Справа № 22ц/1360 Категорія 42
Ухвала
Іменем України
"14" вересня 2006року
Апеляційний суд Житомирської області у складі: головуючої: Головчук С.В.,
суддів: Худякова A.M., Невмержицької Т.І.,
при секретарі - Прищепі О.А.,
за участю сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Житомирський завод продовольчих товарів» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, суму індексації за несвоєчасну виплати заробітної плати, відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 24 лютого 2006 року,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Свої вимоги обґрунтовував тим, що працював у відповідача на посаді газоелектрозварювальника 5 розряду. Наказом НОМЕР_1 був звільнений з роботи на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. Посилаючись на те, що після звільнення не виплачена заборгованість по заробітній платі, суму якої він не знає, позивач просив за вказаних обставин зобов'язати відповідача виплатити йому належну заробітну плату, компенсацію з шкоду, заподіяну каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, сплатити компенсацію за вимушений прогул, сплатити різницю в зарплаті, яку не отримав внаслідок істотних змін в оплаті праці, а також стягнути витрати на юридичну допомогу.
У останній уточненій позовній заяві, яка подана в травні 2005 року, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь недоплачену заробітну плату в розмірі 3131 грн. 98 коп., не отримані кошти по витратним накладним в сумі 561 грн. 48 коп., суму індексації за несвоєчасну виплату заробітної плати в розмірі 264 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 19270 грн. 47 коп., витрати за проведення експертизи в сумі 1305 грн., витрати за надання правової допомоги в сумі 150 грн. та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 24 лютого 2006 року позов задоволений частково. Стягнуто з ВАТ «Житомирський завод продовольчих товарів» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 561 грн.48 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 605 грн.79 коп. та моральну шкоду в сумі 1500 грн., а всього 2667 грн. Стягнуто з ВАТ «Житомирський завод продовольчих товарів» на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги в сумі 133 грн.36 коп., на користь ДНДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області витрати за проведення почеркознавчої експертизи в розмірі 91 грн. 80 коп., та на користь держави судовий збір в сумі 59 грн. 50 коп. В решті позовних вимог відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановленого по справі рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач працював на посаді газоелектрозварювальника 5 розряду і наказом НОМЕР_1 був звільнений з роботи на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.
Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості -по заробітній платі в сумі 3131 грн. 98 коп., суд першої інстанції помилково виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України позов про стягнення працівникові належної заробітної плати не обмежується будь-яким строком.
Проте, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні з інших мотивів.
Відповідно до ст.60 ЦПК України обов'язок доведення обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, лежить на останній.
Позивач ОСОБА_1 не довів в судовому засіданні, що існує заборгованість по заробітній платі в сумі 3131 грн. 98 коп.
Як видно з матеріалів справи, в серпні 2001 року ОСОБА_1 в бухгалтерії заводу отримав розрахункові кошти по заробітній платі(а.с.165-167, т.1).
Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи від 21.02.2005 року не можливо вирішити питання, чи є перед позивачем заборгованість по заробітній платі, оскільки відповідачем не всі бухгалтерські документи були надані експерту. Крім того, висновок цієї експертизи побудований на припущеннях асистента аудитора.
Апеляційний суд погоджується з рішенням суду в частині задоволення позову щодо відшкодування моральної шкоди, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 605 грн.79 коп. та заборгованості по заробітній платі в сумі 561 грн.48 коп., оскільки згідно висновку почеркознавчої експертизи від 26.04.2004 року підпис на витратних накладних на зазначену суму виконаний не позивачем.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
ОСОБА_1 та його представник клопотання про призначення додаткової або повторної експертизи не заявляли, тому суд виходив з тих доказів, які були надані сторонами.
Таким чином, доводи апелянта про невідповідність висновків суду обставинам справи безпідставні. Як видно з матеріалів справи суд об'єктивно оцінив зібрані по справі докази (у тому числі і покази свідків), дав їм правильну правову оцінку і ухвалив обґрунтоване та законне рішення, підстави для скасування якого відсутні.
Керуючись апеляційний суд
ст.ст.304,307,308,314,315
ЦПК
України,
УХВАЛИВ:
ОСОБА_1 суду м.Житомира від 24
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Богунського районного лютого 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня проголошення.