Справа №22-865 ас Категорія 37
Головуючий у 1 інстанції Семіряд І.В. Доповідач Червинська М.Є.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючої: Червинської М.Є., Суддів: Алексеева А.В., Азевіча В.Б.
При секретарі Мартіросовій А.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Пролетарського районного суду від 29 грудня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради про стягнення заборгованості з щорічної допомоги на оздоровлення, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 29 грудня 2005 року позов ОСОБА_1 задоволений, з управління праці і соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради на користь ОСОБА_1 стягнуто 2735,50 гривень -заборгованість з щорічної допомоги на оздоровлення за 2002, 2003, 2004 роки, відповідач звільнений від сплати державного мита.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду, посилаючись на те, суд безпідставно дійшов до висновку щодо порушення прав позивача з їх боку, вони діяли в межах повноважень та на підставі закону, висновки суду не ґрунтуються на вимогах матеріального закону.
Суд першої інстанції встановив, що позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС, визнаний інвалідом 3 групи внаслідок захворювання отриманого при ліквідації аварії і, відповідно до Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення. Судом встановлено, що за період 2002-2004 pp. відповідач відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 р. „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виплатив позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі, встановленому зазначеною постановою за кожен рік, суд вважав, що відповідач порушив вимоги закону при визначення розміру виплати на оздоровлення, оскільки безпідставно виходив при визначення сум з вимог зазначеної постанови КМУ.
В судовому засіданні представник відповідача просила апеляційну скаргу задовольнити, позивач просив скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши доповідача, доводи представника відповідача, позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з ухваленням по справі нової постанови про відмову в задоволенні позову з наступних підстав:
Відповідно до вимог п.З ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що права позивача на отримання певних сум на оздоровлення були порушені відповідачем, оскільки відповідач як суб"єкт владних повноважень безпідставно виходив з сум допомоги на оздоровлення в межах, визначених Кабінетом Міністрів України, в той час як законом передбачені інші сум, які підлягали сплаті на оздоровлення інваліду 3-ї групи. Проте з таким висновком погодитись неможливо.
Відповідно до вимог ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема, інвалідам 3 групи передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС, визнаний інвалідом 3 групи внаслідок захворювання отриманого при ліквідації аварії.
Встановлено, що за період 2002-2004 pp. відповідач відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 р. „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачував позивачу щорічну допомогу у сумі 21 грн. 50 коп. за кожен рік.
Відповідно до ст. 62 зазначеного Закону, застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Ст. 63 зазначеного Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Вказані норми Закону не суперечать Конституції України, оскільки ст. 95 Конституції передбачено, що тільки виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст. 116 Основного Закону, розроблення проекту закону про Державний бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, а відповідно до ст. 117 Конституції України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання.
Відповідно до ст. 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2002 p.", саме на Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету покладено обов'язок затвердити розподіл бюджетних призначень на погашення заборгованості із соціальних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розрізі бюджетних програм.
Статтею 33 Закону України "Про державний бюджет на 2003", визначено, що Кабінетом Міністрів України за узгодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету затверджено розподіл коштів на погашення заборгованості по соціальним виплатам, передбаченим програмою по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, чим підтверджена наявність заборгованості державним бюджетом.
Статтею 28 Закону України „Про Державний бюджет на 2004 р." встановлена необхідність передбачити бюджетні призначення за державною програмою "Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні" у сумі 14.108.908,1 тис. гривень, з яких на соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено 1.659.228,1 тис. гривень, у тому числі соціальні виплати, які здійснюються безпосередньо громадянам, -1.341.235,1 тис. гривень, з яких 414.279,4 тис. гривень - на повне погашення заборгованості, що виникла у минулі роки. Заборгованість при цьому враховувалися в межах розміру, встановленого вищевказаними постановами Кабінету Міністрів України, в цих розмірах кошти надходили на відповідний рахунок УПСЗН, з якого і проводилися виплати. Проведення виплат бюджетних коштів з інших рахунків, являється порушенням Бюджетного Кодексу України і тягне за собою певну відповідальність.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до необгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що відповідач довів в судовому засіданні, що він при визначенні сум на оздоровлення за 2002-2004 року, які сплачувались на користь позивача, діяв в межах своєї компетенції, та в межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетами на відповідні роки, при цьому підстав для висновку, що відповідач порушив вимоги закону немає.
За таких підстав та відповідно до вимог ст. 202 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з ухваленням по справі нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову позивача..
Керуючись ст.ст. 198, 200 КАС України, апеляційний суд, -
Постановив:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради задовольнити..
Постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 29 грудня 2005 року скасувати.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради про стягнення заборгованості з щорічної допомоги на оздоровлення за 2002-2004 року відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.