а саме у разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди наказ про примусове виконання не може бути видано, оскільки провадження зі справи господарським судом припинено. Однак інша сторона у цьому випадку не позбавлена права звернутися на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
За таких обставин та з огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог щодо задоволення позову.
На думку відповідача, єдиним засобом виконання взятих на себе зобов’язань по виконання мировій угоди є надання відстрочки до 30.12.2008 р. згідно наданого ним графіку (т. 1, а. с. 16), а тому відхилення господарським судом клопотання про надання відстрочки вважає необґрунтованим, оскільки судом не взято до уваги важкий стан товариства та сезонність сільськогосподарського виробництва з твердженням якого колегія суддів не погоджується в силу наступного.
Доводи відповідача в даному випадку є непереконливими, оскільки ним не надано будь – яких доказів про важкий фінансовий стан (бухгалтерських звітів або будь – яких документів, що підтверджують відсутність грошових коштів на рахунках товариства та інші.). Надані висновки ТПП № 2250/05-4 від 20.07.2008 р. та № 3408/05-4 від 06. 09.2007 р. свідчать лише про несприятливі погодні умови, що спричинили часткові пошкодження посівів сільськогосподарських культур на площах товариства станом на 05.06.2007 р., 15.06 2007 р. та підтверджують факт форс – мажорних обставин), але ж відповідно до довідки №15 з ЄДРПОУ відповідач окрім вирощування зернових культур здійснює інші види підприємницької діяльності, які можуть приносити також доход товариству.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності відхилення клопотання про надання відповідачу відстрочки. Колегія суддів, враховує, що мировою угодою відповідачу вже надано розстрочку по платежам 2006 р.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення господарського суду Запорізької області.
Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славутич» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2008р. у справі № 7/210/08 – без змін.
Головуючий суддя Хуторной В.М.
судді Хуторной В.М.
Кричмаржевський В.А. Мірошниченко М.В.