Провадження № 1/1615/333/2012

Справа № 1-210/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.11.2012р.

Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді -Степури А.А., при секретарях -Кобзар А.В., Бучинській І.М., Грицьковій Я.С., за участю прокурорів -Сеннікова А.Б., Семеняченко Н.О., адвокатів -ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_4, представника потерпілої -ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці Полтавської області кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Нехвороща Ново-Санжарського району Полтавської області, українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, працюючого оперуповноваженим СБЗПТЛ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області, маючого спеціальне звання старший лейтенант міліції, проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.121, ч.3 ст.365 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_6 вчинив злочини проти життя та здоров"я особи і злочин у сфері службової діяльності за наступних обставин:

ОСОБА_6 перебуваючи на посаді помічника оперуповноваженого відділення карного розшуку Крюківського РВ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області, маючи спеціальне звання, тобто будучи службовою особою - працівником правоохоронного органу, здійснюючи свої функції представника влади, обов'язки якого регламентовані посадовою інструкцією, у відповідності з якою на нього покладено організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарчі обов'язки, порушуючи вимоги ст.ст. 12-14 Закону України ''Про міліцію", згідно яких:

«- Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом.

- Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини.

- Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції...

- У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк..."

- Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов'язків...

- Працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки,... у таких випадках: для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення,... якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі; для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов'язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю:

- Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.», якими заборонено безпідставне застосування фізичної сили,

не маючи будь-яких підстав дня здійснення насильства над ОСОБА_12, та знаючи і усвідомлюючи вимоги цього Закону, згідно яких основним завданням міліції є забезпечення безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, а діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи та ін. і основним обов'язком міліції є забезпечення безпеки громадян, будучи навчений порядку діяльності органу дізнання при проведенні перевірок по заявам, повідомленням і іншій інформації про злочини та розслідуванні кримінальних справ згідно вимогам кримінально-процесуального законодавства та Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», якими зокрема визначені принципи оперативно-розшукової діяльності - законність, дотримання прав і свобод людини та ін..,

порушуючи присягу працівника органів внутрішніх справ України завжди суворо дотримуватися Конституції України та чинного законодавства, з високою відповідальністю виконували свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, мужньо і рішуче боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права і свободи громадян, та всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, скоїв умисні злочини у сфері службової діяльності при наступних обставинах.

19 травня 2007 року близько 1-ї години до співробітників міліції ППС ЛВМ на станції Кременчук звернувся гр. ОСОБА_11 з заявою про крадіжку його мобільного телефону гр. ОСОБА_12, поблизу залізничного вокзалу по вул. Першотравневій в м. Кременчуці. Співробітники міліції затримали ОСОБА_12 і на місці затримання вилучили мобільний телефон заявника. Після цього гр. ОСОБА_12 та вилучений мобільний телефон було передано співробітникам БППС Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області, які доставили його до Крюковського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області по територіальності для проведення перевірки.

Цього ж числа, перевірку за фактом заволодіння майном ОСОБА_11 в порядку ст. 97 КПК України було доручено проводити співробітникам відділення карного розшуку Крюковського РВ оперуповноваженому карного розшуку ОСОБА_14 та помічнику оперуповноваженого карного розшуку ОСОБА_6

До здійснення перевірки вказані співробітники міліції приступили 19 травня 2007 року близько 10.00 години у службовому кабінеті № 114, який розташований за адресою: вул. І. Приходько, 33 в м Кременчуці.

При проведенні перевірки співробітники міліції ОСОБА_14 та ОСОБА_6 провели бесіду з ОСОБА_12, в ході якої схиляли його до зізнання у пограбуванні ОСОБА_11

Не домігшись зізнання від ОСОБА_12 у пограбуванні, оперуповноважений ОСОБА_14 як старший групи віддав розпорядження ОСОБА_6 конвоювати ОСОБА_12 до чергової частини для поміщення до камери затриманих (згідно постанови Крюковського районного суду від 19 травня 2007 року ОСОБА_12 був визнаний винним у скоєнні правопорушення за ознаками ст. 173 КУпАП і підданий адміністративному арешту строком на 5 діб).

ОСОБА_6, виконуючи вказівку ОСОБА_14, розпочав конвоювати ОСОБА_12 до камери затриманих чергової частини і вивів останнього із кабінету в коридор. Перебуваючи в коридорі приміщення райвідділу міліції поряд з кабінетом №114, ОСОБА_6 перевищуючи свої службові повноваження, хибно усвідомлюючи інтереси служби, діючи всупереч інтересам служби з метою підняття показників своєї службової діяльності щодо розкриття злочинів, близько 12 год. 40 хв. 19.05.2007 року, примушуючи ОСОБА_12 до зізнання у правопорушенні проти ОСОБА_11, наніс останньому декілька ударів руками та невстановленим/ми/ слідством тупим/ми/ предметом/ами/ у бічну поверхню шиї справа, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді:

- крововиливів в ділянку м'язів щитовидного хряща справа,

- крововиливів в м'які тканини по заднє-бічній поверхні нижньої третини шиї справа на протязі від 7-го шийного хребця до внутрішнього краю ключиці,

- крововиливів та набряку судинно-нервового пучка шиї справа,

- садна в ділянці правого надпліччя з переходом на шию,

від яких ОСОБА_12 помер на місці злочину.

Смерть гр. ОСОБА_12, згідно висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи Головного бюро СМЕ МОЗ України, настала в результаті рефлекторної зупинки серцево-судинної діяльності, яка розвилась внаслідок травматичної дії тупого(их) предмету(ів) на бічну поверхню шиї справа в рефлексогенну ділянку синокаротидного вузла.

Дані тілесні ушкодження слід розглядати в комплексі, оскільки їх виникнення призвело до розвитку загрозливою для організму стану (рефлекторна зупинка серцевої діяльності), які у відповідності до «Правил судово-медичного визнання ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України 17.01.1995 року за №6, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_6 спричинені тяжкі наслідки у вигляді заподіяння ОСОБА_12 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило його смерть.

