справа № 22а-849/2007рік                                              головуючий у 1 інстанції - Щавурська Н.Б.

категорія - справи позовного провадження (44)         доповідач - Гірський Б.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

18 вересня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Козака І.О.

суддів - Гірського Б.О.,  Ткача З.Є.

при секретарі - Любчик Л.В.

з участю апелянта ОСОБА_1  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 02 липня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про відшкодування моральної шкоди,  -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 02.07.2007 року відмовлено в задоволенні пред'явленого ОСОБА_1 позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1  просить рішення суду скасувати та ухвалити нове,  яким в повному об'ємі задовольнити пред'явлені ним вимоги,  посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зокрема,  апелянт в суді апеляційної інстанції зазначив,  що в зв'язку з відсутністю тяги у вентиляційному каналі ванної кімнати його квартири,  він не може вилікувати бронхіт,  яким захворів ще до вселення в 1986 році в дану квартиру,  тому вважає,  що йому завдано цим моральну шкоду,  яку він оцінює в розмірі 10000 грн. і яку просить стягнути з відповідача - державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця",  структурним підрозділом якого - будівельним управлінням №2 проводилось будівництво будинку і з вини якого,  на його думку,  був замурований даний вентиляційний канал.

Представник відповідача Турчин Н.І. в поданих суду апеляційної інстанції запереченнях зазначив,  що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1  є безпідставними,  оскільки в 1985 році був прийнятий в експлуатацію будинок по АДРЕСА_1 в якому знаходиться квартира позивача і актом державної приймальної комісії була підтверджена відповідність виконаних будівельних робіт встановленим будівельним нормам та проекту будівництва.

Крім того,  при передачі даного будинку в 2001 році з балансу Дистанції цивільних споруд Львівської залізниці в комунальну власність міста,  всі димові вентиляційні канали зазначеного будинку відповідали технічним умовам і були придатними для відводу продуктів згорання,  що стверджується відповідним актом від 30.08.2001 року.

Тому,  вважають рішення суду першої інстанції законним,  а вимоги апелянта не доведеними і необгрунтованими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,  пояснення учасника процесу,  перевіривши за матеріалами справи приведені в скарзі доводи,  суд апеляційної інстанції приходить до висновку,  що апеляційна скарга ОСОБА_1  до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до  ст.  1167 ЦК України моральна шкода,  завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю,  відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності її вини.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного суду України,  викладених у п.5 постанови від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди",  обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди,  протиправність діяння її заподіювача,  наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд,  зокрема,  повинен з'ясувати,  чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру,  за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні,  в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить,  а також інші обставини,  що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди,  якщо доведе,  що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках,  спеціально передбачених законодавством.

Судом першої інстанції встановлено,  що з 1986 року позивач ОСОБА_1  разом із сім'єю проживає в квартирі по АДРЕСА_1.

Будинок в якому проживає позивач,  у вересні 1985 року був зданий в експлуатацію,  що стверджується відповідним актом державної приймальної комісії,  затвердженим рішенням Тернопільського міськвиконкому від 27.09.1985 року. З даного акту вбачається,  що будівельно-монтажні роботи по будівництву виконані у відповідності з проектом,  будівельними нормами і

3

правилами та відповідають вимогам прийомки в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів.

В лютому 2004 року ОСОБА_1 було виявлено,  що у ванній кімнаті його квартири відсутня вентиляційна тяга і причини її відсутності останній пов'язує з халатністю будівельників,  які,  на його думку,  під час будівництва замурували даний канал.

В травні 2007 року комунальним підприємством "Залізничник",  на балансі,  утриманні та обслуговуванні якого знаходиться зазначений будинок,  було відновлено роботу вентиляційного каналу ванної кімнати.

Постановляючи рішення і відмовляючи ОСОБА_1  у стягненні моральної шкоди з державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця",  суд першої інстанції виходив з недоведеності вини останнього,  як забудовника,  у відсутності вентиляційної тяги в ванній кімнаті квартири позивача та недоведеності причинного зв'язку між відсутністю вентиляційної тяги у ванній кімнаті квартири і неможливістю ОСОБА_1  вилікуватись від наявного в нього захворювання - бронхіту.

Такий висновок суду є обґрунтований,  оскільки сам апелянт в суді апеляційної інстанції зазначив,  що бронхітом він хворів ще до вселення у 1986 році в дану квартиру і в нього відсутні належні докази того,  що саме у зв'язку з відсутністю вентиляції у ванній кімнаті квартири,  він не може вилікуватись від даного захворювання.

Таким чином,  суд апеляційної інстанції вважає,  що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не вбачає підстав для його скасування з мотивів,  викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись  ст.  ст.  307,  308,  313,  314 ЦПК України,  колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області,  -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_1  відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 02.07.2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її ухвалення.