Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа № 429/6413/12
23 липня 2012 року м. Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі :
головуючого – судді Перекопського М.М.,
при секретарі судового засідання – Шевченко В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Лівобережний районний центр зайнятості м. Дніпропетровська, про розірвання трудового договору
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання трудового договору. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.06.2004 року уклав з відповідачем безстроковий трудовий договір, який було зареєстровано третьою особою. За порушення трудової дисципліни відповідача було звільнено, проте зняти з реєстрації у центрі зайнятості трудовий договір позивач не має можливості, оскільки для цього потрібне звернення обох сторін трудового договору. Згоди з приводу зняття з реєстрації договору у добровільному порядку ними не досягнуто, що змушує його звернутися до суду з зазначеним позовом.
У судове засідання представник позивача за дорученням не з’явився, надав суду заяву у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить суд про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву у якій зазначив, що позовні вимоги визнає у повному обсязі та просить суд про розгляд справи за його відсутності.
Представник третьої особи Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги з огляду на наступні обставини.
Судом встановлено, що 14 червня 2004 року між позивачем та відповідачем було укладено безстроковий трудовий договір, який зареєстровано Лівобережним районним центром зайнятості м. Дніпропетровська 17.06.2004 року за №5526 /а. с. 3 / .
У зв’язку із систематичними прогулами та не виходом на роботу без поважних причин більше ніж два місяці, 04 липня 2006 року відповідача було звільнено на підставі п.4 ст.40 Кодексу законів про працю України. Вказана обставина визнається сторонами і відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню.
Згідно п. 4 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Відповідно до положень Порядку реєстрації трудового договору, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 08.06.2001р. за № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2001року за № 554/5745, провести дії по зняттю з реєстрації трудового договору в центрі зайнятості можливо лише у разі звернення обох сторін (роботодавця, працівника) та з належним їм документами.
Згідно п. 20 вищезазначеного договору під час його реєстрації в центрі зайнятості сторони були ознайомлені з порядком реєстрації та зняття з реєстрації трудового договору, про що свідчать їх підписи. У разі відсутності однієї із сторін в центрі зайнятості підставою для зняття трудового договору є рішення суду, яке набрало чинності про припинення дії трудового договору.
Позивач неодноразово направляв відповідачу листи та повідомлення про необхідність розірвання трудового договору та з’явитись до центру зайнятості для зняття його з реєстрації, що підтверджується копіями листів та поштових документів в матеріалах справи. Не дивлячись на неодноразові звернення, відповідач ігнорує їх.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що зібрані у справі докази у своїй сукупності та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивача було звільнено від сплати судового збору при зверненні до суду, тому відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.
Керуючись п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 130, 174, 212-215 ЦПК України суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Лівобережний районний центр зайнятості
м. Дніпропетровська, про розірвання трудового договору – задовольнити.
Розірвати трудовий договір, укладений 14 червня 2004 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстровано Лівобережним районним центром зайнятості
м. Дніпропетровська 17.06.2004 року за №5526 .
Зобов’язати Лівобережний районний центр зайнятості м. Дніпропетровська зняти з реєстрації трудовий договір, укладений 14 червня 2004 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстровано Лівобережним районним центром зайнятості
м. Дніпропетровська 17.06.2004 року за №5526
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
ОСОБА_3