У судовому засіданні, як і на досудовому слідстві, вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів підсудний ОСОБА_6 не визнав та показав, що спілкуючись з ОСОБА_12 він умислу на перевищення влади відносно останнього не мав, так як у нього відсутні мотиви вчиняти дані злочини, оскільки перебуваючи на посаді помічника оперуповноваженого він не мав вказівок щодо підняття показників службової діяльності по розкриттю злочинів. В період часу, коли затриманий ОСОБА_12 перебував в кабінеті №114 ніхто із присутній і він особисто не застосовував до нього будь-яких заходів фізичного впливу. Коли виводив по вказівці ОСОБА_15 затриманого в коридор до чергової частини, то вийшов з кабінету першим, а ОСОБА_12 ще деякий час залишався в кабінеті закінчуючи розмову з ОСОБА_14, і сам факт падіння ОСОБА_12 на підлогу не бачив, так як відійшов від кабінету на певну відстань. Після падіння надавав допомогу ОСОБА_12 Лікар швидкої допомоги, який прибув за викликом, констатував смерть останнього. З висновками судово-медичних експертиз про насильницьку смерть потерпілого не згоден, вважає, їх такими, що суперечать одна одній. Гумового кийки не мав і не міг ним завдати ударів потерпілому.

Однак, не дивлячись на невизнання вини підсудним, винність ОСОБА_6 у вчиненні умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого, та в умисному вчиненні службовою особою -працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень що супроводжувалось насильством відносно ОСОБА_12 у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили тяжкі наслідки у вигляді смерті потерпілого, за обставин наведених у вироку, підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами, а саме:

Висновком повторної комісійної судово-медичної експертизи Головного бюро СМЕ МОЗ України № 268/08 від 25.05.2010 року, згідно якої на тілі трупа тр. ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в ділянку м'язів щитовидного хряща справа; крововиливів в м'які тканини по заднє-бічній поверхні нижньої третини шиї справа на протязі від 7-го шийного хребця до внутрішнього краю ключиці; крововиливів та набряку судинно-нервового пучка шиї справа; садна в ділянці правого надпліччя з переходом на шию, які слід розглядати в комплексі, оскільки їх виникнення призвело до розвитку загрозливою для організму стану (рефлекторна зупинка серцевої діяльності), які у відповідності до «Правил судово-медичного визнання ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України 17.01.199.5 року за №6, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

Смерть гр. ОСОБА_12 настала в результаті рефлекторної зупинки серцево-судинної діяльності, яка розвилась внаслідок травматичної дії тупого(их) предмету(ів) на бічну поверхню шиї справа в рефлексогенну ділянку синокаротидного вузла, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа (зовнішні ушкодження та крововиливи у м*які тканини даної ділянки, ознаки швидкоплинної смерті), судово-гістологічного дослідження (крововиливи в судинно-нервові пучки справа та зліва).

Характер крововиливів в м'які тканини по заднє-бічній поверхні нижньої третини шиї справа на протязі від 7-го шийного хребця до внутрішнього краю ключиці, крововиливу та набряку судинно-нервового пучка шиї справа, вказує на те, що вони утворились від дії тупого (их) предмету (ів) з подовженою циліндричною травмуючою поверхнею.

Всі тілесні ушкодження виявлені на трупі ОСОБА_12 виникли прижиттєво на що вказує їх характер та дані судово-гістологічного дослідження.

З урахуванням результатів дослідження гістологічних препаратів, після отримання тілесних ушкоджень смерть ОСОБА_12 настала через короткий проміжок часу, встановити тривалість якого неможливо. З огляду на це можливість здійснення ОСОБА_12 «цілеспрямованих дій»є сумнівною.

Судово-медичних даних, які б вказували на те, що поза трупа після настання смерті змінювалась, немає. (т.1 а.с.97-122).

Проголошеними в судовому засіданні показаннями спеціалістів Головного бюро СМЕ України МОЗ України, які входили до складу судово-медичної експертної комісії ОСОБА_16 (т.1 а.с.133) та ОСОБА_17 - доповідача у справі (т.1 а.с.134-136), наданими ними у ході досудового слідства, згідно яких з урахуванням причини настання смерті -тобто рефлекторної зупинки серця, короткий проміжок часу з моменту завдання тілесних ушкоджень від яких, згідно комісійної судово-медичної експертизи № 268/08 від 25.05.2010 року настала смерть потерпілого, вимірюється секундами, а не хвилинами і не годинами. Характер тілесних ушкоджень, які знаходяться у причинному зв*язку з настанням смерті, свідчить про те, що вони ймовірно утворилися від дії тупого (их) предмету (ів) з видовженою травмуючою поверхнею, яким може бути циліндрична палиця, яка за своїми характеристиками подібна до спецзасобу у вигляді гумового кийка. Спричинення вказаних ушкоджень долонею або частиною руки виключається.»

У судовому засіданні, як і на досудовому слідстві, обвинувачений ОСОБА_14, матеріали справи відносно якого виділені в окреме провадження, показав, що він дійсно по вказівці керівництва разом з помічником оперуповноваженого ОСОБА_6 проводив з ОСОБА_12 дізнання, тобто бесіду на предмет його причетності до вчинення злочину відносно ОСОБА_11 ОСОБА_12 разом з матеріалами перевірки йому передав начальник СКР ОСОБА_9 у своєму кабінеті №111. У ході бесіди у його кабінеті №115 ОСОБА_12 своєї вини у пограбуванні заявника не визнавав і пояснив, що він на місці події опинився випадково. В подальшому до нього приєднався і ОСОБА_18, з яким водили затриманого до суду, у зв'язку з розглядом адмінматеріалів. Після суду ОСОБА_12 завели в кабінет ОСОБА_6 №114, де також знаходився оперуповноважений ОСОБА_19, який займався своїми справами. У ході повторної бесіди з ОСОБА_12, той змінив свої свідчення і заявив, що саме він вчиняв грабіж мобільного телефону. Після бесіди, згадавши про необхідність виконати доручення слідчого про доставку до нього понятого, він надав розпорядження ОСОБА_6 доставити затриманого до чергової частини, а пояснення від затриманого відібрати вже після виконання доручення слідчого. З кабінету вийшов ОСОБА_6 і за ним ОСОБА_12 Як тільки закрились двері за останнім, то він почув гуркіт і вийшовши в коридор побачив, що на підлозі лежить затриманий, а над ним схилився ОСОБА_6 і наносив удари долонями по щокам. В коридорі більше нікого не було. Він викликав швидку допомогу, лікар якої констатував смерть ОСОБА_12 Ні він, ні підсудних ОСОБА_6 недозволених методів фізичного впливу до затриманого ОСОБА_12 не застосовували, оскільки було достатньо доказів про його причетність до вчинення злочину відносно ОСОБА_11 Крім того, він знав ОСОБА_12 раніше за місцем проживання, а також про належне відношення до останнього, їх прохав начальник ВКР ОСОБА_9, так як з цього приводу у них була розмова з колишнім першим заступником начальника Крюківського РВ ОСОБА_20

Показаннями свідка по справі ОСОБА_19 який показав, що він працював оперуповноваженим відділу карного розшуку Крюковського РВ. Весною 2007 року, у вихідний день, приблизно о 09.00 години, зайшов до свого кабінету №114, то там знаходились ОСОБА_6, з яким вони спільно займали цей кабінет та оперуповноважений ОСОБА_14, який працював у кабінеті напроти №115. А також, як потім дізнався, в кабінеті перебував ОСОБА_12, з яким спілкувались ОСОБА_6 та ОСОБА_14. З розмови зрозумів, що ОСОБА_12 затримали вночі працівники патрульної служби за вчинення злочину. На початку 11.00 год. ОСОБА_12 вивели в туалет. З кабінету вийшов ОСОБА_6, а за ним ОСОБА_12. Він та ОСОБА_14 залишались в кабінеті. І почули гуркіт в коридорі, вибігли та побачили, що на підлозі лежав ОСОБА_12, а біля нього знаходився ОСОБА_6. Як потім з'ясувалося, ОСОБА_12 стало погано він впав на підлогу та помер. При ньому, ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_14, а також він сам тілесні ушкодження ОСОБА_12 не завдавали.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що прибув в Кременчук на маршрутці з м. Києва і вийшов на залізничному вокзалі. Тут його пограбував ОСОБА_12 він за допомогою звернувся до міліціонерів на залізничному вокзалі, які затримали ОСОБА_12 і вилучили його мобільний телефон, який передали разом з затриманим співробітникам БППС, а ті доставили їх в Крюковський РВ., де жінці-слідчому написав заяву про пограбування. ОСОБА_12 залишився у Крюківському РВ, а він поїхав додому. Яких-небудь тілесних ушкоджень на ОСОБА_12 не бачив.

Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні пояснив, що не пам*ятає обставин справи, однак підтримав оголошені показання, надані ним на досудовому слідстві, де він пояснив, що працює міліціонером ППС ЛВ на ст.. Кременчук. До нього в нічний час звернувся ОСОБА_11 з заявою про його пограбування, та вказав на чоловіка який це скоїв. Правопорушника було затримано і разом з вилученим мобільним телефоном доставлено до чергової частини, а потім передано до Крюківського РВ через патрульних БППС КМУ. На ОСОБА_12 після затримання ніяких тілесних ушкоджень не помітив. (т.3 а.с. 61-63)

Свідок ОСОБА_22 - міліціонер ППС ЛВ на ст. Кременчук, у судовому засіданні пояснив, що до нього та міліціонера ППС ОСОБА_21 в нічний час звернувся ОСОБА_11 та повідомив про його пограбування, вказав на чоловіка який це скоїв і направлявся в сторону вулиці ОСОБА_4. Вони наздогнали вказаного потерпілим чоловіка, затримали і разом з вилученим більним телефоном потерпілого доставили до чергової частини залізничного вокзалу, а потім передали до Крюковського РВ за територіальністю, через патрульних ППС Кременчуцького МУ. Тілесних ушкоджень у затриманого не помітив.

Свідок ОСОБА_23 - оперуповноважений ЛВ міліції на станції Кременчук, суду пояснив, що у 2007 році перебував в опергрупі. В нічний час до ЛВ надійшло повідомлення, що біля залізничного вокзалу затримано грабіжника. Він прибув до чергової частини міліції залізничного вокзалу. Затриманий і заявник були в черговій частині. Так як місце пограбування лежить поза межами вокзалу, то грабіжника і заявника з мобільним телефоном було передано міліціонерам ППС Кременчуцького МУ, які їх повезли в Крюківський РВ.

Свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_25 - інспектори патрульної служби Кременчуцького МУ, суду пояснили що весною 2007 року доставляли затриманого ОСОБА_12 з чергової частини міліції на залізничному вокзалі до чергової частини Крюковського РВ. Коли, близько 02.00 години, зайшли до чергової частини міліції на залізничному вокзалі, взнали що ОСОБА_12 затримали працівники міліції ОСОБА_21 та ОСОБА_22, за пограбування. Потерпілий теж там був, і вказував саме на ОСОБА_12.

Свідок ОСОБА_26 - інспектор БППС при Кременчуцькому МУ, суду пояснив, що в той день отримав повідомлення від наряду залізничного вокзалу про затримання грабіжника, прибув до вокзалу, де до його автомобіля посадили грабіжника та заявника, яких доставили до Крюковського РВ і передали наряду чергової частини.

Свідок ОСОБА_27 -інспектор чергової частини Крюковського РВ, суду пояснив, що в день загибелі ОСОБА_12 до РВ він знаходився на добовому чергуванні. Співробітники БППС доставили ОСОБА_12, якого затримали в районі вулиці ОСОБА_4 за пограбування та заявника. Заявника, а також двох свідків він доставив до чергового слідчого - ОСОБА_49, яка працювала із свідками, а він з заявником, від якого відібрав заяву про пограбування та пояснення. Також відібрав пояснення у ОСОБА_12, після чого передав його в чергову частину оперативному черговому. Видимих тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_12 він не помітив.

Свідок ОСОБА_28 - помічник оперативного чергового Крюковського РВ, суду пояснив, що у 2007 році в нічний час співробітники ППС Кременчуцького МУ доставили до Крюківського РВ затриманого за грабіж ОСОБА_12 та заявника. Відносно ОСОБА_12 було складено протокол про адмінправопорушення. Видимих тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_12 він не помітив. Його було поміщена в камеру для затриманих.

Свідок ОСОБА_29 - оперативний черговий в ОВС в Крюковському РВ, суду пояснив що у травні-червні 2007 року, у вихідний день чергував у добовому наряді з 08.30 години. Або ОСОБА_14, або ОСОБА_6 писав рапорт на отримання з чергової частини ОСОБА_12, його водили до суду. Назад до чергової частини не заводили. В період з 12.00 по 14.00 години хтось із працівників міліції повідомив про смерть ОСОБА_12 та попрохав викликати медичну допомогу. Потім медичні працівники зареєстрували смерть ОСОБА_31 Він бачив ОСОБА_12 лежачим у кінці коридору, біля відкритого кабінету карного розшуку, тілесних ушкоджень на тілі останнього він не помітив.

Свідок ОСОБА_32 - мама ОСОБА_12, суду пояснила, що 18.05.2007 року, син вечері пішов гуляти в місто і не повернувся. Вранці поїхала до Крюковського РВ. Близько 11.00 години, сина з РВ вивів ОСОБА_6 до суду. Від сина дізналася, що від нього вимагають зізнання та підписання паперів про крадіжку телефону, а він відмовляється. Коли сина вивели з суду, вона взнала, що йому призначили адмінстягнення у вигляді 5 діб адмінарешту. На її прохання, в Крюківський РВ ходив ОСОБА_20 Після чого, вона поїхала додому, оскільки останній запевнив її, що все буде гаразд. Про смерть сина дізналася після 17.00 години, вдома, коли їй зателефонували з прокуратури.

Свідок ОСОБА_33 - колишній начальник Крюковського РВ, суду пояснив, що ОСОБА_12 при бесіді визнав свою вину у вчиненні адмінпрапорушення і претензій до працівників міліції не мав. Після чого він направив адмінматеріали до Крюковського райсуду. А потім йому доповіли, що останнього було затримано за пограбування після чого матеріали про це були передані до карного розшуку. Суддею була винесена постанова про адмінарешт на 5 діб, в цей же день співробітники карного розшуку попросили отримати з чергової частини ОСОБА_12 для дачі пояснень. Потів він дізнався, що останньому стало погано і він помер.

Свідок ОСОБА_9 -в.о. першого заступника -начальник ВКР Крюківського РВ, суду пояснив, що в той день від чергового по РВ він дізнався, що був затриманий ОСОБА_12, матеріал начальник розподілив на ОСОБА_34, але останнього на робочому місці не було і матеріали отримав він особисто, так як це відноситься до його компетенції. Також, надав вказівку доставити до нього затриманого, з яким він провів бесіду, перевірив повноту зібраних матеріалів, після чого доручив проводити подальшу перевірку та відібрати пояснення по факту затримання працівникам карного розшуку ОСОБА_14 та ОСОБА_6, які відвели його до суду, але судді на місці не було і ОСОБА_12 завели до кабінету, де ждали приїзду судді. До Крюківського РВ заходив колишній співробітник райвідділу ОСОБА_20, який є другом сім*ї ОСОБА_12, запитував про причини його затримання, мав бесіду з останнім. Узнавши про причини його затримання, ОСОБА_20 прохав про чемне поводження з затриманим, про що він говорив ОСОБА_14 та ОСОБА_6. Після цього він виїздив з райвідділу. Після 12-ї години йому зателефонував ОСОБА_6 і повідомив, що ОСОБА_12 стало зле і вони надавали йому допомогу, однак наступила смерть. Через 7-8 хвилин він приїхав в Крюківський РВ, ОСОБА_12 лежав на спині в кінці коридору. Біля нього знаходились, ОСОБА_19, ОСОБА_14 і ОСОБА_6. Вони пояснив, що один з них виводив ОСОБА_12 з кабінету до чергової частини йому стало зле і він впав у коридорі.

Показаннями свідка по справі ОСОБА_35, який показав, що на той час був начальником кримінальної міліції у справах дітей Крюковського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області і в той день заступив на добове чергування і зранку знаходився в черговій частині. Близько 11.30 год. адмінзатриманнх повели до Крюковського районного суду. ОСОБА_12 до суду водив о/у ВКР Крюковського РВ ОСОБА_14 Потім він (ОСОБА_35) поїхав на місце правопорушення, коли повернувся до Крюковського РВ побачив карету швидкої медичної допомоги. Зайшов до приміщення, де йому повідомили, що одному із затриманих чи стало погано, чи той помер і викликали медичну допомогу. В кінці коридору, біля кабінету №114, на спині лежав чолові, а лікар швидкої допомоги повідомив, що він помер.

Свідок ОСОБА_36 - оперуповноважений сектору карного розшуку Крюковського РВ, суду пояснив, що в той день перебував на роботі. Коли заходив до кабінету начальника ВКР ОСОБА_9, ОСОБА_37 завів до кабінету ОСОБА_12, на якому був порваний та забруднений одяг. В кабінеті був він, ОСОБА_9, ОСОБА_37 та ОСОБА_12. ОСОБА_9 встановив анкетні дані останнього та причину затримання. ОСОБА_9 йому ніяких вказівок не надавав і він через деякий час поїхав на закріплений за ним мікрорайон по справах.

Свідок ОСОБА_38 - старший оперуповноважений карного розшуку Крюківського РВ, суду пояснив, що був закріплений старшим за мікрорайоном до якого входить ж/д вокзал. Матеріали про пограбування вчинене ОСОБА_12 були розписані також на нього для проведення перевірки, але ніяких дій з його сторони проведено не було, оскільки він поїхав по службовим справам у центральну частину міста. ОСОБА_12 був поміщений в камеру для затриманих. Колив виходив, бачив що ОСОБА_12 виводив помічник оперуповноваженого ОСОБА_37 в приміщення РВ. Через дві години повернувся, на вході зустрів ОСОБА_14, який повідомив, що затриманому погано і він впав, коли його виводили з кабінету №114.. Вони разом, на його автомобіля поїхали до аптеки за нашатирним спиртом. Коли повернулись, пройшли до задньої частини коридору, де між останнім та передостаннім кабінетом карного розшуку, лежав затриманий, він був мертвий.

Показаннями свідка ОСОБА_37 помічника оперуповноваженого Крюківського РВ, який суду пояснив, що в день загибелі ОСОБА_12 прийшов на роботу близько 08.30 години. Під час наради ОСОБА_9 наказав йому привести затрималого ОСОБА_12 до нього. Коли о 09.40 годині забивав ОСОБА_12 з чергової части, помітив у нього на підборідді якусь царапину, а також у нього були порвані штани. ОСОБА_12 пояснив, що штани порвалися, коли його затримували працівники міліції. Більше він з ОСОБА_12 не розмовляв, доставив його в кабінет ОСОБА_9 №111, де і залишив. Про його смерть дізнався наступного дня.

