Справа № 2-194/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 жовтня 2012 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мельниченко С.П.

при секретарі Котенко Т.О.

за участі позивача ОСОБА_1

представника ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_4 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3, яка в подальшому змінила своє прізвище на «ОСОБА_3», в якому просить суд розподілити майно сторін, нажите ними за час шлюбу, а саме, земельну ділянку та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 Новомосковського району, по варіанту № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 01.11.2011 року, виділивши йому квартиру № 2 вказаного варіанту та визнавши за ним право власності на цю частину будинку та земельної ділянки.

В обгрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 17.06.1995 року він зареєстрував шлюбу з відповідачкою в якому у них народилось двоє дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

11.04.2006 року сторонами за спільні кошти придбано земельну ділянку та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташовані під АДРЕСА_1 Новомосковського району, однак право власності на вказані об'єкти нерухомості зареєстровано за відповідачем.

Після придбання будинку сторони разом прибудували до будинку прибудову в якій облаштували ванну та вбиральню.

В 2007 році шлюб сторін було розірвано на підставі рішення суду про що 24.04.2007 року було вчинено актовий запис № 82.

Позивач вважає, що оскільки житловий будинок та земельна ділянка придбана ними з відповідачем у шлюбі, то кожному з них має належати Ѕ частина вказаного будинку та він, як співвласник, має право на поділ будинку в натурі, оскільки він не має іншого житла та бажає проживати в належній йому частині будинку.

Найбільш прийнятним варіантом поділу будинку та земельної ділянки позивач вважає другий варіант, викладений у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 01.11.2011 року та просить виділити йому квартиру № 2 вказаного варіанту.

ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_4 в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд визнати за нею право власності на земельну ділянку та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 Новомосковського району та покласти на неї обов'язок сплатити ОСОБА_1 компенсацію ј частини вартості земельної ділянки та будинку.

В обгрунтування заявленого позову відповідачка посилалась на те, що вона дійсно перебувала в зареєстрованому шлюбі з позивачем з 1995 року по 2007 рік, однак разом проживали та вели спільне господарство вони лише до вересня 2006 року.

За час їх спільного проживання позивач приймав участь лише в побудові фундаменту прибудови до будинку, а саму прибудову будувала та обладнала відповідачка самостійно своїми коштами та своїми силами, а отже вказана прибудова належить їй на праві особистої власності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України і в поділ включена бути не може.

Що стосується поділу будинку без прибудови та земельної ділянки, то відповідачка заперечує проти цього, просить відступити від рівності часток співвласників, оскільки з нею проживають та на її утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей сторін, вихованням яких позивач не займається та матеріальну підтримку яким надає нерегулярно і в недостатньому розмірі.

Враховуючи дані обставини відповідачка просить визнати за нею право власності на спірні об'єкти нерухомості та стягнути з неї на користь позивача 25 % вартості будинку та земельної ділянки згідно висновку експертизи, що становить 46058,50 гривень, які внесені нею на депозит суду.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали свої позовні вимоги, просили задовольнити їх, а проти задоволення позовних вимог відповідача заперечували, посилаючись на те, що позивач не має іншого житла, а отже позбавлення його права власності на спірні земельну ділянку та будинок грубо порушить його права, що є недопустимим. Проти того факту, що шлюбні відносини сторін були припинені у вересні 2006 року позивач не заперечував.

Відповідачка в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача, а свою позовну заяву підтримала в повному обсязі та просила задовольнити її.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_8 та заперечувала проти задоволення вимог ОСОБА_1

В судовому засіданні було допитано ряд свідків.

Так, свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він особисто привозив до спірного будинку газову колонку, унітаз та ванну і підтверджує той факт, що ОСОБА_1 будував прибудову, зокрема копав фундамент. Прибудова вже була збудована на день припинення шлюбних відносин між сторонами.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засідання пояснив, що прибудову будував ОСОБА_1 і на момент припинення шлюбних відносин сторін прибудова була повністю готова, обкладена кахлем і в ній вже були встановлені раковина та унітаз.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона являється матір'ю відповідача та підтверджує той факт, що фундамент до прибудови будувався ОСОБА_1, а все інше було зроблено силами та коштом ОСОБА_3 після припинення шлюбних відносин між сторонами.

Суд, заслухавши сторони, показання свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а позов ОСОБА_3 не обгрунтований та задоволений бути не може з огляду на наступне.

Судом по справі встановлено факт, що 17.06.1995 року сторонами було укладено шлюб, який зареєстровано у виконавчому комітеті Кіровської селищної ради Дніпропетровського району (а.с. 6, 154).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у сторін народився ОСОБА_6, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року -ОСОБА_7 (а.с. 156).

