ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
-------------------------------------------------------------------------------------------------------
Справа № 2-2451/08
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 серпня 2008 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Оніщука М.І.,
при секретарі: Петров Д.В.,
за участю:
представника позивачів: ОСОБА_3,
представника відповідача: Усатюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства “Житлово-будівельний комплекс “Митець” про визнання права власності на нерухоме майно,
В С Т А Н О В И В:
Позивачі звернулись до суду з зазначеним позовом, в якому просять визнати за ОСОБА_1 право власності на ½ частину нежитлового приміщення № 249, загальною площею 285 кв.м. за будівельною адресою: м.Київ, вул. Щорса, 32, корпус Д (поштова адреса: м.Київ, вул. Щорса, 32-Г) та визнати за ОСОБА_2 право власності на ½ частину нежитлового приміщення № 249, загальною площею 285 кв.м. за будівельною адресою: м.Київ, вул. Щорса, 32, корпус Д (поштова адреса: м.Київ, вул. Щорса, 32-Г).
В обґрунтування заявлених вимог зазначили, що 20.01.2003 року між ними та відповідачем були укладені інвестиційні договори № В-2/1 та № В-1/1 про участь у будівництві об'єкта. За умовами названих договорів та додаткових угод до них, позивачі в рівних частках зобов'язувались здійснити участь у фінансуванні будівництва нежитлового приміщення № 249 за будівельною адресою: м. Київ, вул. Щорса, 32, корпус Д (поштова адреса: м. Київ, вул. Щорса, 32-Г), а відповідач зобов'язувався передати позивачам у власність вказане нежитлове приміщення. Позивачі повністю виконали всі договірні зобов'язання перед відповідачем і сплатили на його користь грошові кошти в розмірі 863458,00 грн. по 431729,00 грн. кожний, що підтверджується довідками виданими відповідачем.
28.09.2006 року будинок було введено в експлуатацію, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Оскільки будинок було введено в експлуатацію, а питання про оформлення права власності на нежитлові приміщення вирішено не було, то такі дії відповідача, на думку позивачів, не дають змоги оформити право власності на об'єкт нерухомості, в результаті чого порушується право власності позивачів на належне їм нежитлове приміщення.
В попередньому судовому засіданні представник позивачів підтримав позов з викладених в ньому підстав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в попередньому судовому засідання позов визнав та не заперечував проти визнання за позивачами в рівних частках права власності на нежитлове приміщення.
Вислухавши пояснення представника позивачів та представника відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В попередньому судовому засіданні відповідач визнав позов, таке визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а від так суд вправі відповідно до ч. 4 ст. 130 та ст. 174 ЦПК України постановити рішення про задоволення позову виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 20.01.2003 року між позивачами та відповідачем були укладені інвестиційні договори № В-2/1 та № В-1/1 про участь у будівництві об'єкта. За умовами названих договорів та додаткових угод до них, позивачі в рівних частках зобов'язувались здійснити участь у фінансуванні будівництва нежитлового приміщення № 249 за будівельною адресою: м. Київ, вул. Щорса, 32, корпус Д (поштова адреса: м. Київ, вул. Щорса, 32-Г), а відповідач зобов'язувався передати позивачам у власність вказане нежитлове приміщення. Позивачі повністю виконали всі договірні зобов'язання перед відповідачем і сплатили на його користь грошові кошти в розмірі 863458,00 грн. по 431729,00 грн. кожний, що підтверджується довідками виданими відповідачем.
28.09.2006 року будинок було введено в експлуатацію, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Згідно з пунктом 2 інвестиційних договорів відповідач повинен був передати у власність позивачам вказане нежитлове приміщення після повного розрахунку останніх, проте документи, необхідні для оформлення права власності на об'єкт нерухомості позивачам не передані, а питання про передачу нежитлового приміщення за укладеним договором не вирішене.
Такі дії відповідача не дають позивачам можливості оформити право власності на об'єкт нерухомості, в результаті порушується право власності позивачів на нежитлове приміщення.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що позивачі повністю виконали свої зобов'язання за укладеними з відповідачем договорами, здійснивши повну оплату відповідно до їх пайової участі за такими договорами, тому й набули права власності на вказані об'єкти нерухомості на законних підставах.
Оскільки суд задовольняє позов, то згідно із ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачів в рівних частках підлягає стягненню 1700,00 грн. судового збору та 30,00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1730,00 грн. у відшкодування судових витрат.
Разом з цим, оскільки позивачі при зверненні до суду не в повному розмірі сплатили судовий збір за вимоги майнового характеру, то з кожного з позивачів на користь держави підлягає стягненню по 850,00 грн. у відшкодування судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 328, 392 526 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 130, 174, 209, 212 - 215, 223 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства “Житлово-будівельний комплекс “Митець” про визнання права власності на нерухоме майном - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ½ частину нежитлового приміщення № 249, загальною площею 285 кв.м. за будівельною адресою: м.Київ, вул. Щорса, 32, корпус Д (поштова адреса: м.Київ, вул. Щорса, 32-Г).
Визнати за ОСОБА_2 право власності на ½ частину нежитлового приміщення № 249, загальною площею 285 кв.м. за будівельною адресою: м.Київ, вул. Щорса, 32, корпус Д (поштова адреса: м.Київ, вул. Щорса, 32-Г).
Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Житлово-будівельний комплекс “Митець” (м. Київ, вул. Інститутська, 25, р/р 26001002961001 в АТ “Укрінбанк” м. Києва, МФО 300142, ідентифікаційний код 23700295) в рівних частках на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 1730 (одну тисячу сімсот тридцять) гривень 00 копійок у відшкодування судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1) на користь держави 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок у відшкодування судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний НОМЕР_2) на користь держави 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок у відшкодування судових витрат.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.