Свідок ОСОБА_39 -начальник ВКР Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області, суду пояснив, що у зв*язку зі значним проміжком часу не пам*ятає обставин справи. Після оголошення, підтримав свої показання, надані на досудовому слідстві (т.3 ас.113-119), згідно яких 19.05.2007 на нараді в КМУ черговий доповів, що вночі був затриманий ОСОБА_12. Після наради він поїхав до Крюківського РВ КМУ УМВС щоб з'ясувати обставини злочину. Коли зайшов до кабінету начальника ВКР, там уже знаходився оперуповноважений ОСОБА_36 і затриманий ОСОБА_12. Після того як він вийшов з приміщення Крюковського РВ, зустрів ОСОБА_20, який запитав його про ОСОБА_12. Видимих тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_12 не побачив.

Свідок ОСОБА_40 - в.о.начальника відділу карного розшуку Крюківського РВ, на досудовому слідстві (т.3 а.с. 120-122) та у суді пояснив, що ОСОБА_15 та ОСОБА_6 були у його підпорядкуванні і виконували обов'язки по розкриттю злочинів. В той час він перебував за межами міста, був вихідний. Тому, матеріалами відносно ОСОБА_12 не займався, про його затримання не знав.

Свідок ОСОБА_20 - колишній працівник Крюківського РВ, нині пенсіонер, суду пояснив, що близько 12.00 години, 19.05.2007 року прибув до Крюковського РВ, на прохання сім*ї ОСОБА_12, оскільки є їх знайомим. В черговій частині взнав, що ОСОБА_12 знаходиться в 114-му кабінеті. Там, спілкувався з ОСОБА_15, в кабінеті ще були два працівники міліції та ОСОБА_12. Від працівників міліції взнав, того затримали за вчинення злочину. І кабінеті пробув близько 5 хвилин. В коридорі зустрів ОСОБА_9, який пояснив, що ОСОБА_12 затримали працівники ППС, ще цілком нічого не з*ясовано, працівники карного розшуку з*ясовують обставини. Начебто ОСОБА_12 вихватив мобільний телефон у перехожого. Він попрохав ОСОБА_9, щоб на ОСОБА_12 не було тиску. Вийшовши на вулицю він повідомив матері ОСОБА_12 про те що дізнався.

Свідок ОСОБА_41 суду пояснив. що він в той час перебув в камері Крюківського РВ серед адміністративно затриманих. Близько 3-ої години ночі до них в камеру завели ОСОБА_12 Видимих тілесних ушкоджень у нього на тілі не було, на дії міліціонерів не скаржився, ліг спати. Після того як його вранці вивели, останній раз він його бачив біля приміщення суду, у супроводі працівників міліції.

Свідки ОСОБА_42 та ОСОБА_43 суду пояснили, що декілька років назад приймали участь в охороні громадського порядку як дружинники разом із співробітниками БППС. Вночі, після 24.00 години, їх доставили в якості понятих в Крюківський РВ, де вони підписали якісь документи. В одному з кабінетів при огляді телефону бачили ОСОБА_12 та потерпілого, який стверджував, що саме ОСОБА_12 викрав його телефон. Пробувши у Крюківському РВ близько 2-х годин, під ранок поїхали звідти.

Свідок ОСОБА_44 - лікар швидкої допомоги, суду пояснив що весною 2007 року, отримав виклик з Крюківського РВ, куди прибув з фельдшером і санітаром через 5-7 хвилин. В приміщенні Крюківського РВ в кінці коридору лежав труп потерпілого. Кабінет ліворуч був відкритий, там находились троє осіб. Він зареєстрував біологічну смерть потерпілого, яка настала до приїзду швидкої допомоги. Видимих тілесних ушкоджень він не помітив.

Свідок ОСОБА_45 -фельдшер швидкої допомоги, суду пояснив, що за викликом виїздив у 2007 році разом з лікарем ОСОБА_44 до приміщення Крюковського РВ. У коридорі побачили труп молодого чоловіка, була зареєстрована його біологічна смерть, тілесних ушкоджень не встановлено. Зі слів працівників міліції, які знаходились поряд почув, що потерпілому стало погано під час допиту в кабінеті. Він попросився вийти. А коли вийшов в коридор, почувся гуркіт і він упав в коридорі.

За таких обставин, враховуючи вищезазначені показання свідків, висновок повторної комісійної судово-медичної експертизи Головного бюро СМЕ МОЗ України № 268/08 від 25.05.2010 року та проголошені показання спеціалістів Головного бюро СМЕ України МОЗ України ОСОБА_16 та ОСОБА_17 суд приходить до висновку, що до смерті ОСОБА_12 причетна саме особа, яка останньою знаходилась біля потерпілого. А враховуючи показання свідка ОСОБА_19 та обвинуваченого ОСОБА_14, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, які були поряд з потерпілим та підсудним останні 30 хвилин, цією особою є саме ОСОБА_6, а місцем вчинення злочину є частина коридору Крюківського РВ між кабінетами №115, який на той час був закритим та кабінетом №114, в якому залишались ОСОБА_19 та ОСОБА_14 Інших осіб, яких можливо запідозрити на причетність до вчиненого злочину, як у вказаних кабінетах, так і у даній частині коридору не було. Це підтвердили, як ОСОБА_19 і ОСОБА_14, так і частково підсудний ОСОБА_6 у своїх показаннях.

