Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-ц-4195/12 Головуючий у 1 інстанції: Ліхтанська Н.П.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Бабак А.М.,
Маловічко С.В.,
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 червня 2012 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 про відшкодування збитків, -
ВСТАНОВИЛА :
У грудні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк»звернувся до суду з позовом, розмір позовних вимог за яким був збільшений в ході судового розгляду до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 про відшкодування збитків.
ОСОБА_5 в зв'язку з реєстрацією шлюбу 16.03.2012р. змінила прізвище на «ОСОБА_5»(а.с.73 т.2).
Підставою позовних вимог вказані ті обставини, що відповідачі, вступивши в злочинну змову, скоїли низку злочинів, внаслідок яких позивач зазнав збитків. ОСОБА_3, працюючи в ПАТ КБ " Приватбанк " на посаді старшого фахівця з відкриття рахунків корпоративного бізнесу другого Бердянського відділення, яке розташоване за адресою: м. Бердянськ, вул. Дюмина, 69/22, діючи спільно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 підробляли кредитні договори та злочинним шляхом привласнювали грошові кошти. Реалізуючи спільні злочинні наміри ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 знаходили довірливих громадян серед своїх друзів, родичів і обманним шляхом отримували документи, необхідні для оформлення кредиту, а саме: паспорт, ІПН. Для оформлення кредиту відповідачі виготовляли завідомо неправдиві документи -довідки про доходи, в яких зазначали завідомо неправдиве місце роботи та інформацію про отримані доходи. ОСОБА_9, володіючи, без правових підстав, кліше печатки підприємств: ТОВ "ОРЕН" та ПП «ФИТ»завіряв печаткою підроблені довідки про доходи. Сформований пакет документів відповідачі передавали ОСОБА_3, яка діючи умисно, реалізуючи спільні злочинні наміри займалася організацією оформлення шахрайських кредитних договорів, тобто використовуючи завідомо підроблені документи скоїла злочин передбачений ст. 358 ч.3 КК України. Грошові кошти з виданих по договором кредитних карток відповідачі привласнювали. Відповідно до довідок про доходи всі особи, на яких були оформлені кредитні договори працювали на підприємствах ТОВ "ОРНН" або ПП "ФИТ", але фактично жоден з них на зазначених підприємствах не працював, заробітну плату не отримував. Сформований відповідачами пакет документів був підставою для видачі кредитних засобів, які фактично не отримувалися особами, від імені яких складалися договори, а викрадалися з вини відповідачів. Кримінальна справа відносно відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 була закрита постановами Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 вересня 2008р. на підставі Закону України "Про амністію" від 19.04.2007року. Постановою від 11 вересня 2008р. кримінальну справу відносно ОСОБА_5 було закрито згідно ст. 47 КК України з передачею на поруки колективу за місцем роботи.
Посилаючись на викладене, банк просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку суму збитків в розмірі 299331,93грн.
В ході судового розгляду позивачем було збільшено позовні вимоги. Крім процентів за підробленими договорами, нарахованими за умовами цих договорів, нараховані проценти згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами. Банк провів розрахунок за період з 25.04.2009р. по 25.04.2012р. і заявив, що сума процентів склала 77676,70грн. У зв'язку з цим просив суд збільшив суму, яку просив стягнути до 377008,63грн. (а.с.54 т.2)
Позивач просив визнати поважною причину пропуску строку позовної давності, посилаючись на ті обставини, що банк як юридична особа не мав відомостей від відділення в м. Бердянську про ситуацію з даною кримінальною справою. В кримінальній справи було заявлено цивільний позов. При закритті кримінальної справи питання щодо вирішення цивільного позову не розглянуто. Попередній працівник, який брав участь в розгляді кримінальної справи у Бердянському міськрайонному суді і отримав копії постанов про закриття кримінальної справи, звільнившись з банку, справ не передав. Позов було пред'явлено після проведеної у 2011р. перевірки дебіторської заборгованості головним офісом банку, який розташований у м. Дніпропетровську та виявлення цих обставин. За викладених обставин позивач просив визнати поважними причин пропуску строку позовної давності та вжити судовий захист порушеного права цивільного.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 червня 2012 року у задоволені позову відмовлено за пропуском строку позовної давності.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заперечення на апеляційну скаргу надійшли від ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, кожен з яких наводить доводи на спростування апеляційної скарги та просить про відхилення апеляційної скарги з залишенням без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_3 та її представника адвоката ОСОБА_10, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення. Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
З матеріалів справи вбачається, що, ухвалюючи рішення суд першої інстанції не дотримався вимог ст. ст. 212-215 ЦПК України щодо законності, обґрунтованості рішення суду, встановлення наявності обставин ні підтвердження вимог і заперечень та застосування до спірних правовідносин належних норм матеріального права.
