Справа № 2-171/11

Провадження № 2/2604/2630/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"09" липня 2012 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарях Бондар О.П., Нікіта О.Ю., Кошова Я.А., Зіньковська Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації про визнання права користування квартирою, усунення перешкод в користуванні квартирою, визнання недійсним розпорядження органу приватизації,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Дніпровської РДА у м. Києві про визнання права користування квартирою, усунення перешкод в користуванні квартирою, визнання недійсним розпорядження органу приватизації посилаючись на те, що 08.06.1991 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 Від шлюбу мають доньку -ОСОБА_3 Ордер на спірну квартиру отримала ОСОБА_2 як працівник ЖЕКу, але він та донька були вписані до ордеру. В липні 2007 року він потрапив у ДТП і змушений був тривалий час лікуватись та виплачувати матеріальну шкоду, в той же час почали погіршуватись стосунки в сім'ї, в зв'язку з чим відповідач зловживаючи його довірою переконала на зняття з реєстрації місця проживання в АДРЕСА_1. В подальшому відповідач приватизувала спірну квартиру без його згоди та отримала свідоцтво про право власності на житло, в якому він є власником частини спірної квартири. В квітні 2008 року відповідач змінила замки, тому він немає права реалізувати своє право на користування спірною квартирою. Крім того, він не давав дозволу на участь у приватизації своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Тому просить суд визнати недійсним розпорядження № 72-274 від 29 жовтня 2007 року Дніпровської РДА в м. Києві; визнати за ним право користування спірною квартирою та усунути перешкоди в користуванні спірною квартирою, заборонити відповідачам не допускати його в спірну квартиру.

В подальшому для участі в розгляді справи в якості співвідповідача було залучено Київську міську державну адміністрацію.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що в спірній квартирі проживав до квітня 2008 року, до того часу коли одного разу не попав додому, оскільки були замінені замки. Участь в приватизації не приймав, дозволу на приватизацію спірної квартири не надавав. Знятий з реєстраційного обліку заднім числом, але доказів надати не може.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд визнати недійсним розпорядження № 72-274 від 29 жовтня 2007 року Дніпровської РДА в м. Києві про передачу ОСОБА_2, ОСОБА_3 у приватну власність квартири АДРЕСА_1; визнати право користування ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1; усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, заборонити відповідачам не допускати ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.

Представники відповідача-1 в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що позивач вводить суд в оману щодо тривалості подружнього життя, обставини добровільного зняття з реєстраційного обліку. Позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 08.06.1991 року по 28.11.2008 року, але фактично з липня 2007 року подружжя стало проживати окремо, коли позивач добровільно залишив своє місце проживання. Перед тим як залишити відповідача-1, позивач добровільно відмовився від користування спірною квартирою, 13.07.2007 року звернувся з заявою до ЖЕКу з проханням зняти з реєстраційного обліку і 17.07.2007 року він був знятий з реєстраційного обліку. Твердження позивача про необхідність зняття з реєстрації необхідне було, щоб не допустити накладення арешту в зв'язку з тим, що позивач потрапив в ДТП є безпідставними, оскільки дорожньо-транспортна пригода за участю позивача сталась 17.07.2007 року о 22:30 годині. Право користування за особою зберігається до тих пір, поки вона сама бажає зберегти це право, а позивач добровільно відмовився від користування спірною квартирою та не навів жодних обставин, які б дали підстави вважати його тимчасово відсутнім в силу та розумінні ст. 71 ЖК України. Крім того, сам по собі факт перебування позивача в зареєстрованому шлюбі не є доказом того, що позивач мав право користування спірною квартирою, дана обставина зазначена в рішенні суду у справі про визнання права власності на частину квартири…, яке ухвалою Апеляційного суду м. Києве залишено без змін.

Відповідач-2 в судове засідання не з'явилась, надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги не визнає в повному обсязі.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що приватизація спірної квартири була проведена з дотриманням всіх вимог та відповідно до діючого на той час законодавства.

