ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"07" серпня 2008 р. | справа № 5020-11/359 |
За позовом Заступника військового прокурора Військово-Морських сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Центрального музею Збройних Сил України
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Балаклавамегабуд” , Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний будівельний інвестиційний холдинг".
про визнання права власності
Суддя Дмитрієв В.Є.
Представники:
Прокурор Поліванов С.М., посвідчення № 283 від 13.11.2006
від позивача Чепель К.О., довіреність № 220/783/д від 02.06.2008 (Міністерство оборони України)
від позивача Харівський О.І., довіреність № 109від 14.01.2008 (Центральний музей Збройних Сил України)
від відповідача Дюкар Р.С., довіреність б/н від 31.12.2007 (Товариство з обмеженою відповідальністю „Балаклавамегабуд”)
від відповідача Дюкар Р.С., довіреність б/н від 31.12.2007 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Південний будівельний інвестиційний холдинг")
СУТЬ СПОРУ:
Прокурор в інтересах позивачів звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності.
Прокурор та позивач на задоволенні позовних вимог наполягають , позовні вимоги обґрунтовують тим, що законним власником нерухомого майна військового містечка Б-1 є держава України в особі органу державної влади –Міністерства оборони України.
Представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечують, заперечення обґрунтовують тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЛАКЛАВАМЕГАБУД»є власником нерухомого майна, що знаходиться в м. Севастополь, а саме: причалу №247, тилової стінки №1, швартових тумб №2, кнехтів №3; причалу №249, кнехтів №1, швартових тумб №2; будівлі штабу №75 літ. «А»зі сходами, складу літ. «Б», КПП літ. «В»з ганком, навісу літ. «Г», огороджень №№1-5.
Відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін та прокурору були роз'яснені їх права і обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення сторін, суд, встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЛАКЛАВАМЕГАБУД»є власником нерухомого майна, що знаходиться в м. Севастополь, а саме: причалу №247, тилової стінки №1, швартових тумб №2, кнехтів №3; причалу №249, кнехтів №1, швартових тумб №2; будівлі штабу №75 літ. «А»зі сходами, складу літ. «Б», КПП літ. «В»з ганком, навісу літ. «Г», огороджень №№1-5.
Факт виникнення у відповідача права власності на вказане майно підтверджується договорами про передачу вказаного майна до статутного фонду відповідача від 09 серпня 2007 року (за реєстром №4-1083, №4-1085, №4-1087).
Зазначені договори нотаріально посвідчені, дійсні, доказів їх недійсності матеріали справи не містять.
Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Балаклавамегабуд” зареєстровано в комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради: причалу №247, тилової стінки №1, швартових тумб №2, кнехтів №3 –від 14 серпня 2007 року (реєстровий номер 4069); причалу №249, кнехтів №1, швартових тумб №2 – від 14 серпня 2007 року (реєстровий номер 4070); будівлі штабу №75 літ. «А»зі сходами, складу літ. «Б», КПП літ. «В»з ганком, навісу літ. «Г», огороджень №№1-5 –від 14 серпня 2007 року (реєстровий номер 2687), про що видано відповідні свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Свідоцтва про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛАКЛАВАМЕГАБУД» недійними не визнавалися, накази, підставі яких вони видані також не скасовані та недійсними не визнані.
Доказів права власності, зареєстрованого за іншими особами прокурором та позивачем суду не надано, не надано також доказів реєстрації свідоцтв про право власності, у комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради.
Інших доказів наявності права власності у позивача матеріали справи не містять.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає у зв`язку з наступним.
Згідно частини 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Так, 16 квітня 2008 року першим заступником військового прокурора Військово-Морських сил в особі Міністерства оборони України подано позовну заяву про визнання недійсними договорів та витребування майна до товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ХОЛДІНГ», товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛАКЛАВАМЕГАБУД», товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІЧНЕ АГЕНТСТВО «НАУТИЛУС».
Таким чином, дійсність договорів про передачу вказаного майна до статутного фонду відповідача від 09 серпня 2007 року (за реєстром №4-1083, №4-1085, №4-1087) оспорювалась у судовому порядку.
Рішенням Господарського суду м. Севастополя у справі №5020-2/117 від 16 квітня 2008 року позовна заява військового прокурора Військово-Морських сил в особі Міністерства оборони України залишена без задоволення.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду по справі №5020-2/117 від 15 травня 2008 року рішення Господарського суду м. Севастополя у справі №5020-2/117 від 16 квітня 2008 року залишено без змін.
Відповідно до постанови Вищого господарського суду від 17.07.2008 у справі № 5020-2/117 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду по справі №5020-2/117 від 15 травня 2008 року залишена без змін.
Тобто, рішенням Господарського суду м. Севастополя у справі №5020-2/117 від 16 квітня 2008 року, залишеного в силі Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду по справі №5020-2/117 від 15 травня 2008 року дана правова оцінка договорам про передачу вказаного майна до статутного фонду відповідача від 09 серпня 2007 року (за реєстром №4-1083, №4-1085, №4-1087), на підставі яких товариство з обмеженою відповідальністю «БАЛАКЛАВАМЕГАБУД»стало власником спірного нерухомого майна.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодекс України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно виникає з моменту його фактичної передачі, якщо інше не передбачено законом або договором. Право власності на майно за договором, який підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, виникає з моменту такого посвідчення, або з моменту вступу до законної сили рішення суду про визнання договору, не засвідченого нотаріально, дійсним.
Відповідно право власності відповідача на вказане майно не скасовувалось.
Іншими словами, підстави набуття у відповідача права власності (договори про передачу вказаного майна до статутного фонду відповідача від 09 серпня 2007 року (за реєстром №4-1083, №4-1085, №4-1087) є дійсними в силу чинності судового рішення Господарського суду м. Севастополя у справі №5020-2/117 від 16 квітня 2008 року, залишеного в силі Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду по справі №5020-2/117 від 15 травня 2008 року.
Отже, товариство з обмеженою відповідальністю «БАЛАКЛАВАМЕГАБУД»є законним власником нерухомого майна, що знаходиться в м. Севастополі, а саме: причалу №247, тилової стінки №1, швартових тумб №2, кнехтів №3; причалу №249, кнехтів №1, швартових тумб №2; будівлі штабу №75 літ. «А»зі сходами, складу літ. «Б», КПП літ. «В»з ганком, навісу літ. «Г», огороджень №№1-5.
Означене підтверджується доказами, що надані відповідачем та містяться в матеріалах справи.
Відповідно до статті 33 Господарсько-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарсько-процесуального кодексу України закріплено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Прокурор та позивачем не надано будь-яких доказів того, що Міністерство оборони України або інший орган чи суб’єкт господарювання має достатні правові підстави для визнання за ним права власності на нерухоме майно, що перебуває у власності іншого суб’єкту.
Главою 24 Цивільного кодексу України встановлені підстави набуття права власності.
Проте позивачем не надано жодного доказу, що Міністерство оборони України або інший орган чи суб’єкт господарювання набув право власності на спірне майно.
Згідно статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток історії та культури; викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю; викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.
В даному випадку суд не знаходить підстав, що призвели чи могли б призвести до припинення права власності у товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛАКЛАВАМЕГАБУД».
Згідно статті 129 Конституції України сторона вільна у наданні суду доказів та у доказуванні перед судом їx переконливості, а також закріплений змагальності стopiн та їх равенство перед законом та судом.
Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також вказується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/12), а в постанові Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року «Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя» вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.
Таким чином суд вправі прийняти рішення по cпpaвi на підставі матеріалів, які представлені зацікавленими сторонами.
Згідно статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на вci правовідносини.
За приписами статті 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.
Відповідно до статті 334 ЦК України право власності на майно виникає з моменту його фактичної передачі, якщо інше не передбачено законом чи договором, що в даному випадку відсутнє.
Згідно частини 2 статті 328 ЦК України право власності вважається таким, що виникло правомірно, якщо інше прямо не витікає із закону чи незаконність придбання власності не встановлена судом, що також в даному випадку відсутнє.
Таким чином, підстав для задоволення позову немає.
Крім того, суд зазначає, що на майбутнє, у разі скасування свідоцтв про право власності або визнання їх недійсними, прокурор та Міністерство оборони України не позбавлені можливості у передбаченому статтею 113 Господарського процесуального кодексу України подати заяву (внести подання) про перегляд рішення господарського суду міста Севастополя у справі, що розглядається.
На підставі викладеного, а також керуючись статтями 44, 46, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
В И Р І Ш И В :
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Копії рішення направити сторонам.
Суддя В.Є. Дмитрієв
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 08.08.2008
РОЗСИЛКА:
Заступник військового прокурора Військово-Морських сил України - 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 41
Міністерство оборони України - 03168, м. Київ, Повітрянофлотський проспект, 6
Центральний музей Збройних Сил України - 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 30/1
Товариство з обмеженою відповідальністю „Балаклавамегабуд” - АР Крим, Сімферопольський район, с. Українка, вул. Горького, 3-а
ТОВ "Південний будівельний інвестиційний холдинг" - м.Сімферополь, пр.Перемоги, б.82