Зокрема, у ч. 1 ст. 214 ЦПК України вказано, що під час ухвалення судового рішення суд має вирішити питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
З рішення суду видно, що суд не вирішив питання, визначені у п.п. 1,2,3,4 вказаної норми процесуального права.
Суд не взяв до уваги роз'яснення п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009р. «Про судове рішення у цивільній справі», де, зокрема, сказано, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки; встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати.
Одночасно роз'яснено, якщо в разі пропуску строку для звернення до суду позов не доведено, то суд зазначає про відмову в позові з цієї самостійної підстави.
Відповідно, лише в разі доведеності та обґрунтованості позовних вимог та за умови пропуску строку позовної давності без поважних причин суд відмовляє в позові з тієї підстави, що позивачем пропущено строк для звернення до суду.
Рішення суду складене без дотримання вищенаведених вимог процесуального закону і стосується лише обставини пропуску позивачем строку позовної давності.
Доводи позивача про поважність причин пропущення позовної давності належним чином не перевірені, оцінені судом без дотримання вимог ст. 212 ЦПК України. Висновок суду про відсутність поважних причин пропуску позовної давності ґрунтується на думці щодо механізму роботи банку як великої установи, що має багато працівників та юристів. Юридичної оцінки з посиланням на норми матеріального і процесуального права вказаній обставині в рішенні суду не дано.
Під час апеляційного розгляду справи встановлені наступні обставини і відповідно до них визначені правовідносини.
Протягом 2006р. позивачем було видано грошові кошти за нижчевказаними кредитними договорами, оформленими внаслідок спільних злочинних дій відповідачів.
Внаслідок узгоджених дій відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 оформлені підроблені кредитні договори: №SAMDN41000007906722 від 23.06.2006р. на ім'я ОСОБА_11, №SAMDN41000008045709 від 04.07.2006р. на ім'я ОСОБА_12, №SAMDN41000008519636 від 02.09.2006р. на ім'я ОСОБА_13, №SAMDN41000008544159 від 03.08.2006р. на ім'я ОСОБА_14, № SAMDN41000008929015 від 01.09.2006р. на ім'я ОСОБА_15, №SAMDN41000008932387 від 01.09.2006р. на ім'я ОСОБА_16, №SAMDN41000007793907 від 19.06.2006р. на ім'я ОСОБА_17, № SAMDN41000007922910 від 26.06.2006р. на ім'я ОСОБА_18, № SAMDN41000007958705 від 27.06.2006р. на ім'я ОСОБА_19, № SAMDN41000007974558 від 29.06.2006р. на ім'я ОСОБА_20, № SAMDN41000008089703 від 06.07.2006р. на ім'я ОСОБА_21, № SAMDN41000008089270 від 06.07.2006р. на ім'я ОСОБА_22, № SAMDN41000008089938 від 06.07.2006р. на ім'я ОСОБА_23, № SAMDN41000008250213 від 14.07.2006р. на ім'я ОСОБА_24, № SAMDN41000008309309 від 18.07.2006р. на ім'я ОСОБА_25, № SAMDN41000008309978 від 18.07.2006р. на ім'я ОСОБА_26, № SAMDN41000008309698 від 22.07.2006р. на ім'я ОСОБА_27, № SAMDN41000008384312 від 24.07.2006р. на ім'я ОСОБА_28, № SAMDN41000008405312 від 25.07.2006р. на ім'я ОСОБА_29, № SAMDN41000008405081 від 25.07.2006р. на ім'я ОСОБА_30, № SAMDN41000008404575 від 25.07.2006р. на ім'я ОСОБА_31, № SAMDN4100000500374 від 01.08.2006р. на ім'я ОСОБА_32, № SAMDN41000008499975 від 02.08.2006р. на ім'я ОСОБА_33, № SAMDN41000008500106 від 02.08.2006р. на ім'я ОСОБА_34, № SAMDN41000008404850 від 25.07.2006р. на ім'я ОСОБА_35
