РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/1193/2012Головуючий суду першої інстанції:Хачикян А.Х.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Ломанова Л. О.
РІШЕННЯ
"17" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіЛоманової Л.О.
СуддівПритуленко О.В., Кустової І.В.
При секретаріШиловій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи - ОСОБА_8, Кіровська селищна рада АР Крим, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, Публічного акціонерного товариства «Кіровський комбікормовий завод», треті особи - Кіровська селищна рада АР Крим, Товариство співвласників багатоквартирних будинків «Дзержинець - 1», орган опіки та піклування Кіровської районної державної адміністрації, про визнання ордеру на жиле приміщення недійсним та виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 13 червня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7. про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.
Вимоги позову мотивовані тим, що у 2009 році на підставі ордера, виданого 10 серпня 2009 року ВАТ «Кіровський комбікормовий завод», ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вселилися у зазначену квартиру. У цій квартирі зареєстрована відповідачка ОСОБА_7, яка не проживає у квартирі з 2004 року без поважних причин.
У березні 2012 року ОСОБА_7 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_8, ПАТ «Кіровський комбікормовий завод» про визнання недійсним ордеру на жиле приміщення та виселення.
Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що у 1986 році на ім'я ОСОБА_10 (батька позивачки) був виданий ордер на зайняття жилого приміщення у зазначеній квартирі на склад сім'ї з 4 осіб, зокрема, й позивачки. На підставі даного ордеру остання була зареєстрована та проживала у наведеній квартирі до вересня 2009 року. В цій квартирі також проживають двоє її неповнолітніх дітей, а саме, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2. Між тим, у вересні 2009 року позивач не змогла потрапити в зазначену квартиру, оскільки її зайняли відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_8, які створюють перешкоди у користуванні зазначеною квартирою.
Оскільки ордер на ім'я відповідачів був виданий на зайняте жиле приміщення, а також у зв'язку з тим, що ПАТ «Кіровський комбікормовий завод» взагалі не мав право видавати відповідний ордер, ОСОБА_7 просила суд визнати його недійсним та виселити відповідачів із спірного жилого приміщення.
Рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 13 червня 2012 року у позові ОСОБА_6 та зустрічному позові ОСОБА_7 відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить суд скасувати рішення в частині відмови у її зустрічному позові та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову.
Так у скарзі йдеться про те, що суд першої інстанції не врахував вимоги житлового законодавства України та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та представників, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Зі змісту апеляційної скарги слідує, що зазначене рішення суду оскаржується лише в частині відмови у зустрічному позові.
Вирішуючи спір в оскаржуваній частині, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_7 за недоведеністю позовних вимог, оскільки ВАТ «Кіровський комбікормовий завод» законно в рамках наданих повноважень видав ордер на право заняття жилої площі у гуртожитку.
Між тим, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Кіровський комбікормовий завод» був замовником будівництва гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 175).
На підставі рішення виконавчого комітету Кіровської селищної ради народних депутатів від 26 червня 1986 року громадянину ОСОБА_10 виданий ордер № 70 від 01 жовтня 1986 року на 4 особи, зокрема, і ОСОБА_7, на право зайняття 2 кімнат № НОМЕР_1 загальною площею 25, 65 м2 АДРЕСА_1. Ордер видавався за підписом директора ККЗ (ПАТ «Кіровський комбікормовий завод») (а.с. 29).
Згідно зі ст. 129 ЖК України ордер є підставою для вселення на жилплощу, після якого особа набуває право користування жилим приміщенням. Позбавлення такого права або виселення особи можливе лише з підстав, передбачених законом, зокрема, статтями 59, 72, 107, 109 ЖК України. Виключно з підстав і в порядку, передбачених законом, може здійснюватись обмеження права користування жилим приміщенням (ч. 3 ст. 9 ЖК України).
ОСОБА_7 у встановленому законом порядку набула право користування жилим приміщенням відповідно до ст. 129 ЖК України - на підставі виданого ордера. Матеріали справи не містять даних щодо втрати нею цього права у встановленому порядку, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання її особою, що втратила право користування жилим приміщенням не оскаржено.
З матеріалів справи також вбачається, що 12 вересня 1997 року Кіровська районна державна адміністрація АР Крим прийняла розпорядження № 1052-р щодо переведення гуртожитку міжгосподарського комбікормового заводу, яке складається з окремих квартир, в жилий фонд (а.с. 205).
Рішенням виконавчого комітету Кіровської селищної ради АР Крим № 15 від 30 січня 1998 року визнано за ВАТ «Кіровський комбікормовий завод» право власності на жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 189), однак, рішенням Кіровської селищної ради АР Крим № 133 від 28 травня 1999 року, зокрема, пунктом 3, вказане рішення скасоване (а.с. 192).
