УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/190/1252/11Головуючий суду першої інстанції:Білюнас В.Ю.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.

"31" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПономаренко А.В.

СуддівБолотова Є.В., Сокола В.С.

При секретаріУрденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа - приватний нотаріус Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_10, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на квартиру ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2010 року ОСОБА_6, звернулася до суду із зазначеним позовом , мотивуючи свої вимоги тим, що 29 вересня 2009 року позивачка продала ОСОБА_7 власну квартиру АДРЕСА_1, перебуваючи в такому стані, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, що свідчить про недійсність цієї угоди , яка не відповідала волевиявленню позивачки, а також про незаконність набуття права власності на цю квартиру наступними покупцями ОСОБА_8 і ОСОБА_9 за відповідними договорами купівлі-продажу від 23 листопада 2009 року і 12 грудня 2009 року .

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_6 просила визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири , укладений нею із ОСОБА_7 29 вересня 2009 року, визнати за нею право власності на цю квартиру, яку витребувати з незаконного володіння відповідача ОСОБА_9 шляхом його виселення з даного жилого приміщення і вселення туди позивачки.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 12 травня 2011 року у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_11 просить рішення суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції невірно встановив обставини справи, а також не дав належної правової оцінки наявним у справі доказам, безпідставно поклавши в основу свого рішення лише висновок експертизи , що призвело до ухвалення незаконного та необгрунтованого рішення.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_7 просить залишити її без задоволення, а рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 12 травня 2011 року - без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачкою факту її перебування під час укладання спірного договору купівлі-продажу у стані неусвідомленості значення своїх дій і неможливості керувати ними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду , який не суперечить закону і підтверджується матеріалами справи .

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог , встановлених частинами першою-третьою , п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, вільного волевиявлення учасника правочину , яке має відповідати його внутрішній волі .

Відповідно до статті 225 Цивільного кодексу ( далі-ЦК) України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.

Отже , лише за таких умов, коли фізична особа, яка є дієздатною у момент вчинення правочину, перебувала у такому стані, що не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, суд може визнати такий правочин недійсним.

Мається на увазі про тимчасовий стан, при якому особа, внаслідок функціональних розладів психіки, порушення фізіологічних процесів в організмі або інших хворобливих явищ не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, тому правочин, укладений в такому стані, не відображає справжньої волі особи щодо встановлення, припинення тощо цивільних прав і обов'язків.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити перш за все , на основі доказів , які свідчать про внутрішній , психічний стан особи в момент вчинення правочину. Підставою для визнання правочину недійсним на підставі статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях ( Постанова Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року № 6-9 цс 12).

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтовані порушенням прав позивачки як власника нерухомого майна з використанням правового судового захисту таких прав шляхом оспорювання законності реалізації належного позивачці майна за договором купівлі - продажу всупереч її внутрішній волі, під час перебування у неналежному психічному стані , а також пред'явлення віндикаційного позову на підставі статей 387 і 388 ЦК України, якими передбачене право власника витребувати своє майно від набувача за відплатним договором за певних обставин , зазначених цими статтями, які встановлюють спеціальні правила для захисту права власності.

Оскільки угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, суд зобов'язаний встановити наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків,а на позивача статтями 10 і 60 ЦПК України покладений обов'язок довести ці обставини .

Однак на порушення наведених норм процесуального закону ОСОБА_6 не наведено безперечних доказів вчинення спірної угоду купівлі-продажу під впливом хворобливого стану , при якому особа не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, а укладений позивачкою договір не відображає її справжньої волі .

З матеріалів справи вбачається , що 29 вересня 2009 року ОСОБА_6 за нотаріально посвідченим договором продала ОСОБА_7 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 за 51400 грн. , у наступному 23 листопада 2009 року ОСОБА_7 за договором купівлі - продажу відчужив цю квартиру ОСОБА_8, а 12 грудня 2009 року спірну квартиру придбав ОСОБА_9 на підставі укладеного з ОСОБА_8 договору купівлі-продажу і наступною реєстрацією права власності на це майно 14 грудня 2009 року Комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» (а.с. 9-11,23,65-69).

