ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" листопада 2006 р. 09-45 Справа № АС-13/357-06
вх. № 8594/1-13
Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.
за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.
представників сторін :
позивача - Переверзева К. М., дов. № 1323 від 07.08.06 р., - Петров О. Б., дов. № 1322 від 07.08.06 р.
відповідача - Федоренко О. А., дов. № 14/10/10-017 від 10.01.06 р.
по справі за позовом ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" м.Х-в
до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова
про визнання нечинним рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Дочірнє підприємство „Харківський облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (далі – підприємство), після уточнення позовних вимог, які прийняті судом, просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ Дзержинського району м. Харкова № 0001902305/0/11060 від 25.08.05 р. в частині донарахування податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 150000,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 159650,0 грн. як незаконне та необґрунтоване, посилаючись на відсутність порушень податкового законодавства.
Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на результати перевірки та інші обставини, викладені у відзиві на позов.
Справа розглядається в порядку КАС України.
Надані документи свідчать, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт від 22.08.05 р. вибіркової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства позивача з окремих питань згідно розпорядження КМУ № 216-р від 23.06.05 р. „Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки” за період з 01.04.04 р. по 31.12.04 р.
Суд вважає необхідним відмітити, що в ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” визначені поняття планової та позапланової перевірок, підстави та порядок їх проведення. Ця норма не містить положень про проведення вибіркових перевірок. З пояснень представника відповідача в судовому засіданні випливає, що дана перевірка вважається позаплановою і проводилася у виконання розпорядження КМУ № 216-р від 23.06.05 р. працівниками ДПІ Дзержинського району м. Харкова, а перелік питань, які повинні бути з’ясовані, затверджувався начальником управління контрольно-перевірочної роботи інспекції.
Слід відмітити, що вищевказана норма Закону України „Про державну податкову службу в Україні” не визнає розпорядження КМУ як підставу для проведення позапланової перевірки платника податків. Крім того, посилання представника відповідача в судовому засіданні на положення Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” є безпідставними, оскільки в ст. 3 Указу встановлювалося, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватись і на підставі рішення Кабінету Міністрів України, а відповідач помилково ототожнює рішення КМУ з прийнятим ним розпорядженням.
Відповідачем до матеріалів справи надані копії Програми перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства позивача, затверджені головою ДПА Харківської області та начальником КРУ Харківської області, листа директора Департаменту контрольно-перевірочної роботи ДПА України, листа заступника голови ДПА Харківської області, які відповідачем визначені як підстава для проведення перевірки.
Суд вважає необхідним відмітити, що в ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” записано, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом. З інших підстав позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб’єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості.
Ні в акті перевірки, ні в подальших документах відповідачем не надано доказів того, що на проведення даної перевірки за заявою ДПІ Дзержинського району м. Харкова був наданий дозвіл рішенням суду.
Як вказано вище, і на цьому наполягає відповідач, перевірка проводилася відповідно розпорядження КМУ № 216-р від 23.06.05 р. З вказаного розпорядження вбачається (додаток № 2), що проведення перевірки ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” було доручено певному колу посадових осіб і цей документ не містить даних стосовно того, що перевірку Дочірнього підприємства „Харківський облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” було доручено працівникам ДПІ Дзержинського району м. Харкова. Жодних доказів про делегування такого права саме відповідачу останнім суду не надано.
Зважаючи на те, що наявність затвердженої програми перевірки та інші листи, якими встановлюються терміни її проведення, порядок заповнення направлення на перевірку та періодичність звітування, не визначені Законом як обставини, які передбачають особливий, відмінний від загального, порядок призначення та проведення перевірки, то твердження відповідача стосовно достатності підстав для призначення даної перевірки є помилковими.
Зважаючи на вище вказане, у відповідача не було належних підстав для проведення даної перевірки.
Як вбачається з наданого до матеріалів справи акту перевірки, при перевірці правильності визначення валових витрат перевіряючими було встановлено порушення позивачем вимог п. 1.25 ст. 1, п. 5.2.8 ст. 5, п. 7.6.1 ст. 7, п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, пов’язане з тим, що підприємством безпідставно включені до валових витрат збитки від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами в розмірі 600000,0 грн. по неоплаченим векселям ВАТ „Балцем”.
Дані висновки ґрунтуються на тому, що векселі в кількості 6 одиниць кожний номінальною вартістю 100000,0 грн., емітовані ВАТ „Балцем” 01.12.00 р., були отримані підприємством від структурного підрозділу філії „Балаклійський райавтодор” (акт прийому-передачі векселів від 30.09.04 р.). Вказані векселі за заявою Балаклійського районного державного підприємства „Балакліярайавтодор” 21.11.01 р. були нотаріально опротестовані.
За даними перевіряючих, які підтверджені наданими сторонами документами та поясненнями позивача, ухвалою Господарського суду АРК від 11.02.03 р. позивач був включений до реєстру кредиторів вимоги четвертої черги. У зв’язку з затвердженням ухвалою суду від 21.03.03 р. мирової угоди по справі про визнання ВАТ „Балцем” банкрутом, емітовані цим підприємством векселі враховуються погашеними і не підлягають пред’явленню до сплати. Але, як наполягає відповідач, позивач не скористався своїм правом регресу проти індосантів. Також підприємство не вчинило юридичних дій по визнанню мирової угоди недійсною.
Посилаючись на положення ст. 4 Закону України „Про обіг векселів”, яка встановлює, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов’язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі і у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем, перевіряючі наполягають на тому, що ВАТ „Балцем” не має заборгованості перед підприємством позивача за виконані роботи, оскільки не є покупцем виконаних робіт, але має заборгованість за емітовані ним цінні папери.
