5

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року м.Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Шалаути Г.І.,

суддів: Горблянського Я.Д., Горейко М.Д.,

секретаря: Балагури М.О.,

з участю сторін: представника апелянта ОСОБА_2,

представника позивача Могила Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до ОСОБА_4, третьої особа на стороні відповідача - ОСОБА_5 про звернення стягнення на іпотечне майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2012 року, -

встановила:

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до ОСОБА_4, третьої особа на стороні відповідача - ОСОБА_5 про звернення стягнення на іпотечне майно задоволено.

Постановлено звернути стягнення на: земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 2625886801:11:151:0819, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,02 га, кадастровий номер 2625886801:11:151:08220, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_4 на праві власності згідно державних актів серії ЯИ №5771145 та серії ЯИ №5771146 в рахунок погашення заборгованості в розмірі 835967,37 грн. за генеральною угодою №16.16-10/07К від 20.06.2007 р. та кредитними договорами

укладеними на підставі зазначеної угоди, із зарахуванням коштів, що надійдуть від реалізації зазначеного нерухомого майна.

На зазначене рішення ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, виходячи з наступного. Так, ________________________________________________________________________________

Справа №2/0915/1264/2011 Головуючий у І інстанції Дузінкевич І.М.

Провадження №22ц/0990/2073/2012 Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

Категорія 27

апелянт зазначає, що рішенням звернуто стягнення на майно, що не є предметом іпотеки, а саме на дві земельні ділянки площею 0,06 га, кадастровий номер 2625886801:11:151:0819, та площею 0,02 га, кадастровий номер 2625886801:11:151:08220, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, які належать їй на праві власності, та які не обтяжені іпотекою, що підтверджується витягами із Державного реєстру іпотек. Дані земельні ділянки утворилися шляхом поділу земельної ділянки площею 0,08 га за іншим кадастровим номером, за тією ж адресою, що теж належала їй на праві власності, яка перебувала в іпотеці, проте змін до договору іпотеки не вносилось, тому суд порушив принцип диспозитивності процесу та свободи договору, фактично змінивши предмет іпотеки.

Також апелянт зазначив, що суд невірно застосував норми матеріального права - ст.ст.589, 590, 591 ЦК України, ст.ст.33, 39, 41 Закону України "Про іпотеку",які регулюють спори щодо іпотечного майна, однак судом звернуто стягнення на майно, що не є предметом іпотеки, а також вважає, що суд порушив норми процесуального права, зокрема, ст.212-214 ЦПК України, оскільки не дав жодної оцінки доказам, поданим відповідачем, прийняв заяву про зміну предмету позову після початку розгляду справи по суті

Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у позові ПАТ "ВТБ Банк" відмовити.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній мотивів.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегією суддів встановлено, що 20.06.2007 року між ВАТ "ВТБ Банк(зараз ПАТ "ВТБ Банк") та ОСОБА_5 було укладено генеральну угоду №16.16-10/07К, на підставі якої та укладено кредитний договір №16.16-10/07-СК від 20.06.2007 року зі змінами та доповненнями до нього та кредитний договір №16.61-42/08-СК від 29.02.2008 року. За умовами цієї угоди та зазначених кредитних договорів ОСОБА_5 було надано кредит у сумі 65000 доларів США та 202000 грн. В порушення умов кредитного договору останній не виконує свої зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості станом на 15.11.2009 року в розмірі 835967,37 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за цими кредитними договорами 29.02.2008 року укладено іпотечний договір, згідно якого відповідачка передала в іпотеку позивачу земельну ділянку площею 0,08 га, кадастровий номер 2625886801:11:151:0468 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належала їй як іпотекодавцю, на праві власності згідно державного акту Серії ЯЕ №845783, виданого 06.05.2008 року Угринівською сільською радою Тисменицького району Івано-Франківської області. Без погодження та без відама іпотекодержателя, іпотекодавеь ОСОБА_4 подала заяву до Угринівської сільської ради про поділ земельної ділянки площею 0,08 га - предмету іпотеки на дві окремі земельні ділянки, яку було задоволено та проведено поділ зазначеної земельної ділянки - предмету іпотеки на дві окремі - площею 0,02 га та площею 0,06 га з присвоєнням їм самостійних кадастрових номерів та видано два окремих Державних акти на кожну земельну ділянку про право власності ОСОБА_4 на обидві земельні ділянки, що знаходяться за тією адресою АДРЕСА_1, що і земельна ділянка площею 0,08 га, яка була предметом іпотеки, які іпотекодавець вже не вважає іпотечним майном та вважає з цих мотивів, що постановлене рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки за цим рішенням звернуто стягнення на майно, яке начебто не є предметом іпотеки. Однак такі міркування апелянта є помилковими та погодитися з ними не можна, виходячи з правових норм спеціального закону "Про іпотеку", яким врегульовано правовідносини, що виникають з приводу звернення стягнення на іпотечне майно.

Так ч.2 ст.10 цього закону в обов»язки іпотекодавця входить збереження предмета іпотеки та своєчасне повідомляти іпотеко держателя про будь-яку загрозу пошкодження, знищення, погіршення стану предмету іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя.

Відповідно до ст.12 зазначеного закону будь-які правочини щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна, або будь-які інші дії щодо передачі його в оренду, спільну діяльність чи використання без згоди іпотекодержателя є недійсними.

Задовольняючи позов ПАТ "ВТБ Банк", суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на звернення стягнення на дві окремі земельні ділянки 0,02 га та 0,06 га, які хоча і мають інші кадастрові номери та право власності ОСОБА_4 на які посвідчується новими Державними актами, однак такі земельні ділянки не є іншими, самостійними об»єктами нерухомості, а утворилися внаслідок незаконного поділу іпотекодавцем земельної ділянки площею 0,08 га - предмету іпотеки, без згоди іпотекодержателя, в порушення взятих іпотекодавцем на себе зобов»язань по договору іпотеки, а тому такі дії ОСОБА_4 щодо поділу іпотечного майна є незаконними, що прямо зазначено у ст.12 Закону України про іпотеку. Отже, висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, також судом правильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ст.589 ЦК України, ст.33 Закону України "Про іпотеку" позивач - іпотекодержатель набує право звернення стягнення на предмет іпотеки, та у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, забезпеченим іпотекою, має право за рахунок предмету іпотеки задовольнити в повному обсязі свої вимоги.

Відповідно до п.3.2 іпотечного договору(а.с.21-22) іпотекодавець має право виключно на підставі письмової згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки, передавати іншим особами в наступну іпотеку, в оренду/лізинг, в управління, в користування, в спільну діяльність, встановлювати земельний сервітут. У будь-якому випадку, вчинення таких дій не позбавляє іпотекодержателя отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Згідно ч.1 ст.12 Закону "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 порушила вимоги ст.9, 10, 12 Закону України "Про іпотеку", оскільки самостійно без згоди банку незаконно провела розподіл предмету іпотеки - однієї земельної ділянки площею 0,08га на дві на дві окремі площею -0,06 га та 0,02 га, на які отримала нові державні акти на право власності.

Колегія суддів вважає, що доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правильності ухваленого рішення суду, не дають підстав вважати про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, а тому рішення слід залишити без змін.

Перевіривши згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Щодо посилань апелянта на порушення судом ст.39 Закону "Про іпотеку", що полягає у незазначенні в рішенні способу реалізації іпотечного майна, то колегія суддів, з'ясувавши думку позивача, який не наполягає на якомусь конкретному способі реалізації, вважає за доцільне встановити спосіб реалізації предмету іпотеки згідно рішення суду першої інстанції шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст.38 Закону України "Про іпотеку".

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили.

Судді Г.І.Шалаута

Я.Д.Горблянський

М.Д.Горейко