Справа № 2-522/12

РІШЕННЯ

          іменем України

02.10.2012 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Нікушина В.В.

при секретарі Василенко Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в наслідок дорожньо–транспортної пригоди, ОСОБА_4, до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди в наслідок дорожньо–транспортної пригоди -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2, та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в наслідок дорожньо–транспортної пригоди, посилаючись на те, що 23.06.2011 року від отриманих тілесних ушкоджень в травматологічному відділенні КЗ «Міська Лікарня №1»ім. Н.І. Пирогова померла ОСОБА_6, яка була матір*ю ОСОБА_1, ОСОБА_4, та донькою ОСОБА_5

В момент ДТП 29 травня 2011 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_2 керував автомобілем НОМЕР_1 і рухався в м. Севастополі з боку с. Хмельницьке в напрямку м. Ялта. За напрямком руху на 68 км. автодороги Ялта - Севастополь, порушивши п.п 1.53.3 та 16.11 ПДР України, дорожнього знаку 2.1 Додаток №1 ПДР України, рухаючись по другорядній дорозі ОСОБА_2 не був уважний, не стежив за ситуацією на дорозі, відповідно не відреагував на її зміну, чим завідомо поставив себе в такі умови при яких не забезпечити безпеку для інших учасників дорожнього руху. В наслідок чого, при виїзді з другорядної дороги не пересвідчився в тому, що подальший рух буде безпечним та не спричинить перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху, не поступився дорогою транспортному засобу, що наближався до даного перехрестя проїжджих частин по головній дорозі з ліва на право та спричинив зіткнення з автомобілем Фольксваген реєстраційний ВЕ4787АХ. В результаті чого пасажиру автомобіля «Хюндай»ОСОБА_6 відповідно до висновків судово-медичної експертизи №51 м/д від 27.07. 2011 року, були спричинені тілесні ушкодження.

Власником транспортного засобу «Хюндай» АК8691АН, яким керував під час зіткнення ОСОБА_2 є ОСОБА_3, по відношенню до дорожньо-транспортної пригоди мають причинно-наслідковий зв'язок, який виявляється в переданні права керування транспортним засобом «Хюндай»АК8691АН та порушенням ОСОБА_2 правил дорожнього руху що спричинили смерть ОСОБА_6.

30 вересня 2011 року постановою Балаклавського районного суду в м. Севастополі по кримінальні справі № 1-351/2011 року постановив, у відповідності до п. «г»ст..1, ст.6 Закону України «Про амністію»від 08.07.2011 року, звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України., у зв’язку з досягненням останнього 65 річного віку.

Відповідно до ч.2 ст. 14 Закону України «Про амністію», Амністія не звільняє від обов’язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду.

Таким чином позивачі втратили єдиного годувальника сім*ї, а саме: донька померлої ОСОБА_1, яка на сьогоднішній день навчається на 5-му курсі ВНЗ Університет економіки і права «КРОК»., Через фінансовий стан який склався з моменту дорожньо-транспортної пригоди, а саме коли її мати потрапила в лікарню її фінансовий стан став погіршуватись. Коли ОСОБА_6, померла в лікарні це призвело до жахливих наслідків, таких як: втрата годувальника, зникла можливість оплати послуг за навчання в університеті, почувши про смерть матері отримала сильний шок, що завдало їй великих страждань. Дана звістка завдала їй великого і тяжкого удару, у зв’язку з чим в неї з*явилося багато психологічних проблем, для вирішення яких вона була змушена звернутися до лікаря., при вирішенні похорону, вона витрачала свої кошти, відповідачі допомоги їй не надавали і взагалі на зв'язок з нею не виходили. Коштів вона витратила 1 500 гривень 00 копійок на передоплату за поминальний обід., син померлої ОСОБА_4, через пережите в нього порушення звичайного способу життя, яке негативно вплинуло на стан здоров'я, що супроводжується пригніченим станом кожного дня, порушенням сну, дратівливістю; але самий найбільший удар це втрата близької, рідної людини –матері., щодо матері померлої ОСОБА_5, яка перебувала на утриманні ОСОБА_6, З дня смерті ОСОБА_6 і до дня смерті ОСОБА_5 її онук ОСОБА_4 та онучка ОСОБА_1 намагались про неї дбати. Він тяжко працював щоб якось допомагати їй грошима, але в наслідок цього він майже не буває вдень дома, а їй потрібний нагляд майже весь день.

