У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
31.07.08 Справа №7/382/07-22/431/07-7/94/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
, Шевченко Т. М.
при секретарі: Пересаді О.В.
за участю представників
позивача: Андрєєв Ю.В., дов. № 19 від 25.09.2007 р.
відповідача: Горбовая Ю.М., дов. б/н від 04.09.2007 р.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства “Український автоцентр”, м. Енергодар Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2008 р.
у справі № 7/382/07-22/431/07-7/94/08
за позовом Приватного підприємства “Український автоцентр”, м. Енергодар Запорізької області
71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 32, кв. 20
до Закритого акціонерного товариства “Молодіжний житловий комплекс ”Вознесенка”, м. Запоріжжя
69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 9
про стягнення 52.051,08 грн.
Встановив:
Приватне підприємство “Український автоцентр”, м. Енергодар Запорізької області, (далі - позивач) звернулося в господарський суд Запорізької області з позовом до закритого акціонерного товариства “Молодіжний житловий комплекс ”Вознесенка”, м. Запоріжжя, (далі - відповідач) про стягнення 52.051,08 грн., які складаються з 4.035,00 грн. суми вартості орендованого майна, 30.732,00 грн. основного боргу за договором оренди № 62/1 від 03.12.2003 р., 1.918,08 грн. - 3% річних, 15.366,00 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору (з урахуванням уточнень позовних вимог, прийнятих судом першої інстанції).
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 13.05.2008 р. у справі № 7/382/07-22/431/07-7/94/08 (суддя Кутіщева Н.С.) позов задовольнив частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 3.546,00 грн. основного боргу по орендній платі, 1.918,08 грн. – 3% річних, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано наступним.
Правовідносини між сторонами врегульовані договором оренди № 62/1 від 03.12.2003 р., за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв тимчасове користування техніку. Передача в оренду підтверджується актом прийому-передачі від 03.12.2003 р.
Відповідач взяті на себе зобов’язання за договором оренди щодо сплати орендної плати належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по орендній платі, але з урахуванням строків позовної давності та строку дії договору оренди суд першої інстанції задовольнив вказані вимоги частково в сумі 3.546,00 грн. за період з 12.10.2004 р. по 31.12.2004 р. На підставі ст. 625 ЦК України місцевим господарським судом задоволено вимоги про стягнення 3% річних в сумі 1.918,08 грн. В позовних вимогах щодо пред’явленої позивачем суми вартості майна в розмірі 4.035,00 грн. судом першої інстанції відмовлено, оскільки договором оренди не передбачено повернення вартості майна, що передавалось в оренду. Керуючись ст. 72 ЦК УРСР, ст. 258 ЦК України, п. 6 ст. 232 ГК України, суд першої інстанції відмовив в задоволенні неустойки в розмірі подвійної орендної плати в сумі 15.366,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2008 р. у справі № 7/382/07-22/431/07-7/94/08 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позивач вважає, що оскільки відповідно до ст. 764 ЦК України відповідач продовжував користуватися майном після закінчення строку дії договору, майно позивачу не повернув, договір був автоматично продовжений на 2005, 2006 роки. У повному обсязі майно не повернуто. Вартість неповернутого орендованого майна в сумі 4.035,00 грн., на думку позивача, є заподіяна пряма матеріальна шкода.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскаржуване рішення – без змін. Відповідач зазначає, що саме з вини позивача він не виконав обов’язку з повернення майна своєчасно. Також відповідач вважає, що ч. 2 ст. 785 ЦК України передбачає відповідальність у випадку невиконання обов’язку щодо повернення майна в повному обсязі, мови про неналежне виконання або виконання не в повному обсязі не йде. Відповідач погоджується з судом першої інстанції щодо відмовлення в стягненні суми вартості майна, оскільки договором не було передбачено таке повернення в грошовій формі.
Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1391 від 31.07.2008 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого – Коробки Н.Д., суддів: Кричмаржевського В.А., Шевченко Т.М.
В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї. Представником відповідача в судовому засіданні на запитання суду не надано жодних пояснень щодо неможливості повернути орендоване майно позивачу в повному обсязі, місця знаходження та стану неповернутого майна.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою у судовому засіданні 31.07.2008 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Між Спільним підприємством “Українсько-Саксонский автоцентр - іноземні інвестиції", правонаступником якого є позивач (внаслідок реорганізації 29.03.2004 р.), та відповідачем було укладено договір оренди № 62/1 від 03.12.2003р. (далі – Договір), відповідно до умов якого, орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв у строкове платне користування оргтехніку, загальної вартістю 14.185,09 грн. (далі – Об’єкт оренди), згідно з актом приймання-передачі від 01.12.2003 р.
Пунктом 5 Договору встановлено, що орендна плата складає 1.182,00 грн. (одна тисяча сто вісімдесят дві гривні 00 коп.) за місяць, яку відповідач повинен перераховувати позивачу на розрахунковий рахунок у безготівкової формі.
Договір діє з моменту підписання до 31.12.2004 р. Продовження строку оренди можливо при взаємній згоді, вираженій в двосторонній додатковій угоді (п. 4.1 Договору). Зміна умов Договору, його розірвання можливо тільки за згодою сторін, крім випадків, обумовлених в п. 4.1 Договору (п. 9.1 Договору).
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції стосовно того, що твердження позивача про автоматичне продовження строку дії Договору на 2005 р., 2006 р. на підставі ст. 764 ЦК України безпідставне, оскільки при укладенні Договору сторони узгодили, що продовження строку дії даного Договору можливо лише за умовами укладення додаткової угоди. В матеріалах справи відсутні оформлені належним чином додаткові угоди, щодо продовження строку дії Договору. Пропозиції щодо підписання додаткової угоди про продовження строку дії Договору в матеріалах справи також відсутні. Крім того, листом № 44 від 13.12.2004р. позивач повідомляв відповідача про те, що 31.12.2004р. спливає строк оренди оргтехніки за Договором та попереджував про повернення Об’єкту оренди у встановлений Договором строк (п. 2.4. Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, Об’єкт оренди перебував у відповідача до 20.09.2006 р. Згідно з двостороннім актом приймання-передачі від 20.09.2006 р. (а.с. 9) відповідач за Договором повернув позивачу орендоване майно не в повному обсязі. А саме не повернуто: шнури сітьові від моніторів Samtron 76Е (4 шт.), СD RW Lite ON 52Х (1 шт.), принтер Samsung ML 1250 (1 шт.), USB Power Com 625 АР (1 шт.), ПК АМБ 2000ХР +/256 МЬ RАМ/NDD 40Gb/СD Rom 52х/Videо 32М/FDD (1 шт.) загальною вартістю 4.035,00 грн. (відповідно до бухгалтерської довідки від 27.09.2007 р., а.с. 29). Згідно з зазначеним актом від 20.09.2006 р. вищевказане майно відсутнє.
Листом вих. № 22 від 26.12.2006 р. (а.с. 19) позивач запропонував відповідачу повернути вищезазначене обладнання, відшкодувати його вартість або повернути рівноцінне. Відповідач залишив вказаний лист без відповіді і задоволення.
Відповідач взяті на себе зобов’язання за Договором щодо сплати орендних платежів виконав частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по орендній платі.
Позивач надіслав відповідачу претензію вих. 03 від 01.02.2007 р. (а.с. 20), в якій запропонував відповідачу повернути обладнання, відшкодувати його вартість або повернути рівноцінне, а також зазначив про наявність заборгованості по орендній платі в сумі 34.278,00 грн. і запропонував відповідачу погасити її. Також у вимозі вих. № 8 від 26.03.2007 р. (а.с. 27) крім вищевказаних вимог позивач просив відповідача перерахувати на його користь подвійну неустойку за несвоєчасне повернення орендованого майна в сумі 14.084,00 грн. Зазначені претензії відповідач залишив без відповіді і задоволення.