Крім того, згідно висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи Головного бюро СМЕ МОЗ України № 268/08 від 25.05.2010 року завдання тілесних ушкоджень, від яких настала смерть ОСОБА_12 в результаті падіння виключається (т.1 а.с.121), а після їх завдання потерпілий не міг вчиняти які-небудь активні дії, в т.ч. пересуватися і надавати опір (п.10). Пошкоджень, які могли б утворитися в результаті волочіння трупу немає (п.14). Тому, враховуючи дані висновки експертів, та незначний проміжок часу, між завдання тілесних ушкоджень та настанням смерті, суд вважає, що вказані обставини дають підстави стверджувати, що місцем скоєння злочину є саме відрізок в кінці коридору Крюківського РВ, між кабінетами №114 та №115.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, з 10.00 години, з часу коли ОСОБА_14 забрав ОСОБА_12 з кабінету начальника ВКР ОСОБА_9, з потерпілим постійно знаходились ОСОБА_14 і ОСОБА_6, а в кабінеті також перебував ОСОБА_19, який займався своїми справами. Останні 30 хвилин перед смертю з ОСОБА_12 спілкувались ОСОБА_14 і ОСОБА_6 Інші співробітники в кабінет №114 не заходили. В даний кабінет в цей період заходив тільки колишній співробітник ОСОБА_20, на прохання матері затриманого -ОСОБА_32 і при підході до кабінету ніякого шуму та голосної розмови ОСОБА_20 не чув (т.3 а.с.127) Перебування поряд з ОСОБА_12 в останній період часу перед смертю саме ОСОБА_14 і ОСОБА_6 підтверджується також матеріалами службового розслідування по факту смерті ОСОБА_12 від 01.06.2007 року. (т. 2 а.с. 83-117 ).

Дані обставини також підтверджуються протоколом огляду місця події (т.1 а.с.14-19), згідно якого труп ОСОБА_12 розташований у кінці коридору, в тупику, далі проходу немає, між кабінетами №114 та №115. За таким обставин, стороні особи могли дістатися до даного місця тільки з іншої сторони коридору, тобто рухаючись назустріч ОСОБА_6, який за його свідченнями першим вийшов із кабінету №114. З даного вбачається, що ОСОБА_6 бачив би сторонніх осіб, які до них наближались, у разі їх присутності в коридорі. Тобто, причетність сторонніх осіб до нанесення ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, від яких настала його смерть -виключається.

Також, суд не вбачає підстав для визнання доказом щодо непричетності ОСОБА_6 до спричинення тілесних ушкоджень, від яких настала смерть ОСОБА_12, його останні показання у судовому засіданні, в яких він вказує, що ОСОБА_12 деяких час не перебував у його полі зору, так як коли він виходячи з кабінету сказав останньому «пішли», ОСОБА_12 ще деякий час залишався в кабінеті і щось пояснював ОСОБА_14, а він пішов по коридору, потім почув, що відкрились та закрились двері кабінету, а вже після чого почувся звук падіння ОСОБА_12 і повернувшись побачив, що він лежав на підлозі, виходячи з наступного:

Свідок ОСОБА_19 як під час першочергових пояснень (т.2 а.с. 33, 114), так і під час допиту в якості свідка (т.3 а.с.150-152), в якості підозрюваного (т.4 а.с.25-28), під час відтворення обстановки і обставин події злочин (т.3 а.с.153-157), так і під час надання показань у судовому засіданні заявляв, що ОСОБА_6 разом з ОСОБА_12 вийшли з кабінету, спочатку ОСОБА_6, за ним ОСОБА_12.

Обвинувачений ОСОБА_14, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, також як під час першочергових пояснень (т.2 а.с. 37-42, 111), так і під час допиту в якості свідка (т.3 а.с.158-162), в якості підозрюваного (т.4 а.с.60-63), під час відтворення обстановки і обставин події злочин (т.3 а.с.163-167), так і під час надання показань у судовому засіданні заявляв, що з кабінету ОСОБА_6 вийшов першим, за ним ОСОБА_12, який зачинив за собою двері. А через декілька секунд вони з ОСОБА_19 почули звук, похожий на чиєсь падіння..

Про те, що ОСОБА_12 на деякий час затримався в кабінеті і продовжував щось пояснювати ОСОБА_14, після того як з кабінету вийшов ОСОБА_6, ні ОСОБА_14 ні ОСОБА_19 пояснень не надавали.

Навіть і сам ОСОБА_6 протягом усього досудового слідства, при наданні пояснень (т.2 а.с.43-47,112), під час надання показань в якості свідка (т.3 а.с.168-171), в якості підозрюваного (т.4 а.с.131-134), та під час відтворення обстановки і обставин події злочин (т.3 а.с.172-175) не говорив про затримку ОСОБА_12 в кабінеті і тим самим відсутність останнього у його полі зору в останні секунди. Так, в протоколі допиту як підозрюваного ОСОБА_6 власноручно зазначив: «Я виходячи з кабінету сказав, щоб ОСОБА_12 йшов за мною і пішов по коридору. Пройшовши декілька метрів я почув шум. Повернувшись, побачив ОСОБА_12, який лежав на спині».

Крім того, свідок ОСОБА_29 -оперативний черговий в ОВС в Крюковському РВ, суду додатково пояснив що спецзасоби, в тому числі гумові кийки видаються оперативним працівникам карного розшуку, які несуть за них відповідальність і зберігають у сейфі в кабінеті і використовуються коли вони вважають за необхідне. Свідок ОСОБА_46 - помічник начальника чергової частини Крюківського РВ, який суду пояснив, що спецзасоби,в тому числі гумові кийки можуть знаходитися в кабінетах працівників міліції. Свідок ОСОБА_20 також додатково пояснив, що при чергуванні, а також для виїзду на місце злочину, потрібні спецзасоби. В роботі допускалося, щоб спецзасоби зберігалися у кабінеті і вони там зберігалися. Даними показаннями спростовуються твердження підсудного ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_14, стосовно якого матеріли виділені в окреме провадження, про те, що оперативні працівники не мали у своєму розпорядженні спецзасобів, а саме гумових кийків, тому ОСОБА_6 не міг його застосувати відносно потерпілого ОСОБА_12

Також, вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінуємих йому злочинів підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами:

Висновками судово-медичної експертизи Кіровоградського обласного бюро СМЕ, якою підтверджується виявлення тілесних ушкоджені, які носять насильницький характер і находяться у причинному зв*язку зі смертю ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 34-54)

Висновками судово-імунологічної експертизи, які підтверджують наявність на одязі потерпілого крові, що може належати йому. (т. 1 а.с. 144-150)

Карткою виклику швидкої медичної допомоги №30275/45 від 19.05.2007 року підтверджується час смерті ОСОБА_12 близько 12.30 -12.45 години, оскільки час виклику швидкої допомоги зареєстровано о 12.49 годині. (т. 2 а.с.25)

Протоколом огляду місця події, в ході якого вилучено одяг потерпілого, що визнаний речовим доказом по справі. (т. 1 а.с. 138-139)

Протоколами огляду місця події, в ході якого вилучено одяг потерпілого із моргу І відділення СМЕ та його огляду і визнано речовими доказами. (т. 1 а.с. 140-143)

Протоколом огляду медичних документів ОСОБА_12, які визнано речовими доказами по справі. (т. 1 а.с. 152-154 )

Протоколом огляду документів у ЛB станції Кременчук, якими підтверджено факт затримання ОСОБА_12 біля вокзалу. (т. 2 а. с. 1-4).

