КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" листопада 2012 р. Справа№ 21/014-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Рябухи В.І.
за участю представників сторін:
від позивача - Шевчук А.В., довіреність № 01/71-385Д від 30.12.2011;
Бойко М.О., довіреність № 01/71-410Д від 17.04.2012;
від відповідача - Сокольська О.О., довіреність № 29 від 02.11.2012;
Павленко О.М., довіреність № 7 від 17.02.2012,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на рішення господарського суду Київської області від 02.07.2012 у справі № 21/014-12 (колегія суддів у складі: головуючий судді - Ярема В.А., судді - Бабкіна В.М., Бацуца В.М. ) за позовом Державного підприємства «Енергоринок» до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про стягнення 1 132 866 226 грн.48 коп.
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство «Енергоринок» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про стягнення 1 132 866 226 грн. 48 коп., з яких: 1 050 688 842 грн. 79 коп. - основний борг, 57 380 591 грн. 29 коп. пені, 1 050 688 грн. 84 коп. штрафу, 15 204 710 грн. 61 коп. 3% річних та 8 541 392 грн. 95 коп. інфляційних втрат за договором №3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р.
Рішенням господарського суду Київської області від 02.07.2012 по справі № 21/014-12 позовні вимоги задоволено частково: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 1 050 688 842 грн. 79 коп. заборгованості, 5 737 940 грн. 03 коп. пені, 105 068 грн. 88 коп. штрафу, 15 204 710 грн. 61 коп. 3% річних, 8 541 392 грн. 95 коп. інфляційних втрат та 64 379 грн. 93 коп. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання щодо оплати вартості переданої протягом 2011 року електроенергії на підставі умов договору № №3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 02.07.2012 по справі № 21/014-12 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 1, 15-1 Закону України «Про електроенергетику». При цьому, апелянт вказує на наступне. Розрахунки між сторонами здійснюються на підставі законодавчо визначеного алгоритму через рахунки зі спеціальним режимом використання. Такі платежі здійснюються АТ «Ощадбанк» без участі підприємства відповідача. Відповідач не допускав порушень законодавчо визначеного порядку проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Представники апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 06.11.2012 надали пояснення, якими підтримали апеляційну скаргу.
Представники позивача у справі в судовому засіданні надали пояснення, якими проти апеляційної скарги заперечили з підстав наведених у поясненнях від 26.10.2012.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню з наступних підстав.
Між ДП «Енергоринок» (далі - ДПЕ) та ВАТ «Укренерговугілля», правонаступником якого є ДП «Регіональні електричні мережі» (далі - ЕК) 15.05.2008 укладено договір №3/08-ЕЕ/4695/01.
Предметом даного договору є правовідносини, за якими ДПЕ (позивач) зобов'язався продавати, а ЕК (відповідач) зобов'язався купувати електроенергію та здійснювати її оплату.
Відповідно до п. 4.13 договору Документом, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від ДПЕ до ЕК, є підписаний сторонами та скріплений печатками акт купівлі-продажу електроенергії.
Пунктом 6.1 даного договору передбачено, що оплату за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР (Інструкція про порядок використання коштів Оптового ринку електричної енергії) грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію, а також з інших рахунків ЕК.
Положеннями п. 6.4 договору передбачено, що остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу.
Згідно з п. 11.6 договору його укладено на строк з 01.06.2008р. по 31.12.2008р. При цьому, дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін не заявила письмово про намір розірвати цей договір за один місяць до дати закінчення строку дії цього договору.
Враховуючи відсутність у матеріалах справи та ненадання сторонами доказів, що підтверджують факт надіслання однією із сторін заяви про намір розірвати Договір за один місяць до дати закінчення строку його дії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідності до п. 11.6 Договору, останній є продовженим.