Стягнення 52.051,08 грн., які складаються з 4.035,00 грн. вартості орендованого майна, 30.732,00 грн. основного боргу за Договором за період з серпня 2004 р. по вересень 2006 р., 1.918,08 грн. - 3% річних за період з серпня 2004 р. по вересень 2006 р., 15.366,00 грн. штрафних санкцій (неустойки) за неналежне виконання умов Договору за період з 01.02.2007 р. по 20.09.2007 р., стало предметом спору у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. ст. 99 та 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2003р.) щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Як зазначалось вище, правовідносини між сторонами врегульовані Договором, який за своєю правовою природою є договором найму (оренди) і регулюється главою 58 ЦК України.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 759 ЦК України закріплює, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно зі ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Як вже зазначалось, позивачем пред’явлена до стягнення орендна плата з серпня 2004р. по вересень 2006р.
Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється протягом трьох років. Щодо застосування позовної давності відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції було зроблено відповідну заяву.
Позовна заява надійшла до господарського суду Запорізької області 12.10.2007 р. (згідно з штампом вхідної кореспонденції господарського суду Запорізької області від 12.10.2007 р., а.с. 2).
Отже, враховуючи строк дії Договору, строки позовної давності, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу з орендної плати в розмірі 30.732,00 грн. підлягають частковому задоволенню за період з 12.10.2004 р. по 31.12.2004 р. в сумі 3.126,58 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Отже, позовні вимоги про стягнення 3% річних також підлягають частковому задоволенню в сумі 13,71 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення вартості неповернутого з оренди майна в сумі 4.035,00 грн. слід зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.
Як вже зазначалось вище, згідно з актом приймання-передачі від 20.09.2006 р. майно неповернуте відповідачем позивачу з оренди відсутнє. Щодо місця знаходження, стану та можливості повернення вказаного майна представником відповідача в судовому засіданні не надано ґрунтовних пояснень.
На підставі викладеного колегія суддів вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення вартості майна в сумі 4.035,00 грн.
Згідно з п. 2.4 Договору відповідач зобов’язаний повернути Об’єкт оренди позивачу протягом 5 (п’яти) днів після закінчення строку Договору.
Згідно з актом приймання-передачі Об’єкт оренди був переданий відповідачем позивачу лише 20.09.2006 р. і не в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Позивачем заявлено до стягнення неустойку в розмірі подвійної орендної плати за період з 01.02.2007 р. по 20.09.2007 р. в сумі 15.366,00 грн.
На думку колегії суддів, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 5.380,48 грн. за вказаний період, але тільки в частині вартості неповернутого з оренди майна.
Застосування до спірних правовідносин п. 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців, безпідставне, оскільки вказана норма чітко закріплює: нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В даному випадку законом (ч. 2 ст. 785 ЦК України) передбачена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення.
Таким чином, рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню через неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Український автоцентр”, м. Енергодар Запорізької області, задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2008 р. у справі № 7/382/07-22/431/07-7/94/08 скасувати частково. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з закритого акціонерного товариства “Молодіжний житловий комплекс ”Вознесенка”, м. Запоріжжя, на користь Приватного підприємства “Український автоцентр”, м. Енергодар Запорізької області, 3.126,58 грн. основного боргу, 13,71 грн. – 3% річних, 4.035,00 грн. вартості майна, 5.380,48 грн. неустойки, 125,56 грн. державного мита, 28,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.»
Стягнути з закритого акціонерного товариства “Молодіжний житловий комплекс ”Вознесенка”, м. Запоріжжя, на користь приватного Приватного підприємства “Український автоцентр”, м. Енергодар Запорізької області, 62,78 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.
Видачу відповідних наказів із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.
Шевченко Т. М.