У відповідності з ч. 1 ст. 1200 Цивільного кодексу України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Тобто шкода відшкодовується батькам, які досягли пенсійного віку –довічно.

Внаслідок неправомірні дії водія ОСОБА_2, який керував автомобілем НОМЕР_1 і внаслідок яких загинула ОСОБА_6, позбавили позивачів одразу всіх елементів благополуччя, життєвої рівноваги та впевненості у собі, що в свою чергу призвело до виникнення моральних та фізичних страждань.

23 лютого 2012 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-ОК №235819. Таким чином її вимоги ухвалою суду від 20.07.2012 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2, та ОСОБА_3, щомісячних платежів довічно на її утримання за заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 4 050 грн., не допускають правонаступника, тому провадження в її частині було закрито.

          З огляду на вище викладене позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_4С вважають, що їм була завдана моральна шкода, яку ОСОБА_1 оцінює в 50 000,00 грн., ОСОБА_4С оцінює в 40 000,00 грн., та матеріальну шкоду ОСОБА_1 до закінчення її навчання у ВНЗ., в розмірі прожиткового мінімуму з урахуванням його зміни відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік та на 2012 рік», та витрати на поховання у розмірі 1 500,00 грн.

Тому позивачу просили стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_4, моральну шкоду завдану завдану внаслідок смерті матері у розмірі 40 000,00грн., стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1, моральну шкоду завдану внаслідок смерті матері у розмірі 40 000,00грн., стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1, витрати на поховання у розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок та зобовязати солідарно сплачувати щомісячні платежі до закінчення навчання на користь ОСОБА_1 за заподіяну матеріальну шкоду завдану внаслідок смерті матері у розмірі мінімального прожиткового мінімуму (1004 (одна тисяча чотири) гривні 00 копійок станом на 1 жовтня 2011 року) з урахуванням його зміни відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік та 2012 рік» Строк початку виплат встановити з 01 грудня 2011року.

В судовому засіданні позивачі позов підтримали. Просили задовольнити його в повному обсязі.

В судове засідання представник Відповідачів не з*явився. Повідомлений належним чином. Суду надіслав клопотання про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги не визнав та просив відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, позов задовольняє частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.06.2011 року в травматологічному відділенні КЗ «Міська Лікарня №1»ім. Н.І. Пирогова померла ОСОБА_6, від отриманих тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди., що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-ОК №219431.

29 травня 2011 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_2 керував автомобілем НОМЕР_1 і рухався в м. Севастополі з боку с. Хмельницьке в напрямку м. Ялта. За напрямком руху на 68 км. автодороги Ялта - Севастополь, порушивши п.п 1.53.3 та 16.11 ПДР України, дорожнього знаку 2.1 Додаток №1 ПДР України, рухаючись по другорядній дорозі ОСОБА_2 не був уважний, не стежив за ситуацією на дорозі, відповідно не відреагував на її зміну, чим завідомо поставив себе в такі умови при яких не забезпечити безпеку для інших учасників дорожнього руху. В наслідок чого, при виїзді з другорядної дороги не пересвідчився в тому, що подальший рух буде безпечним та не спричинить перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху, не поступився дорогою транспортному засобу, що наближався до даного перехрестя проїжджих частин по головній дорозі з ліва на право та спричинив зіткнення з автомобілем Фольксваген реєстраційний ВЕ4787АХ. В результаті чого пасажиру автомобіля «Хюндай»ОСОБА_6 відповідно до висновків судово-медичної експертизи №51 м/д від 27.07. 2011 року, були спричинені тілесні ушкодження.