Відповідно до витягу Про державну реєстрацію прав № 31723293, виданого КП «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» 19 жовтня 2011 року, право власності на багатоквартирний жилий будинок (крім приватизованих квартир), що розташований за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за Територіальною громадою смт. Кіровське у особі Кіровської селищної ради (а.с. 172).
Судом також встановлено, що на підставі наказу голови правління ВАТ «Кіровський комбікормовий завод» № 04/08/09-1 від 05 серпня 2009 року (а.с. 20) ОСОБА_810 серпня 2009 року зареєстровано в гуртожитку за спірною адресою, та 10 серпня 2009 року, ВАТ «Кіровський комбікормовий завод» виданий ордер № 20 на склад сім'ї з двох осіб на право зайняття жилого приміщення у квартирі № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 (склад сім'ї ОСОБА_6 (а.с. 10). За даними паспортів ОСОБА_8 зареєстрована у спірному жилому приміщенні з 08 серпня 2009 року (а.с. 5), а ОСОБА_6 - з 08 жовтня 2009 року (а.с. 3).
Відповідно до ч. 2 ст. 58 ЖК України ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Аналіз вказаних документів дозволяє дійти висновку, що на час видачі ВАТ «Кіровський комбікормовий завод» ордеру на право зайняття ОСОБА_8 спірної жилої площі вона не була вільною, крім того, не мала статусу гуртожитку, оскільки даних щодо скасування розпорядження Кіровської районної державної адміністрації № 1052-р від 12 вересня 1997 року щодо переведення гуртожитку комбікормового заводу в жилий фонд матеріали справи не містять. На час розгляду справи статус цього будинку за даними КП «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» - багатоквартирний житловий будинок (а.с. 172).
За таких обставин, доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про невідповідність висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині обставинам справи та порушення її житлових прав заслуговують на увагу.
З урахуванням того, що ордер на жиле приміщення, виданий як на приміщення в гуртожитку, реалізований особами, на ім'я яких він виданий (відповідачі ОСОБА_8 поселилися на спірній жилій площі та зареєструвалися в кімнаті), колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання щодо його дійсності.
Статтею 59 ЖК України передбачено, що ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Оскільки спірний ордер був виданий з порушенням прав ОСОБА_7, (матеріалами справи не підтверджено обставини втрати останньою права користування спірним жилим приміщенням), враховуючи норми ст. 47 Конституції України, ст. 9 ЖК України, право останньої на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту шляхом визнання ордеру недійсним та виселення відповідачів з жилого приміщення.
Правила ст. 129 ЖК України про те, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на цю площу, не означають, що на зазначені прав'овідносини поширюються положення ст. 117 ЖК України про наслідки визнання ордера недійсним. Глава 2 ЖК України про користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду, яка включає ст. 117, і гл. 4 ЖК України про користування гуртожитками регулюють не аналогічні правовідносини, і в останній немає посилання на те, що на правовідносини, які нею регулюються, поширюється дія глави 2 ЖК України. Підстав для висновку про її поширення також немає.
За таких обставин, правила ст. 117 ЖК України (наслідки визнання ордеру недійсним) на дані правовідносини не поширюються.
Таким чином, оскаржуване рішення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню в частині відмови у зустрічному позові ОСОБА_7 з ухваленням нового рішення в цій частині.
Надане суду апеляційної інстанції рішення Кіровського районного суду АР Крим від 5 вересня 2012 року, яким задоволений позов ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про визнання ОСОБА_7 особою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням на підставі ст.71,72 ЖК України не може бути прийнято колегією суддів до уваги, оскільки вказане рішення ухвалено після прийняття оскаржуваного рішення.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7
На підставі наведеного, керуючись частиною 5 статті 88, частиною 1 статті 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду АР Крим від 13 червня 2012 року в частині відмови у зустрічному позові ОСОБА_7 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, Публічного акціонерного товариства «Кіровський комбікормовий завод» про визнання недійсним ордеру на жиле приміщення та виселення задовольнити:
визнати недійсним ордер № 20, виданий 10 серпня 2009 року ВАТ «Кіровський комбікормовий завод» на ім'я ОСОБА_8 на сім'ю із двох осіб на право зайняття жилого приміщення у квартирі АДРЕСА_1;
виселити ОСОБА_6, ОСОБА_8 з жилого приміщення у квартирі АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 витрати на оплату судового збору у розмірі 53, 65 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Л.О Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова