КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2012 р. Справа№ 146/10-06/9/5

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін:

від прокуратури Шекшеєва В.С. - представник за дов. №823 від 03.02.2011р.;

від позивача 1 Кучма Л.В. - представник за дов. №220/2/д від 03.01.2012р.;

від позивача 2 Ілюха А.І. - керівник;

від відповідача Косяк О.В. - представник за дов. б/н від 31.01.2012р.;

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного підприємства "Еркер"

на рішення Господарського суду

Київської області

від 13.09.2012р. (дата підписання повного тексту рішення 18.09.2012р.)

справа №146/10-06/9/5 (головуючий суддя - Подоляк Ю.В., судді Бабкіна В.М., Рябцева О.О.)

за позовом Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Управління капітального будівництва Міністерства оборони України

до Приватного підприємства "Еркер"

про зобов'язання вчинити дії та стягнення штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач 1) та Управління капітального будівництва Міністерства оборони України (далі - позивач 2) в березні 2006 року звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Еркер" (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача передати позивачу 1 через позивача 2 квартири у м. Біла Церква по пров. Академічний, 3 на суму внесених грошових коштів, за ціною та у порядку встановленому п.п. 1.3, 2.1 договору від 14.12.2004р. № 227/УПБ-45Д та додатку № 1 до договору та стягнення 1823867 грн. штрафних санкцій передбачених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України (вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 31.03.2006р. № 5/1677).

Під час розгляду справи, прокурор неодноразово подавав до суду першої інстанції клопотання про уточнення розміру позовних вимог.

Останнім, клопотанням про уточнення позовних вимог за вх. № 13665 від 30.08.2012р. прокурор в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог та просив суд першої інстанції зобов'язати Приватне підприємство "Еркер" передати Міністерству оборони України через Управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (місто Київ) згідно договору на пайову участь в будівництві житла № 227/УПБ-45Д від 14.12.2004р., укладеного між сторонами у справі, квартири загальною площею 1560,26 мІ та стягнути з відповідача на користь Управління капітального будівництва Міністерства оборони України (місто Київ) 760625,49 грн. штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.09.2012р. у справі №146/10-06/9/5 визнано недійсною додаткову угоду № 4 від 04.08.2006р. до договору на пайову участь в будівництві житла № 227/УПБ-45Д від 14.12.2004р., укладену між Приватним підприємством "Еркер", Міністерством оборони України та Управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (місто Київ), а також визнано недійсним додаток № 1 та додаток № 2 до додаткової угоди № 4 від 04.08.2006р. до договору на пайову участь в будівництві житла № 227/УПБ-45Д від 14.12.2004р. Позов задоволено частково. Зобов'язано Приватне підприємство "Еркер" через Управління капітального будівництва Міністерства оборони України (місто Київ) згідно договору на пайову участь в будівництві житла № 227/УПБ-45Д від 14.12.2004р., укладеного між Приватним підприємством "Еркер", Міністерством оборони України та Управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (місто Київ) квартири загальною площею 1560,26 мІ. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Приватного підприємства "Еркер" в доход Державного бюджету України 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Еркер" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2012р. у справі №146/10-06/9/5 і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції були порушені норми ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд в порушення вказаних норм відмовив в клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника.

31.10.2012р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду було оголошено перерву на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2012р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного підприємства "Еркер" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постійно діючим тендерним комітетом Міністерства оборони України 02.12.2004р. тендерну пропозицію № 11 учасника процедури відкритих торгів - Приватного підприємства "Еркер" при здійсненні закупівель житла для безквартирних військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей в м. Біла Церква по пров. Академічному, 3 та по вул. Гайок, 214 було визнано найкращою та прийнято рішення про акцептування вказаної тендерної пропозиції та укладення з даним учасником процедури відкритих торгів договору про закупівлю квартир. Зазначене рішення оформлено протоколом № 59 (копія наявна в матеріалах справи).

Так, на виконання вищевказаного рішення та з метою забезпечення житлом військовослужбовців Збройних Сил України, яке здійснюється за рахунок Державного бюджету України, між Міністерством оборони України, Управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (місто Київ) та Приватним підприємством "Еркер" був укладений трьохсторонній договір на пайову участь в будівництві житла від 14.12.2004р. № 227/УПБ-45Д (далі -договір), предметом якого відповідно до умов зазначеного договору є зобов'язання відповідача (замовник) збудувати та передати позивачу 1 (пайовик) через позивача 2 (платник) у 117-ти квартирному житловому будинку № 3 в місті Біла Церква Київської області по пров. Академічному в термін до 30.12.2005р. 117 квартир загальною площею 7648,46 мІ, та у 23-х квартирному житловому будинку № 214 в місті Біла Церква Київської області по вул. Гайок в термін до 30.12.2005р. 18 квартир загальною площею 1440,5 мІ (п. 1.1, 1.2 договору та п. 1.3 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 29.12.2005р. до договору).

