ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
------------------------------------------------------------------------------------------
Справа № 2-1356/08
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 серпня 2008 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Оніщука М.І.,
при секретарях: Сливка А.В., Петров Д.В.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 144225,03 грн. з яких: 111189,76 сума боргу з урахуванням індексу інфляції; 6593,74 грн. три проценти річних від простроченої суми та 26441,53 грн. сума процентів за користування позикою.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого позивач позичив відповідачу 74463,13 грн., які відповідач зобов'язався повернути трьома частинами, а саме: до 01.12.2006 року - 15073,50 грн; до 01.06.2005 року - 20233,10 грн. та до 01.10.2005 року - 38256,53 грн. На підтвердження укладення договору позики відповідачем, 01.06.2004 року, власноруч написана розписка. В зазначені терміни відповідач гроші не повернув, тобто не виконав взяті на себе зобов`язання щодо вчасного повернення коштів, а тому в зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань, позивач просить стягнути суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних від простроченої суми та процентів за користування позикою.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов з викладених в ньому підстав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні визнав позов в сумі основного боргу, що становить 74463,13 грн., в іншій частині заявлених вимог просив відмовити, з огляду на те, що заявлена позивачем сума є безпідставною, оскільки вона є майже вдвічі більшою ніж сума запозичених коштів.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого позивач позичив відповідачу 74463,13 грн., які відповідач зобов'язався повернути трьома частинами, а саме: до 01.12.2006 року - 15073,50 грн; до 01.06.2005 року - 20233,10 грн. та до 01.10.2005 року - 38256,53 грн. На підтвердження укладення договору позики відповідачем, 01.06.2004 року, власноруч написана розписка.
Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань щодо вчасного повернення позивачу одержаних від нього, згідно договору позики, грошових коштів, що не заперечувалось ні відповідачем, ні його представником під час розгляду справи.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Стаття 1049 ЦК України визначає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Разом з цим, необхідно зазначити, що у відповідності до ст. ст. 525, 526, 530, 614, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Більш того, ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
За таких підстав, коли встановлено, що відповідач не виконав, а від так і прострочив виконання перед позивачем грошового зобов'язання, при цьому, закон не звільняє його від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання, і, більш того, встановлює обов'язок останнього сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми є законними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Отже, з наданих позивачем та перевірених судом розрахунків, вбачається, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 111189,76 грн. (74463,13 грн. + 36726,63 грн.), а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі 6593,74 грн., а всього 117783,50 грн.
Разом з цим, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача процентів за користування сумою позики, оскільки сплата таких процентів не була передбачена укладеним між позивачем та відповідачем договором позики. Так, ст. 1048 ЦК України встановлює, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Отже, закон визначає, що сплата процентів за позикою має бути передбачена договором, і лише у випадку коли договором передбачена сплата процентів, однак не передбачено їх розмір, то вони мають визначатись виходячи з облікової ставки Національного банку України
Водночас, оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то, у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1177,84 грн. у відшкодування судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 615, 625, 1046 - 1050 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 /ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований АДРЕСА_1, проживаєАДРЕСА_2, інші відомості відсутні/ на користь ОСОБА_3 /АДРЕСА_3, ідентифікаційний НОМЕР_1/ 117783 (сто сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят три) гривні 50 копійок заборгованості та 1177 (одну тисячу сто сімдесят сім) гривень 84 копійки у відшкодування судових витрат, а всього стягнути 118961 (сто вісімнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят одну) гривню 34 копійки.
В задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.