Справа №2318/3913/12

2/2318/1504/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.11.2012 Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючої - судді Резнік Ю.В.

при секретарі Щербаковій Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Умань цивільну справу за позовом ТОВ «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставлене майно та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», третя особа - ПАТ «ОТП Банк», про визнання недійсним договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 25.11.2011 року в частині продажу (передачі) відступлення права за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2012 року позивач звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позові позивач вказує, що за кредитним договором № CL-0CV/014/2008 від 25.02.2008 року укладеним між Закритим акціонерним комерційним банком «ОТБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТБ Банк», у письмовій формі, - позичальнику ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 29 566,54 швейцарських франків, що підтверджується кредитною заявкою від 25 лютого 2008 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в порядку та на умовах, що зазначені кредитним договором. В позові вказано, що станом на 30.05.2012 року у позичальника ОСОБА_1 по вказаному кредитному договору утворилась заборгованість: по тілу кредиту - 14 893,21 швейцарських франків, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 124 066,80 грн.; по нарахованим та не сплаченим відсоткам - 1 513,29 швейцарських франків, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 12 606,35 грн.; по пені - 73 308,84 грн. Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору складає 209 982 грн. Також в позові вказано, що 25.02.2008 року між Закритим акціонерним комерційним банком «ОТБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави автотранспортного засобу № PCL-0CV/014/2008. Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 25 листопада 2011 року ПАТ «ОТП Банк», відповідно до ст.. ст.. 512, 514, 1077, - 1079, 1082, 1084 ЦК України відступило, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № CL-0CV/014/2007 від 25.02.2008 року. Таким чином позивач вважає, що на підставі вище вказаного договору, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» що до права вимоги до відповідача за кредитним договором № CL-0CV/014/2007 від 25.02.2008 року. Оскільки відповідач добровільно не виконує взяті на себе зобов'язання, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в прохальній частині якого ставиться питання про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», яке у відповідності до ст. 37 ЦПК України є правонаступником ПАТ «ОТП Банк», заборгованості по кредиту та відсотках за кредитним договором в розмірі 16 406,5 швейцарських франків (що в еквіваленті по курсу НБУ на час розрахунку становить 136 673, 15 грн.) та пеню за несвоєчасне повернення суми кредиту та несвоєчасну сплаті відсотків в розмірі 73 308, 84 грн. і витрати по оплаті судового збору.

31.08.2012 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву, яка відповідно до ухвали суду від 16.10.2012 року була об'єднана в одне провадження з первісним позовом. В зустрічний позовній заяві ОСОБА_1 відповідачем вказала ТОВ «ОТП Факторинг Україна», третьою особою -ПАТ «ОТП Банк». В позові ставиться питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 25.11.2011 року в частині продажу (передачі) відступлення прав за кредитним договором № CL-0CV/014/2008 від 25.02.2008 року та стягнення судових витрат. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що договір купівлі-продажу кредитного портфелю не відповідає вимогам чинного законодавства України та із змісту вказаного договору не зрозуміло хто, в кого, і що купує. Позивач не є фінансовою установою і не має права проводити оерації з валютою. На думку позивача по зустрічному позову виконання вказаного зобов'язання нерозривно пов'язано з особою кредитора і тому будь-хто інший не може прийняти виконання боржником своїх обов'язків. Також в зустрічному позові зазначено, що позивач нічим не підтвердив, що саме він є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк», оскільки процесуальне правонаступництва відповідно до вимог ст.. 37 ЦПК України стосується лише сторін цивільного процесу і ніяк не може бути застосовано до цивільно-правових відносин, які виникли між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ЗАТ «ОТП Банк». На думку ОСОБА_1 сторони в договорі купівлі-продажу кредитного портфелю, виходячи із його змісту, мали тільки намір здійснювати купівлю-продаж кредитного портфелю. Вказане підтверджується і тим, що до тексту договору додано лише зразок акту приймання - передачі кредитного портфелю.

Представник позивача по первісному позову - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини і просив суд задоволити його в повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_1 представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не визнав і вказував, що договір купівлі -продажу кредитного портфелю укладений відповідно до вимог чинного законодавства України. Також в своїх поясненнях в суді представник відповідача по зустрічному позову вказував, що кредитний договір передбачав надання кредиту в іноземній валюті і чинне законодавство України надає право на надання резидентам України кредитів в іноземній валюті. На думку представника позивача подання ОСОБА_1 зустрічного позову спрямоване не на захист порушеного права, а є способом уникнення від виконання взятих на себе договірних зобов»язань.

ОСОБА_1, відповідач по первісному позову і позивач по зустрічному позову, будучи належним чином повідомлена про місце, день і час проведення судового засідання, в судове засідання не з»явилась. До суду вона подала письмову заяву в якій просить суд розгляд справи проводити без неї . Також в заяві вона вказала, що первісний позов вона не визнає, а зустрічний - підтримує в повному обсязі .

Представник ОСОБА_1 по доручення в судовому засіданні первісний позов не визнав і підтримав зустрічний позов. В своїх поясненнях в суді він вказував на відсутність підстав для задоволення первісного позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» , оскільки ОСОБА_1 ніяких угод з позивачем не укладала і у неї не має перед ними жодних зобов»язань. Договір купівлі-продажу кредитного портфелю, на думку представника ОСОБА_1, - не відповідає вимогам чинного законодавства України та із змісту вказаного договору не зрозуміло хто, в кого, і що купує в тексті договору мова йде лише про наміри і до договору приєднано зразок акту приймання -передачі кредитного портфелю, що не може бути підтвердженям того, що відповідний договір є дійсним). На їх думку, з позивачем по зустрічному позову, - виконання вказаного зобов'язання нерозривно пов'язано з особою кредитора і тому будь-хто інший не може прийняти виконання боржником її обов'язків (тобто ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не є належним позивачем по справі) . Також представник позивача по зустрічному позові зазначав, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» нічим не підтвердив, що саме воно є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк».

Вислухавши представників сторін по дорученню, беручи до уваги процесуальну позицію позивача і відповідача по первісному і зустрічному позовах, вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов не підлягає до задоволення і зустрічний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

25.02.2008 року ЗАТ «ОТБ Банк» уклав з ОСОБА_1, у письмовій формі, кредитний договір № CL-0CV/014/2008. Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 було надано споживчий кредит в сумі 29 566,54 швейцарських франків, зі сплатою відсотків за користування кредитом в порядку та на умовах, що зазначені кредитним договором. Дата остаточного повернення кредиту 25 лютого 2014 року.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 25.02.2008 року було укладено договір застави автотранспортного засобу № PCL-0CV/014/2008 між ЗАТ «ОТБ Банк» та ОСОБА_1 Предметом договору застави був автомобіль марки TOYOTA AURUS 1.6 L, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, який належить відповідачу по первісному позову ОСОБА_1 на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2, що видане Уманським ВРЕВ при УДАІ УМВС України в Черкаській області 22.02.2008 року.

Будь-яких доказів на підтвердження факту що ПАТ «ОТБ Банк» є правонаступником ЗАТ «ОТБ Банк» до суду не надано.

Між ПАТ «ОТП Банк»та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 25 листопада 2011 року було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю за яким ПАТ «ОТП Банк» відступив всі права кредитора. До договору купівлі-продажу кредитного портфелю, нотаріально завірена копія якого була надана для огляду в судовому засіданні представником ТОВ «ОТП Факторинг Україна», долучено незаповнений та підписаний представниками сторін « …Зразок акту приймання-передачі кредитного портфелю …». Одночасно сторонами під час судового розгляду не надано до суду доказів з приводу наявності чи відсутності для забезпечення обслуговування цього ж договору, між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладеного договіру комісії ( п.4.4. Договору купівлі-продажу кредитного портфелю), відповідно до якого ПАТ «ОТП Банк» взяло на себе обов»язок приймати платежі від боржників у національній та іноземній валюті, конвертувати їх у відповідну валюту та перераховувати на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Одночасно безпідставними є посилання первісного позивача - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з посиланням на ст.. 37 ЦПК України на те що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є правонаступником ПАТ «ОТП Банк».

До суду ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не надано належних і допустимих доказів з приводу обрахунку суми заборгованості відповідача ОСОБА_1. До матеріалів позову позивачем було додано розрахунок суми заборгованості (а.с. 15) відповідача станом на 30 травня 2012 року (а.с. 15), в якому без вказання конкретного розрахунку ( суми, періоди, підстави), наведено лише кінцеві суми в іноземній валюті: залишок заборгованості за кредитом - 14 893,21 CHF, відсотки за користування кредитом 1 513, 29 CHF, загальна сума простроченої заборгованості - 16 406, 50 CHF; сума пені за прострочення зобов»язань - 73 308, 84 UAN.В прохальній частині позову позивачем зазначено, що станом на 30.05.2012 р. відповідач має кредитну заборгованість: по тілу кредиту - 14 893,21 швейцарських франків, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 124 066,80 грн.; заборгованість по нарахованим та не сплаченим відсоткам складає 1 513,29 швейцарських франків, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 12 606,35 грн.; заборгованість по пені складає 73 308,84 грн. Загальна сума заборгованості складає 209 982 грн. При цьому суд вважає, що вказаний розрахунок заборгованості не дає можливості суду оцінити чи відповідає нарахований розмір заборгованості відповідачу по первісному позову умовам кредитного договору № CL-0CV/014/2008 від 25.02.2008 року , тобто чи є визначений позивачем по первісному позову розмір заборгованості обґрунтованим та вірним. Представник ОСОБА_1 в суді не визнав суму заборгованості і вказував, що розмір заборгованості може бути встановлено виключно на підставі первинних документів, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з положеннями ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (позика), якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти ) у строк і в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

В ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та умов Цивільного кодексу.

Згідно зі ст.1077 ЦК України, - за договором факторингу одна сторона передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

На позивача покладений обов'язок довести в суді ті обставини, на які він посилається в своїй позовній заяві із врахуванням підстав і предмету позову і відповідно, що є підстави для застосування до спірних правовідносин відповідних положень Цивільного кодексу України , тощо. Тобто, відповідно до вимог ст.. 10 ЦПК України - позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 ЦПК України, зазначені ним обставини. Однак таких доказів позивач по первісному позову не надав і не ставив питання в судовому засіданні про їх витребування. Таким чином, при викладених обставинах, у зв'язку з тим, що позивач не довів тих обставин, на які він посилаються в своїй позовній заяві - позов не підлягає задоволенню.

Що стосується зустрічного позову, то суд зазначає наступне.

За правилами ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 25.02.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ ОТП Банк» було укладено кредитний договір № CL-0CV/014/2008 .

Відповідно до умов зазначеного вище договору, кредитором було надано, а позичальником отримано кредит у швейцарських франках.

За правилами ст. 524 ЦК України, зобов»язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов»язання в іноземній валюті. Відповідно до ч. 2 ст. 533 цього Кодексу, якщо у зобов»язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума , що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національним банком України видаються генеральні ліцензії комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Частиною 3 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»на підставі лише банківської ліцензії, банки мають право здійснювати банківську операцію щодо розміщення залучених коштів від свого імені , на власних умовах та на власний ризик (кредитування).

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України: кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які припущеннях.

Відповідно до положень ст.61 ЦПК України: обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню; обставини, визнані судом загальновідомими не потребують доказування; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Щодо зазначених позивачем за зустрічним позовом підстав для визнання недійсним укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ « ОТП Факторинг Україна» договору купівлі-продажу кредитного портфелю» в частині продажу/передачі/відступлення прав за кредитним договором № CL-0CV/014/2008 25.02.2008 року з посиланням на те, що його умови суперечать нормам ЦК України, суд прийшов до висновку, що такі порушення на момент укладення оспорюваного позивачем договору відсутні.

Відповідно до положень п.1) ч.1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов"язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами ст.. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов»язаннях, нерозривно пов»язаних з особою кредитора, зокрема у зобов»язаннях про відшкодування шкоди, завданої калітством, іншим ушкодженням здоров»я або смертю.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 527 ЦК України - боржник зобов»язаний виконати свій обов»язок , а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Не випливає із суті зобов»язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У подальшому, кредитор за зазначеним договором № CL-0CV/014/2008 переуступив право вимоги на цей же кредитний договір ТОВ «ОТП Факторинг». Доказів з приводу того що ТОВ «ОТП Факторинг « не є фінансовою установою та не має право надання факторингу позивачем по первісному позову не надано. Одночасно сторонами під час судового розгляду не надано до суду доказів з приводу наявності чи відсутності для забезпечення обслуговування цього ж договору, між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладеного договіру комісії ( п.4.4. Договору купівлі-продажу кредитного портфелю), відповідно до якого ПАТ «ОТП Банк» взяло на себе обов»язок приймати платежі від боржників у національній та іноземній валюті, конвертувати їх у відповідну валюту та перераховувати на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Наразі, та обставина, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не має повноважень щодо укладення договорів кредиту не може бути підставою для визнання договору купівлі продажу кредитного портфелю недійсним з огляду на те, що кредитний договір укладався банком, останнє тільки на підставі зазначеного вище договору купівлі - продажу отримало право вимоги за цим договором до боржника, а відсутність ліцензії на здійснення валютних операцій, а саме прийняття платежів на погашення кредиту та відсотків в іноземній валюті для реалізації права вимоги за кредитним договором предметом якого є грошові кошти в іноземній валюті не є підставою для визнання недійсним оспорюваного позивачем договору.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу кредитного портфелю, укладеного 25 листопада 2011 року між ТОВ „ОТП Факторинг Україна" та ПАТ „ОТП Банк" в частині передачі (переуступки) права вимоги за кредитним договором № CL-0CV/014/2008 від 25.02.2008 року необґрунтованими та недоведеними, а тому вони не підлягають задоволенню.

Беручи до уваги положення постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин», керуючись ст. ст. 11, 15,16, 89, 108, 509, 512, 513, 514, 526, 1049, 1054, 1055, 1077, 1078, 1079, 1082 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 88,208, 209, 212, 215, ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити ТОВ «ОТП Факторинг України» в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставлене майно.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», третя особа, ПАТ «ОТП Банк», про визнання недійсним договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 25.11.2011 року в частині продажу (передачі) відступлення права за кредитним договором.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10-и днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ю.В. Резнік