06.11.2012
Справа №11/2190/657/2012 Головуючий в 1-й інстанції: Терещенко О.Є.
Категорія: ч.1 ст. 122 КК України Доповідач: Гемма Ю.М.
У Х В А Л А
іменем України
06 листопада 2012 року м. Херсон
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Гемми Ю.М.,
суддів Шевцової В.Г., Калініченка І.С.,
з участю прокурора Коломійця В.С.,
адвоката ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 07 лютого 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
Цим вироком:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на нього обов'язків: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в інспекцію.
Запобіжний захід -підписка про невиїзд.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальних збитків 563,96 грн. та моральної шкоди -7000 грн.
Вирішено питання про судові витрати.
Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 25.08.2008 року у денний час на території поля, розташованого біля с. Дудчино Каховського району Херсонської області, в ході сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, завдав умисні удари руками, ногами, бейсбольною битою та металевим ломом у різні частини тіла потерпілого ОСОБА_3, а також з метою спричинення тілесних ушкоджень здійснив наїзд автомобілем марки «Нива»на потерпілого, в результаті чого, спричинив останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження, що потягли за собою тривалий розлад здоров'я потерпілого.
В апеляції представник потерпілого -адвокат ОСОБА_4 просить скасувати вирок щодо ОСОБА_2, а справу направити на додаткове розслідування, посилаючись на однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону. В обґрунтування доводів указує, що судом не неповно досліджено обставини справи, не допитано всіх свідки про обставини заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 і заволодіння грошима останнього, які могли вплинути на висновки суду щодо винності ОСОБА_2 і його батька ОСОБА_5 та на іншу кваліфікації їх дій. Вважає, що судом не дана належна оцінки зібраним у справі доказам.
У запереченнях захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 вказує на необґрунтованість апеляції представника потерпілого-адвоката ОСОБА_4, просить її залишити без задоволення, а вирок без зміни.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника-адвоката ОСОБА_1, які заперечували проти задоволення апеляції та просили вирок залишити без зміни, у дебатах сторони підтримали свої позиції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3, за викладених у вироку обставин, обґрунтований зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Доводи представник потерпілого -адвокат ОСОБА_4 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є непереконливими.
Як убачається з матеріалів справи, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні ОСОБА_2 визнав себе винним і показав, що в ході сварки, яка виникла на ґрунті неприязних відносин через те, що потерпілий ОСОБА_3 образив його матір, він з батьком ОСОБА_5 побили потерпілого, якому завдали удари руками, ногами, бейсбольною битою та металевим ломом у різні частини тіла, яким потім вдарився об їх автомобіль «Нива».
Ці ж обставини підтвердив обвинувачений ОСОБА_5, справу щодо якого закрито на підставі закону України про амністію.
(том №1, а.с.120, том № 2, а.с. 211, 212, 237, 238, 244)
Зазначені показання ОСОБА_2 підтверджуються іншими доказами.
Потерпілий ОСОБА_3 визнав той факт, що між ним і дружиною ОСОБА_5 - ОСОБА_6 напередодні відбувся конфлікт, взаємні образи. Потім до нього на поле приїхав ОСОБА_2 разом з батьком ОСОБА_5, які побили його за те, що він образив ОСОБА_6, які завдали йому удари руками, ногами, бейсбольною битою та металевим ломом, а потім вдарили його автомобілем, збивши з ніг.
Свідок ОСОБА_6 підтвердила між нею і ОСОБА_3 відбувся конфлікт, який образив її, про що вона розповіла чоловіку ОСОБА_5., а потім дізналася, що її чоловік і син побили потерпілого.
Свідок ОСОБА_7 підтвердила, що між її чоловіком ОСОБА_3 і ОСОБА_6 відбувся конфлікт. Пізніше зі слів чоловіка їй стало відомо, що його на полі побили ОСОБА_6.
Відповідно до висновків судово-медичних експертиз, потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження у виді перелому 10-11 ребер справа, синців на правій боковій поверхні тулуба, забій правої нирки, які заподіяні тупими предметам, можливо як від ударів руками і ногами, від ударів виступаючими частинами автомобіля, відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень по критерію тривалості розладу. Тілесні ушкодження на голові заподіяні від ударів тупими предметами, у тому числі, руками, ногами, дерев'яної битою, металевим предметом, можливо від удару виступаючими частинами автомобіля, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. (том № 1, а.с. 72, 92-93)
Висновки цих експертиз узгоджується з показання засудженого ОСОБА_2 потерпілого ОСОБА_3 щодо локалізації й механізму утворення середньої тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого та відповідають фактичним обставинам справи, а тому суд обґрунтовано поклав їх в основу обвинувального вироку.
Оскільки викладені докази узгоджуються між собою щодо фактичних обставин учинення ОСОБА_2 злочину, у суду не було підстав ставити під сумнів достовірність доказів, зокрема, показань ОСОБА_2, ОСОБА_5, а тому доводи представника потерпілого з цього приводу слід визнати безпідставними.
Давши належну оцінку дослідженим доказам у їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, за який він засуджений, та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст. 122 КК України.
Що стосується доводів апелянта про необхідність направлення справи на додаткове розслідування для вирішення питання про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за більш тяжкий злочин, а саме заволодіння грошима потерпілого, то вони не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до ст.275 КПК України суд повинен розглядати справу тільки відносно підсудного в межах пред'явленого йому обвинувачення і не вправі наперед встановлювати обставини вчинення ним іншого злочину, які підлягають перевірці у ході досудового та судового слідства за обвинуваченням конкретної особи, а тому підстав для направлення справи на додаткове розслідування немає.
Посилання апелянта на фальсифікацію слідчим постанов про закриття справи в частини заволодіння грошима потерпілого та про виділення матеріалів справи по цьому факту в окреме провадження для додаткової перевірки є надуманими і не підтверджуються матеріалами справи. (том № 1, а.с. 123, 154)
Необґрунтованими є його доводи про однобічність і необ'єктивність досудового та судового слідства, оскільки в процесі досудового слідства та при судовому розгляді справи були встановлені і досліджені всі обставин, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи.
Покарання ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчинено злочину, який відноситься до середньої тяжкості, даних про особу винного, який характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, обставин, що пом'якшують покарання, та відсутності обставин, що обтяжують покарання.
Даних про те, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, які можуть бути підставами для скасування вироку, як про це просить апелянт, не встановлено.
З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
апеляцію представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 07.02.2012 року щодо ОСОБА_2 -без зміни.
Судді: