ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-66/1508-2012 22.02.12
Суддя господарського суду міста Києва Гончаров С.А.
при секретарі судового засідання Прудніковій Н.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»
про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 915,62 грн., штрафних санкцій за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 79,77 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Ковтун О.С. -за довіреністю від 01.01.2012 року № 4
від відповідача: не з'явились
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ««Страхова компанія «НАСТА»»(надалі - позивач), звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»(надалі - відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 915,62 грн., штрафних санкцій за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 79,77 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним, у відповідності до договору добровільного страхування наземного транспорту від 17.05.2010 року, внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування в розмірі 1915,62 грн., а тому до позивача відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 1191 Цивільного кодексу України перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована відповідачем, позивач просить стягнути з відповідача сплачену суму страхового відшкодування в порядку регресу.
Відповідач про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, але відзиву на позовну заяву не подав, не використав своє право на участь у судовому засіданні, представника в судове засідання не направив.
Від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке вмотивовано неможливістю прибуття до судового засідання представника відповідача у зв'язку з його зайнятістю, пов'язаною з участю в розгляді іншої справи.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач в судове засідання не з'явився, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається по суті відповідно до норм ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи є таким, що не підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:
За договором добровільного страхування наземного транспорту № 205.0053531, укладеного 17.05.2010 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»(страховик) та Смирновим Тарасом Григоровичем (страхувальник), було застраховано транспортний засіб -автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado», державний реєстраційний номер АА8225НЕ. Строк дії наведеного договору встановлено з 22.05.2010 року до 21.05.2011 року.
Згідно із ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2011 року в м. Києві на вул. Ушинського, 11, відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій мало місце зіткнення автомобіля «Toyota», державний реєстраційний номер АА8225НЕ під керування Смирнова Тараса Григоровича, з автомобілем «Daewoo Lanos», реєстраційний номер 00-16 Ф-4, що належить військовій частині 3078, під керуванням Коваленка Юрія Олексійовича. При цьому, транспортний засіб Смирнова Тараса Григоровича, отримав ушкодження.
Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Коваленко Юрієм Олексійовичем Правил дорожнього руху України, що підтверджується Постановою Солом'янського районного суму м. Києва, якою Коваленко Юрія Олексійовича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до звіту № 5814 про оцінку автомобіля Toyota Land Cruiser Prado, державний реєстраційний номер АА8225НЕ, складеного 24.01.2011 року суб'єктом оціночної діяльності -оцінювачем УЦПЗ «Експерт-Сервіс», вартість матеріального збитку, завданого власнику досліджуваного автомобіля, складає 2028,54 грн.
Згідно Калькуляції ТОВ «Автосаміт ЛТД»на ремонт автомобіля № С-00001477, вартість відновлювального ремонту Забезпеченого позивачем транспортного засобу склала 1915,62 грн.
За страховим випадком -ДТП, що сталась 18.01.2011 року за участю застрахованого автомобіля, згідно Страхового акту від 03.03.2011 року № 2011-01-18/006 за договором страхування № 205.0053531 від 17.05.2010 року, позивачем визначено суму страхового відшкодування в розмірі 1915,62 грн.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання перед страхувальником у відповідності до вимог договору страхування наземних транспортних засобів № 205.0053531 від 17.05.2010 року та перерахував страхове відшкодування в розмірі 1915,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2899 від 11.03.2011 року.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З матеріалів справи вбачається, що у судовому порядку було встановлено вину водія, який керував автомобілем BMW Z3, державний реєстраційний номер АА2823КН, на момент ДТП, внаслідок якого було пошкоджено транспортний засіб, застрахований позивачем за договором добровільного страхування наземного транспорту.
Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди внаслідок експлуатації автомобіля Lanos», реєстраційний номер 00-16 Ф-4, на момент ДТП була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВЕ/7948186).
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
За таких обставин, приймаючи до уваги приписи вказаних вище норм закону, враховуючи, що позивачем здійснено виплату страхового відшкодування згідно з договором страхування наземних транспортних засобів, суд робить висновок про те, що до позивача перейшло право зворотної вимоги на суму шкоди, яка оцінена у встановленому законом порядку, в межах фактичних затрат, до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
При цьому, враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність такої особи, у даному випадку, до відповідача у даній справі.
Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" було направлено на адресу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»претензію від 19.07.2011 року на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 915,62 грн. Зазначена претензія була отримана повноважною особою відповідача 22.07.2011 року.
Проте, відповідачем суму страхового відшкодування в порядку регресу сплачено не було.
Згідно із ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема, у разі визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Як зазначалось, Відповідно до звіту № 5814 про оцінку автомобіля, вартість матеріального збитку, завданого автомобіл. «Toyota Land Cruiser Prado», державний реєстраційний номер АА8225НЕ, складає 2028,54 грн. Натомість, згідно Калькуляції ТОВ «Автосаміт ЛТД»на ремонт автомобіля № С-00001477, вартість відновлювального ремонту забезпеченого позивачем транспортного засобу склала 1915,62 грн.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/7948186 було встановлено франшизу в розмірі 1000 грн. та ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, у сумі 50000,00 грн.
Враховуючи визначені полісом № ВЕ/7948186 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 915,62 грн. (відшкодована позивачем вартість матеріального збитку -1000,00 грн. франшиза за полісом).
З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 79,77 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Як зазначалось, Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" було направлено на адресу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»претензію від 19.07.2011 року на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 915,62 грн. Зазначена претензія була отримана повноважною особою відповідача 22.07.2011 року.
За таких обставин, враховуючи, що несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується зі зробленим позивачем та доданим до позову розрахунком пені у розмірі 63,77 грн., який розрахований у відповідності до частини 2 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за період 22.08.2011р. по 01.02.2012р.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відтак, у відповідача виник обов'язок повернути сплачені позивачем кошти безпосередньо на підставі цивільного законодавства, зокрема статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 цього кодексу встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Таким чином стягнення коштів, втрачених внаслідок інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань. При цьому стягнення коштів, втрачених внаслідок інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, носить компенсаційний характер для позивача.
Суд погоджується та вважає обґрунтованими наведені Позивачем у позові розрахунок трьох відсотків річних від простроченої суми, відповідно до якого позивачем нараховано відповідачу суму трьох відсотків річних в розмірі 12,34 грн. за період з 22.08.2011 року по 01.02.2012 року, та розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції, відповідно до якого інфляційне збільшення суми боргу за період з 22.08.2011 року по 01.02.2012 року складає 3,66 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 915,62 грн., штрафних санкцій за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 79,77 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 22, 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 6, 12, 22, 29, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ст.ст. 11, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 915,62 грн., штрафних санкцій за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 79,77 грн. -задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»(03151, м. Київ, вул. Волинська, 48/50, ЄДРПОУ 32071894) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»(01001, м. Київ, вул. Володимирська, 5 б, ЄДРПОУ 35893575) суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 915,62 грн., суму штрафних санкцій за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 79,77 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн.
Суддя С.А. Гончаров
В судовому засіданні 22.02.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення складено в повному обсязі та підписане 27.02.2012р.