ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"15" вересня 2011 р. Справа № 2а-7/11

номер рядка статистичного звіту 3.7

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Пасічник С.С.,

за участю секретаря Бєляєвої Т.В. ,

за участю представників сторін:

представника позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 04.01.2011р. (був присутній в

судовому засіданні 08.09.2011р.),

представника позивача: ОСОБА_3, довіреність від 04.01.2011р.,

відповідача: ОСОБА_4 - підприємця (був присутній в судовому засіданні

08.09.2011р.),

представника відповідача ОСОБА_4: ОСОБА_5, довіреність № б/н від

01.08.2011р.,

представника відповідача Новогуйвинської селищної ради: Приведьона В.М., довіреність

№31/2-23 від 12.01.2011р.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_8

на постанову Житомирського районного суду Житомирської області

від "09" березня 2011 р. у справі № 2а-7/11

за позовом ОСОБА_8

до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району,

підприємця ОСОБА_4

про скасування рішення органу місцевого самоврядування і відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним рішення Новогуйвинської селищної ради Житомирського району від 18.02.2009 року, оскільки, на його думку, дане рішення обмежує права позивача передбачені ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також просить стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в сумі 558,04грн. та моральну шкоду в розмірі 10000грн.

Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 09.03.2011 року в адміністративному позові ОСОБА_8 відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, відповідачів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Суд першої інстанції при вирішенні спору виходив з того, що відповідач - Новогуйвинська селищна рада при вирішенні питання щодо встановлення графіка перевезення пільгової категорії громадян на маршруту №115 приватним підприємцем ОСОБА_4, діяла в межах наданих їй повноважень та у спосіб, встановлений законом.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на таке.

Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140, частина перша статті 144 Основного Закону України). Акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

За правовою позицією Конституційного Суду України предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення. Перелік таких питань визначено у Конституції України та Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення від 26 березня 2002 року N 6-рп/2002).

Системний аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", зокрема глави 2 названого Закону, свідчить, що органи місцевого самоврядування, в тому числі виконавчі органи міської ради, при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів селищних рад належить затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області, із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 11 жовтня 2006 року між Житомирською обласною державною адміністрацією та ПП ОСОБА_4 укладено договір №6/16, відповідно умов якого останній взяв на себе зобов'язання на здійснення перевезення пасажирів автобусами на рейсах маршруту сполученням "Житомир-Озерне" і яким були визначені умови перевезення пільгових категорій громадян та порядок проведення розрахунків за надані послуги з перевезеннюя вказаної категорії громадян.

На виконання п.5.1 зазначеного вище договору про перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування між Житомирською районною адміністрацією та ПП ОСОБА_4 у продовж 2007-2009 років були укладені угоди про надання послуг на перевезення пільгової категорії пасажирів автомобільним транспортом. Згідно п.1.1. даного договору перевізник зобов'язується здійснювати перевезення слідуючих категорій громадян, які мають пільги на проїзд автомобільним транспортом загального користування: Героїв Радянського Союзу, повних кавалерів ордена Слави, Героїв Соціалістичної праці, повних кавалерів орденів Трудової Слави, Героїв України, осіб, нагороджених чотирма і більше медалями „За відвагу", інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій, учасників ліквідації аварії на ЧАЕС 1 та 2 категорій, потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, дітей-інвалідів внаслідок аварії на ЧАЕС та сім'ї загиблих (померлих) ветеранів війни тощо.

Зазначений вище договір був укладений між відповідачем та Житомирською районною адміністрацією на підставі чинних нормативно-правових актів, в тому числі і Інструкції про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах, яка затверджена наказом Міністерства статистики №150 від 27.05.1996 року та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.05.1996 року за № 258/1283 і відповідно до якої у приміському автобусному сполученні для ветеранів війни та прирівняних до них за пільгами осіб, пенсіонерів, інвалідів всіх категорій, середньомісячна частота поїздок у громадському транспорті за місяць дорівнює 6 одиницям.

Рішенням 28 сесії п'ятого скликання Новогуйвинської селищної ради Житомирського району "Про розгляд пропозицій перевізника маршруту №115" від 18 лютого 2009 року погоджено встановлення графіку перевезення пільгових категорій громадян по маршруту №115 шість разів на день.

Рішенням №1 від 13 березня 2009 року громадських слухань жителів смт.Озерне Житомирського району Житомирської області з питання перевезення пасажирів по маршруту №115 ПП ОСОБА_4 збільшено кількість рейсів, які обслуговують пільгову категорію пасажирів. Згідно п.1.2. даного рішення, пільгові пасажири, мають право на безкоштовний проїзд кожен день крім суботи та неділі по маршруту №115: з м.Житомира -06 год. 28 хв., 08 год. 20 хв., 13 год., 17 год., 18 год. 34 хв., з смт.Озерне - 07 год. 08 хв., 09 год., 13 год. 40 хв., 17 год. 40 хв., 19 год. 14 хв., тобто понад норму встановлену у вище зазначеній Інструкції.

Законом України "Про ціни та ціноутворення" визначено, що одним з найважливіших напрямів політики ціноутворення в Україні є забезпечення соціальних гарантій, в першу чергу для малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат в зв'язку з ростом цін і тарифів.