Зі змісту пункту 14 договору купівлі-продажу від 29 вересня 2009 року вбачається , що своїм підписом позивачка підтвердила відсутність перешкод для його укладення з силу захворювань , що перешкоджають усвідомленню суті договору, відповідність угоди її внутрішній волі , вільне волевиявлення , зрозумілість умов договору та їхню відповідність реальної домовленості сторін , спрямованість правочину на реальне настання наслідків , які обумовлені у ньому .

Оспорюючи законність договору купівлі - продажу вищезазначеної квартири , укладеного з ОСОБА_12 29 вересня 2009 року , ОСОБА_6 вказувала, що ця угода не відображає її справжньої волі, оскільки в момент вчинення даного правочину вона перебувала у стані тимчасового психічного розладу під впливом психічних активних речовин , які проти її волі та без відома додавали в їжу квартиранти , що приймали участь у продажу квартири,тому позивачка не могла повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

У підтвердження зазначених обставин позивачка надала копію протоколу її медичного огляду лікарем психоневрологічного відділення Ялтинської міської лікарні № 1 ЗО вересня 2009 року ОСОБА_13 ( а.с.12) , за результатами якого в сечі ОСОБА_6 виявлені опіоіди і зроблений висновок щодо її перебування у стані сп'яніння, викликаного вживанням психічно активних речовин (опіоідів , барбітуратів), разом з тим в протоколі відображено всебічну орієнтованість позивачки та ясний розум під час огляду .

За актом призначеної судом першої інстанції стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 19 від 03 березня 2011 року (а.с.123-126) психічний стан ОСОБА_6 на період посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 29 вересня 2009 року визначався відсутністю у неї будь-якого психічного захворювання (важкого психічного розладу). За своїм психічним станом в указаний період часу ОСОБА_6 могла усвідомлювати (розуміти значення) своїх дій та керувати ними .

Відповідно до висновку амбулаторної комплексної судово - психіатричної експертизи із залучення лікаря-нарколога № 360 від 12 червня 2012 року ( т.2 а.с. 6-11) , яка була призначена під час апеляційного перегляду справи , позивачка у момент укладення договору купівлі-продажу квартири 29 вересня 2009 року перебувала у стані психічних та поведінських розладів унаслідок вживання опіоідів , гостра інтоксикація на фоні органічних захворювань мозку і соматичних захворювань, які перешкоджали їй розуміти свої дії та керувати ними .

За листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 13 серпня 2012 року № 07\01-06\9681-12 ( т.2 а.с. 33) аналіз психологічного стану особи унаслідок вживання наркотичних засобів виходить за межі судово-психіатричної експертизи та підлягає розгляду відповідними фахівцями - медиками , у зв'язку з чим у проведенні призначеної апеляційним судом повторної нарколого - психіатричної експертизи було відмовлено .

Те, що питання психічного стану позивачки під час укладення спірного договору купівлі-продажу з урахуванням можливого впливу на її розумову діяльність вживання наркотичних речовин знаходиться поза межами компетенції лікарів - психіатрів , а може бути визначено фахівцями - медиками у галузі наркології підтвердила у суді апеляційної інстанції судовий психіатр Кримської республіканської установи «Клінічна психіатрична лікарня № 1» ОСОБА_14, яка входила до складу судово - психіатричної експертної комісії як лікар - доповідач при проведенні стаціонарної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_6.3 березня 2011 року .

Отже, у справі існують два висновки судово-психіатричної експертизи ОСОБА_6 , проведені Кримською республіканською установою «Клінічна психіатрична лікарня № 1» , які суперечать один одному, але від проведення чергової нарколого - психіатричної експертизи ОСОБА_6 у суді апеляційної інстанції сторони відмовилися , про наслідки даної процесуальної дії апеляційним судом вони були попереджені .

Як роз'яснено у пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року « Про судову практику розгляду справ для визнання правочинів недійсними » справи про визнання правочину недійсним на підставах частини 1 статті 225 ЦК України вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи , яку суд повинен призначити у межах таких правовідносин, так і інших доказів.