Протоколом огляду журналів Крюковського РВ щодо поміщення в камеру для затриманих ОСОБА_12 та реєстрацію матеріалів за заявою ОСОБА_11 (т. 2 а.с. 5-14).

Протоколом огляду документів - матеріалів кримінальної справи №07320227, які підтверджують факт проведення перевірки по заяві ОСОБА_11 (т.2 ас. 15-25).

Заявами рідних про насильницький характер смерті ОСОБА_12 (т. З а.с. 7,20,33-36).

Показаннями під час відтворення обстановки та обставин події злочину свідка ОСОБА_19, у ході якого він підтвердив свої показання по справі щодо проведення заходів дізнання відносно ОСОБА_12 співробітниками ОСОБА_14 та ОСОБА_6 і перебування останнього поряд з потерпілим ОСОБА_12 до смерті останнього (т.З ас 153-157).

Показаннями під час відтворення обстановки та обставин події злочину свідка ОСОБА_14, у ході якого він підтвердив свої показання по справі щодо проведення заходів відносно ОСОБА_12 ним помічником оперуповноваженого ОСОБА_6 і перебування останнього поряд з потерпілим ОСОБА_12 до смерті останнього (т.З ас 163-167).

Показаннями під час відтворення обстановки та обставин події злочину свідка ОСОБА_6, у ході якого він підтвердив свої показання по справі щодо проведення заходів відносно ОСОБА_12 разом з оперуповноваженим ОСОБА_14 і свого перебування поряд з потерпілим ОСОБА_12 до смерті останнього (т.З ас 172-175).

Крім того, вина ОСОБА_6 у скоєнні інкримінуємих йому злочинах підтверджується і іншими матеріалами справи у їх сукупності.

За результатами розгляду справи, суд приходить до висновку що доводи сторони захисту та твердження підсудного щодо не доведення насильницької причини смерті ОСОБА_12, оскільки матеріали справи містять суперечливі судово-медичні висновки, не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи, з огляду на аналіз всіх медичних досліджень трупу ОСОБА_12, а саме акту судово-медичного дослідження №435 Кременчуцького та Полтавського бюро СМЕ, яким визнано смерть ненасильницькою; висновку судово-медичної експертизи трупу №619 Кіровоградського обласного бюро СМЕ, якою визнано смерть насильницькою та додатково, при дослідженні трупу, виявлено тілесні ушкодження; висновку комісійної судово-медичної експертизи трупу №25-к Черкаського обласного бюро СМЕ, якою визнано смерть ненасильницькою та висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи трупу №268/08 Головного бюро СМЕ МОЗ України, якою, за матеріалами справи, визнано смерть насильницькою. (т.1 а.с.120-122).

Так, у пункті 14 висновку Головного бюро СМЕ МОЗ України (т. 1 а.с.121) зазначено: «з огляду на вищевикладене (у висновку експертизи) та дані в «Акті судово-медичного дослідження №435 від 21.05.-15.06.2007 р.», слід вважати необґрунтованими щодо кількості ушкоджень та причини смерті. Не обґрунтованими щодо причини смерті також слід вважати дані «Висновки експерта»№25-к від 02.01.-12.05.08 р.»складені комісією експертів Черкаського обласного бюро судово-медичної експертизи. Дані «Висновку експерта»№619 від 01.06.-25.09.07 р.»Кіровоградського обласного бюро судово-медичної експертизи в цілому слід вважати обґрунтованими».

Крім того, що остання комісійна експертиза, яка лягла в основу обвинувачення проведена Головним бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров*я України в кількості шести експертів, які є провідними спеціалістами в області судової медицини, у висновку даної комісійної експертизи зроблено аналіз усіх експертиз та зазначено причини, з яких одні із попередніх висновків визнаються обґрунтованими, а інші необґрунтованими. Тоді, як у «висновку експерта»№25-к від 02.01.-12.05.08 р.»складеному комісією експертів Черкаського обласного бюро судово-медичної експертизи такого аналізу проведене не було. Так, у дослідницькій частині даної експертизи описано всі дослідження як з акту судово-медичного дослідження №435 Кременчуцького та Полтавського бюро СМЕ, яким визнано смерть ненасильницькою, так і висновку судово-медичної експертизи трупу №619 Кіровоградського обласного бюро СМЕ, якою визнано смерть ОСОБА_12 насильницькою і в тому числі зазначено про виявлення тілесних ушкоджень, які не були зазначені під час першого дослідження трупу. Однак, у подальшому як у дослідницькій частині, так і у підсумках, ніяким чином не обґрунтовується, чому тілесні ушкодження, які були зазначені при обґрунтуванні попередньою експертизою причини смерті, не беруться до уваги, практично упускаються як неіснуючі, і з яких причин вони відкидаються.

Враховуючи зазначене, суд, крім підсумку Головного бюро СМЕ МОЗ України, приходить до висновку про неповноту та однобокість експертного дослідження №25-к складеного комісією експертів Черкаського обласного бюро СМЕ, тому визнає даний висновок неналежним доказом.

Крім того, суд не може визнати як належний доказ у справі і акт судово-медичного дослідження №435 від 21.05.-15.06.2007 р. складений експертами Кременчуцького та Полтавського бюро СМЕ, оскільки він не являється висновком експерта, у розумінні ст.75 КПК України, а тому і не є доказом у справі, згідно положень ч.2 ст.65 КПК України.

За таких обставин, причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаного злочину є незаперечною і не визнання ним вини як на досудовому слідстві і так під час судового розгляду справи, суд визнає як спосіб уникнення від відповідальності.

Аналізуючи суб*єктивну сторону діяння, вчиненого підсудним, суд враховує роз*яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров*я», відповідно до яких при відмежуванні умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, є суб*єктивне ставлення винного до наслідків дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а у разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Направленість умислу підсудного на заподіяння потерпілому саме умисних тілесних ушкоджень також підтверджується діями ОСОБА_6 після вчинення злочину, не продовжив свої дії, а намагався надати потерпілому першу медичну допомогу.