Відповідач-4 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, 12 лютого 2007 року ОСОБА_2 був виданий ордер № 4131 серії Б на право зайняття жилого приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 (а.с.67). В ордері на спірну квартиру в склад сім'ї ОСОБА_2 були включені: чоловік -ОСОБА_1, донька -ОСОБА_3 та мати -ОСОБА_4 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 08 червня 1991 року зареєстрували шлюб (а.с.31), який рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2008 року було розірвано (справа № 2-2832/08 а.с.32-33). Вищевказане рішення ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 лютого 2009 року залишене без змін (а.с.49-50).

Наполягаючи на задоволенні позову представник позивача пояснив, що ОСОБА_1 знявся з реєстраційного обліку, в зв'язку з тим, що потрапив в ДТП і потрібно було відшкодовувати матеріальну шкоду, для того, щоб запобігти накладенню арешту на спірну квартиру він знявся з реєстраційного обліку.

В судовому засіданні достовірно встановлено та підтверджується копією заяви ОСОБА_1 від 13.07.2007 року до начальника ЖЕКу (а.с.52) та копією постанови від 26 липня 2007 року (а.с.53) те, що зняття позивача з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 не пов'язане з дорожньо-транспортною пригодою в яку потрапив позивач або ж з загрозою накладення арешту на спірну квартиру, оскільки ДТП сталась 17.07.2007 року приблизно в 22:30 год., а знятий з реєстраційного обліку теж 17.07.2007 року, хоча з заявою ОСОБА_1 звернувся ще 13.07.2007 року.

Розпорядженням від 29 жовтня 2007 року № 72-274 органу приватизації житла Дніпровської РДА у м. Києві підтверджується, що було вирішено прохання ОСОБА_2 та члена її сім'ї: ОСОБА_3 задовольнити і квартиру АДРЕСА_1 передати в приватну, спільну сумісну власність (а.с.71). З наданої на запит суду відповіді з Дніпровської РДА у м. Києві вбачається, що приватизація була здійснена на підставі заяви ОСОБА_2 від 15 жовтня 2007 року та додатків до неї, а саме ордеру від 12.02.2007 року, довідки від 16.10.2007 року про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до 29.09.2005 року були зареєстровані в АДРЕСА_2 та довідки від 15.10.2007 року про реєстрацію в АДРЕСА_1 (а.с.66-71).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 листопада 2009 року встановлено, що сам по собі факт перебування ОСОБА_1 на час порушення процедури приватизації з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі не є доказом того, що позивач мав право на користування спірною квартирою (а.с.213-218). Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 січня 2010 року підтверджено, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що квартира є приватною власністю відповідачки та неповнолітньої ОСОБА_3 в рівних частках і не набуває статусу спільного майна подружжя (а.с.28-30).

Наполягаючи на позові представник позивача пояснив, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28.11.2008 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Даним рішенням встановлено, що з квітня 2008 року сторони не ведуть спільного господарства, не підтримують подружніх відносин, не мають спільного бюджету та проживають окремо. Тому вважає встановленим час припинення сімейних стосунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Спірна квартира була приватизована відповідачкою у відсутності позивача та без врахування його частки, а тому розпорядження про приватизацію спірної квартири є недійсним.

Заперечуючи проти позову представник відповідача ОСОБА_2 пояснила, що позивач в липні 2007 року добровільно виселився та знявся з реєстраційного обліку зі спірної квартири. Під час слухання справи про розірвання шлюбу між подружжям Ворвинець судом фактично не було встановлено з якого часу припинені шлюбні відносини, оскільки з роздруківки вбачається, що сторони давали різні покази щодо припинення фактичних шлюбних відносин.

Згідно з ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

ППВС України№ 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» пунктом 27 роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

З роздруківки судових засідань по цивільній справі № 2-2832/08 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу (а.с.138-147) вбачається, що сторони давали розрізнені пояснення щодо часу з якого між ними фактично були припинені шлюбні стосунки, тому факт не проживання однією сім'єю та припинення шлюбних відносин позивача з відповідачем-1 з липня 2007 року встановлюється поясненнями свідків, які були допитані в судовому засіданні.

На предмет встановлення дійсного періоду припинення шлюбних стосунків за клопотаннями сторін були допитані свідки.

