КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

12.07.06 р.                                                                                                    № 14/5                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Швець В.О

Судді                                                                                          

                                                                                                         Андрейцева  Г.М.

                                                                                                         Зеленіна  Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ТОВ «Камелія»на рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2006 року

у справі № 14/5 (суддя Іваницький О.Т.)

за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії «Полтавське Центральне відділення Промінвестбанку», м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелія», м. Полтава

про стягнення 48943,57 грн.

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.02.2006 року у справі № 14/5 позовні вимоги було задоволено, стягнуто з ТОВ «Камелія»на користь акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії «Полтавське Центральне відділення Промінвестбанку»основний борг у сумі 800000 грн., відсотки за користування кредитом у розмірі 67068,48 грн., комісійна винагорода –13339,88 грн., пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань –2206,32 грн., державне мито у розмірі 8826,15 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Камелія»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2006 року, в частині стягнення комісійної винагороди в сумі 13339,88 грн., як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства України і фактичним обставинам справи та постановлене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

За апеляційною скаргою ТОВ «Камелія»на рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2006 року згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 22.05.2006 р. порушено апеляційне провадження у справі № 14/5.

Згідно розпорядження В. о. Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.07.2006 р. справа розглядається колегією суддів, в такому складі: головуючий суддя –Швець В. О., судді –Зеленіна Н.І., Андрейцева Г. М.

Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії «Полтавське Центральне відділення Промінвестбанку», згідно ст. 96 ГПК України надіслало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить рішення господарського суду Полтавської області залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Представник позивача вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення –скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами врегульовано кредитним договором про відкриття кредитної лінії №297-КР від 15.06.2005 р. Відповідно умов вказаного договору, а саме: позивач надав відповідачу кредит в сумі 800 000 грн. зі строком погашення до 14.06.2006 р.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з тексту кредитного договору, сторони досягли згоди про сплату комісійної винагороди. Вказаний договір підписаний та скріплений печатками обох сторін договору.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідач свої зобов’язання належним чином та своєчасно не виконав –погашення кредиту, сплату комісійної винагороди за управління кредитом та відсотки по ньому не здійснював.

Відповідно до пункту 4.3.4. кредитного договору позивач має право незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних у межах кредитної лінії сум кредиту, вимагати від боржника (відповідача) дострокової сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або суму неустойки, передбаченої кредитним договором, вимагати від позичальника (відповідача) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та відсотками, а також сплати неустойки, передбаченої кредитним договором, у випадку, коли відповідач не виконав в строк свої зобов’язання по сплаті відсотків, попередивши про це боржника не пізніше, чим за 10 календарних днів до вчинення необхідних дій по примусовому стягненню коштів.

В зв’язку неналежним виконанням грошових зобов’язань позивач направив відповідачу лист № 06-093 від 03.02.2006р.з вимогою дострокового погашення кредиту в сумі 800 000 грн., який останнім було залишено без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Статтями 197-199 ГК України визначено, що господарське зобов’язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов’язання. Платежі за грошовими зобов’язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно   зі   статтями   216-220   ГК   України   учасники    господарських   відносин    несуть господарсько-правову   відповідальність   за   правопорушення   у   сфері   господарювання    шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасниками господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечував правопорядок у сфері господарювання. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу ні правопорушника у  сфері  господарювання,  в  результаті  застосування  яких для   нього  настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції ; оперативно-господарські санкції Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснень господарської діяльності,  якщо не доведе,  що  ним  вжито усіх залежних  від нього заходів для недопущення  господарського правопорушення. За  невиконання або неналежне виконання господарських зобов’язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Боржник, який прострочив виконання господарського зобов’язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникли, після прострочення.

Частина 1 статті 229 ГК України визначає, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при наявності вини (умислу або необережності), крім випадків, передбачених законом або договором. Відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов’язання (стаття 61-ЦК України).

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В п.3.2. договору сторони передбачили плату за кредит у розмірі 20 відсотків річних. Нарахування позивачем відсотків починається з дати першого перерахування грошових коштів відповідачу по день повного його погашення на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. Сума відсотків складає 67 068,48 грн. за період з 01.09.2005 р. по 31.01.2006 р.

Згідно зі ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов’язання.

Тому, за неналежне виконання взятих на себе зобов’язань, відповідачу нарахована пеня за несвоєчасне погашення відсотків, яка передбачена пунктом 5.3. договору за період з 01.10.2005 р. по 02.02.2006 р., яка складає 2 206,32 грн.

Відповідно до пункту 3.3. кредитного договору за управління кредитом у формі кредитної лінії відповідач зобов’язувався сплачувати позивачу комісійну винагороду в розмірі 4% від ліміту кредитної лінії. Сума, якої складає 13 339,88 грн. за період з 01.09.2005 р. по 31.01.2006 р.

Враховуючи викладене, судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Камелія»залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2006 року у справі № 14/5 - без змін.

2. Справу № 14/5 повернути господарському суду Полтавської області.

          

Головуючий                                                                                Швець В.О

Судді                                                                                          

                                                                                                         Андрейцева  Г.М.

                                                                                                         Зеленіна  Н.І.