В зв'язку з цим для окремих категорій громадян можуть встановлюватись пільгові тарифи на проїзд (або звільнення від оплати). Зокрема, для ветеранів війни (ст.12 Закону про статус ветеранів війни).

Пільгові тарифи та звільнення від оплати за проїзд для окремих категорій громадян завдають збитки чи недоотримання доходів перевізникам. Законом "Про автомобільний транспорт" передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язанні надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення громадян та перевезення громадян по регульованому тарифу, компенсації згідно Закону.

Згідно з п.4"б" ст.89 Бюджетного кодексу компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян є видатками районних бюджетів, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення та враховуються при визначені об'єма міжбюджетних трансфертів. Такі видатки фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст.102 Бюджетного кодексу).

На виконання даної статті Бюджетного кодексу КМУ був затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів. Так, фінансування видатків місцевих бюджетів на виконання державних програм соціального захисту населення, які включають, зокрема, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, фінансуються за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, в межах сум, затверджених в обласних бюджетах, бюджеті АРК, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст Автономної Республіки Крим та обласного значення та в районних бюджетах на вказані цілі.

При цьому забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Законом про Державний бюджет за 2009 рік були передбачені субвенції місцевим бюджетам на надання пільг на послуги зв'язку, інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на отримання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного та зжиженого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття і рідких нечистот) та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян на суму 1372440,0тис.грн.

В той же час пунктом 5-1 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів встановлено наступне. Підприємствам транспорту не відшкодовуються за рахунок субвенцій з державного бюджету втрати доходів від перевезення окремих категорій громадян та інші видатки (враховуючи, що фінансове забезпечення таких перевезень здійснюється за рахунок інших бюджетних програм головних розпорядників коштів державного бюджету, власних надходжень транспортних компаній та інших джерел згідно законодавству, зокрема, громадян, які мають право на безкоштовний проїзд згідно законодавству, з відшкодуванням втрат транспортних компаній за рахунок інших джерел.

Статтею 37 Закону про автомобільний транспорт передбачено, що види та об'єми пільгових перевезень встановлюються замовленням, в якому визначено порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального використання, збитків від таких перевезень.

Крім того, порядок визначення суми компенсацій, які відшкодовуються перевізнику за пільговиків, на практиці встановлюється в договорі, укладеним між перевізником з місцевим органами влади на перевезення пасажирів конкретним маршрутом.

В даний час відсутня єдина законодавчо-затверджена методика визначення суми компенсацій. В більшості випадків місцеві органи влади самостійно затверджували відповідні процедури.

Таким чином, виходячи з зазначених вимог чинного законодавства, головним розпорядником бюджетних коштів на виплату компенсації витрат, пов'язаних з перевезенням пільгових пасажирів на автобусному маршруті загального користування "Житомир-Озерне" є Житомирська районна державна адміністрація Житомирської області.

За повідомленням Житомирської районної державної адміністрації про фінансування пільгового перевезення по приміському маршруту №115 Житомирського району Житомирської області станом на 01.08.2009р. перед перевізником ОСОБА_4 існує заборгованість в розмірі 144899 грн. 67 коп.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши зазначені вище норми матеріального і процесуального права, вивчивши наявні докази в матеріалах справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що відповідач - Новогуйвинська селищна рада, приймаючи оспорюване рішення від 18.02.2009 року діяла в межах визначених законом повноважень та у спосіб, встановлений законом.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_8 до Новогуйвинської селищної ради та відмову в їх задоволенні.

Підстав для скасування судового рішення в частині вимог до суб"єкта владних повноважень з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Що стосується позовних вимог, заявлених до приватного підприємця ОСОБА_4, то колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною першою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт перший), а суб'єкт владних повноважень - як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт сьомий).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється, відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Отже, адміністративні суди розглядають виключно спори, які виникають між встановленим колом учасників певних визначених правовідносин.

Даний позов заявлено фізичною особою ОСОБА_8 до відповідачів: приватного підприємця ОСОБА_4 та Новогуйвинської селищної ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування та стягнення з відповідачів в солідарному порядку матеріальної та моральної шкоди.

Оскільки вимоги позивача до ПП ОСОБА_4 не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, підприємець ОСОБА_4 не є суб'єктом владних повноважень, оскільки не здійснює владні управлінські функції, тому в цій частині вимог позов не є адміністративним, а відтак встановлена ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів на такий спір не поширюється.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, ухвалене у справі рішення суду першої інстанції в частині вимог до ПП ОСОБА_4 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, з роз'ясненням позивачеві про право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п.1ч.1ст.157, ст.ст.160,195,198,202,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 03.09.2011 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_8 до приватного підприємця ОСОБА_4 про скасування рішення органу місцевого самоврядування і відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасувати, закривши провадження в справі в частині вимог до ПП ОСОБА_4

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Л.О. Зарудяна

С.С. Пасічник

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_8 АДРЕСА_1,10014

3- відповідачу Новогуйвинська селищна рада вул.Дружби народів,5,смт.Новогуйвинськ,Житомирський район, Житомирська область,12441

4 - СПД ОСОБА_4 (АДРЕСА_2)