Фактично шлюбні відносини між сторонами припинено у вересні 2006 року, що не заперечувалось сторонами, а отже не підлягає доказуванню, а 24.04.2007 року шлюб сторін було розірвано (а.с. 7).

За час перебування у шлюбі ОСОБА_3, на підставі договорів купівлі-продажу від 11.04.2006 року, набула у власність житловий будинок А загальною площею 57 кв.м. з надвірними побудовами: літня кухня Б, сарай В, сарай Г, вбиральня Д, колодязь «к»та земельну ділянку площею 0,266 га., на яку вона отримала державні акти. (а.с. 8, 9, 59, 60)

За час спільного проживання сторонами за спільні кошти та спільними силами було збудовано прибудову літ. «а-1»до спірного будинку та зливну яму з/я, що об'єктивно підтверджується показаннями свідків, які не спростовано відповідачем в судовому засіданні.

Таким чином, на день припинення шлюбних відносин між сторонами та на сьогоднішній день домоволодіння АДРЕСА_1 складається з житлового будинку літ. «А-1Ж», прибудови літ. «а», прибудови літ. «а-1», погрібу літ. «пг», літньої кухні літ. «Б», сараю літ. «В», колодязю літ. «к»та зливної ями з/я (а.с. 64-67).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а згідно ст. 370, 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Таким чином, спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельною ділянкою являється спільною сумісною власністю сторін та підлягає поділу.

Судом, з метою здійснення поділу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за клопотанням позивача, було призначено судову будівельно-технічну експертизу згідно висновку якої спірний житловий будинок і господарські споруди розподілити можливо та запропоновано два варіанти поділу.

Згідно другого варіанту розподілу домоволодіння, запропонованому експертом, першому співвласнику виділяється квартира № 1, а саме: в житловому будинку літ. А-1Ж приміщення 1-2 площею 22,6 кв.м., вартістю 37 495 гривень; прибудову літ. «а-1»приміщення 1-6 площею 9,6 кв.м. вартістю 33 081 гривень; зливну яму з/я вартістю 5 913 гривень, а всього майна вартістю 76 489 гривень, що складає 42/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а другому співвласнику виділяється квартира № 2, а саме: в житловому будинку літ. А-1Ж приміщення 1-1 площею 11,3 кв.м., приміщення 1-3 площею 10,3 кв.м., всього загальною площею 21,6 кв.м вартістю 35 837 гривень; прибудову літ. «а», яка складається з приміщення 1-4 площею 8,5 кв.м. та приміщення 1-5 площею 5,8 кв.м., всього загальною площею 14,3 кв.м. вартістю 27 885 гривень; погріб під прибудовою літ. «а»вартістю 5 573 гривень; літню кухню літ. «Б»вартістю 31 735 гривень; колодязь «К»вартістю 6 715 гривень, а всього майна вартістю 107 745 гривень, що складає 58/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Вказаний варіант позивач просив застосувати для поділу будинку і суд вважає його найбільш прийнятним, оскільки в разі поділу будинку за цим варіантом відбувається мінімальне відступлення від рівності часток сторін, кожна зі сторін забезпечується однією житловою кімнатою, мається технічна можливість кожній зі сторін переобладнати приміщення в ізольовані квартири і виконкомом Орлівщинської сільської ради Новомосковського району надано дозвіл на переобладнання будинку згідно висновку експертизи (а.с. 233), як того вимагає ст. 152 ЖК України.

Суд вважає за можливе виділити другу квартиру варіанту поділу № 2 позивачеві у справі ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на цю частину будинку, а першу квартиру варіанту поділу № 2 виділити ОСОБА_3, визнавши за нею право власності на цю частину будинку, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а з позовною заявою про поділ домоволодіння звернувся лише ОСОБА_1 ОСОБА_11 з такими вимогами не зверталась.

При такому поділі відповідачці, з якою проживають діти, фактично виділяється більше частина житлової площі і вона не буде зобов'язана сплатити компенсацію за частину будинку ОСОБА_1

Враховуючи, що ОСОБА_1 виділено більшу частину будинку з господарськими будівлями та спорудами, суд вважає за необхідне на підставі ст. 370 ЦК України стягнути з позивача на користь відповідача компенсацію цієї частки в розмірі 15628 гривень

Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, а тому суд вважає за необхідне з метою забезпечення прав обох сторін та повного виконання рішення, зобов'язати ОСОБА_3 згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2365/2366/2367-1 від 01.11.2011 року: переобладнати приміщення 1-6 прибудови літ. «а-1»під кухню; добудувати тамбур зі сторони вул. Калініна для доступу до приміщень 1-6 прибудови літ. «а-1»та 1-2 житлового будинку літ. «А-1Ж»у відповідності з будівельними нормами; пробити віконний проріз та дверний проріз в приміщенні 1-6 прибудови літ. «а-1»; переобладнати віконний проріз в дверний в приміщенні 1-2 житлового будинку літ. «А-1Ж»та зобов'язати ОСОБА_1 і ОСОБА_3 згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2365/2366/2367-1 від 01.11.2011 року закласти дверні прорізи між приміщеннями 1-1 та 1-2 в житловому будинку літ. «А-1Ж»та між приміщенням 1-5 в прибудові літ. «а»та приміщенням 1-6 в прибудові літ. «а-1».