Внаслідок узгоджених дій відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 оформлені підроблені кредитні договори: № SAMDN20000006582618 від 04.04.2006 р. на ім'я ОСОБА_36, № SAMDN41000008001228 від 30.06.2006 р. на ім'я ОСОБА_37, № SAMDN41000008046 від 04.07.2006 р. на ім'я ОСОБА_38, № SAMDN41000008045109 від 04.07.2006 р. на ім'я ОСОБА_39, № SAMDN410000047248 від 04.07.2006 р. на ім'я ОСОБА_40, № SAMDN41000008420830 від 26.07.2006 р. на ім'я ОСОБА_41, № SAMDN41000009006026 від 08.09.2006 р. на ім'я ОСОБА_42 , № SAMDN41000008026291 від 03.07.2006 р. на ім'я ОСОБА_43, № SAMDN410000081711515 від 10.07.2006 р. на ім'я ОСОБА_44, № SAMDN4100000г7843337 від 21.06.2006 р. на ім'я ОСОБА_45
Внаслідок узгоджених дій відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 оформлені підроблені кредитні договори: № SAMDN20000008310677 від 19.07.2006 р. на ім'я ОСОБА_46, № SAMDN41000008310875 від 18.07.2006 р. на ім'я ОСОБА_47
Вказаний в позовній заяві як підроблений та за яким незаконно видані гроші кредитний договір № SAMDN41000007844850 від 21.06.2006 р. на ім'я ОСОБА_48 не значиться в епізодах злочинних дій щодо жодного з відповідачів, тому не може бути підставою для стягнення суми з будь-кого з них.
Належними та допустимими письмовими доказами вказаних обставин є постанови Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 вересня 2008р. у кримінальній справі №1п-42/08 (а.с. 27-40, 41-76, 77-128 т.1, 178-183, 184-209, 210-227 т.2).
З постанови відносно ОСОБА_3 вбачається, що вона за вищевказані дії притягалася до кримінальної відповідальності, вину в пред'явленому звинувачені по ст. ст. 358ч.2, ст. 358 ч.3 КК України визнала повністю, була звільнена від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію" від 19.04.2007року.
З постанови відносно ОСОБА_4 вбачається, що він за вищевказані дії притягався до кримінальної відповідальності, вину в пред'явленому звинувачені по ст. ст. 358ч.2, ст. 358 ч.3, 190 ч.2, ч.5 ст. 27, 222 ч.1 КК України визнав повністю, був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію" від 19.04.2007року.
З постанови відносно ОСОБА_5 вбачається, що вона за вищевказані дії притягалася до кримінальної відповідальності, вину в пред'явленому звинувачені по ст. ст. 358ч.2, ст. 358 ч.3, 190 ч.2, 222 ч. 1 КК України визнала повністю, була звільнена від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України з передачею на поруки колективу за місцем роботи.
Заперечення відповідачів, що вказані постанови не є належними доказами, оскільки згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України від доказування звільнені тільки ті обставини, які встановлені лише вироком суду, є неприйнятними.
Зазначені постанови є документами, містять відомості про обставини, які мають значення для справи, містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку, передбаченому законом, подані позивачем. В силу ст. ст. 57,58, 59,60,64 ЦПК України це є належні, допустимі, письмові докази, якими переконливо підтверджуються заявлені позивачем обставини щодо предмету доказування в даній справі.
З постанови відносно ОСОБА_8 видно, що вона притягалася до кримінальної відповідальності, вину в пред'явленому звинувачені по ст. ст. 358ч.2, ст. 358 ч.3, 190 ч.2, 222 ч. 1 КК України визнала повністю, була звільнена від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію" від 19.04.2007року (а.с. 21-26 т. 2 , 228 -230 т.2).