В свою чергу Балаклійське районне дорожнє державне підприємство „Балакліярайавтодор” отримало векселі від Адміністрації автомобільних доріг в Харківській області.
У зв’язку з цим відповідач вказує на те, що правила оподаткування операцій з цінними паперами встановлені п. 7.6.1 ст. г Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. За цією нормою платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від’ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному ст. 6 цього Закону. Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від’ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду. Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об’єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом. Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.
На підставі положень наведеної норми відповідач робить висновок стосовно того, що підприємство не має законодавчих підстав для зменшення оподаткованого прибутку, отриманого від здійснення господарських операцій по будівництву та ремонту шляхів на суму збитків, отриманих від здійснення діяльності у сфері торгівлі цінними паперами.
Також відповідач наполягає на тому, що заборгованість по векселям не відповідає ознакам безнадійної заборгованості, визначеним в п. 1.25 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Крім того, відповідач, посилаючись на приписи п. 5.2.8 ст. 5 Закону, стверджує, що підприємство повинно було оскаржити мирову угоду, затверджену ухвалою суду, або звернути вимоги в порядку регресу до індосантів.
Таким чином, заборгованість, яку можливо визнати безнадійною у випадку несплати заборгованості, було погашено векселем ВАТ „Балцем”, тобто наданням іншого виду компенсації вартості виконаних робіт.
Слід відмітити, що відповідно приписам п. 5.2.8 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку. При цьому Закон визначає (п. 1.25 ст. 1) безнадійною заборгованістю, зокрема, заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна.
Стверджуючи про те, що підприємство не скористалося правом звернутися з заявою про стягнення в порядку регресу з підприємств індосантів забезпечених векселями боргів, перевіряючі не взяли до уваги те, що у 2002 р. відповідно Указу Президента України № 1056 від 08.11.01 р. та постанови КМУ № 221 від 28.02.02 р. була проведена реорганізація дорожнього комплексу України, в результаті якої було створене Дочірнє підприємство „Харківський облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, яке визнане правонаступником реорганізованого Балаклійського районного дорожнього державного підприємства Харківського обласного об’єднання державних дорожніх підприємств (Балаклійського райавтодора). Крім того, наказом № 401а від 27.12.00 р. Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг був ліквідований структурний підрозділ „Дорсервіс”, правонаступником якого був визначений „Харківський спецавтодор”, який в свою чергу входить у склад Харківського обласного об’єднання державних дорожніх підприємств (Харківський облавтодор). Таким чином, підприємства, які позначені на векселях, є структурними підрозділами або увійшли у склад підприємства позивача, а тому будь-які вимоги до них звернуті не можуть бути.
Також є безпідставними твердження відповідача стосовно того, що заборгованість за векселем не може бути визнана безнадійною. Проте, саме ухвалою про затвердження мирової угоди по справі № 2-1/5021-02 суд підтвердив недостатність майна боржника для погашення вимог кредиторів четвертої черги. Відсутність такого майна обумовила прощення (списання) боргу.
Суд вважає необхідним відмітити, що відповідач помилково вважає отримання векселів позивачем їх придбанням як цінних паперів. Але перевіряючими не було взято до уваги, те що самі векселі були отримані як оплату за виконані роботи суб’єктом, стосовно якого позивач є правонаступником. В подальшому дані векселі передавалися при проведенні реорганізації структурних підрозділів і були отримані позивачем як правонаступником реорганізованих підприємств. Тобто вони (векселі) не придбавалися на ринку цінних паперів, не виступали товаром в інших операціях, що є умовою для застосування приписів п. 7.6.1 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Зважаючи на те, що висновки акту перевірки ґрунтуються на довільному трактуванні наявних господарських операцій та норм чинного законодавства і не враховують факти, встановлені в судовому рішенні (ухвалі), дані висновки є безпідствникми, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкових зобов’язань в сумі 150000,0 грн. є неправомірним.
Як вбачається з наданої копії оскарженого податкового повідомлення-рішення, загальна сума визначеного податкового зобов’язання по податку на прибуток становить 210700,0 грн. і ним до підприємства були застосовані фінансові санкції в порядку п. 17.1.3 та п. 17.1.6 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в розмірі 177860,0 грн. Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що на визначену суму податкових зобов’язань (150000,0 грн.) були застосовані фінансові санкції саме в розмірі 159650,0 грн. За таких обставин позов і в цій частині підлягає задоволенню.
В позові та поясненнях представника в судовому засіданні позивач наполягає на тому, що ним не отримувалося оскаржене в даному провадженні податкове повідомлення-рішення.
З пояснень представника відповідача і наданих ним документів випливає, що поштове відправлення, яким до підприємства було направлене податкове повідомлення-рішення, було повернуто з відміткою пошти про відмову адресата прийняти кореспонденцію, що було підставою для розміщення податкового повідомлення-рішення на дошці оголошень ДПІ.
Викликані в судове засіданні в якості свідків Петрова В.П. та Лобян В.А. заперечували проти факту відмови від отримання кореспонденції.
Оскільки відповідачем були виконані дії, передбачені Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” і у позивача була можливість побачити податкове повідомлення-рішення на дошці оголошень, слід вважати оскаржене податкове повідомлення-рішення врученим.
За таких обставин, оскільки відповідачем не виконані вимоги п. 2 ст. 71 КАС України, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 7, 9, 17, 79, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ Дзержинського району м. Харкова № 0001902305/0/11060 від 25.08.05 р. в частині донарахування податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 150000,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 159650,0 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" м. Харків (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2, код 31941174) 3, 40 грн. судового збору.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 13.11.2006 р.
Суддя Водолажська Н.С.