Крім того, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки, розташованої під АДРЕСА_1 на підставі ст. 60 СК України та оскільки судом застосовано другий варіант розподілу спірного житлового будинку, запропонований експертом, то суд вважає за необхідне, з метою забезпечення доступу сторін до виділених їм квартир, встановити порядок користування земельною ділянкою, визначений варіантом другим судової будівельно технічної експертизи, згідно якого ОСОБА_1 виділяється в користування земельна ділянка площею 1331,5 кв.м., позначена у додатку № 3 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 01.11.2011 року синім кольором, а ОСОБА_3 виділяється в користування земельна ділянку площею 1331,5 кв.м., позначена у додатку № 3 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 01.11.2011 року жовтим кольором. При цьому земельна ділянка площею 8 кв.м., позначена у додатку № 3 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 01.11.2011 року червоним кольором залишається у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Посилання ОСОБА_3 на те, що вона особисто будувала прибудову літ. «а-1»своїми коштами та своїми силами в судовому засіданні свого підтвердження не знайшли.

Так, сторонами не заперечувалось, що рішення виконкому Орлівщинської сільської ради № 123 від 28.05.2008 року (а.с. 48) було прийнято вже після того як будівництво прибудови було розпочате, а отже воно не може бути доказом того, що ОСОБА_3 сама будувала прибудову.

Факт узаконення прибудови 05.03.2009 р. (а.с. 57) також не може свідчити про те, що вона збудована особисто ОСОБА_3, так як будівництво прибудови в будь-якому разі здійснювалось до його узаконення.

Акт обстеження сім'ї ОСОБА_3 від 04.01.2012 року (а.с. 167), згідно якого прибудову будувала ОСОБА_3 самостійно, також не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки він суперечить показанням свідків, які на відміну від осіб, які склали акт, були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.

Договір на підключення водопостачання (а.с. 168-169) також не може свідчити про те, що прибудова збудована особисто ОСОБА_3

Квитанції, надані ОСОБА_3 (а.с. 170-196) також не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки суперечать як поясненням сторін у справі, показанням свідків, так і один одному з огляду на наступне:

- на а.с. 174, 176 маються чеки на придбання стяжки в одного й того ж продавця, однак різними датами та різними чеками, що ставить під сумнів придбання цих будматеріалів одним покупцем;

- на а.с. 181 та 183 маються чеки на придбання різних ванн та компактів, а на а.с. 174 мається чек на придбання кріплень до ванни, яка не була придбана згідно чеків на а.с. 181, 183, що ставить під сумнів належність цих чеків ОСОБА_3;

- на а.с. 181, 185, 186-189, 193, 194, 195 маються чеки на придбання будівельних матеріалів, які використовуються для будівлі фундаменту, стін та криші, однак всі вони датовані після 05.03.2009 року -дати узаконення прибудови, а отже не мають відношення до її будівництва і не можуть бути прийняті до уваги;

- на а.с. 182, 183, 184, 185, 190 маються чеки про придбання плитки в різний час, різних виробників, що говорить про те, що дана плитка придбавалась не для одного приміщення, а отже ці чеки не можуть бути взяті до уваги як доказ будівництва прибудови ОСОБА_3

Показання ОСОБА_4 про те, що прибудову будувала ОСОБА_3 самостійно, суд оцінює критично, оскільки вона являється матір'ю відповідачки та її показання суперечать показанням інших свідків, допитаних в судовому засіданні.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3, то підстав для їх задоволення не має з огляду на наступне.

Прохання відповідача відступити від рівності часток при поділі майна не обгрунтоване, оскільки згідно ч. 2 ст 70 СК України суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, однак відповідачкою в судовому засіданні не доведено жодної з перелічених обставин, а отже підстав для застосування цієї норми не має.

Прохання відповідача збільшити її частку майна також не обгрунтоване оскільки згідно ч. 3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини може бути збільшена, якщо з нею проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, однак позивачкою в судовому засіданні не доведено того факту, що розмір аліментів, які одержують її діти недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, а отже підстав для застосування цієї норми не має.

Прохання відповідача покласти на неї обов'язок надати ОСОБА_1 компенсацію його частки в будинку, також не може бути задоволено з огляду на наступне.

По-перше, відповідно до ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України, а згода на присудження грошової компенсації позивачем надана не була.

