31.10.2012

Справа № 212/10569/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2012 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого суді Дернової В.В., при секретарі Тронт М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення коштів та просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь суму нанесених збитків в розмірі 184 000 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_3 не виконав свої зобов'язання за Договором про надання послуг від 24.07.2009 року щодо оформлення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану біля будинку АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 у судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та їх представників, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов необґрунтований та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно ст. 11 ч.1 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором; у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату; якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 904 ЦК України, за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору; положення частини першої цієї статті застосовуються також у випадках, коли неможливість виконати договір про безоплатне надання послуг виникла з вини замовника або внаслідок непереборної сили.

Згідно ст. 906 ЦПК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що 24 липня 2009 року відповідач ОСОБА_3 підписав документ (розписку), згідно якого він отримав від позивача ОСОБА_2 кошти у сумі 184 000 грн. на оформлення земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої біля будинку АДРЕСА_1, на його ім'я для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд; зобов'язався виготовити документацію для отримання державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2 до 30 січня 2010 року.

Право власності на вищевказану земельну ділянку ОСОБА_2 набув шляхом укладення 27.04.2012 року з ОСОБА_6 Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 522, на підставі якого йому було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 677091 від 20.06.2012 року.

Таким чином, право власності на земельну ділянку було набуто ОСОБА_2 не внаслідок виконання своїх зобов'язань ОСОБА_3.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 24 липня 2009 року Вінницькому міському голові ОСОБА_8 було адресовано заяву, посвідчену приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстровану в реєстрі за № 1193, згідно якої ОСОБА_3, являючись орендарем земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1, розміром 0, 0595 га, на підставі договору оренди земельної ділянки від 02 листопада 2004 року, що зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09 листопада 2004 року за № 1/410, надав згоду на вилучення вказаної земельної ділянки за цією ж адресою на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання якого: АДРЕСА_2, під городництво.

Крім того, на ім'я ОСОБА_2 у 2009 році було виготовлено Містобудівне обгрунтування виділення окремої садиби по АДРЕСА_1 та визначення меж та площі земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд; надано узгодження Вінницької міської санітарно-епідеміологічної станції від 20.08.2009 року № 02-02/8084, попередній висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області від 27.02.2010 року № 956/05, погодження Управління Держкомзему у м. Вінниці Вінницької області від 12.10.2009 року № 3/10-4227.

Однак, суд звертає увагу, що у договорі не визначено, яку саме документацію зобов'язується виготовити ОСОБА_3 у процесі надання послуг, а також цей правочин не підписаний ОСОБА_2 (замовником).

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив певні юридично значимі дії, спрямовані на оформлення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку (зокрема, надав згоду на вилучення вказаної земельної ділянки на користь ОСОБА_2), а тому твердження позивача ОСОБА_2 про те, що відповідачем ОСОБА_3 не вчинено жодних дій, які були б спрямовані на виконання взятих не себе зобов'язань, не відповідає дійсності.

Крім того, як вбачається з листа Управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради від 25.09.2009 року № 0-1-2722/01-20, управлінням розглядалась заява іншої особи, якій було надано висновок про єдині умови і обмеження на зазначену земельну ділянку.

Також суд звертає увагу на те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були оформленні у передбаченому законом порядку відносини представництва (відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє), не було видано відповідну довіреність (згідно ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами), що не заперечувалося сторонами та їх представниками у судовому засіданні, а тому в силу вимог ч. 1 ст. 61 ЦК України не підлягає доказуванню.

Вказана обставина свідчить про те, що ОСОБА_3 не був уповноважений вчинити усі юридично значимі дії, спрямовані на оформлення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку.

Таким чином, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 237, 244, 901-907 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня його проголошення.

Суддя