Власником транспортного засобу «Хюндай» АК8691АН, яким керував під час зіткнення ОСОБА_2 є ОСОБА_3, позивачі вважають, що вона по відношенню до дорожньо-транспортної пригоди має причинно-наслідковий зв'язок, який виявляється в переданні права керування транспортним засобом «Хюндай»АК8691АН та порушенням ОСОБА_2 правил дорожнього руху що спричинили смерть ОСОБА_6, та суд не може взяти це до уваги так як не має рішення чи постанови яким би ОСОБА_3 було визнано винною, а отже її вина не доведена і тому не має підстав для стягнення з неї шкоди завданої внаслідок дорожньо–транспортної пригоди.

30 вересня 2011 року постановою Балаклавського районного суду в м. Севастополі по кримінальні справі № 1-351/2011 року, у відповідності до п. «г»ст..1, ст.6 Закону України «Про амністію»від 08.07.2011 року, звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України., у зв’язку з досягненням останнього 65 річного віку.

Відповідно до ч.2 ст. 14 Закону України «Про амністію», Амністія не звільняє від обов’язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду.

В судовому засіданні встановлено, що на утриманні померлої ОСОБА_6, була її син ОСОБА_4 та донька ОСОБА_1, яка проживала разом з померлою та наданий час є студенткою, яка навчається на 5-му курсі ВНЗ Університет економіки і права «КРОК»., не працює та потребує та потребує фінансової підтримки до досягнення нею двадцяти трьох років.,

Відповідно до ч. 1 п.1. ст. 1200 Цивільного Кодексу України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання., тобто шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років, учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років.

За ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно п.п.2,3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї та близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди слід виходити з вимог ст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов’язку по відшкодуванню такої шкоди, та обставин, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Згідно статті 1167 ч. 2 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади , органу влади Автономної Республіки Крим , органу місцевого самоврядування , фізичної або юридичної особи , яка її завдала якщо шкоду завдано каліцтвом , іншим ушкодженням здоров»я , або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачам, протиправність дій водія ОСОБА_2 та вина останнього у її заподіянні, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між ними встановлені судом, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом , іншим об’єктом, використання , зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди “ обов’язковому з’ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача, та вина останнього в її заподіянні. Зокрема суд повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин, та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні ,в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Суд відмовляє ОСОБА_1 у зобов’язанні солідарно сплачувати щомісячні платежі до закінчення навчання на користь ОСОБА_1 за заподіяну матеріальну шкоду завдану внаслідок смерті матері у розмірі мінімального прожиткового мінімуму (1004 (одна тисяча чотири) гривні 00 копійок станом на 1 жовтня 2011 року) з урахуванням його зміни відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік та 2012 рік» Строк початку виплат встановити з 01 грудня 2011року, так як вважає, що позивачем не доведено та не надано доказів з приводу даної вимоги.

Вимогу щодо відшкодування витрати на поховання у розмірі 1 500( одна тисяча п’ятсот) грн. суд задовольняє, так як позивачем надано квитанцію про сплату витрат на поховання саме на таку суму.

Суд враховує, що в результаті ДТП їм завдано моральних страждань у вигляді втрати самої близької людини – матері, вони втратив спокій, з часу втрати не можуть нормально жити, постійно знаходяться в збудженому стані, тому що залишилися у двох, та й ще нещодавно поховали бабусю, тому для повернення до нормального ритму життя потрібно багато додаткових зусиль та часу.

16 січня 2012 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області доручено Ленінському районному суду міста Севастополя допитати в якості свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 13 червня 2012 року в Ленінському районному суді міста Севастополя в якості свідків допитані ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Суд не бере до уваги свідчення даних свідків так як вони не спростовують обставин справи.          

Згідно з ч. 1. ст. 1201 Цивільного кодексу України, - Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Суд вважає, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті умови, які дають підстави для покладання відповідальності на відповідача по відшкодуванню моральної шкоди.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 1167, 1168, 1187, 1172, 1200,1201 ЦК України, ст.ст. 10, 11,60, 88, 209, 212-214, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

          Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000 (п»ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 40 000,(сорок тисяч) грн.. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на поховання у розмірі 1 500( одна тисяча п’ятсот) грн..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 1700 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: В.В. Нікушин