Справа № 429/6354/12

У Х В А Л А

іменем України

10 липня 2012 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого –судді Перекопського М.М.

при секретарі судового засідання – Шевченко В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання недійсним рішення міської ради, зобов’язання продовжити договір оренди земельної ділянки та зобов’язання укласти додаткову угоду

В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся до суду з позовом до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання недійсним рішення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області від 16.02.2011р. №71-5/УІ в частині відмови позивачу в продовженні строку дії договору оренди земельної ділянки та визнання договору оренди земельної ділянки таким, що втратив чинність; про зобов’язання відповідача прийняти рішення про продовження договору оренди земельної ділянки та про зобов’язання відповідача продовжити договір оренди земельної ділянки.

          У попередньому судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі з підстав передбачених п.п. 1, 4 ст. 157 КАС України. В обґрунтування своїх доводів представник відповідача зазначив, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2011р., залишеному без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2011р., було відмовлено позивачу у задоволенні позову про визнання недійсним рішення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області від 16.02.2011р. №71-5/УІ в частині відмови позивачу в продовженні строку дії договору оренди земельної ділянки №040500900265 від 01.11.2005р. Крім зазначеного, представник відповідача, зазначив, що у даних правовідносинах Павлоградська міська рада Дніпропетровської області виступала як власник земельної ділянки та знаходилась з позивачем у цивільних правовідносинах, а тому справа не підсудна Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області.

          Крім зазначеного, представник відповідача просив суд залишити позовну заяву без розгляду у зв’язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки з дати винесення оскаржуваного рішення відповідача вже минуло більше шести місяців.

          Вислухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про те, що у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі слід відмовити, а позовну заяву слід залишити без розгляду виходячи з наступного.

          З наданих представником відповідача копій рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2011р. та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2011р. вбачається, що предметом спору було лише визнання рішення відповідача 16.02.2011р. №71-5/УІ в частині відмови позивачу в продовженні строку дії договору оренди земельної ділянки. Проте, у даній справі позивач просить суд визнати недійсним рішення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області від 16.02.2011р. №71-5/УІ в частині відмови позивачу в продовженні строку дії договору оренди земельної ділянки та визнання договору оренди земельної ділянки таким, що втратив чинність; зобов’язати відповідача прийняти рішення про продовження договору оренди земельної ділянки та продовжити договір оренди земельної ділянки. Отже, предмети спорів не є тотожними, а тому суд вважає, що немає підстав для закриття провадження у справі у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст. 157 КАС України.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття:

-субєкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч.1 п.7).

Згідно ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється, в тому числі, на:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією з сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Згідно до ч.2 статті 18 цього Кодексу, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Аналіз субєктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Відповідно до пункту 12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Конституційний суд України рішенням № 10-рп/2010 від 01.04.2010р. в аспекті конституційного подання вирішив:

- положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування „вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень;

- положення пунктів „а", „б", „в", „г" статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень;

- положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на „спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Проаналізувавши норми Кодексу адміністративного судочинства України, Земельного кодексу України, Рішення Конституційного суду України від 01.04.2010р., суд дійшов до висновку, що зокрема відповідні ради (їх органи) виступають в якості суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, а тому ця справа є справою адміністративної юрисдикції.

З приписів п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення в позові Павлоградської міської ради Дніпропетровської області у якості відповідача, робить даний спір публічно-правовим.

Дана справа є публічно-правовим спором і підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), яке наведене у п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України і компетенція адміністративних судів, встановлена ст. 17 Кодексу, на цей спір поширюється.          

          За таких обставин, клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих представником відповідача документів, позивачу ще у 2011 році було достеменно відомо про прийняте відповідачем 16.02.2011р. рішення. Це підтверджується листами відповідача на адресу позивача №23/1610 від 18.03.2011р., 23/1890 від 05.04.2011р., рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2011р., постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2011р.

Враховуючи вищевказане, а також той факт, що суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд приходить до висновку про задоволення клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 121, 157 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про закриття провадження у справі –відмовити.

Задовольнити клопотання представника Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про залишення без розгляду позову Фізичної особи підприємця ОСОБА_1.

Залишити без розгляду позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання недійсним рішення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, зобов’язання прийняти рішення про продовження договору оренди земельної ділянки та зобов’язання продовжити договір оренди.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Суддя:

ОСОБА_2