Крім того частинами 6 і 7 статті 147 ЦПК України встановлено , що висновок експерта не є беззаперечним доказом і оцінюється судом за правилами статті 212 цього Кодексу у сукупності з іншими доказами , при цьому незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована у рішенні або ухвалі суду.

Враховуючи наявність у справі двох суперечливих висновків судово-психіатричних експертиз однієї установи - Кримської республіканської установи «Клінічна психіатрична лікарня № 1», колегія суддів вважає за необхідне переглянути справу на підставі наявних у матеріалах доказів шляхом їхньої оцінки у сукупності за правилами статті 212 ЦПК України .

Як вбачається з акту амбулаторної комплексної судово - психіатричної експертизи № 360 від 12 червня 2012 року висновок щодо наявності у ОСОБА_6 психічних та поведінських розладів в результаті вживання опіоідів , гостра інтоксикація на фоні органічних захворювань мозку , що, на думку експертів, перешкоджало позивачці розуміти значення своїх дій та керувати ними під час укладення договору, зроблений експертами на підставі системного аналізу показань свідків, вищезгаданого протоколу медичного огляду позивачки для встановлення факту вживання психоактивних речовин і письмового комісійного висновку « Думка експерта » спеціалістів в галузі судової медицини - судово - медичних експертів кафедри судової медицини з курсом права Державної установи « Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгіївського» від 07 лютого 2012 року (т.1 а.с.276-282), за яким ОСОБА_6 з урахуванням загальноприйнятих медичних синдромів , характерних для дії опіоідів, клінічної картини в момент медичного огляду 30 вересня 2009 року знаходилася під впливом психоактивних речовин ( опіоїдів ) від одного до декілька днів до її огляду 30 вересня 2009 року .

При цьому експертний висновок про наявність у позивачки органічних захворювань мозку не підтверджений відповідними і безперечними медичними доказами, не містить висновку про абсолютну неспроможність ОСОБА_6 у момент вчинення угоди купівлі-продажу своєї квартири розуміти значення своїх дій та керувати ними , крім того, експерти вийшли за межі своїх повноважень, допустивши оцінку фактичних обставин справи, що є компетенцією суду.

Разом з тим показання свідків про поведінку ОСОБА_6 у період часу , який максимально приближений до здійснення спірної юридичної дії , мають лише побічне значення для встановлення того, чи була позивачка здатна в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.

При цьому судова колегія враховує, що зазначений експертний акт і висновок спеціаліста в галузі судової медицини « Думка експерта » кафедри судової медицини з курсом права Державної установи « Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгіївського» ґрунтуються на тлумаченні цими спеціалістами протоколу медичного огляду позивачки 30 вересня 2009 року.

Між тим згідно із листом виконуючого обов'язки завідуючого відділенням психоневрологічного відділення міської лікарні № 1 м.Ялта від 21 грудня 2011 року № 392 (т.1 а.с. 239,252 ) , у процесі медичного огляду ОСОБА_6 30 вересня 2009 року в 16 годин 55 хвилин була проведена експрес - діагностика зразка її сечі та був отриманий попередній результат на опіоіди і барбітурати. При лабораторному дослідженні № 1194 від 06 жовтня 2009 року , проведеному у Республіканському наркологічному диспансері, підтверджено наявність у сечі ОСОБА_6 тільки опіоідів (морфіну), які за 24 години практично повністю (90%) виводяться з організму (період піврозпаду 2-3 години), інші 10 % не можуть вплинути на волевиявлення і самопочуття людини , а також визначати клініку сп'яніння, що описана в протоколі № 1731 від 30 вересня 2009 року. Період наркотичного сп'яніння опіоідами триває біля 2-4 годин, тому можна стверджувати, що виявлена речовина була прийнята ОСОБА_6 незадовго до медогляду (приблизно за 2-3 години). На обліку у лікаря-психіатра або нарколога позивачка не перебуває і не перебувала .

Викладені обставини підтвердила у суді апеляційної інстанції лікар - нарколог наркологічної експертизи психоневрологічного відділення міської лікарні № 1 м.Ялти ОСОБА_13 , яка проводила медичний огляд ОСОБА_6 30 вересня 2009 року, а також пояснила , що у позивачки була присутня клініка сп'яніння наркотичними речовинами (опіоідами), які швидко виводяться і можуть бути присутніми у певних дозах ліків для осіб похилого віку ( т.2 а.с.21).

Крім того, з письмових пояснень ОСОБА_13 ( т.2 а.с. 21) вбачається, що протокол огляду позивачки був складений через добу після укладення договору про купівлю- продаж квартири, у такому разі для перебування ОСОБА_6 у стані наркотичного сп'яніння в момент вчинення угоди за умовою залишення у такому стані наступну добу, необхідна для цього доза опіоідів могла би викликати смерть позивачки від передозування або як мінімум кому .

Наведені висновки спеціалістів в галузі наркології суперечать змісту експертного акту № 360 від 12 червня 2012 року і висновку спеціаліста в галузі судової медицини «Думка експерта » кафедри судової медицини з курсом права Державної установи «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгіївського» і на думку судової колегії з урахуванням викладеного заслуговують на увагу .

За таких обставин протокол № 1731 від 30 вересня 2009 року медичного огляду ОСОБА_6 для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння і акт амбулаторної комплексної судово - психіатричної експертизи № 360 від 12 червня 2012 року, на думку судової колегії, не може бути підставою для визнання недійним спірного договору з підстав, передбачених частиною 1 статті 225 ЦК України , оскільки не є безумовним підтвердженням перебування позивачки під час відчуження своєї квартири у стані абсолютної неспроможності унаслідок наркотичного сп'яніння розуміти значення своїх дій або керувати ними.

Крім того згідно матеріалів справи 23 вересня 2009 року позивачка особисто зверталася до Комунального підприємства Ялтинської міської ради « БТІ» з приводу видачі витягу для відчуження квартири АДРЕСА_1 та отримала його , а безпосередньо після вчинення спірної угоди ОСОБА_6 звернулася до правоохоронних органів з приводу шахрайського заволодіння невстановленими особами належними їй грошами в сумі 51400 грн. після укладення угоди купівлі-продажу вказаної квартири (т.1 а.с. 13,48-49,53), що , на думку судової колегії , підтверджує намір позивачки на продажу своєї квартири та вчинення нею особисто свідомих дій для укладення такої угоди.

З постанови про припинення кримінального переслідування по кримінальній справі від 01 листопада 2010 року відносно ОСОБА_7 за частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України слідчого слідчого відділу Ялтинського міського управління внутрішніх справ ГУ МВС України в АР Крим вбачається , що під час досудового слідства ОСОБА_6 підтвердила факт підпису у нотаріуса 29 вересня 2009 року договору купівлі-продажу своєї квартири та розрахунок за квартиру з боку ОСОБА_7 , а приватний нотаріус Ялтинського міського округу ОСОБА_10 пояснила, що позивачка під час укладення договору купівлі-продажу власної квартири була абсолютно адекватна і діяла спокійно і впевнено, підтвердила намір продати свою квартиру , ніяких відхилень у її поведінки не було , все відбулося добровільно, аналогічна інформація міститься і у письмових поясненнях нотаріуса ( т.1 а.с.107-112,195).

У суді апеляційної інстанції позивачка ОСОБА_6 також підтвердила факт підпису нею документів про отримання від ОСОБА_7 29 вересня 2009 року грошової суми у 100000 доларів США і одержання цих грошей у присутності сторонніх осіб та дала детальні пояснення щодо обставин зустрічі з покупцем своєї квартири .

З огляду на наведене , відмовляючи ОСОБА_6 в позові , суд першої інстанції правильно виходив з недоведеності позивачкою викладених у позовній заяві обставин вчинення нею 29 вересня 2009 року спірної угоди купівлі-продажу квартири у такому розумовому стані , який унеможливлював усвідомлювання нею значення своїх дій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані докази, оцінив обставини у справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги є неспроможними і не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду .

За даних обставин, судова колегія дійшла висновку щодо ухвалення рішення судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права , що , відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України, є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 12 травня 2011 року без змін.

На підставі наведеного та керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частини 1 статті 308 , статтями 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_11 відхилити .

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у день проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів .

Судді: Болотов Є.В. Пономаренко А.В. Сокол В.С.