Так, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2, яка є відповідачем по справі дала наступні покази. Позивач покинув квартиру в липні 2007 року та з цього ж часу не проживає в спірній квартирі. Коли йшов, то сказав, що йде жити до іншої жінки та забрав всі свої речі. ОСОБА_1 за комунальні послуги не сплачує. З заявою на приватизацію квартири звернулась в жовтні 2007 року, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1, але його згоди на приватизацію не отримувала. З цього ж часу і змінила замки на вхідних дверях.

Свідок ОСОБА_5, яка є сусідкою відповідачів в судовому засіданні показала, що починаючи з березня 2007 року позивач в спірній квартирі не проживає. Знає, що ОСОБА_1 пішов до іншої жінки. В неї в березні місяці день народження, а тому пам'ятає, що в 2006 році ОСОБА_1 разом приходили на день народження, а в 2007 році ОСОБА_2 приходила одна. Починаючи з 2007 року і на даний момент позивача не бачила в квартирі, оскільки буває в квартирі 2-3 рази на тиждень.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що знає сім'ю ОСОБА_1 з 2005 року. З початку 2007 року ОСОБА_1 не бачила і він в квартирі не проживав. В спірній квартирі буває раз на тиждень, коли приходила в квартиру, то речей позивача не бачила.

ОСОБА_7, який був допитаний в судовому засіданні в якості свідка показав, що є рідним братом ОСОБА_2 та проживає поряд з сестрою. З травня 2007 року позивач в спірній квартирі не проживає, його речей в квартирі немає.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що знає як позивача так і відповідача-1 близько двадцяти років. З ОСОБА_2 знаходиться в дружніх стосунках. ОСОБА_1 постійно пив, гуляв. Своїй дочці сказав, що в нього є інша жінка. Коли дочці виповнилось 15 років, тобто з травня 2007 року ОСОБА_1 в спірній квартирі не живе.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, з позивачем перебуває у дружніх стосунках, в 2007 році разом працювали. Дружину та доньку позивача знав візуально. В 2007 році ОСОБА_1 потрапив в аварію і знає зі слів позивача, що дружина попросила виписатись з спірної квартири, а через деякий час позивач не зміг потрапити до квартири, через таксі отримав особисті речі. Протягом 2005 -2008 років декілька разів був у нього в квартирі. Про виписку позивач повідомив осінь-зима 2007 року, а в аварію потрапив літом. З вересня 2007 року по березень 2008 року бачились майже кожний день. Перший раз в квартирі був весною 2007 року, а останній восени 2007 року близько 15 хвилин, коли позивач показував зброю. Крім сейфу, особистих речей позивача він в квартирі не бачив. Свідком відносин відповідача-1 і позивача був, бачив як останній телефонував дружині у квітні 2008 року, коли не потрапив до спірної квартири.

ОСОБА_10, який допитаний в якості свідка в судовому засіданні показав, що працює з осені 2007 року разом з позивачем. В березні 2008 року йому зателефонував позивач та повідомив, що в його квартирі змінені замки. В період з вересня 2007 року по березень 2008 року був в квартирі два рази і там знаходились особисті речі позивача. Особисті речі позивача йому були передані на таксі.

Крім того, актом від 03.06.2011 року затвердженим начальником ЖРЕО № 415 підтверджується, що в квартирі АДРЕСА_1 дійсно з липня 2007 року по теперішній час не проживає ОСОБА_1 (а.с.207).

Відповідно до п.11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Згідно зі ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Встановлено, що ОСОБА_1 добровільно знявся з реєстраційного обліку в квартирі до її приватизації. Добровільне зняття позивача члена сім'ї наймача (колишній чоловік) з реєстраційного обліку в квартирі не свідчить про його тимчасову відсутність у квартирі та збереження за ними жилого приміщення.

Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 не тимчасово був відсутній в спірній квартирі, а виселився з неї в липні 2007 року добровільно, а тому суд приходить до висновку, що право позивача на участь у приватизації квартири не порушене.

Оскільки, суд не знайшов законних підстав для визнання недійсним розпорядження про приватизацію спірної квартири, тому як наслідок не підлягають задоволенню і інші позовні вимоги позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 71 ЖК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації про визнання права користування квартирою, усунення перешкод в користуванні квартирою, визнання недійсним розпорядження органу приватизації відмовити.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Н.О. Яровенко