На виконання зобов'язань за Договором протягом січня-грудня 2011р. позивач передав, а відповідач прийняв електроенергію в обсязі 6 018 073 404 кВт/г., загальною вартістю 4 157 159 998,61 грн., що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за:
- січень 2011р. на суму 326 989 151,17 грн.,
- лютий 2011р. на суму 328 792 463,69 грн.,
- березень 2011р. на суму 353 239 786,68 грн.,
- квітень 2011р. на суму 345 320 204,76 грн.,
- травень 2011р. на суму 326 595 433,45 грн.,
- червень 2011р. на суму 312 718 040,38 грн.,
- липень 2011р. на суму 329 049 154,92 грн.,
- серпень 2011р. на суму 339 534 153,10 грн.,
- вересень 2011р. на суму 332 228 347,10 грн.,
- жовтень 2011р. на суму 357 626 254,91 грн.,
- листопад 2011р. на суму 398 992 288,03 грн.,
- грудень 2011р. на суму 406 074 720,42 грн.
Дані акти підписані та місять відбитки печаток сторін.
При цьому, позивачем були виставлені наступні рахунки-фактури:
- №00073 від 31.01.2011р. на суму 326 989 151,17 грн.,
- №00184 від 28.02.2011р. на суму 328 792 463,69 грн.,
- №00283 від 31.03.2011р. на суму 353 239 786,68 грн.,
- №00390 від 30.04.2011р. на суму 345 320 204,76 грн.,
- №00497 від 31.05.2011р. на суму 326 595 433,45 грн.,
- №00607 від 30.06.2011р. на суму 312 718 040,38 грн.,
- №00716 від 31.07.2011р. на суму 329 049 154,92 грн.,
- №00825 від 31.08.2011р. на суму 339 534 153,10 грн.,
- №00938 від 30.09.2011р. на суму 332 228 347,10 грн.,
- №01049 від 31.10.2011р. на суму 357 626 254,91 грн.,
- №01164 від 30.11.2011р. на суму 398 992 288,03 грн.,
- №01282 від 31.12.2011р. на суму 406 074 720,42 грн.
Станом на час розгляду справи господарським судом Київської області відповідачем не здійснено перерахування коштів у сумі 1 050 688 842 грн. 79 коп.
Правовідносини сторін за договором купівлі-продажу електричної енергії, врегульовані, зокрема, ст. 92 Конституції України, Законом України «Про електроенергетику».
Так, пунктом 5 частини 1 ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, засади організації та експлуатації енергосистем. Таким є Закон України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 № 575/97-ВР (з наступними змінами і доповненнями). Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі (преамбула Закону).
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про електроенергетику», купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на вітроелектростанціях, незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.
В силу статті 1 вищезазначеного Закону, учасниками оптового ринку електричної енергії України є суб'єкти підприємницької діяльності, які продають та купують електроенергію на оптовому ринку електричної енергії України на підставі договору.
Укладення договору купівлі-продажу електричної енергії учасників оптового ринку електричної енергії з суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії, є однією з вимог функціонування оптового ринку електричної енергії України
Умови та правила роботи системи оптового ринку електричної енергії України, права, обов'язки, відповідальність комплексу підприємств, що здійснюють діяльність на енергоринку, врегульовані Договором між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996р. (далі - ДЧОРЕ).
Сторони у даній справі є учасниками оптового ринку електричної енергії України.
Статтею 15-1 Закону України «Про електроенергетику» встановлено порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії. Цей порядок передбачає, що для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, які здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії, відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
Наведений у ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» термін «поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії» означає - рахунки суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії.
Згідно ч. 2 ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику» споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України, як санкція за вчинене правопорушення, і не зараховуються, як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії.
Відповідно до ч. 3 ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику» кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників (у даному випадку відповідач), що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії (у даному випадку позивач).
Імперативність вказаних норм Закону про необхідність перерахування коштів через поточні рахунки із спеціальним режимом використання підкреслено законодавцем словом «виключно».
Отже, проведення розрахунків в інший ніж передбачено Законом спосіб, тобто через інші рахунки, є неприпустимим.
Перерахування коштів енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які проводять продаж електричної енергії на оптовому ринку, здійснюється уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії відповідно до алгоритму (порядку розподілу коштів), встановленого Національною комісією регулювання електроенергетики України.
