Справа № 22-ц-4834/2006р Категорія - право власності

Головуючий 1 інстанції: Єрмоленко В.Б. Доповідач : Солодков А.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

4 жовтня 2006 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Котелевець А.В.

суддів -             Солодкова А А.,

Кокоші В.В. при секретарі - Полубан С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 6 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-я особа - приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на % частину квартири, -

встановила:

В вересні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що в 2003 році він та його дружина, ОСОБА_3, подарували своїй доньці, ОСОБА_5, трикімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1, яка належала їм на праві приватної власності. Під час подружнього життя ними були придбані дві квартири. Між ним та відповідачкою, ОСОБА_3. існувала усна домовленість, згідно якої після оформлення вказаного договору дарування своєї частки в трикімнатній квартирі на ім'я доньки, на нього буде переоформлена двокімнатна квартира АДРЕСА_2. Проте вказана домовленість відповідачкою порушена, переоформити на його ім'я двокімнатну квартиру ОСОБА_3 відмовляється, а донька відмовляється повернути йому право на раніше належну частку в трикімнатній квартирі.

Посилаючись на вказані обставини просив позов задовольнити та визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 позов не визнала, про існування усної домовленості з позивачем заперечувала.

ОСОБА_5, донька позивача, в задоволенні позовних вимог просила відмовити та пояснила, що батьки за власним бажанням подарували їй спірну квартиру.

3-я особа - приватний нотаріус ОСОБА_4 в судові засідання суду першої інстанції не з'явилась, покладалась на розсуд суду.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 6 червня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1. подав на нього апеляційну скаргу. При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними в справі доказами і не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1.

27 листопада 2003 року позивачем та відповідачкою, ОСОБА_3, був укладений договір дарування вказаної квартири на ім'я доньки, ОСОБА_5 (а.с. 29). Договір укладений та нотаріально посвідчений відповідно до вимог ст. 244 ЦК України (в редакції 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин).

В своїх поясненнях приватний нотаріус ОСОБА_4 зазначила, що при укладенні договору дарування між сторонами не йшла мова про будь-які взаєморозрахунки, не ставилося питання про укладення будь-якого іншого договору. Під час співбесіди вони були ознайомлені з вимогами цивільного процесуального законодавства, розуміли значення своїх дій та правові наслідки їх вчинення. Дійсно мали намір укласти договір дарування всієї квартири (а.с. 27-28).

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 28.04.1978 року „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (з подальшими змінами та доповненнями) угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання позивача на те, що він укладав договір дарування лише за умови того, що двокімнатна квартира буде переоформлена на його ім'я не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки договір дарування є безоплатним та не може встановлювати обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру.

Оскільки позивачем не доведено фактів обману, насильства, погрози, зловмисної вигоди зі сторони відповідачів, які б завадили йому укласти угоду, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання договору дарування недійсним.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що цей цивільний позов не може бути розглянутий без об'єднання його в одне провадження з позовом про розділ майна подружжя, не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до вимог ст. 126 ЦПК України об'єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог є правом суду, а не обов'язком. Крім того, розгляд цих справ окремо не порушує прав сторін.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими.

Керуючись ст.ст/303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. 315, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 6 червня 2006 року  залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: Судді: