№ 212/11915/2012
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.10.2012 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Дернової В.В., при секретарі Тронт М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яка сталася 28.05.2012 року близько 09.30 год. по вул. 1-го Травня у м. Вінниці, та просила стягнути на її користь з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 173,63 грн., моральну шкоду в розмірі 25 000 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 грн.
Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, а тому суд приходить до висновку про необхідність проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, оскільки це відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України, а також представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов частково обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Як вбачається з постанови про відмову у порушенні кримінальної справи за ст. 286 КК України від 06.06.2012 року, 28.05.2012 року близько 09.30 год. водій ОСОБА_4, керував автомобілем марки «Мітцубіші-Галант», державний номерний знак НОМЕР_1. Рухаючись по проїзній частині вул. Першотравневої з пл. Радянської у напрямку вул. Л. Українки у м. Вінниці, ОСОБА_4 наблизився до регульованого перехрестя вул. Першотравнева - вул. Л. Українки, де зупинився на вимогу сигналу світлофору. У цей час водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Фольксваген-Транспортер», державний номерний знак НОМЕР_2, не врахувавши дорожньої обстановки та не дотримавшись безпечної дистанції, допустив зіткнення із вищевказаним автомобілем. Внаслідок зіткнення транспортних засобів відбулося їх пошкодження, а пасажиром автомобіля «Мітцубіші-Галант», державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_1 було отримано тілесні ушкодження.
02.07.2012 року постановою Ленінського районного суду м. Вінниці ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 400 грн.
Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди не підлягає доказуванню.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку; особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(зі змінами), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Будь-які відомості щодо того, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 застрахована у встановленому законодавством порядку у матеріалах справи відсутні.
Щодо позовної вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю потерпілого, суд зазначає наступне.
Відповідно до змісту ч.1 ст.1195 ЦК України, у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізична особа має право на відшкодування їй заробітку (доходу), втраченого нею внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також на відшкодування додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Як вбачається з Акту додаткового судово-медичного дослідження (обстеження) № 1765 від 20.07.2012 року, тілесні ушкодження у ОСОБА_1 виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), по давності могли бути спричинені в строк, вказаний обстежуваною -28.05.2012 року, та належать до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Отже, факт спричинення шкоди здоров'ю ОСОБА_1 внаслідок ДТП підтверджується наданими доказами, а тому її витрати на лікування у розмірі 173,63 грн. (підтверджуються товарним чеком ТОВ «Фірма Авіценна»на придбання лікарських препаратів від 03.06.2012 року), підлягають відшкодуванню ОСОБА_2 у повному обсязі.
Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 25 000 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, відшкодовується моральна шкода, яка полягає: - у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (п. 1 ст. 23 ЦК України); - у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п. 2 ст. 23 ЦК України); - у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п. 3 ст. 23 ЦК України); - у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також її ділової репутації (п. 4 ст. 23 ЦК України).
У даному випадку моральна шкода, завдана потерпілій ОСОБА_1, полягала у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я (п. 1 ст. 23 ЦК України).
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Таким чином, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачеві ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень, що є обґрунтованою компенсацією за фізичний біль та страждання, яких вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я у вигляді ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад її здоров'я.
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 2 000 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги; граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Враховуючи те, що позивачем не надано до суду жодних доказів (у тому числі розрахунків) на підтвердження визначення суми витрат на юридичні послуги в розмірі 2000,00 грн. відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»та Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»(із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 127 від 22.02.2012 року), а також доказів того, що представник ОСОБА_3 є фахівцем у галузі права і відповідно до Закону має право надавати правову допомогу, витрати на правову допомогу та юридичні послуги в розмірі 2000,00 грн. не підлягають стягненню з відповідача.
При цьому, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 214,60 грн. судового збору.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 84, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст. ст. 23, 1167, 1187, 1195 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 173,63 грн. матеріальної шкоди та 5 000 грн. моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 214,60 грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня його проголошення.
Суддя В.В. Дернова