По-друге, відповідно до вимог ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Однак, частка позивача є значною, може бути виділена в натурі, спільне володіння та користування будинком можливе та припинення права власності позивача на будинок завдасть йому істотної шкоди, так як він не має іншого житла для проживання, а тому ці позовні вимоги ОСОБА_3 також не можуть бути задоволені.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Я вбачається з матеріалів справи (а.с. 1, 2, 218) позивачем було понесено витрати по сплаті судового збору в розмірі 76,30 гривень, по сплаті витрат на інформаційно-техніячне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30 гривень та по сплаті послуг експертної установи в розмірі 2390,88 гривень, які на підставі ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_1

Крім того, оскільки вартість домоволодіння складає 184234 гривень, позивач просив своєму позові визнати за ним право власності на Ѕ частину будинку та земельної ділянки, то ціна його позову згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України складає 92117 гривень, а отже судовий збір має бути сплачено в розмірі 921,17 гривень.

Так як позивачем було сплачено лише 76,30 гривень, а його позовні вимоги задоволено, то на підставі ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь держави підлягає стягненню недоплачений судовий збір в розмірі 844,87 гривень (921,17 гривень - 76,30 гривень)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 5-8, 10, 57, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. 60, 69, 70, 71 СК України, ст. 365 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 58/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 Новомосковського району Дніпропетровської області.

Виділити в натурі ОСОБА_1 у власність:

- в житловому будинку літ. А-1Ж приміщення 1-1 площею 11,3 кв.м., приміщення 1-3 площею 10,3 кв.м., всього загальною площею 21,6 кв.м вартістю 35 837 гривень;

- прибудову літ. «а», яка складається з приміщення 1-4 площею 8,5 кв.м. та приміщення 1-5 площею 5,8 кв.м., всього загальною площею 14,3 кв.м. вартістю 27 885 гривень;

- погріб під прибудовою літ. «а»вартістю 5 573 гривень;

- літню кухню літ. «Б»вартістю 31 735 гривень;

- колодязь «К»вартістю 6 715 гривень,

а всього майна вартістю 107 745 гривень, що складає 58/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 Новомосковського району Дніпропетровської області.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 42/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 Новомосковського району Дніпропетровської області.

Виділити в натурі ОСОБА_3 у власність:

- в житловому будинку літ. А-1Ж приміщення 1-2 площею 22,6 кв.м., вартістю 37 495 гривень;

- прибудову літ. «а-1»приміщення 1-6 площею 9,6 кв.м. вартістю 33 081 гривень;

- зливну яму з/я вартістю 5 913 гривень,

а всього майна вартістю 76 489 гривень, що складає 42/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 Новомосковського району Дніпропетровської області.

Зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2365/2366/2367-1 від 01.11.2011 року закласти дверні прорізи між приміщеннями 1-1 та 1-2 в житловому будинку літ. «А-1Ж»та між приміщенням 1-5 в прибудові літ. «а»та приміщенням 1-6 в прибудові літ. «а-1».

Зобов'язати ОСОБА_3 згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2365/2366/2367-1 від 01.11.2011 року: переобладнати приміщення 1-6 прибудови літ. «а-1»під кухню; добудувати тамбур зі сторони вул. Калініна для доступу до приміщень 1-6 прибудови літ. «а-1»та 1-2 житлового будинку літ. «А-1Ж»у відповідності з будівельними нормами; пробити віконний проріз та дверний проріз в приміщенні 1-6 прибудови літ. «а-1»; переобладнати віконний проріз в дверний в приміщенні 1-2 житлового будинку літ. «А-1Ж».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі 15 628 (п'ятнадцять тисяч шістсот двадцять вісім) гривень.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,266 га., розташованої під АДРЕСА_1 Новомосковського району Дніпропетровської області.

Визначити порядок користування земельною ділянкою згідно з варіантом № 2, висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2365/2366/2367-1 від 01.11.2011 року.

Виділити ОСОБА_1 в користування земельну ділянку площею 1331,5 кв.м., позначену у додатку № 3 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 01.11.2011 року синім кольором.

Виділити ОСОБА_3 в користування земельну ділянку площею 1331,5 кв.м., позначену у додатку № 3 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 01.11.2011 року жовтим кольором.

Земельну ділянку площею 8 кв.м., позначену у додатку № 3 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 01.11.2011 року червоним кольором залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2497,18 гривень (дві тисячі чотириста дев'яносто сім гривень вісімнадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 844,87 гривень (вісімсот сорок чотири гривні вісімдесят сім копійок).

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_4 про визнання права власності відмовити.

Грошові кошти в розмірі 46058,50 гривень, внесені ОСОБА_3 на депозитний рахунок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 37312022006709 повернути ОСОБА_3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.П. Мельниченко