Справа № 22-а-1560-Ф/07       

Головуючий суду першої інстанції Лісовська В.В.

Суддя-доповідач Полянська В.О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м. Феодосії

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

у складі:

головуючого                      -   Моісеєнко Т.І.

          суддів                   -   Полянської В.О.,

                                            -   Іщенка В.І.

при секретарі                     -    Петриченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Судак про визнання неправомірною відмову в укладенні договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Судацького міського суду Автономної Республіці Крим від 18 червня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

29 березня 2007 року ОСОБА_1. звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Судаку і просив визнати неправомірною відмову УПФУ у м. Судак, в укладенні з ним договору про добровільну участь в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зобов'язати відповідача укласти з ним договір про добровільну участь в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з подальшим перерахунком його пенсії після виконання їм умов договору. Оскільки позивач вважає відмову УПФУ в м. Судаку неправомірною, то просив відшкодувати заподіяну моральну шкоду в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Свої вимоги мотивував тим, що у листопаді 2004 року, маючи трудовій стаж 45 років, він вийшов на пенсію. Йому була призначена пенсія у розмірі 370 грн., що нище прожиткового мінімуму. 01 березня 2007 року звернувся до УПФУ у м. Судак, з заявою про укладення з ним договору про добровільне пенсійне страхування на підставі Закону України від 25 березня 2005 року за № 2505-IV ст. 12 ч. 1, 2, , 7 та ст. 13 ч. 1,3. Йому було відмовлено в укладенні зазначеного договору з посиланням на лист Пенсійного фонду України від 17 лютого 2006 року за 1908/0250, про те, що особа, яка набула статусу пенсіонера (і не працює) вже не являється суб'єктом системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

На повторне звернення на ім'я начальника УПФУ у м. Судак позивач отримав відмову у письмовій формі, з посиланням на діючий Закон від 09 липня 2003 року за № 1058-1V. Як вважає позивач Закон від 09 липня 2003 року за № 1058-1V втратив чинності і не може бути підставою для відмови, оскільки на цей час діє Закон України №2505-ІV від 25 березня 2005 року.            

2

Постановою Судацького міського суду АР Крим від 18 червня 2007 року у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.

19 липня 2007 року ОСОБА_1. надав апеляційну скаргу, яка містить вимоги про скасування постанови суду і прийняття нової постанови про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційній інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1. суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до УПФУ у м. Судак 01 березня 2007 року із заявою про укладення з ним договору добровільного страхування, позивач набув статусу пенсіонера, отримує пенсію, тому не може брати добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Суд вказав, що з моменту призначення пенсії ОСОБА_1. втратив статус застрахованої особи і не є суб'єктом системи пенсійного забезпечення. Можливість перерахунку пенсії пенсіонерам, передбачена п. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які після призначення пенсії продовжують працювати і мають не менш 24 місяців страхового стажу після призначення пенсії.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і постановлене рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.

Згідно ст. 26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне страхування" № 1058 від 09 липня 2003 року (зі змінами та доповненнями) право на призначення пенсії за віком мають особи при досягненні чоловіками 60 років, жінками 55 років при наявності страхового стажу не менш п'яти років. При цьому право на одержання мінімального розміру пенсії за віком мають особи при наявності в чоловіків 25 років, а в жінок 20 років страхового стажу.

Стаття 24 цього Закону визначає, що страховий стаж це період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і за який щомісяця сплачені страхові внески.

З метою забезпечення можливості зарахування в страховий стаж періоду, коли особа не була застрахованою, і з метою призначення пенсії не нижче мінімальної, вказаним Законом передбачене право добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Тобто право на укладення договору добровільного страхування має особа, що не має страхового стажу, достатнього для призначення пенсії в мінімальному розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. має достатньо страхового стажу для призначення пенсії за віком в розмірі вище мінімальної і відповідно до норм Закону України № 1058 не має права на укладення договору добровільного страхування.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 12 Закону України „Про загальнообов'язкове державне страхування" № 1058 від 09 липня 2003 року (зі змінами та доповненнями) брати добровільну  участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного

3

страхування мають право особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 13 цього Закону участь в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування припиняється у разі, якщо застрахованій особі відповідно до цього Закону призначено пенсію і вона не продовжує працювати або якщо застрахована особа відповідно до цього Закону набула права на довічну пенсію чи одноразову виплату.

Зі смислу вищенаведеної норми Закону вбачається, що в момент призначення пенсії та припинення роботи за цих підстав припиняється участь в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Оскільки добровільна участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування входить до цієї системи як є її складова, то на неї розповсюджується вимоги абзацу 3 ч. 1 ст. 13 Закону України „Про загальнообов'язкове державне страхування" № 1058 від 09 липня 2003 року.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1. з листопада 2004 року набув статусу пенсіонера, не працює, тобто втратив статус застрахованої особи, оскільки ані стаття 11, ані ст. 14 Закону № 1058 від 09 липня 2003 року не визначає за пенсіонером статусу застрахованої особи або страхувальника.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позивач не може брати добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Можливість добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з метою подальшого перерахування призначеної пенсії не передбачена, оскільки п. 4 ст. 42 Закону України „Про загальнообов'язкове державне страхування" № 1058 від 09 липня 2003 року такий перерахунок встановлений лише пенсіонерам, які продовжують працювати і мають не менш 24 місяців страхового стажу після призначення пенсії.

Правомірним вважає колегія суддів висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову позивача про стягнення моральної шкоди з посиланням на норми ст. 23 ЦК України, що пов'язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення будь-яких прав особи, оскільки судом не встановлено порушення прав ОСОБА_1. щодо його пенсійних прав.

Колегія суддів вважає, що судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206 Кодексом адміністративного судочинства України, колегія судів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

4

Постанову Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.