АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-767, 2006 року Головуючий по 1 інстанції Бурлака В.І.
Категорія: ст. 185 ч.2, З КК України Доповідач в апеляції Демиденко А.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 року Колегія судців судової палати у
кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Демиденка А.І.
суддів Літвінцева В.М., Тапала Г.К.
прокурора Гришанової Н.Д.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2006 року, яким
ОСОБА_1, 1980 року народження, раніше судимого, -
засуджено за ст. 185ч.2 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; за ст. 185ч.З КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком цього ж суду від 01 лютого 2006 року у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі і остаточно визначено йому до відбуття 5 років позбавлення волі.
Крім того, вироком постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 700 грн., ОСОБА_3 850 грн., ОСОБА_4 2347 грн., ОСОБА_5 705 грн., ОСОБА_6 650 грн., ОСОБА_7 580 грн., ОСОБА_8 1300 грн., ОСОБА_9 720 грн.
З нього вбачається, що ОСОБА_1 протягом березня-травня 2006 року як особа, що має непогашені судимості за скоєння корисливих злочинів, в період іспитового строку, поєднаного із звільненням від відбування покарання з випробуванням, вчинив ряд крадіжок приватного майна з автомобілів громадян та одну крадіжку такого ж майна, поєднану з проникненням до приміщення.
Так, він в середині березня 2006 року близько 12 години у м. Умані Черкаської області проник до салону автомобіля ВАЗ 2101, що знаходився на території районної лікарні, звідки таємно викрав приватне майно ОСОБА_4 на загальну суму 2347 грн.
Він же, повторно, 10 квітня 2006 року близько 14 години там же вчинив аналогічну крадіжку приватного майна з автомобіля ОСОБА_3 на суму 850 грн.
Він же, 21 квітня 2006 року близько 16 години на автостоянці, яка розташована по вул. Леніна, вчинив аналогічну крадіжку приватного майна ОСОБА_2 на суму 700 грн.
Він же, на початку травня 2006 року близько 22 години на вул. Урицького, 69 вчинив аналогічну крадіжку приватного майна ОСОБА_9 на загальну суму 720 грн.
Він же, 08 травня 2006 року близько 17 години на вул. Парижської Комуни вчинив аналогічну крадіжку приватного майна ОСОБА_8 на загальну суму 1300 грн.
Він же, 10 травня 2006 року близько 11 години 30 хвилинна вул. Київській вчинив аналогічну крадіжку приватного майна ОСОБА_5 на суму 705 грн.
Він же, 10 травня 2006 року близько 14 години на території районної лікарні вчинив аналогічну крадіжку приватного майна ОСОБА_6 на суму 650 грн.
Він же, 20 травня 2006 року близько 14 години проник до приміщення гаража ОСОБА_10 і вчинив з нього крадіжку його шліфувальної машини «Ферм» вартістю 580 грн.
В апеляції засудженого ОСОБА_1 порушується питання про зміну вироку щодо нього в частині призначеного покарання. Посилаючись на чистосердечие визнання своєї вини, він просить про його пом'якшення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, вивчивши матеріали справи та обміркувавши над доводами зазначеної апеляції, колегія суддів судової палати вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Розгляд справи у місцевому суді відбувся відповідно до вимог ч.Зст.299 КПК України у спрощеному порядку, що свідчить про безапеляційність питання як про доведеність вини ОСОБА_1, так і про кваліфікацію його дій за ч.ч.2,3 ст. 185 КК України.
Засуджений просить пом'якшити покарання, що у даному випадку узгоджується з вимогами процесуального закону по формі. Що ж стосується змісту його апеляції, то її доводи не впливають на законність та обгрунтованність вироку в частині призначеного покарання як за кожний злочин, так і за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК і вироків на підставі ст. 71 КК. На користь цього висновку колегія суддів відносить те, що судом першої інстанції в достатній мірі враховані пом'якшуючі покарання обставини, серед яких і та, на яку засуджений покликається в своїй апеляції. Це призвело до обґрунтованого призначення ОСОБА_1 покарання у вигляді реального позбавлення волі і воно у даному випадку є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 362,366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2006 року щодо нього - без змін.