ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "31" липня 2008 р.                                                          Справа №  9/2148

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Горшкової Н.Ф.

суддів:                                                                        Будішевської Л.О.

                                                                                    Майора Г.І.

при секретарі                                                             Щепанській Т.П. ,

за участю представників сторін:

від позивача:      Тарасюк В.М., директор,

від відповідача: Колосівська Л.Я., директор,

Денисенко Б.Д., довіреність від 15.04.08р. (був присутній у судовому

                            засіданні 10.07.2008р.),  

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Левків-Агро", с.Левків Житомирського району  

на рішення господарського суду Житомирської області

від "22" листопада 2007 р. у справі № 9/2148 ( суддя Алексєєв М.В.)

за позовом Приватного підприємства "Вікторія",  с.Клітчин Житомирського району

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Левків-Агро", с.Левків Житомирського району  

про стягнення 224369,49грн.,

 ВСТАНОВИВ:

В липні 2007р. приватним підприємством "Вікторія", с.Клітчин Житомирського району пред'явлений позов до ТОВ "Левків-Агро", с.Левків Житомирського району про стягнення з останнього 224369,49грн., у тому числі 67437,90 грн. боргу, 28502,85 грн. інфляційних, 5354,39 грн. річних, 123074,35 грн. пені.

21.10.2007р. позивачем надано уточнення до позовної заяви, в якому він просив стягнути з ТОВ "Левків-Агро" 302819,42 грн., у тому числі 67437,90 грн. основного боргу, 30021,61 грн. інфляційних, 7451,76 грн. річних, 43319,60 грн. подвійної облікової ставки НБУ, 155588,55 грн. пені (а.с.59-60).

15.11.2007р. представником позивача був наданий уточнений розрахунок позовних вимог (а.с.74-78) і в судовому засіданні 15.11.2007р. представник позивача просив задовольнити позовні вимоги згідно уточненого розрахунку (протокол судового засідання від 15.11.2007р., а.с.80).

Згідно уточненого розрахунку позивач просив стягнути 187714,10 грн. у тому числі:

67437,90 грн. боргу, з яких 38000,00 грн. згідно договору підряду від 29.07.2004р., 13860,00 грн. згідно договору №17 від 04.06.2004р., 15577,90 грн. згідно акту приймання виконаних робіт від 12.10.2007р.; 32419,64 грн. інфляційних з яких: 18144,07 грн. згідно договору підряду від 29.07.2004р., 6955,96 грн. згідно договору №17 від 04.06.2004р., 200,50 грн. згідно накладних №57 від 19.10.2004р , №60 від 20.10.2004р., №92 від 25.10.2004р., 263,33 грн. згідно акту приймання виконаних робіт від 25.05.2004р., 6855,78 грн. згідно акту приймання виконаних робіт від 12.10.2004р.; 6840,50 грн. 3% річних, з яких: 3554,30 грн. згідно договору підряду від 29.07.2004р., 1296,38 грн. згідно договору №17 від 04.06.2004р., 25,95 грн. згідно накладних №57 від 19.10.2004р , №60 від 20.10.2004р., №92 від 25.10.2004р., 58,19 грн. згідно акту приймання виконаних робіт від 25.05.2004р., 1905,68 грн.  згідно акту приймання виконаних робіт від 12.10.2004р; 11166,67 грн. пені у розмірі подвійно облікової ставки НБУ, з яких: 6294,47 грн. згідно договору підряду від 29.07.2004р., 2291,82 грн. згідно договору №17 від 04.06.2004р., 2580.38 грн. згідно акту приймання виконаних робіт від 12.10.2004р.; 69350,00 грн. штрафу згідно договору підряду від 29.07.2004р.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.11.2007 року у справі № 9/2148 позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Левків-Агро" на користь ПП "Вікторія" 67437,90 грн. боргу, 32419,64 грн. інфляційних, 6840,50 грн. 3% річних, 69350,00 грн. штрафу, тобто всього 176048,04 грн., а також 1760,48 грн. витрат по сплаті державного мита та 92,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням господарського суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення господарського суду Житомирської області від 22.11.2007 року в частині задоволення позову скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові ПП "Вікторія" до ТОВ "Левків-Агро" відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач посилається на такі обставини:

- порушення права відповідача на подання відзиву на позовну заяву, оскільки після судового засідання, що передувало судовому засіданню 22.11.2007р., нове засідання за клопотанням відповідача було відкладено і призначено на 22.11.2007р. о 15 год. 00 хв. Однак, прибувши 22.11.2007р. на 15 год. 00 хв.  представник відповідача дізнався, що у справі вже ухвалено рішення у першій половині дня, а отже він не зміг подати відзив і заперечення на позов.

- Господарський суд безпідставно, в порушення вимог ст.58 ГПК України прийняв до провадження позовну заяву з кількома різнородними вимогами, які не зв'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами;

- Господарський суд фактично не оцінив обґрунтованість кожної заявленої позовної вимоги, безпідставно об'єднав всі вимоги в одну суму боргу - 67437,90 грн., з якої нараховувалась сума річних і інших платежів;

- Господарський суд безпідставно погодився з обґрунтуванням позову ПП "Вікторія" і не дав належної об'єктивної і неупередженої оцінки ряду обставин.

Зокрема, акт від 24.09.2004р. приймання робіт згідно договору від 29.07.2004р. підписаний від імені ТОВ "Левків-Агро" комірником Окочею В.В., яка працювала бухгалтером і не мала повноважень на вчинення таких дій. До акту приймання виконаних робіт від 25.05.2004р. по обробці посіву озимої пшениці гербіцидом на суму 2987,16 грн. не надано договору підряду і такого договору не укладалось, ціна і вартість робіт не узгоджені. Крім цього, минув строк позовної давності для стягнення вказаних коштів.

Відповідач також вважає необґрунтованими і непідтвердженими документально вимоги позивача, задоволені місцевим судом, про стягнення заборгованості по договору про переведення боргу, оскільки відсутній первісний договір з виконавцем робіт від 28.07.2003р., та стягнення суми, сплаченої власникам земельних паїв як орендної плати. Вважає також необґрунтованою  вимогу про стягнення з відповідача штрафу в сумі 69350,00грн. по договору підряду від 29.07.2004р., яка нарахована за три роки. Вважає, що такі штрафні санкції надмірно великі і їх слід зменшити, а стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та річних не передбачено Господарським кодексом України.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (а.с.104-106) з доводами відповідача не погодився. Зазначає, що відповідач необґрунтовано посилається на нестворення йому належних умов для виконання його процесуальних обов'язків, оскільки господарським судом неодноразово відкладався розгляд справи по причині нез'явлення представника відповідача в судове засідання. Вважає посилання відповідача на порушення судом першої інстанції правил об'єднання вимог необґрунтованим, оскільки ст.58 ГПК України  передбачає можливість об'єднання позовних вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Кожна позовна вимога досліджувалася судом окремо у взаємозв'язку з іншими вимогами та оцінювались на підставі відповідних доказів.

Позивач не згодний з твердженням відповідача про підписання акту виконаних робіт від 24.09.2004р. неналежною особою, оскільки Окоча В.В., яка підписала вказаний акт, працювала комірником, а не бухгалтером. Вказує також, що борг по обробці посівів озимої пшениці  від 25.05.2004р. був погашений відповідачем 17.04.2005р., тобто відповідач цей борг визнав, вимога по договору №17 від 04.06.2004р. підтверджується самим договором, який підписаний трьома сторонами, у тому числі і ТОВ "Левків-Агро".

Вважає, що рішення господарського суду постановлено з дотриманням усіх норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

За клопотанням представників позивача були перевірені повноваження засновника Колосівської Л.Я. на підписання апеляційної скарги. Був наданий Статут ТОВ "Левків-Агро", зареєстрований державним реєстратором 25.07.2005р. за №12871050001000214, згідно якому єдиним учасником ТОВ "Левків-Агро" є           Колосівська Л.Я., директор, як пояснила Колосівська Л.Я., на день підписання апеляційної скарги і на даний час відсутній, з чим представники позивача погодились.

Згідно розпорядження в.о. голови Житомирського апеляційного господарського суду Веденяпіна О.А. від 02.06.2008р. №293 у  зв'язку з необхідністю та відповідно до ст.28 Закону України "Про судоустрій України" розгляд апеляційної скарги ТОВ "Левків-Агро" у справі № 9/2148 здійснюється колегією суддів у складі головуючий суддя Горшкова Н.Ф., судді Будішевська Л.О., Майор Г.М. (а.с.134).

В судовому засіданні представник позивача Тарасюк В.М. проти апеляційної скарги заперечив за мотивами, викладеними в письмовому відзиві, про що вказувалось вище. Крім цього, ним подано в засіданні 31.07.2008р. уточнення позовних вимог, згідно якому він просив стягнути з відповідача 333621,76 грн., у тому числі 67437,90 грн. основного боргу, 32419,64грн. інфляційного збитку, 6373,16 грн. річних, 11171,06 грн. подвійної облікової ставки НБУ та 216220 грн. штрафу (тобто фактично лише сума штрафу).

Представнику позивача роз'яснено, що згідно ч.3 ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Після цього представник позивача Тарасюк В.М. просив залишити оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу                    ТОВ "Левків-Агро" без задоволення.

Представник відповідача Колосівська Л.Я., посилаючись на мотиви, викладені в апеляційній скарзі, просила апеляційний господарський суд рішення господарського суду від 22.11.2007р. у даній справі скасувати в частині задоволення позовних вимог та відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Левків-Агро" підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

1. Стосовно вимог позивача по договору підряду від 29.07.2004р. з матеріалів справи вбачається:

Відповідно до укладеного між ПП "Вікторія" (позивач у справі) та ТОВ "Левків-Агро" (відповідач у справі) договору підряду від 29.07.2004 р. (а.с.10), позивач виконав відповідачу роботи по збиранню , обмолоту та перевезенню до складських приміщень зерна озимих культур, що підтверджується актом прийняття виконаних робіт від 24.09.04. на суму 38000,00 грн., відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти їх та оплатити.

Згідно п. 2.1 договору відповідач зобов'язався перерахувати на розрахунковий рахунок позивача 200,00 грн. за кожний гектар обмолочених озимих зернових.

Акт приймання виконаних робіт від 24.09.2004р. (а.с.11 та а.с.168) підписаний представниками позивача (Тарасюк В.М., Тичина М.К. та Сатко В.В.), комірником             ТОВ "Левків-Агро" Окочею В.В. та затверджений головою (директором) ТОВ "Левків-Агро" Царуком В.М., перебування якого на цій посаді під час підписання акту підтверджено представником відповідача Колосівською Л.Я. в судовому засіданні при розгляді справи апеляційною інстанцією.

Згідно п.2.5 договору підряду від 29.07.2004р. за несвоєчасне проведення розрахунків "Замовник" відшкодовує "Підряднику":

- збитки, понесені "Підрядником", крім того, за отримані "Підрядником" банківські кредити;

- інфляційний збиток з моменту виникнення боргу;

   - 3% річних від заборгованої суми з моменту виникнення боргу;

   - пеню в розмірі 0,5% заборгованої суми за кожен день прострочення оплати, яка є штрафною.

Згідно розрахунку позивача по заборгованості по договору підряду він вимагає 38000 грн. основного боргу, 6294,86 грн. подвійної облікової ставки НБУ (пеня) та 69350 грн. штрафу, нарахованого за один рік з розрахунку 0,5% з суми 38000 грн. боргу за кожний день прострочення оплати.

Оскільки в договорі підряду від 29.07.2004р. строк оплати не передбачений, при визначенні строку оплати слід виходити з приписів ст.854 ЦК України, згідно яким якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконань роботи або окремих її елементів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника - достроково.

Оскільки згідно акту приймання виконаних робіт роботи здані 24.09.2004р. і претензій зі сторони замовника немає, то роботи слід було оплатити 24.09.2004р.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно уточнюючого розрахунку позивача (а.с.74) він вимагає стягнути інфляційні з вересня 2004р. по жовтень 2007р. включно. Однак індекси інфляції застосовуються в порядку згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р., в якому роз'яснено, що для визначення індексу за любий період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідні періоди, перемножити між собою. При цьому при  застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок інфляційних слід розпочинати з наступного місяця. Виходячи з цього, оскільки розрахунок слід було провести 24.09.2004р. (тобто в другій половині місяця), то інфляційні слід рахувати з жовтня 2004р. по жовтень 2007р., що становить з суми 38000 грн. 17607,14 грн. Річні (3%) з суми 38000 грн. становлять (за період з 25.09.2004р. (день прострочення) по 06.11.2007р. (як заявлено в розрахунку) - 3551,18 грн.

Згідно п.2.5 договору підряду від 29.07.2004р. за прострочення оплати передбачено стягнення пені в розмірі 0,5% від заборгованої суми за кожен день прострочення оплати, що відповідає визначенню саме пені згідно ч.3 ст.549 ЦК України.

Згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96 ВР розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, хоча позивач заявив про стягнення "подвійної облікової ставки НБУ", тобто пені за більший період, вона може бути стягнута лише за період з 25.09.2004р. по 25.03.2005р., а враховуючи розрахунок позивача (а.с.63), в якому він розраховує пеню з 09.11.2004р., то з 09.11.2004р. по 25.03.2005р., що становить суму 2548,60 грн.

Стягнення штрафу договором від 29.07.2004р. не передбачено, а отже вимоги позивача про стягнення по вказаному договору штрафу в сумі 69350,00 грн. необґрунтовані і задоволені судом першої інстанції необґрунтовано.

Таким чином, вимоги позивача по договору підряду від 29.07.2004р. підлягають задоволенню в сумі 38000 грн. основного боргу, 17607,14 грн. інфляційних, 3551,18 грн. річних та 2548,60 грн. пені, тобто всього на суму 61706,92 грн.

2. По вимозі по договору №17 від 04.06.2004р. про переведення боргу, укладеного між  ТОВ "Левків-Агро" (Боржник), ПП "Вікторія" (Новий боржник) та Житомирською обласною сільськогосподарською корпорацією  "Машинно-технологічна станція", Боржник передає, а Новий боржник (тобто ПП "Вікторія") приймає, за згодою кредитора (МТС) зобов'язання першого і стає боржником за договором №13/1 від 24.07.2003р. - між Боржником і кредитором. За даною угодою Новий боржник зобов'язався здійснити (замість боржника) оплату за договором №13/1 від 24.07.2003р. Згідно п.3 договору приймання боргу з боку Нового кредитора борг буде погашено до 01.10.2004р. в сумі 13860 грн. (а.с.12).

Як вбачається з договору №13/1 від 24.07.2003р. він був укладений між              ТОВ "Левків-Агро" ("Замовник") та Житомирською обласною сільськогосподарською корпорацією  "Машинно-технологічна станція" ("Виконавець") про надання послуг по збереженню зернових культур (а.с.44-45). Виконання робіт, а саме обмолот зерна, підтверджується актом на виконання робіт (а.с.46).

Оплата позивачем за відповідача суми 13860,00 грн. підтверджується платіжними дорученнями від 12.01.2005р. на суму 8860 грн., прибутковим касовим ордером №151 та квитанцією до прибуткового касового ордера на суму 5000грн. (а.с.47-48), а також довідкою корпорації "МТС" від 27.02.2007р. про погашення ПП "Вікторія" боргу в сумі 13860 грн. за договором №17 від 04.06.2004р. (а.с.19).

Представник відповідача Колосівська Л.Я. в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги не заперечила, що сума 13860 грн. була сплачена позивачем.