З урахуванням понять «алгоритм оптового ринку електричної енергії» та «поточний рахунок із спеціальним режимом використання», установлений НКРЕ алгоритм застосовується до всіх поточних рахунків із спеціальним режимом використання.
Отже, порядок розподілу уповноваженим банком коштів з цих рахунків є не договірною умовою, а законодавчим приписом.
Даний висновок наведено Вищим господарським судом України в постанові від 17.05.2012 по справі № 37/445-52/123.
Також, в контексті необхідності застосування при вирішенні даного спору вищенаведеного законодавчо визначеного порядку розрахунків слід зазначити, що Конституційним Судом України розглядалася справа № 1-7/2002 щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» від 22 червня 2000 року N 1821-III (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N38, ст. 321).
За результатами розгляду вказаної справи Конституційним Судом України ухвалено рішення від 12.02.2002 №3-рп/2002 у справі 1-7/2002, яким визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) положення статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» від 22 червня 2000 року N 1821-III) в частині встановленого порядку розрахунків на оптовому ринку електроенергії через розподільчі рахунки в уповноваженому банку.
На час прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення «поточні рахунки із спеціальним режимом використання» мали назву «розподільчі рахунки», сутність яких залишилася незмінною.
При цьому, слід навести наступні висновки Конституційного Суду України, які покладено в основу рішення про визнання конституційними наведених вище положень Закону щодо порядку розрахунків.
- Оскільки електроенергетика має стратегічне значення для стабільного функціонування економіки держави, засади організації та експлуатації енергосистем відповідно до пункту 5 частини першої статті 92 Конституції України визначаються виключно законом, яким сьогодні є Закон України «Про електроенергетику».
- У Законі йдеться про конкретних суб'єктів підприємництва та їхні договірні відносини, які регулюються нормами зобов'язального права. Запроваджений порядок грошових взаєморозрахунків на енергоринку з використанням розподільчих рахунків в установах уповноваженого банку не порушив механізмів функціонування електроенергетики та правову модель господарських відносин. Здійснення банківських операцій у такий спосіб скеровує фінансову схему та правила розрахунків за електроенергію на адресне призначення коштів. При цьому, об'єктивно визначені та взаємопогоджені частки доходу кожного суб'єкта відносин не змінюються і не вибувають із володіння власника. Тому, Конституційний Суд України вважає, що припис статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику» щодо внесення споживачами плати за продану їм електроенергію виключно на розподільчий рахунок постачальника в уповноваженому банку, не суперечить частині четвертій статті 13 та частині першій статті 41 Конституції України.
Отже, Конституційний Суд України також при ухваленні вказаного рішення наголосив на необхідності додержання у вказаних господарських відносинах передбаченого Законом порядку грошових взаєморозрахунків на енергоринку з використанням виключно поточних рахунків із спеціальним режимом використання.
В контексті позиції законодавця щодо необхідності проведення розрахунків виключно через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання та недопущення таких розрахунків через інші рахунки, слід навести наступні положення ч. 2 ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику».
Так, передбачено, що у разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки, отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України, як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії.
При цьому, Конституційний Суд України у вказаному вище рішенні зазначив наступне. Відповідно до Закону України «Про електроенергетику» політика держави у цій галузі економіки базується на принципі державного регулювання, зокрема, шляхом формування тарифів, здійснення контролю за діяльністю та встановлення відповідальності суб'єктів відносин за порушення правил оптового ринку електроенергії. Проявом регулюючої ролі держави і є передбачена частиною другою статті 15-1 Закону санкція за несвоєчасне повернення коштів споживачів електроенергії, перерахованих споживачами не на розподільчі рахунки.
Отже, здійснення розрахунків виключно через поточні рахунки із спеціальним режимом використання є імперативним законодавчим приписом обов'язковим до виконання при здійсненні розрахунків за договором. Здійснення розрахунків через інші рахунки Законом не допускається.
