Справа № 0907/15615/2012 року
Провадження № 2/0907/6594/2012 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2012 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Бабій О.М.
секретаря Сивухіної Ю.Ю.,
за участю позивачки ОСОБА_1, представника відповідача ПП фірма «Спіка» по довіреності від 10.02.2011 року Дмитренко С.Г., відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Приватного підприємства фірми «Спіка», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки №56 від 09.07.2008 року та стягнення судових витрат, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулась в суд з наведеним позовом до відповідачів, мотивуючи тим, що з 04.09.1997 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі ОСОБА_3. 09.07.2008р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та приватним підприємством фірма «Спіка» було укладено кредитний договір №340-044 на суму 134000 доларів США зі сплатою 14.5% річних за користування кредитними коштами та комісій, з кінцевим терміном погашення до 08.07.2015р. З метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання, що виникло на підставі даного кредитного договору, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», як кредитором, приватним підприємством фірма «Спіка», як позичальником, та ОСОБА_3 , як поручителем, 09.07.2008р. укладено договір поруки №56, згідно якого поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором. 20.02.2012р. надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» 1109339,11 грн. заборгованості, з якої позивачка, яка є дружиною ОСОБА_3, дізналась про укладення чоловіком договору поруки від 09.07.2008р. Оскільки згоди на укладення договору поруки від 09.07.2008р. №56 вона не давала, такий договір укладено незаконно в порушення ст. 61, 65 Сімейного кодексу України, ст. 215, 368 ЦК України, а тому його слід визнати недійсним.
В судовому засіданні позивачка вимоги позову підтримала з мотивів викладених в позовній заяві. Просила позов задоволити.
Представник відповідача приватного підприємства фірма «Спіка» вимогу позову визнала.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги позову визнав.
Представник відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.17).
Вислухавши пояснення позивачки, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ПП фірми «Спіка», дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно зі статтями 553, 554 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обов'язку. У разі порушення такого зобов'язання боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
09 липня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та приватним підприємством фірма «Спіка» було укладено кредитний договір №340-044 на суму 134000 доларів США зі сплатою 14.5% річних за користування кредитними коштами та комісій, з кінцевим терміном погашення до 08.07.2015року.
З метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання між відповідачами, Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», як кредитором, приватним підприємством фірма «Спіка», як позичальником, та ОСОБА_3, як поручителем, 09.07.2008р. укладено договір поруки №56 (а.с.4-5). Згідно з п. 1.1 договору поруки, відповідач ОСОБА_3 поручався перед Банком відповідати за виконання боржником (ПП фірма «Спіка») зобов'язань за кредитним договором №340-044 від 09.07.2008 року, за умовами якого останній зобов'язаний по 08.07.2015 року включно у порядку, строки та на умовах встановлених Договором повернути кредит у розмірі 134 000 доларів США, сплатити проценти за користування ним у розмірі 14,5% річних, комісії у розмірі і у випадках, передбачених Договором.
Щодо посилання позивачки на порушення ст. 61, 65 Сімейного кодексу України, ст. 215, 368 ЦК України під час укладення договору поруки №56 від 09.07.2008 року, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Під майном згідно з ч. 1 ст. 190 ЦК України маються на увазі не лише предмети матеріального світу, а також майнові права та обов'язки.
На підставі ч. 4 ст. 65 СК України укладений одним із подружжя договір створює обов'язки для другого з подружжя лише в тому разі, якщо договір укладено в інтересах сім'ї, а майно, одержане за цим договором, використане для задоволення потреб сім'ї.
Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За змістом договору поруки №56 від 09.07.2008 року його укладено ОСОБА_3 не в інтересах своєї сім'ї, а в інтересах сторонньої особи - ПП фірма «Спіка».
Згідно зі ст. 73 СК України за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.
Таким чином, оскільки договір поруки №56 від 09.07.2008 року укладено ОСОБА_3 не в інтересах сім'ї, він не породжує для його дружини ОСОБА_1 ніяких обов'язків і за зобов'язаннями ОСОБА_3 за цим договором стягнення не може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а за його зобов'язаннями за цим договором стягнення може бути накладено лише на особисте майно ОСОБА_3 і на частку у праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 і ОСОБА_1, яка виділена йому в натурі.
Аналогічна позиція викладена в п. 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, відповідно до якого, положення статті 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюються відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів. Поука є способом забезпечення виконання зобов'язання (стаття 553 ЦК України), договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.
Як вбачається зі змісту ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто твердженнях, які самі по собі потребують доведення.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивачки про визнання недійсним договору поруки №56 від 09.07.2008 року та стягнення судових витрат не підлягають задоволенню.
На підставі вищенаведеного, відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, ст. ст. 3, 190, 215, 553, 554, 368 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 65, 73 СК України, ст. ст. 3, 4, 5, 10, 11, 60 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Приватного підприємства фірми «Спіка», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки №56 від 09.07.2008 року та стягнення судових витрат відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлено 02.11.2012 року
Суддя Бабій О.М.