КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

12.07.06 р.                                                                                                    № 10/228                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Андрейцева  Г.М.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Зеленіна  Н.І.

                                                                                                         Швець В.О

при секретарі судового засідання: Рустамян Е.О.

за участю представників сторін:

від позивача:

Приленський І.Г. –дов. № 1 від 04.01.06р., представник

від відповідача:

Синенко О.М. –дов. № 1/300 від 05.06.2006р.

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Лубенський м’ясокомбінат»на рішення господарського суду Полтавської області від 28.02.2006 року

у справі № 10/228 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ритон», м.Вінниця

до відкритого акціонерного товариства «Лубенський м’ясокомбінат», м.Лубни

про стягнення 15725,8 грн.

Обставини справи:

До господарського суду Полтавської області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Ритон»(далі –позивач) з позовом до відкритого акціонерного товариства «Лубенський м’ясокомбінат (далі –відповідач) про стягнення 12200 грн. боргу, 3037,8 грн. втрат від інфляції, 488 грн. неустойки. Заявою від 14.02.2006р. позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 12200 грн. боргу, 183,5 грн. суми трьох відсотків річних, 3181,84 грн. інфляційних. Заявою від 28.02.2006р. позивач доповнив позовні вимоги та просить розірвати договір поставки № 3-507/401 від 04.03.2003р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.02.2006 року позовні вимоги були задоволені частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 12200 грн. попередньої оплати, судові витрати, розірвано договір поставки № з-570/401 від 04.03.2003р.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, відкрите акціонерне товариство «Лубенський м’ясокомбінат»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 28.02.2006р. у справі № 10/228 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначив, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.98 ГПК України за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Лубенський м’ясокомбінат»Київським міжобласним апеляційним господарським судом, ухвалою від 19.05.2006р. порушено апеляційне провадження у справі № 10/228. Ухвалою від 14.06.2006р. розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою представника відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги, викладені в апеляційній скарзі, підтримала.  

Представник позивача в судовому засіданні 12.07.2006 року проти доводів апеляційної скарги заперечив з викладених у відзиві підстав та просив частково скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оспорюване рішення має бути залишене без змін, а апеляційна скарга –без задоволення з таких підстав.

Згідно ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний   доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Із матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Ритон»є правонаступником всіх майнових та немайнових прав і обов’язків товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродресурс», про що свідчить статут ТОВ «Ритон»(а.с.6,7).

04.03.2003 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпродресурс»та відповідачем укладено договір поставки № 3-507/401 від (далі-Договір), згідно п.1.1. якого відповідач зобов’язався передати у власність позивача товар, а позивач –прийняти і своєчасно оплатити цей товар на умовах, передбачених договором. Найменування, кількість, асортимент та інші індивідуально визначені відомості про товар вказуються у накладних, що є невід’ємною частиною цього договору (п.1.2. договору). Позивач сплачує вартість товару шляхом 100% передплати на розрахунковий рахунок відповідача (п.2.2. Договору).

На підставі рахунку-фактури № ЛМ-0100138 від 07.03.2003 року, виписаного відповідачем до оплати, позивач здійснив передплату за продукцію: свинину заморожену в кількості 20000 кг на загальну суму 130000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 138 від 07.03.2003 року.

Відповідач, свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, поставив позивачу 19000 кг свинини в полутушах замороженої на загальну суму 117800,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЛМ-0007493 від 12.03.2003р. (копія в матеріалах справи).

Згідно п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу  України, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Господарський та Цивільний кодекси України застосовуються до господарських відносин, які виникли після набрання чинності їх положеннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

09.12.2004 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про повернення передплати в сумі 12200 грн. за непоставлену продукцію, яка була залишена відповідачем без відповіді. Позивач повідомив відповідача, що виконання зобов’язання за Договором втратило для нього інтерес.

Згідно ч.3 ст. 612 ЦК України, ч. 2 ст.220 ГК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Статтею 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.693 ЦК України).

Враховуючи ту обставину, що відвантаження залишку продукції не відбулося як а після її оплати, так і після нагадування 09.12.2004 року, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що на сьогодні поставка продукції відповідачем по цінах 2003 р. неможлива, тому є всі підстави розірвати договір поставки № 3-507/401 від 04.03.2003 р.

Позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути суму 3% річних та нарахувань індексу інфляції: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується та вважає правомірним висновок господарського суду Полтавської області про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог. Норма частини 2 статті 625 ЦК України передбачає  застосування відповідальності лише за порушення грошового зобов’язання. Зобов'язання відповідача згідно з договором поставки № 3-507/401 від 04.03.2003 року по відвантаженню продукції носить негрошовий характер, а тому вимоги по стягненню інфляційних, річних не підлягають задоволенню.

Отже, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд приходить до висновку про правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції; повністю з’ясовано обставини, що мають значення для справи; обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, є доведеними.

Керуючись ст. ст. 33, 99, 101, п.1 ст.103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Полтавської області від 28.02.2006р. у справі № 10/112-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Лубенський м’ясокомбінат» –без задоволення.

2. Справу № 10/228 повернути до господарського суду Полтавської області.:

          

Головуючий                                                                                Андрейцева  Г.М.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Зеленіна  Н.І.

                                                                                                         Швець В.О