Даною постановою підтверджено ту обставину, що ОСОБА_8 вчинила злочинні дії, пов'язані з підробленням кредитних договорів та отриманням по них коштів позивача. Проте, в цій постанові немає жодного з кредитних договорів і прізвища жодної з осіб, на яких оформлювалися договори, які вказані позивачем в позовній заяві у даній справи. Тобто, ті підроблені кредитні договорі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не входили до обсягу обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_8 ї
Тому заявлені до неї позовні вимоги не мають доказової бази.
Інших доказів, крім вищевказаної постанови про застосування амністії, позивач не надав. Вина ОСОБА_8 відносно перелічених в позові підроблених кредитних договорах не підтверджена належними, допустимими доказами.
В позовних вимогах відносно ОСОБА_8 необхідно відмовити з підстави недоведеності вимог.
Відносно відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 встановлено, що між кожним з них та позивачем виникли правовідносини з відшкодування шкоди, завданої злочином.
В силу ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
До правовідносин позивача та відповідачки ОСОБА_3, яка працювала у позивача під час вчинення злочинів, підлягають застосуванню також ст. ст. 130, 134 КЗпП України. З системного аналізу цих норм матеріального права слідує, що вона як працівник несе матеріальну відповідальність за пряму дійсну заподіяну банку шкоду, завдану діями, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
В даній справі встановлено та підтверджено вищевказаними постановами про звільнення від кримінальної відповідальності, які є письмовими доказами, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є винними у вчиненні спільних злочинних дій, що потягли спричинення позивачу матеріальної шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
З вищенаведених постанов видно, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 брали співучасть за епізодами злочинних дій щодо оформлених підроблених кредитних договорів на ім'я: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35
З вищенаведених постанов видно, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 брали співучасть за епізодами злочинних дій щодо оформлених підроблених кредитних договорів на ім'я: ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45
З вищенаведених постанов видно, що ОСОБА_4 ОСОБА_5 брали співучасть за епізодами злочинних дій щодо оформлених підроблених кредитних договорів на ім'я: ОСОБА_46, ОСОБА_47
Розмір матеріальної шкоди, спричиненої відповідачами, є різним для них, оскільки вони мають нести солідарну відповідальність за спричинену шкоду, виходячи із персонального складу співучасників за кожним з епізодів вчинення злочинів.
Даний висновок зроблено з урахуванням роз'яснень п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставного нажитого майна». Зокрема, роз'яснено, що шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі, при вчиненні злочину кількома особами вони несуть солідарну відповідальність за заподіяну шкоду по епізодах злочину, в яких встановлено їх спільну участь. У разі заподіяння шкоди підприємству,установі, організації з вини працівника та інших осіб, що не перебували у трудових правовідносинах з цим підприємством, установою, організацією, суд вправі покласти на підсудних солідарну відповідальність, якщо буде встановлено, що шкоду спричинено їх спільними умисними злочинними діями.
Не можуть бути задоволені позовні вимоги про стягнення не тільки грошових сум, виданих за підробленими договорами, а й нарахованих за кожним з цих договорів процентів, оскільки такі вимоги випливають з договірних відносин. Жоден з відповідачів не укладав з позивачем кредитних договорів і не приймав на себе цивільно-правові обов'язки позичальника з обов'язком сплатити банку проценти за користування грошима, а також з відповідальності за неналежне виконання цих обов'язків у вигляді штрафу, пені.
Посилання позивача на ч. 1, ч.2 ст. 22 ЦК України про стягнення вказаних в позові сум в якості збитків не суперечать обставинам справи. Дана норма матеріального права передбачає право потерпілої особи на відшкодування збитків, якими є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Вимог щодо стягнення в якості збитків упущеної вигоди в позовній заяві не зазначено. Відповідні підстави позовних вимог про стягнення упущеної вигоди не зазначені.
Реальні збитки, яких позивач зазнав у зв'язку з злочинними діями відповідачів полягають у грошових коштах, що видані банком по кожному з вище перелічених кредитних договорів.
З наданих позивачем витягів щодо руху коштів за кожним вказаним в позові кредитним договором та розрахунку заборгованості за кредитом щодо тіла кредиту з урахуванням співучасті кожного з відповідачів за кожним з кредитних договорів вбачається наступне.
За епізодами вчинення злочинів спільними діями відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 суми реальних збитків складають: за кредитним договором №SAMDN41000007906722 від 23.06.2006р. на ім'я ОСОБА_11 2367,70грн. (а.с.233-234 т.2), за кредитним договором №SAMDN41000008045709 від 04.07.2006р. на ім'я ОСОБА_12 2576,30грн. (а.с.243-244 т.2), за кредитним договором №SAMDN41000008519636 від 02.09.2006р. на ім'я ОСОБА_13 2997,30грн. (а.с.247-248 т.2), за кредитним договором №SAMDN41000008544159 від 03.08.2006р. на ім'я ОСОБА_14 2997,30грн. (а.с.249-250 т.2), за кредитним договором № SAMDN41000008929015 від 01.09.2006р. на ім'я ОСОБА_15 2577,30грн. (а.с.251-252 т.2 ), за кредитним договором №SAMDN41000008932387 від 01.09.2006р. на ім'я ОСОБА_16 2567грн. (а.с.253-254 т.2), за кредитним договором №SAMDN41000007793907 від 19.06.2006р. на ім'я ОСОБА_17 2365,33грн. (а.с.257-258 т.2), за кредитним договором № SAMDN41000007922910 від 26.06.2006р. на ім'я ОСОБА_18 2572,30грн. (ва.с.261-262 т.2), за кредитним договором № SAMDN41000007958705 від 27.06.2006р. на ім'я ОСОБА_19 2997,30грн. (а.с.263-264 т.2), за кредитним договором № SAMDN41000007974558 від 29.06.2006р. на ім'я ОСОБА_20 2570,70грн. (а.с.265-266 т.2), за кредитним договором № SAMDN41000008089703 від 06.07.2006р. на ім'я ОСОБА_21 2987грн. (а.с.269-270 т.2), за кредитним договором № SAMDN41000008089270 від 06.07.2006р. на ім'я ОСОБА_22 2997,30грн. (а.с.271-272 т.2), за кредитним договором № SAMDN41000008089938 від 06.07.2006р. на ім'я ОСОБА_23 2997,30грн. (а.с.273-274 т.2), за кредитним договором № SAMDN41000008250213 від 14.07.2006р. на ім'я ОСОБА_24 2787,49грн. (а.с.277-278 т.2), за кредитним договором № SAMDN41000008309309 від 18.07.2006р. на ім'я ОСОБА_25 2997,30грн. (а.с.279-280 т.2), за кредитним договором № SAMDN41000008309978 від 18.07.2006р. на ім'я ОСОБА_26 2577,30грн. (а.с.281-282 т.2), за кредитним договором № SAMDN41000008309698 від 22.07.2006р. на ім'я ОСОБА_27 1237,87грн. (а.с.283-284 т.2), за кредитним договором № SAMDN41000008384312 від 24.07.2006р. на ім'я ОСОБА_28 2997,22грн. (а.с.289-290 т.2), за кредитним договором № SAMDN41000008405312 від 25.07.2006р. на ім'я ОСОБА_29 2993,30грн. (а.с.291-292 т.2), за кредитним договором № SAMDN41000008405081 від 25.07.2006р. на ім'я ОСОБА_30 2997,30грн. (а.с.293-294 т.2), за кредитним договором № SAMDN41000008404575 від 25.07.2006р. на ім'я ОСОБА_31 2997,30грн. (а.с.295-296 т.2), за кредитним договором № SAMDN4100000500374 від 01.08.2006р. на ім'я ОСОБА_32 2997,30грн. (а.с. 297-298 т.2), за кредитним договором № SAMDN41000008499975 від 02.08.2006р. на ім'я ОСОБА_33 2997,30грн. (а.с.299-300 т.2), за кредитним договором № SAMDN41000008500106 від 02.08.2006р. на ім'я ОСОБА_34 2997,30грн. (а.с.301 т.2), за кредитним договором № SAMDN41000008404850 від 25.07.2006р. на ім'я ОСОБА_35 2997,30грн. (а.с. 302-303 т.2).
В солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь позивача підлягає стягненню 69143,41грн. (2367,70 + 2576,30 + 2997,30 + 2997,30 + 2577,30 + 2567 + 2365,33 + 2572,30 + 2997,30 + 2570,?) + 2987 + 997,30 + 2997, 30 + 2787,49 + 2997,30 + 2577,30 + 1237,87 + 2997,22 + 2993,30 + 2997,30 х 6 = 69143,41).
За епізодами вчинення злочинів спільними діями відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 суми реальних збитків складають: за кредитним договором № SAMDN20000006582618 від 04.04.2006 р. на ім'я ОСОБА_36 179,69грн. (а.с.231-232 т.2), за кредитним договором № SAMDN41000008001228 від 30.06.2006 р. на ім'я ОСОБА_37 2579,36грн. (а.с.236-237 т.2), за кредитним договором № SAMDN41000008046 від 04.07.2006 р. на ім'я ОСОБА_38 2098,10грн. (а.с.237-238 т.2), за кредитним договором № SAMDN41000008045109 від 04.07.2006 р. на ім'я ОСОБА_39 2577,30грн. (а.с.239-240 т.2), за кредитним договором № SAMDN410000047248 від 04.07.2006 р. на ім'я ОСОБА_40 2577,30грн. (а.с.241-242 т.2), за кредитним договором № SAMDN41000008420830 від 26.07.2006 р. на ім'я ОСОБА_41 2987грн. (а.с.245-246 т.2), за кредитним договором № SAMDN41000009006026 від 08.09.2006 р. на ім'я ОСОБА_42 2577,30грн. (а.с.255-256 т.2), за кредитним договором № SAMDN41000008026291 від 03.07.2006 р. на ім'я ОСОБА_43 2997,30грн. (а.с.267-268 т.2), за кредитним договором № SAMDN410000081711515 від 10.07.2006 р. на ім'я ОСОБА_44 2997,30грн. (а.с.275-276 т.2), за кредитним договором № SAMDN4100000г7843337 від 21.06.2006 р. на ім'я ОСОБА_45 2997,30грн. (а.с.304-305 т.2).
У солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню 24567,95грн. (179,69 + 2579,36 + 2098,10 + 2577,30 х 2 + 2987 + 2577,30 + 2997,30 х 3 + 24567,95).
За епізодами вчинення злочинів спільними діями відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 суми реальних збитків складають: за кредитним договором № SAMDN20000008310677 від 19.07.2006 р. на ім'я ОСОБА_46 2997,30грн. (а.с.285-286 т.2), за кредитним договором № SAMDN41000008310875 від 18.07.2006 р. на ім'я ОСОБА_47 2997,30грн. (а.с.287-288 т.2).
У солідарному порядку з ОСОБА_4 ОСОБА_5 (ОСОБА_5)) І.В. на користь позивача підлягає стягненню 5994,60грн. (2997,30 х 2 = 5994,60).
Виходячи з викладеного, судова колегія вбачає, що позовні вимоги знайшли своє часткове підтвердження у тому складі осіб та сумах відшкодування, що наведеній в цій ухвалі вище.
Відповідно п.2 ч.1 ст. 214 ЦПК України в порядку вирішення питання щодо пропуску строку позовної давності колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відносно відповідачки ОСОБА_3, яка заподіяла шкоду позивачу будучи його працівником, необхідно вирішити питання і у відповідності до вимог ст. ст. 233, 234 КЗпП України. За даними нормами матеріального права встановлений річний строк для звернення підприємства до суду в питаннях стягнення з працівника заподіяної матеріальної шкоди і цей строк може бути поновлений у разі пропуску його з поважних причин.
З матеріалів справи вбачається, що у суді першої інстанції про застосування наслідків спливу позовної давності з заявою зверталася лише ОСОБА_3 (а.с.4 т.2).
Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_49 таку заяву подав 19.03.2012р., а 23.04.2012р. звернувся до суду з заявою, в якій просив не розглядати клопотання про застосування до позовних вимог банку строків позовної давності (а.с.30, 46, 53 т.2).
Відповідачка ОСОБА_5, заперечуючи проти позову, заяви про застосування наслідків спливу позовної давності до суду не подала (а.с.25 т.2).
Цим обставинам суд першої інстанції оцінки не дав. Ухвалив рішення, яким застосував наслідки спливу позовної давності до усіх відповідачів, незважаючи на те, що відносно вимог заявлених до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не мав такого права.
Відповідно і апеляційний суд не має підстав для застосування позовної давності щодо позовних вимог пред'явлених до ОСОБА_4, ОСОБА_5
Відносно відповідачки ОСОБА_3 з рішення суду вбачається, що суд першої інстанції належним чином заявлені позивачем причини пропуску строку позовної давності, які останній просив визнати поважними, не обговорив, оцінки їм не дав, усі причини у сукупності не дослідив. Судом зазначено про відсутність поважних причин пропуску строку позовної давності з тих підстав, що банк є великою установою, має багато юристів і інших працівників.
Проте, з заяви позивача про визнання поважними причин пропуску позовної давності вбачається, що основною причиною заявлено про те, що вказана шкода була виявлена лише у 2011 році, коли головним офісом ПАТ КБ «ПриватБанк»проводилася перевірка дебіторської заборгованості та з'ясовано, що за Бердянським відділенням банку рахується така заборгованість.
Крім того, з вищенаведених норм матеріального права, якими регулюються питання можливості захисту порушеного права при поважності причин пропуску позовної давності, вбачається, що закон не встановлює переліку поважних причин. Тому, при вирішенні цього питання необхідно цілком індивідуалізовано оцінювати можливість визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Позивач є юридичною особою, яка в силу ст. ст. 80, 82, 91, 92 ЦК України наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем і відповідачем в суді, набуває та здійснює свої цивільні права та обов'язки через свої органи або осіб, які відповідно до установчих документів або закону виступають від її імені, зобов'язані діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно.
З матеріалів справи видно, що позивач як юридична особа вживав активні заходи поновлення порушеного права шляхом пред'явлення позову з часу, коли фактично дізнався у 2011р. про існування дебіторської заборгованості, яка рахується за Бердянським відділенням банку в зв'язку з вчиненням злочинних дій відповідачами у справі.
Такі причини пропущення позовної давності, на переконання колегії суддів, є поважними і дозволяють ухвалити рішення про захист порушеного права позивача щодо відшкодування спричиненої злочином матеріальної шкоди.
В силу ст. 88 ЦПК України, з урахуванням вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з загального розміру суми, що стягується на відшкодування шкоди і становить 99705,96грн. (69143,41 + 24567,95 + 5994,60), розмір судового збору, що підлягає стягненню на користь позивача складає 997грн. Така сума визначена, незважаючи на те, що при подачі позову ним сплачено 2823грн., оскільки позов задоволено частково. При цьому суд виходить із розміру суми, що стягується в порядку часткового задоволення позовних вимог. З кожного з відповідачів, які мають відшкодовувати спричинену шкоду, стягненню на користь позивача підлягає по 332грн.
В заяві ОСОБА_3 про стягнення з позивача на її користь витрат, пов'язаних з правовою допомогою адвоката, поданої в порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України, необхідно відмовити в зв'язку з тим, що рішення на її користь судом не ухвалюється.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням вищевказаних норм процесуального і матеріального права, а тому наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення в справі про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 205, 307, 310, 313-317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І ШИЛА :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»задовольнити частково.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 червня 2012 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»задовольнити частково.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»:
1) з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно 69143,41грн. (шістдесят дев'ять тисяч сто сорок три гривні сорок одну копійку);
2) з ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно 24567,95грн. (двадцять чотири тисячі п'ятсот шістдесят сім гривень дев'яносто п'ять копійок);
3) з ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно 5994,60грн. (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири гривні шістдесят копійок);
4) з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 332грн. (триста тридцять дві гривні) судових витрат.
В інший частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: