КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

12.07.06 р.                                                                                                    № 14/80                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Андрейцева  Г.М.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Зеленіна  Н.І.

                                                                                                         Швець В.О

при секретарі судового засідання: Рустамян Е.А.

за участю представників сторін:

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ПоліАгроПром»на рішення господарського суду Полтавської області від 18.04.2006 року

по справі  №14/80  (суддя Іваницький О.Т.)                    

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПоліАгроПром», м.Дніпропетровськ          

до           товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро», с.Піщане Решетилівський район Полтавська обл.

про          стягнення 199 595 грн. 26 коп.

Обставини справи:

До господарського суду Полтавської області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «ПоліАгроПром»(далі –позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро»(далі –відповідач) про стягнення 199595 грн.26 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу №118 від 06.10.2005р., в т.ч. 147056,00 грн. - основного боргу, 4593,00 грн. - пені, 44116,80 грн. - штрафу, 3104,06 грн. - збитків від інфляції, 725,4 грн. -3%річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.04.2006р. у справі № 14/80 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто суму боргу –147 056 грн. 00 коп., 4593 грн. 00 коп. –пені, 4 411 грн. 68 коп. штрафу, 725 грн. 40 коп. –3% річних, 3 104 грн. 06 коп. –збитків від інфляції, 1 995 грн. 95 коп. –витрат по сплаті  держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю «ПоліАгроПром»подало апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 18.04.2006р. у справі № 14/80 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю. Позивач зазначив, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.98 ГПК України за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ПоліАгроПром»Київським міжобласним апеляційним господарським судом, ухвалою від 19.06.2006р. порушено апеляційне провадження у справі № 14/80.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду вимоги, викладені в апеляційній скарзі, підтримав.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві, просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оспорюване рішення має бути залишене без змін, а апеляційна скарга –без задоволення з таких підстав.

Згідно ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний   доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Із матеріалів справи вбачається, що 06.10.2005 року сторони уклали договір купівлі - продажу №118 (далі - договір), згідно пункту 1.1. якого позивач зобов’язався поставити і передати у власність покупця товар, а відповідач  - прийняти і оплатити його в кількості, по цінам, і у строки, зазначені в додатках до договору.

Відповідно до пункту 2 додатку №1 від 06.10.2005 р. до договору, строк поставки позивачем товару визначений із 07.10.2005 р. по 14.10.2005 р.

На виконання умов даного договору позивач поставив відповідачу шрот соняшника у кількості 262,6 тон загальною вартістю 147056,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН - 0000380 від 08.10.05 р. на суму 12437,60 грн.; №РН-0000379 від 09.10.2005 р. на суму 11922,40 грн.; №РН-0000381 від 09.10.2005 р. на суму 13356,00 грн.; №РН-0000382 від 09.10.2005 р. на суму 12611,20 грн.; №0000383 від 10.10.2005 р. на суму 11760,00 грн.; №0000384 від 11.10.2005 р. на суму 13182,40 грн.; №РН-0000385 від 11.10.2005 р. на суму 13406,40 грн.; №РН-0000405 від 13.10.2005 р. на суму 9632,00 грн.; №РН-0000406 від 14.10.2005 р. на суму 14000,00 грн.; №РН-0000407 від 14.10.2005р. на суму 12068,00 грн.; №РН-0000416 від 20.10.2005р. на суму 11636,80 грн.; №РН-0000437 від 31.10.2005 р. на суму 11043,20 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 3 додатку №1 від 06.10.2005 р. до договору, відповідач зобов'язався розрахуватись із позивачем у строк не пізніше 18.11.2005 р.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частинами 1,2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, не розрахувався за отриманий товар. Заборгованість відповідача перед позивачем складає 147056 грн.

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен  день прострочення виконання (ч. 1,3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до пункту 7.3 договору, за порушення строків оплати, передбачених пунктом 5.1 договору, а також в його додатках, покупець (відповідач) сплачує продавцеві (позивачу) пеню у розмірі 1% від вартості отриманого та неоплаченого товару за кожен календарний день прострочки виконання зобов’язань.

Сума пені складає 4593,00 грн.

Законодавством України (ч.2 ст. 549 ЦК України) визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 7.5 договору, за порушення строків оплати покупець (відповідач) сплачує продавцю (позивачу) штраф у розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого товару, що складає 44116,80 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача до 10% від суми боргу, що складає 4411,68 грн. При цьому, зокрема, враховується, що позивач також порушив умови договору, здійснивши поставку поза межами строку, встановленого в пункті 2 додатку №1 до договору; позивач не виконав свого обов’язку, передбаченого п. 5.1. Договору та не надав відповідачу рахунків на оплату товару, чим навмисно сприяв збільшенню розміру неустойки; позивачем не подано доказів настання значних негативних наслідків у зв'язку з затримкою платежу; у період нарахування штрафних санкцій відповідач перебував у тяжкому фінансовому становищі, оскільки є сільськогосподарським підприємством із сезонним характером виробництва, у 2005 році відбулася збитковість виробництва сільськогосподарських культур; період прострочення є незначним у часі.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 ГК України).

Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 статті 83 ГПК України).

Тому твердження позивача про незаконність відмови у стягненні частини штрафу в апеляційній скарзі не можуть бути взяті колегією суддів до уваги.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги про стягнення 3104,06 грн. інфляційних та 725,4 грн. суми трьох відсотків річних є правомірними, обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 18.04.2006р. у справі № 14/80 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, місцевим господарським судом повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи і підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 33, 99, 101, п.1 ст.103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Полтавської області від 18.04.2006р. у справі № 14/80 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ПоліАгроПром» –без задоволення.

2. Справу № 14/80 повернути до господарського суду Полтавської області.

Головуючий                                                                                Андрейцева  Г.М.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Зеленіна  Н.І.

                                                                                                         Швець В.О