Відповідно до п. 1.3 договору передача вказаного житла здійснюється пайовику через платника з оформленням акту прийняття-передачі цього житла та реєстрацією права власності, відповідно до чинного законодавства. Адресний перелік квартир, визначних у даному пункті, є невід'ємною частиною договору (додаток № 1 до договору).

Згідно п. 2.1 договору ціна договору складає 17724973,50 грн. з урахуванням ПДВ. Ціна договору складається з розрахунку загальної кількості квадратних метрів площі квартир, що передаються і фіксованої вартості 1950 грн. за 1 мІ. Ціна договору може змінюватися у сторону зменшення, у разі якщо замовник передає меншу кількість загальної площі квартир пайовику через платника. Збільшуватись ціна договору не може.

Відповідно до п. 2.2 договору в редакції додаткової угоди від 31.05.2005р. № 2 до договору пайові внески замовнику вносяться у такому порядку:

- у 2004 році пайовик перераховує через платника 14468680 грн.;

- у 2005 році -3256293,50 грн. Із них 2370044,82 грн. перераховуються у 5-денний термін з дня підписання даної додаткової угоди, а 886248,68 грн., що становить 5% від загальної вартості договору, перераховується після передачі житла замовником пайовику через платника.

Згідно п. 6.4 договору останній вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного його виконання сторонами

Додатком № 1 до договору сторони погодили адресний перелік квартир.

Як правильно встановлено судом першої інстанції платник на виконання умов договору здійснив 100% оплату вартості квартир, визначеної договором, що складає ціну договору. Так, на рахунок відповідача в грудні 2004р. було перераховано грошові кошти в сумі 14468680 грн., в червні 2005р. - в сумі 2370044,82 грн. та в серпні 2006р. - в сумі 886340,18 грн., що підтверджується листом Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві від 28.08.2012р. № 09-08/253-11139, листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 29.08.2012р. № 248/1/13/436, платіжними дорученнями та банківськими виписками (наявні в матеріалах справи).

Відповідач на виконання умов договору передав Управлінню капітального будівництва Міністерства Оборони України (місто Київ) 18 квартир загальною площею 1440,5 мІ в житловому будинку № 214 по вул. Гайок в м. Біла Церква, та 92 квартири загальною площею 6088,2 мІ в житловому будинку № 3 по пров. Академічному в м. Біла Церква, про що свідчать відповідно акт передачі житла від 29.12.2005р. та акт прийому-передачі житла від 30.06.2006р. № 141/268, які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Як вбачається з вищевикладеного, відповідач свої договірні зобов'язання щодо передачі Управлінню капітального будівництва Міністерства Оборони України (місто Київ) об'єктів пайової участі - квартир загальною площею 1560,26 мІ у передбачений договором строк не виконав., у зв'язку з чим прокурор звернувся з даним позовом до суду першої інстанції та просив суд зобов'язати відповідача передати позивачу 1 через позивача 2 згідно договору від 14.12.2004р. № 227/УПБ-45Д квартири загальною площею 1560,26 мІ

В свою чергу, як правильно встановлено судом першої інстанції намагаючись змінити умови договору в частині збільшення вартості 1 мІ житла в житловому будинку № 3 по пров. Академічному в м. Біла Церква відповідач звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2006р. у справі № 24/270 за позовом Приватного підприємства "Еркер" до Міністерства оборони України та Управління капітального будівництва Міністерства оброни України про зміну умов договору на пайову участь в будівництві житла № 227/УПБ-45Д від 14.12.2004р. було, зокрема, змінено умови зазначеного договору в сторону збільшення вартості 1 мІ житла в житловому будинку № 3 по пров. Академічному в м. Біла Церква з 1950,00 грн. до 2450,00 грн., та відповідно змінено в сторону зменшення загальну площу, що підлягає передачі у вказаному будинку з 7648,46 мІ до 6088,16 мІ.

На підставі зазначеного рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2006р. у справі № 24/270 було укладено додаткову угоду № 4 від 04.08.2006р. до договору на пайову участь в будівництві житла № 227/УПБ-45Д від 14.12.2004р., якою сторони змінили умови договору, зокрема, збільшили вартість 1 мІ житла в житловому будинку № 3 по пров. Академічному в м. Біла Церква до 2450 грн. та відповідно зменшили розмір загальної площі, яку Приватне підприємство "Еркер" зобов'язалось передати за договором у вказаному будинку до 6088,16 мІ.

Додатками № 1 та № 2 до додаткової угоди № 4 від 04.08.2006р. до договору сторони погодили відповідно адресний перелік квартир у житловому будинку № 214 по вул. Гайок в м. Біла Церква Київської області та адресний перелік квартир у житловому будинку № 3 по пров. Академічному в м. Біла Церква Київської області, які відповідач зобов'язався передати пайовику.

Так, оскільки провадження у даній справі було порушено до підписання додаткової угоду № 4 від 04.08.2006р. до спірного договору та додатків № 1 та № 2 до неї, Київський апеляційний господарський суд не приймає, як належне твердження скаржника, щодо порушення строків позовної давності.

Разом з тим, вказане рішення суду було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2010р. та справу передано на новий розгляд, в подальшому у зазначеній справі Господарським судом міста Києва було прийнято рішення від 29.11.2011р., яке на час вирішення спору у даній справі набрало законної сили, яким в позові відмовлено.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що метою договору на пайову участь в будівництві житла від 14.12.2004р. № 227/УПБ-45Д є забезпечення житлом військовослужбовців Збройних Сил України, яке здійснюється за рахунок Державного бюджету України шляхом пайової участі у спорудженні житлових будинків.

Приймаючи участь у конкурсі, відповідач знав про його умови, свідомо погодився на них та сам запропонував конкретну ціну для одержання перемоги у конкурсі. При цьому, сторони договору домовились, що ціна квадратного метру житла та ціна договору не можуть бути збільшені. Ціна договору складається із розрахунку загальної кількості квадратних метрів площі квартир, що передаються помноженою на фіксовану вартість 1 м2 житла, що виключає можливість збільшення вартості 1 м2 житла, яке будується замовником. Відтак відповідач, як замовник за договором, взяв на себе ризик зміни обставин щодо підвищення складових цін. Подорожчання будматеріалів і робіт, після здійснених їх оплат платником за договором в силу вимог ст. 837 Цивільного кодексу України є виробничим ризиком відповідача, як забудовника, який залежить, зокрема, і від своєчасності освоєння одержаних коштів і не може бути переведений на позивачів - пайовика та платника.

Конкурентний спосіб укладання господарських договорів, відрізняється від загального порядку їх укладання, який визначений ст. 181 Господарського кодексу України. У межах конкурентного способу замовник акцептує тендерну пропозицію, що визнана найкращою за результатами оцінки. За таких обставин, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної пропозиції та не повинні змінюватися після укладання та підписання договору про закупівлю, крім випадків прямо передбачених чинним законодавством.

Наведене випливає зі змісту абз. 4 ч. 2 ст. 34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", в редакції яка була чинна на час укладання додаткової угоди № 4 від 04.08.2006р. до договору, відповідно до якого умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі, крім випадків зменшення ціни тендерної пропозиції при проведенні торгів із зменшенням ціни (редукціону), та не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Враховуючи те, що на момент укладання додаткової угоди № 4 від 04.08.2006р. до договору на пайову участь в будівництві житла № 227/УПБ-45Д від 14.12.2004р. діяли вищезазначені приписи Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" за якими умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі, крім випадків зменшення ціни тендерної пропозиції, зміни до тендерної документації не вносились, волевиявлення сторін зазначеної додаткової угоди не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, оскільки вона укладалась на виконання рішення суду, яке було скасовано та будь-яких інших підстав для її укладання не існувало, її умови та зміст суперечать інтересам держави, оскільки вони погіршують право військовослужбовців Збройних Сил України на забезпечення житлом, яке гарантуються державою, суд першої інстанції правомірно визнав додаткову угоду № 4 від 04.08.2006р. до спірного договору та додатки № 1 та № 2 до неї недійсною, як таку, що суперечить законодавству з підстав визначених у ст. 215 Цивільного кодексу України, позаяк, на момент її вчинення не було додержано приписів ч. 1, 3 ст. 203 Цивільного кодексу України та абз. 4 ч. 2 ст. 34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач в порушення умов договору власний обов'язок щодо передачі квартир загальною площею 1560,26 мІ в повному обсязі та у визначені договором строки не виконав, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача передати позивачу 1 через позивача 2 згідно договору від 14.12.2004р. № 227/УПБ-45Д квартири загальною площею 1560,26 мІ є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 0,1% вартості непереданих квартир за кожен день прострочення та за прострочення понад 30 днів штраф у розмірі 7% від вартості непереданих квартир, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені та штрафу.

Беручи до уваги приписи вказаних норм законодавства та враховуючи, що сторони в договорі на пайову участь в будівництві житла від 14.12.2004р. № 227/УПБ-45Д за прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо передачі квартир у п. 4.2 договору передбачили інший розмір штрафних санкцій, правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України відсутні, тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову у вказаній частині вимог з огляду на їх безпідставність (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.02.2011р. у справі № 23/225).

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції приймаючи спірне рішення вийшов за межі позовних вимог, оскільки вказане твердження суперечить нормам ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що судом першої інстанції були порушені норми ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд першої інстанції в порушення вказаних норм відмовив в клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника, з огляду на наступне.

Так, відповідачем в розумінні ст.ст. 33, 34 господарського процесуального кодексу України не було надано будь-яких підтверджуючих документів про поважність неявки в судове засідання.

Крім того, відповідач відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України не був позбавлений права направити в судове засідання іншого представника.

Відповідно до вимог ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають до господарського суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.

Згідно ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Тому підстав для відкладення розгляду справи в розумінні ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у суду першої інстанції 13.09.2012р. не було, строк розгляду даного спору сплинув.

Інші посилання апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть служити підставою скасування рішення.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Приватного підприємства "Еркер" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Еркер", залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2012р. у справі №146/10-06/9/5- залишити без змін.

3. Матеріали справи №146/10-06/9/5 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Сулім В.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Тарасенко К.В.