Справа № 0907/10050/2012 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2012 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Бабій О.М.,
секретаря Сивухіної Ю.Ю.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та судових витрат, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 102 000 (сто дві тисячі) гривень та судових витрат, мотивуючи тим, що 16 грудня 2011 року позичив відповідачу 137 000 (сто тридцять сім тисяч) гривень в термін до 31 березня 2012 року, що підтверджується доданою до заяви розпискою позичальника. Згідно даної розписки остаточною датою повернення боргу є 31 березня 2012 року. Відповідач станом на 02 липня 2012 року повернув 35 000 (тридцять п`ять тисяч) гривень. В добровільному порядку відповідач відмовився виконувати взяті на себе зобов`язання по залишку боргу в розмірі 102 000 (сто дві тисячі) гривень.
Позивач в судовому засіданні вимоги свого позову підтримав та просив позов задоволити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з`явився. Подав заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 11). Зазначив, що позов визнає в повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушеного права на належне виконання умов договору позики (розписки), внаслідок чого ОСОБА_1 позивається про його відновлення шляхом стягнення заборгованості за договором позики (розписки).
Статтею 1046 Цивільного Кодексу України визначено зміст договору позики. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
16 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, що підтверджується борговою розпискою від 16 грудня 2011 року (а.с. 13), за якою відповідач отримав в борг від позивача 137 000 (сто тридцять сім тисяч) гривень. Відповідно до розписки відповідач зобов'язувався до 31 березня 2012 року повернути борг. Проте і по даний час цього обов'язку в повній мірі не виконав. Зазначена обставина нічим не спростована.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, в даному випадку - розписки позичальника.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу дії ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому, у строк та в порядку, що встановлені договором.
Проте по даний час відповідач не виконав обов'язку по поверненню коштів в повному обсязі. На день розгляду справи в суді неповернутою залишилась сума позики в розмірі 102 000 (сто дві тисячі) гривень. Зазначена обставина визнана сторонами, а тому не підлягає доказуванню в судовому засіданні, оскільки у відповідності до ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню в судовому засіданні.
За змістом ч.1 ст. 1050 Цивільного Кодексу України якщо боржник, який своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього кодексу.
Будь-яких доказів, які б спростовували наведену позивачем суму заборгованості за вказаним договором позики (розписки) та доводи позивача суду не представлено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики (розписки) є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 526, 527 ч. 1, 612, 1046, 1049 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 79 ч. 1, 3; 88 ч. 1, 3 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та судових витрат задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 - 102 000 грн. (сто дві тисячі гривень) заборгованості за договором позики (згідно розписки) від 16 грудня 2011 року та 1020 грн. (тисячу двадцять гривень) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Бабій О.М.