В договорі №17 від 04.06.2004р. відсутня умова. якою би передбачався обов'язок ТОВ "Левків-Агро" повернути сплачену за нього суму ПП "Вікторія", рівно як і умова, що борг сплачується без права вимоги про його повернення платнику (Новому кредитору), Цивільним кодексом України відносини щодо цього не врегульовані. Виходячи з загальних засад цивільного законодавства, викладених у ст.3 Цивільного кодексу України, приписів ст.ст. 512, 528 ЦК України, а також ч.1 ст.8 ЦК України, згідно якої якщо  цивільні  відносини  не  врегульовані  цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), наприклад, ст.569 ЦК України, яка передбачає право гаранта на зворотну вимогу до боржника, колегія суддів вважає, що позивач має право вимагати від ТОВ "Левків-Агро" повернення сплаченого за ТОВ "Левків-Агро" третій особі боргу в сумі 13860 грн.

Претензія про сплату вказаної суми, як і інших спірних сум, була пред'явлена відповідачу 06.01.2007р. і отримана ним 11.01.2007р. (а.с.17, а.с.127).

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, отримавши вимогу про оплату 13860 грн. 11.01.2007р., відповідач повинен був сплатити вказану суму не пізніше 18.01.2007р., тобто прострочення оплати наступає з 19.01.2007р.

Отже, враховуючи вимоги ст.ст.530, 625 ЦК України та рекомендації Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р щодо порядку застосування індексів інфляції, про що докладно вказувалось вище, інфляційні слід розраховувати (враховуючи уточнюючий розрахунок позивача, а.с.75), починаючи з лютого 2007р. по жовтень 2007р. включно, що становить суму 1549,20 грн., а не з червня 2004р. по жовтень 2007р.  включно, як у розрахунку позивача. Аналогічно річні слід розраховувати з 19.01.2007р. по 06.11.2007р., що становить суму 332,64 грн., а не з 24.09.2004р. по 06.11.2007р., як розраховано позивачем (а.с.75) і як вирішив суд першої інстанції.

Безпідставною є вимога позивача про нарахування на суму 13860 грн. по договору  №17 від 04.06.2004р. пені (подвійної облікової ставки НБУ, як він вказує), оскільки згідно приписів ст.ст. 546, 547, 548 ЦК України виконання   зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правочин   щодо   забезпечення   виконання    зобов'язання вчиняється у письмовій формі, виконання     зобов'язання     (основного   зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.549 ЦК України поняттям "неустойка" охоплюються також штраф та пеня. Договором №17 від 04.06.2004р. сплата неустойки, пені чи штрафу не передбачена.

Таким чином, по договору №17 від 04.06.2004р. підлягає стягненню 13860,00 грн. боргу, 1549,20 грн. інфляційних та 332,64 грн. річних, а всього 15741,84 грн.

3. Стосовно вимоги позивача про стягнення 15557,90 грн. згідно акту від 12.10.2007р. (а.с.13 та 143) та нарахованих на цю суму інфляційних в сумі 6855,78 грн., річних в сумі 1905,68 грн. та  подвійної облікової ставки НБУ (пені) в сумі 2580,38 грн. колегія суддів вважає вказані вимоги необґрунтованими, враховуючи наступне:

В акті зазначається, що ПП "Вікторія" провело розрахунки по 74 паях, але земля знаходилась під посівами озимої пшениці та жита ТОВ "Левків-Агро", яке і збирало урожай. У зв'язку з цим ТОВ "Левків-Агро" повинно розрахуватися з ПП "Вікторія" в розмірі 220 грн. за один пай, а всього на суму 16280 грн.

З розрахунку (а.с.78) вбачається, що частина цієї суми, а саме 702,10 грн. виключено позивачем з цієї суми у зв'язку з тим, що відповідач 17.01.2005р. поставив позивачу жито на загальну суму 7241,50 грн. і цією сумою погашені повністю або частково окремі зобов'язання відповідача.

З акта вбачається, що він підписаний лише представниками ПП "Вікторія" Тарасюком В.М. та Тичиною М.К., але затверджений керівником ТОВ "Левків-Агро" Царуком В.М. Однак, доказів оплати 16280 грн. пайовикам позивач не надав, рівно як і доказів знаходження землі під посівами позивача та збирання саме ним врожаю, а також використання землі 74-х пайовиків тільки ТОВ "Левків-Агро", тобто без участі          ПП "Вікторія". Доказів про передачу відомостей про оплату власникам паїв орендної плати товариству "Левків-Агро" як стверджував в судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача, суду не надано і отримання таких розрахункових відомостей представник відповідача заперечує. Наданий позивачем на підтвердження вищевказаної вимоги Акт від 24.07.2008р. про укладення договорів оренди земельних паїв і передачі відомостей про сплату паїв ТОВ "Левків-Агро" складений вже під час апеляційного перегляду справи і підписаний лише представниками ПП "Вікторія" (а.с.166).

Прикладена копія податкової накладної від 22.10.2004р. також не може прийматися як доказ, оскільки на "акт розрахунків" (як вказано в графі "номенклатура товарів" податкові накладні не видаються, (а.с.167) і це є порушенням вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

У зв'язку з вищевказаними обставинами колегія суддів не вбачає підстав для стягнення суми боргу 15557,90 грн., а отже і пов'язаних з наявністю такої заборгованості нарахувань інфляційних, річних та пені (стягнення пені взагалі по цій вимозі сторонами не передбачено). Вищевикладені обставини не враховані господарським судом першої інстанції, який задовольнив вимоги позивача по цій вимозі, крім стягнення пені.

4. Стосовно вимоги про стягнення інфляційних в сумі 263,33 грн. та річних в сумі 58,19 грн. з суми 2987,16 грн. згідно акта приймання виконаних робіт по акту від 25.05.2004р. (а.с.14 та 141) вбачається наступне:

Вказаний акт складений представниками ПП "Вікторія" та ТОВ "Левків-Агро" і затверджений головою ТОВ "Левків-Агро" Царуком В.М. про те, що в період весняно-польових робіт було оброблено озиму пшеницю, яка належить "Левків-Агро", гербіцидами проти бур'янів на площі 93 га та затрачено 2987,16 грн., в акті дається розрахунок витрат на 1 га посівів.

Проведення вказаних робіт слід розглядати як виконання договору підряду, про виконання підрядником, тобто ПП "Вікторія" робіт по обробці посівів свідчить вищевказаний акт. Згідно ст.854 ЦК України якщо договором підряду  не  передбачена  попередня  оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи.

Робота здана, згідно акту, 25.05.2004р.

Як вбачається з розрахунку (а.с.74) основна сума боргу погашена відповідачем 17.01.2005р.

При перевірці розрахунку інфляційних згідно рекомендації Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р заявлена до стягнення сума не перевищує суму інфляційних, які слід було згідно вказаних рекомендацій розраховувати не з травня 2004р., а з червня 2004р., оскільки заборгованість виникла у другій половині травня. Сума річних за період з 26.05.2004р. (початок прострочення заборгованості) по 17.01.2005р. становить 57 грн. 94 коп. Таким чином, по вказаній вимозі підлягає стягненню 321,27 грн. (інфляційні - 263,33грн., річні - 57,94грн.).

5. По вимозі про стягнення інфляційних в сумі 200,50 грн. та річних в сумі 25,95грн. по накладним №57 від 19.10.2004р., №60 від 20.10.2004р., №92 від 25.10.2004р. вбачається наступне:

Згідно вищевказаних накладних (а.с.15) відповідачем були отримані товарно-матеріальні цінності (ячмінь) на загальну суму 3552,24 грн. (а.с.15). Як зазначає позивач у позовній заяві та вбачається з розрахунку вказана сума була погашена відповідачем 17.01.2005р., який передав позивачу жито на суму 7241,50 грн. (за рахунок цієї ж суми погашена заборгованість по акту від 25.05.2004р. про обробку посівів гербіцидами в сумі 2987,16 грн.).