Враховуючи державне регулювання спірних відносин, на чому наголосив Конституційний Суд України, наведений законодавчий припис є визначальним при здійсненні розрахунків за такий специфічний товар як електрична енергія.
Положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено принцип свободи договору, за яким відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Акти цивільного законодавства України визначено статтею 4 Цивільного кодексу України. Згідно частини першої вказаної статті основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Також, актами цивільного законодавства є інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (ч. 2 ст. 4 ЦК України).
Отже, при вирішенні даного спору підлягають обов'язковому застосуванню пункт 5 частини першої статті 92 Конституції України та ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику».
При цьому, слід враховувати, що положення ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику» в частині встановленого порядку розрахунків на оптовому ринку електроенергії через поточні рахунки із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку визнано рішенням Конституційного Суду України від 12.02.2002 №3-рп/2002 у справі 1-7/2002, таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).
При ухваленні рішення по даній справі суд першої інстанції не врахував наведені приписи Основного закону - Конституції України, ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику» та висновки Конституційного Суду України.
Крім того, слід зазначити, що положеннями пункту 8 ДЧОРЕ до обов'язків розпорядника коштів оптового ринку електричної енергії віднесено дотримання Інструкції про порядок використання коштів ОРЕ (ІВКОР) згідно з Правилами оптового ринку електричної енергії України, а також установлено, що розпорядник коштів оптового ринку електричної енергії не зобов'язаний платити за куплену електричну енергію інакше, ніж передбачено ІВКОР.
Оскільки, розрахунки на оптовому ринку електричної енергії здійснюються уповноваженим банком з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання відповідно до алгоритму (порядку розподілу коштів), установленого НКРЕ, позивач зобов'язаний був довести не тільки наявність заборгованості, але й надати докази порушення відповідачем порядку здійснення розрахунків з урахуванням розподілу коштів у обсягах, які визначаються відповідно до алгоритму.
Наведеної правової позиції дотримувався Вищий господарський суд України при розгляді справи № 37/445-52/123, про що вказано в постанові від 17.05.2012. Такий підхід по відношенню до всіх учасників ринку електричної енергії (як при розгляді спорів до ДП «Енергоринок», так і за його позовами до інших учасників ринку) є справедливим та таким, що відповідає нормам ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику», які визнано конституційними.
Зазначеного порушення з боку відповідача не встановлено.
Відповідно до положень Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України (додаток № 4 до Договору між членами оптового ринку електричної енергії від 15.11.1996) кошти оптового ринку - це кошти, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання місцевих постачальників та оптового постачальника, є власністю учасників оптового ринку і підлягають розподілу згідно алгоритму, затвердженого НКРЕ.
Таким чином, відповідач не може впливати, ані на перерахування коштів та їх обсяг, ані на встановлення алгоритму, оскільки, перерахування коштів здійснюється виключно на підставі алгоритму і лише алгоритмом визначається частка коштів, наявних на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, яка не є власністю відповідача.
Зважаючи на те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження недотримання відповідачем встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку електричної енергії та порушення останнім прав позивача на одержання коштів за продану електричну енергію, колегія суддів дійшла висновку щодо скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 49 та п. 10 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 64 380 грн. 00 коп. та апеляційної скарги в сумі 32 190 грн. 00 коп. покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на рішення господарського суду Київської області від 02.07.2012 у справі № 21/014-12 за позовом державного підприємства «Енергоринок» до державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про стягнення 1 132 866 226 грн. 48 коп. задовольнити.
2. Рішення господарського суду Київської області від 02.07.2012 у справі № 21/014-12 скасувати.
3. Прийняти нове рішення по справі № 21/014-12, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
4. Стягнути з Державного підприємства «Енергоринок» (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 27, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21515381) на користь Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (07300, Київська обл., м. Вишгород, ВАТ «Укргідроенерго», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ -32402870) судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 32 190 грн. 00 коп.
5. Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.
6. Матеріали справи № 21/014-12 повернути до господарського суду Київської області.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.
Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.
Судді Дідиченко М.А.
Рябуха В.І.