КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
12.07.06 р. № 1/19-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Швець В.О
Судді
Зеленіна Н.І.
Андрейцева Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ «Слай-Ойл»на рішення господарського суду Київської області від 16.03.2006 року
у справі № 1/19-06 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом ТОВ «Авіасервіс», с. Таценки Київська область
до ТОВ «Слай-Ойл», смт. Баришівка Київська область
про стягнення 53188 грн.
в с т а н о в и в:
Рішенням господарського суду Київської області від 16.03.2006 року у справі № 1/19-06 позов задоволено частковою, стягнуто з ТОВ «Слай-Ойл»на користь ТОВ «Авіасервіс»24304,07 грн. заборгованості, 3531,75 грн. пені, 1326 грн. інфляційних, 541,70 грн. –3% річних, 297,03 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Слай-Ойл»подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 16.03.2006 р., як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства України і фактичним обставинам справи та постановлене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.
За апеляційною скаргою ТОВ «Слай-Ойл»на рішення господарського суду Київської області від 16.03.2006 р. згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 28.04.2006 р. порушено апеляційне провадження у справі № 1/19-06.
Згідно розпорядження В. о. Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.07.2006 р. справа розглядається колегією суддів, в такому складі: головуючий суддя –Швець В. О., судді –Зеленіна Н.І., Андрейцева Г. М.
ТОВ «Авіасервіс», згідно ст. 96 ГПК України надіслало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить рішення господарського суду Київської області залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення залишається без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами врегульовано договором № 20/5 від 01.05.2005 року купівлі-продажу нафтопродуктів на умовах відстрочки платежу. Відповідно умов вказаного договору, а саме: п.1.1. позивач (продавець) зобов’язався передати, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити нафтопродукти (бензин та дизельне томливо). Ціна кожної партії товару зазначається в рахунку, розрахунок проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в розмірі 100% від загальної вартості товару протягом десяти днів з моменту отримання товару.
Позивач свої зобов’язання виконав –передав відповідачу товар на загальну суму 73887,09 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0002200 від 15.07.2005 року, податковою накладною від 15.06.2005 року, рахунком фактурою № СФ-0000782 від 15.06.2005 року та довіреністю № 117319 від 15.06.2005 року.
Відповідач свої зобов’язання належним чином та своєчасно не виконав –за отриманий товар розрахувався частково на суму 34887,09 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача. Таким чином, сума основного боргу відповідача склала 39000 грн.
Як встановив місцевий господарський суд, за прострочення виконання зобов’язання позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 14188 грн., з розрахунку 0,2% вартості за кожен день прострочення, а саме: за період з 26.06.2005 року по 30.06.2005 року борг складав 70000 грн., за 5 прострочених днів в сумі 7000 грн.; за період з 01.07.2005 року по 05.07.2005 року борг складав 65000 грн., за 5 прострочених днів в сумі 650 грн.; з 06.07.2005 року по 08.07.2005 року борг складав 60000 грн., за 3 прострочені дні в сумі 360,00 грн.; з 09.07.2005 року по 12.07.2005 року борг складав 57000 грн., за 4 прострочені дні в сумі 456 грн.; з 13.07.2005 року по 15.07.2005 року борг складав 53000 грн., за 3 прострочені дні в сумі 318 грн.; з 16.07.2005 року по 19.07.2005 року борг складав 50000 грн., за 4 прострочені дні в сумі 4000 грн.; з 20.07.2005 року по 03.08.2005 року борг складав 46000 грн., за 15 прострочених днів в сумі 1380 грн.; з 04.08.2005 року по 15.08.2005 року борг складав 43000 грн., за 12 прострочених днів в сумі 1032 грн.; з 16.08.2005 року по 07.12.2005 року борг склав 39000 грн., за 113 прострочених днів в сумі 8892 грн.
Заборгованість в сумі 14695,93 грн. основного боргу, при розгляді справи в місцевому господарському суді, відповідач визнав, що підтверджується актом звірки розрахунків від 03.02.2006 року за підписом відповідача, який направлявся ним на адресу позивача листом від 06.02.2006 року. Позивачем зазначений акт не підписано.
Відповідач 02.02.2006 року сплатив частину боргу в сумі 14695,93 грн., що підтверджено позивачем в доповненнях до позовної заяви від 20.02.2006 року. Таким чином, заборгованість відповідача в частині основного боргу складає 24304,07 грн.
Заперечення відповідача щодо частини основного боргу в сумі 24304,07 грн., обґрунтовані поставкою позивачу пічного палива на зазначену суму в рахунок погашення боргу за договором № 20/5 від 01.05.2005 року, господарським судом Київської області правомірно не були прийняті до уваги, як такі, оскільки не підтверджені належними доказами з яких вбачалось би, що зазначений товар поставлений саме на виконання зобов’язання по договору № 20/5 від 01.05.2005 року.
20.02.2006 року позивач подав до місцевого господарського суду доповнення до позовної заяви про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 1326 грн. за весь час прострочення та 541,70 грн. –3% річних з простроченої суми за період з вересня по грудень 2005 року з розрахунку, що сума боргу в зазначений період становила 39000 грн.
Оскільки відповідач сплатив частину боргу в сумі 14695,93 грн., в частині стягнення 5 319 грн. за надання юридичних послуг позивач відмовився, провадження у справі було вірно припинено відповідно до п.1.1. ст. 80 ГПК України, в зв’язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до статі 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Таким чином, в частині стягнення нарахованої позивачем пені в сумі 14188 грн., позовні вимоги місцевим господарським судом були задоволені частково в сумі 3531,75 грн. оскільки позивачем було не вірно проведено її нарахування, насамперед без врахування облікової ставки НБУ встановленої у відповідний період за який проводиться стягнення.
Враховуючи викладене, судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.
Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу ТОВ «Слай-Ойл»залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 16.03.2006 року у справі № 1/19-06 - без змін.
2. Справу № 1/19-06 повернути господарському суду Київської області.
Головуючий Швець В.О
Судді
Зеленіна Н.І.
Андрейцева Г.М.