Згідно ст.692 ЦК України покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Заборгованість погашена відповідачем лише 17.01.2005р., а отже згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи рекомендації Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р інфляційні слід було розраховувати з листопада 2004р. по січень 2005р. включно. При перевірці розрахунку інфляційних, наданого позивачем (а.с.77), встановлено, що заявлена до стягнення сума інфляційних 200,50 грн. не перевищує суми інфляційних, розрахованих згідно вказаних рекомендацій (206,03 грн.).

Таким чином, по заборгованості, яка виникла по накладним №57 від 19.10.2004р., №60 від 20.10.2004р., №92 від 25.10.2004р. підлягає стягненню 200,50 грн. інфляційних та 25,95 грн. річних, а всього 226,45 грн.

Доводи позивача щодо незастосування господарським судом строків позовної давності не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно ч.3 ст.267 ЦК України, який набрав чинності  з 01.01.2004р., тобто до виникнення спірних правовідносин, позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Така заява відповідачем суду першої інстанції не подавалась, а отже підстави для застосування позовної давності відсутні.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі, що йому було неправильно повідомлено час, на який призначено розгляд справи 22.11.2007р. (він вважав, що справа буде розглядатися о 15 год. 00 хв., а засідання проведено в першій половині дня), у зв'язку з чим відповідач не міг подати відзив та інші документи, спростовуються матеріалами справи, а саме:

з протоколу судового засідання від 19.11.2007р. вбачається, що в судовому засіданні були присутні представник позивача Тарасюк В.М. (директор) та представник відповідача Щерба В.М., довіреність від 15.11.2007р. В судовому засіданні була оголошена перерва до 22.11.2007р., 11 год. 00 хв. для проведення звірки розрахунків. На протоколі маються підписи представників позивача та відповідача, тобто представник відповідача знав, що продовження судового засідання призначено 22.11.2007р. на 11 год. 00 хв. (а.с.84).

Щодо необґрунтованого, на думку відповідача, об'єднання позовних вимог колегія суддів зазначає, що згідно ст.58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або  поданими доказами.

З врахуванням вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що задоволенню підлягають позовні вимоги на загальну суму 77996,48 грн., у тому числі 51860,00 грн. основного боргу, 19620,17 грн. - інфляційних, 3967,71 грн. річних, 2548,60 грн. пені.

Витрати по сплаті державного мита покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених вимог, виходячи із уточненої позивачем суми позову 187714,10 грн. та належної до сплати при цьому суми держмита 1877,14 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області, прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності окремих обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та з неправильним застосуванням норм матеріального права, про що вказувалось вище, внаслідок чого суми заборгованості, що підлягають стягненню з відповідача, визначені невірно, у зв'язку з чим вищевказане рішення слід змінити.

Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Левків-Агро", с.Левків Житомирського району  задовольнити частково.  

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 22 листопада 2007 року у справі № 9/2148 змінити, резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Левків-Агро" (12405, Житомирська область, Житомирський  район, с.Левків, вул.Байко, 35, код 03746102)  на користь  Приватного підприємства "Вікторія" (12405, Житомирська область, Житомирський  район, с.Клітчин, вул.Радянська, код 13560054)  - 77966,48 грн., у тому числі  51860,00 грн. боргу, 19620,17 грн. - інфляційних,  3967,71 грн. - річних, 2548,60грн. - пені; крім цього, 578,20грн. - витрат по сплаті державного мита, 30,41 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити".

Стягнути з  Приватного підприємства "Вікторія" (12405, Житомирська область, Житомирський  район, с.Клітчин, вул.Радянська, код 13560054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Левків-Агро" (12405, Житомирська область, Житомирський  район, с.Левків, вул.Байко, 35, код 03746102)  - 490,29 грн. - витрат по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги.

3. Справу № 9/2148 повернути до господарського суду Житомирської області.

 Головуючий - суддя:                                                              Горшкова Н.Ф.

 судді::

                                                                                           Будішевська Л.О.  

                                                                                           Майор Г.І.  

Віддруковано 4 прим.:

--------------------------------

1 - до справи;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - в наряд.