Суд не приймає заперечень підсудного про відсутність у нього підстав та мотивів щодо необхідності розкриття злочинів та забезпечення показників службової діяльності, оскільки згідно функціональних обов*язків ОСОБА_14 (т.4 а.с.6), як оперуповноваженого карного розшуку зазначалось: «здійснює оперативно-розшукові заходи по припиненню та розкриттю злочинів…», а в функціональних обов*язках ОСОБА_6 (т.4 а.с.7), як помічника оперуповноваженого зазначено: «виконує доручення та вказівки оперуповноважених, яким підпорядковується…; бере участь у оперативно-розшуковій діяльності на території, які обслуговує структурний підрозділ; знаходиться в оперативному підпорядкуванні відповідного оперуповноваженого або керівника структурного підрозділу». Тобто, з перерахованих обов*язків помічника оперуповноваженого вбачається що він повністю знаходиться в підпорядкування та розпорядженні оперуповноваженого або керівника структурного підрозділу, які зацікавлені у забезпеченні показників по розкриттю злочинів, тому відповідно і повиванні вимагати виконання цих завдань у помічників, які їм підпорядковуються.

Крім того, у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження і показання підсудного ОСОБА_6 про відсутність підстав для вимагання зізнання ОСОБА_12 оскільки він вже їх визнав, так я про визнання ОСОБА_12 вини у вчиненні злочину заявляли тільки заінтересовані особи ОСОБА_6 та ОСОБА_47 Інших належних доказів цьому під час розгляду справи не отримано і про їх витребування або встановлення для підтвердження даного факту підсудний та сторона захисту не заявляли. Тоді як інші свідки, а саме свідок ОСОБА_32 заявила, що ОСОБА_12 їй розповідав про те, що не визнає себе винним, однак його примушують зазнатися в цьому, свідок ОСОБА_45 - фельдшер швидкої допомоги стверджував, що від працівників міліції знає, що ОСОБА_12 стало зле в кабінеті під час розмови з ним і він сам попрохав вийти в коридор. Про це свідок заявляв як під час двох допитів в якості свідка (т.3 а.с.44-47), так і на очній ставці зі свідком ОСОБА_44 (т.3 а.с.48).

Отже, сукупністю перевірених в судовому засіданні доказів доведено, що підсудний будучи службовою особою -працівником правоохоронного органу, хибно усвідомлюючи інтереси служби, діючи всупереч інтересам служби з метою підняття показників своєї службової діяльності щодо розкриття злочинів, перевищив свої службові повноваження, тобто умисно вчинив дії які виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувались насильством відносно ОСОБА_12 у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили тяжкі наслідки -смерть потерпілого, за відсутністю ознак катування, і його дії необхідно кваліфікувати за ч.3 ст.365 КК України, а також ОСОБА_6 умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_12 тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили його смерть, тому дії підсудного належить також кваліфікувати за ч.2 ст.121 КК України і підстав для перекваліфікації дій підсудного за іншими статтями, які передбачають відповідальність за вчинення злочинів проти життя та здоров"я особи, не вбачає.

Згідно ст. 66 КК України обставин, які пом*якшують покарання ОСОБА_6 суд не вбачає.

Досудовим слідством обставинами, які обтяжують відповідальність ОСОБА_6 зазначено вчинення злочину за попередньою змовою та тяжкі наслідки, що завдані злочином. Однак, суд не може визнати вказані обставини як обтяжуючі вину підсудного, оскільки вчинення злочину за попередньою змовою не знайшло свого підтвердження у ході судового слідства, а тяжкі наслідки, що завдані злочином є кваліфікуючими ознаками вчинених злочинів, тому у відповідності до ст.67 КК України, обставин, які обтяжують відповідальність ОСОБА_6 судом також не встановлено.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_6, відповідно до статей 65-69 КК України, суд в повній мірі враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують, особу винного, відсутність обставин, що обтяжують та пом*якшують його покарання, а також те, що злочини вчинені підсудним, відповідно до ст. 12 КК України, класифікуються як особливо тяжкий злочин, раніше він не притягувався до кримінальної відповідальності (т.4 а.с.143), те що останній на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, по місцю роботи, попереднього навчання та військової служби характеризується позитивно, згідно професійного огляду відноситься до 1-ї групи здоров*я, групи фізкультури основна. (т. 4 а.с. 4, 51- 52, 152, 154, 164)

Приймаючи до уваги ступінь тяжкості та обставини злочину, його наслідки, враховуючи перелічені вище дані про особу підсудного, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, суд вважає, що для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів йому має бути призначено достатнє та необхідне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин із застосуванням ст..54 КК України.

Виходячи із загальних засад призначення покарання та вимог ст.69 КК України, суд вважає, що підстави для призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкціях ч.2 ст.121 та ч.3 ст.365 КК України, відсутні.

Згідно обвинувального висновку, цивільний позов у справі не заявлявся, судових витрат немає.

Питання про речові докази по справі вирішено судом у відповідності до ст.81 КПК України.

Керуючись ст..ст.323,324 КПК України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 121 та ч.3 ст.365 КК України, призначивши покарання:

за ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років;

за ч.3 ст.365 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років, з позбавлення права займати будь-які посади в правоохоронних органах пов*язані зі здійсненням функцій представника влади строком на три роки. На підставі ст.54 КК України позбавити ОСОБА_6 спеціального звання -старший лейтенант міліції.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев*ять) років, з позбавлення права займати будь-які посади в правоохоронних органах пов*язані зі здійсненням функцій представника влади строком на три роки. На підставі ст.54 КК України позбавити ОСОБА_6 спеціального звання -старший лейтенант міліції.

До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу відносно засудженого ОСОБА_6 залишити без змін -підписку про невиїзд.

Речові докази по справі: одяг потерпілого, а саме джинсові брюки світлого кольору, вилучені за його місцем проживання (т. 1 а.с. 138-139); одяг потерпілого, вилучений з моргу І відділення СМЕ, а саме светр джинсові брюки синього кольору (т. 1 а.с. 140-143), які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів прокуратури м.Кременчука Полтавської області - знищити.

Три медичні книжки ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 152-154 ), що приєднані до матеріалів справи -залишити в матеріалах справи.

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Полтавської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: