ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" листопада 2012 р. Справа № 5002-16/3452-2010
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Хандуріна М.І.,
суддів:Куровського С.В., Мііщенка П.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 23.07.2012
у справі господарського суду№ 5002-16/3452-2010 Автономної Республіки Крим
за заявоюДержавної податкової інспекції у м. Ялті
доСуб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4
про визнання банкрутом
ліквідаторарбітражний керуючий Куц І.Я.,
за участю представників сторін: не з'явились;
встановив:
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2010 за заявою Державної податкової інспекції у м. Ялті порушено провадження у справі про банкрутство Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону україни "Про відновлення платоспроможності боржника абр визнання його банкрутом".
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.09.2010 Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кириліна М.В.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим були достроково припинені повноваження ліквідатора Кириліна М.В. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Куц І.Я.
Ухвалою господарського суду автономної Республіки Крим від 28.05.2012 (суддя Білоус М.О.) провадження у справі про визнання банкрутом Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 припинено. Затверджено звіт арбітражного керуючого Куц І.А. про відшкодування витрат ліквідатора у розмірі 6497,56 грн. Стягнуто з ДПІ у м. Ялті на користь арбітражного керуючого Куц І.Я. витрати ліквідатора у розмірі 6497,56 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 (колегія суддів у складі: Сікорська Н.І. -головуючий, Латинін О.А., Антонова І.В.) ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.05.2012 змінено. Пункти 3 і 4 ухвали викладено в наступній редакції:
3. Затвердити звіт арбітражного керуючого Куц І.А. про відшкодування витрат ліквідатора у розмірі 6297,56 грн.
4. Стягнути з ДПІ у м. Ялті на користь арбітражного керуючого Куц І.Я. витрати ліквідатора у справі про банкрутство Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 у розмірі 6297,56 грн".
В іншій частині ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.05.2012 залишено без змін.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Ялті просить ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.05.2012 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 скасувати, відшкодування витрат ліквідатора Куц І.Я. покласти на Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4. В обґрунтування посилається на порушення ат неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 2, 6 Закону України "Про державну податкову службу України". ст. 2 Закону України "Про джерела фінансування органів державної влади".
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).
Відповідно до положень ст. 1 Закону неплатоспроможність -це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), не інакше, як через відновлення платоспроможності. Згідно положень абзацу 7 цієї статті грошове зобов'язання -є зобов'язанням боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому, зокрема, недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобов'язань боржника не зараховується.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника -юридичної особи, що виникли з такої участі, як це передбачено п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство".
Таким чином, заборгованість по сплаті штрафних санкцій, не може являтись основним грошовим зобов'язанням боржника, в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " та слугувати підставою для порушення і здійснення провадження по справі про банкрутство боржника.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість боржника - Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 перед ДПІ у м.Ялті становить 1062,54 грн., з яких 339 грн. штрафні санкції з податків, не віднесених до іншої категорії, 458,96 грн. пені, 264,58 грн. пені. Заборгованість перед бюджетом у боржника виникла внаслідок стягнення постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.08.2004 у справі № 2-10/9162-04 з СПД ОСОБА_4 399 грн. та судових витрат. Згідно вказано постанови правова природа стягненої суми є штрафними санкціями.
За таких обставин, оскільки вимоги ініціюючого кредитора складаються із штрафних санкцій, які не можуть слугувати підставою для порушення і здійснення провадження по справі про банкрутство боржника, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно припинив провадження у справі відповідно до п. 11 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Що стосується заперечень ДПІ щодо стягнення з неї витрат, понесених ліквідатором під час здійснення провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається, обов'язки ліквідатора у даній справі виконував не ініціюючий кредитор, як це передбачено ч. 2 ст. 52 Закону про банкрутство, а ліцензований арбітражний керуючий, який був призначений судом.
Згідно зі ст. 31 Закону про банкрутство надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі.
Частиною 10 ст. 31 Закону про банкрутство передбачено, що оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.
Отже, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів.
Також відповідно до ч. 12 ст. 31 Закону про банкрутство оплата послуг арбітражного керуючого за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом.
Як вбачається, постановою від 28.09.2010 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кириліна М.В.
Ухвалою суду від 05.01.2011 затверджено заробітну плату ліквідатору -арбітражному керуючому Кириліну М.В. у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання своїх повноважень у справі про банкрутство СПД ОСОБА_4, починаючи з 28.08.2010.
Ухвалою суду від 27.01.2011 достроково припинено повноваження ліквідатора Кириліна М.В. під час здійснення ним обов'язків ліквідатора у справі про банкрутство СПД ОСОБА_4 За клопотанням ДПІ у м. Ялті ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Куц І.Я.
Ліквідатор Куц І.Я. подав до суду звіт про відшкодування витрат у справі про банкрутство СПД ОСОБА_4 у розмірі 6497,56 грн., які складаються з транспортних витрат в сумі 1497,56 грн. та 5000 грн. витрат вартості топогеодезичних робіт за договором від 11.09.2011, які були ним сплачені за квитанцією до прибуткового касового ордеру № 12 від 10.09.2011.
Судами попередніх інстанції встановлено, що окрім ініціюючого кредитора інших кредиторів банкрута виявлено не було.
Оскільки провадження у даній справі здійснювалось за особливою процедурою банкрутства відсутнього боржника (ст. 52 Закону про банкрутство), яка не передбачає створення комітету кредиторів, то в даному випадку суд вправі самостійно встановити порядок оплати послуг арбітражного керуючого, який виконує обов'язки ліквідатора боржника.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо покладення витрат ліквідатора на ініціюючого кредитора. Апеляційний господарський суд, погодився з висновком суду першої інстанції, змінивши ухвалу суду в частині суми понесених витрат, оскільки в обґрунтування виїзду 08.08.2011 ліквідатором була надана квитанція від 14.09.2011 № 0739 на суму 2498,98 грн., що не співпадає з днем фактично понесених витрат.
Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків господарського суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарського суду апеляційної інстанції відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків апеляційного господарського суду, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 у справі № 5002-16/3452-2010 залишити без змін.
Головуючий Хандурін М.І.
Судді Куровський С.В.
Міщенко П.К.