АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1871 2006 р. Категорія: з інших правовідносин позовного провадження
Головуючий по 1 інстанції ШамоваТ.В. Доповідач в апеляційній Інстанції Магда Л.Ф.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2006 р колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого
суддів
при секретарі
з участю адвоката
Храпка В.Д.
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду від 11 серпня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
встановила:
ОСОБА_1 4 липня 2005 р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. В позовній заяві вказував, що 24 січня 2004 р. позичив відповідачу 8 тис. доларів США, про що останній видав йому розписку і зобов'язався повернути борг 31 травня 2005 p., однак в зазначений термін гроші не повернув, під будь-яким приводом ухиляється від зустрічей та повернення грошей.
Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь борг за договором позики у гривневому еквіваленті у розмірі 40400 грн.
У позовній заяві від 5 червня 2006 р. ОСОБА_1 доповнив свої вимоги і просив суд стягнути з відповідача на його користь 3% річних за прострочення виконання зобов'язання, що складає 1200 грн., 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати по справі.
Справа двічі розглядалася судами. Останнім рішенням Придніпровського районного суду від 11 серпня 2006 р. в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, з нього на користь держави стягнуто 37 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення його вимог з тих підстав, що суд невірно застосував норми матеріального права, його висновки не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши апелянта, який підтримав свою апеляційну скаргу, заперечення проти доводів апеляційної скарги відповідача та його адвоката, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду повинно бути скасовано і по справі ухвалено нове рішення про часткове задоволення вимог ОСОБА_1 виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 1047, 1049 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з вимогами ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 24 січня 2004 р. надав позивачу розписку про те, що позичив у нього 8 тис. доларів США і зобов'язався повернути борг до 31 травня 2005 р. (а. с 6). Однак борг на час розгляду справи повернутий не був.
Відмовляючи з задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення боргу, суд виходив з того, що розписку про повернення боргу відповідач видав позивачу 25 січня 2005 p., що підтверджується поясненнями свідків, та внаслідок обману з боку позивача.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки ці висновки суду не ґрунтуються на зібраних по справі доказах.
Так, в ході розгляду справи, відповідач посилався на те, що він разом з колишнім зятем ОСОБА_1 - ОСОБА_7 будував магазин «Еліт» та перукарню і в якості прораба на будівництві працював позивач, якому він зобов'язався сплатити за виконані роботи 8 тис. доларів США за умови, що по закінченню будівництва ОСОБА_7 переоформить на нього право власності на 1\4 частину магазину та перукарні, про що видав ОСОБА_1 розписку. Позивач приховав він нього ту обставину, що його дочка ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя і за її заявою судом на вказані магазин та перукарню було накладено арешт, внаслідок чого передача йому у власність 1Л частини цих об'єктів стала неможливою, тобто розписка ним була видана позивачу під впливом обману.
Між тим, з матеріалів справи вбачається, що розписка, видана ОСОБА_2 ОСОБА_1, датована 24 січня 2004 р. (а.с. 6), а арешт на магазин-салон «Еліт», зареєстрований на ім'я ОСОБА_7, було накладено ухвалою Придніпровського районного суду від 12 січня 2005 р. (а.с. 184), отже на час видачі розписки магазин під арештом не перебував і висновки суду про наявність в діях позивача обману не відповідають обставинам справи.
Крім того, в розписці не зазначено жодних додаткових умов повернення боргу, зокрема і тих, на які посилається відповідач, а саме: про оформлення на нього права власності на Уг частину збудованих магазину та перукарні.
З пояснень відповідача також видно, що вказану в розписці суму боргу він зобов'язався виплатити ОСОБА_1 за виконані ним роботи на будівництві магазину.
Відповідно до вимог ст. 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики.
Проте суд вказану норму матеріального права не застосував, що призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 До задоволення підлягають вимоги позивача про стягнення суми боргу у розмірі 40400 грн., виходячи з курсу долара США до гривні на час розгляду справи (5 грн. 05 коп. за 1 долар США) та з розрахунку 8 тис. доларів США х 5 грн. 05 коп., та про стягнення 1200 грн. відсотків за прострочення сплати боргу відповідно до вимог ст. 625 ЦК України.
В задоволенні позову про стягнення моральної шкоди слід відмовити, оскільки між сторонами існували договірні стосунки і виплата моральної шкоди в разі прострочення сплати боргу договором передбачена не була.
З відповідача на користь позивача необхідно стягнути також судові витрати по справі у розмірі 400 грн., що підтверджуються квитанціями про сплату судового збору (а. с. 3, 93).
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 625, 1047, 1049, 1051, 1053 ЦК України, ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Придніпровського районного суду від 11 серпня 2006 р. скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_140400 (сорок тисяч чотириста) грн. боргу, 1200 (одна тисяча двісті) грн. відсотків за прострочення погашення боргу та 400 (чотириста) грн. судових витрат по справі.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.