2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 року м.Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Шалаути Г.І.,

суддів: Меленко О.Є., Мелінишин Г.П.,

секретаря: Балагури М.О.,

з участю сторін: представника апелянта ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника відповідачів-позивачів ОСОБА_4,

представника відповідачів-позивачів ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Сороківської сільської ради про визнання права власності на будівлі, зустрічним позовом представника ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - ОСОБА_4 до ОСОБА_6, Сороківської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2012 року, -

встановила:

В травні 2011 року ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до Сороківської сільської ради про визнання за нею права власності на житловий будинок та господарські будівлі, що знаходяться в АДРЕСА_1 Городенківського району Івано-Франківської області та мають статус колгоспного двору. Позов мотивувала тим, що була членом зазначеного колгоспного двору з 1967 року - з часу одруження з ОСОБА_10 (головою двору була його мати - ОСОБА_11 до липня 1982 року, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року). Будівлі в цьому колгоспному дворі були спільною власністю всіх членів двору з рівними частками кожного. За час спільного проживання вони __________________________________________________________________________

Справа №2/0905/485/2012 Головуючий у І інстанції Ничик Г.І.

Провадження №22ц/0990/1649/2012 Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

Категорія 5

з чоловіком побудували новий будинок в цьому ж селі по АДРЕСА_2 з господарськими будівлями, що підтверджується актом прийомки його в експлуатацію від 15.07.1988 року. В березні 1986 року померла їх дочка ОСОБА_12, чоловік став випивати, життя розладилося, зазначений будинок по АДРЕСА_2 вони продали ОСОБА_13 та знову

повернулися до старого будинку по АДРЕСА_1.

В 2001 році чоловік ОСОБА_10 помер. Вона використовувала господарські будівлі цього колгоспного двору і після смерті чоловіка до 2005 року. Після смерті ОСОБА_10 вона вона не втратила своєї частки в цьому колгоспному дворі, господарськими будівлями та земельною ділянкою користується по даний час, однак не може оформити своє право власності на зазначений житловий будинок та господарські споруди за відсутністю правовстановлюючих документів, зазначила, що ніхто на це майно не претендує. Просила позов задоволити - визнати за нею право власності на будівлі двору - житловий будинок та сарай, які розміщені по АДРЕСА_1 Городенківського району Івано-Франківської області.

В грудні 2011 року ОСОБА_4 - представник ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які є племінниками померлого ОСОБА_14, звернувся в суд з зустрічним позовом до Сороківської сільської ради, ОСОБА_6 про визнання права власності на житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_1 Городенківського району. Позовні вимоги мотивув тим, що ОСОБА_6 перебувала в шлюбі з ОСОБА_10 з 1967 року, на той час спірні будівлі були вже побудовані. ОСОБА_10 разом з ОСОБА_15 за час спільного проживання спорудили новий будинок та господарські будівлі в тому ж селі по АДРЕСА_2 в березні 1986 року померла їх дочка ОСОБА_16, житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_2 ОСОБА_10 та ОСОБА_15 продали. 08.05.1989 року ОСОБА_15 зареєструвала шлюб з ОСОБА_17 та проживала з ним.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_10, який був останнім членом двору, помер. Його похованням займалися двоюрідний брат ОСОБА_18 та сім»я ОСОБА_4, який обробляє земельну ділянку та підтримує в нормальному стані житловий будинок. На час звернення до суду з позовом ніхто із спадкоємців не вступив в управління спадковим майном. Позивачка ОСОБА_7 ще 08.03.2002 року направляла заяву голові с.Сороки про намір прийняти спадщину після смерті дядька. В позові посилаються на ч.2 ст.1258, 1265 ЦК України, вважають, що є спадкоємцями за законом п'ятої черги як інші родичі спадкодавця - племінники. Зазначили, що нас час смерті ОСОБА_10, не була членом його сім'ї, не володіла та не користувалася належним йому майном, не має жодних прав на оспорюваний житловий будинок та господарські будівлі. Просять в позові ОСОБА_6 відмовити як поданому безпідставно, а їх позов задовольнити, визнавши за ними право власності на оспорювані будівлі по АДРЕСА_1 (житловий будинок, комору та сарай) як за спадкоємцями п'ятої черги по закону.

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_6 до Сороківської сільської ради про визнання права власності на будівлі відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Сороківської сільської ради та ОСОБА_6, задоволено.

На зазначене рішення ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального закону, є незаконним та необґрунтованим. Апелянт зазначає, що суд при ухваленні рішення зіслався на ст.ст.120, 123 та 563 ЦК УРСР (1963 року), але не зіслався на ст.126 цього кодексу, в якій зазначено, що член колгоспного двору втрачає право на долю в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не приймав участі своєю працею і засобами у веденні господарства двору. Апелянт вважає, що не втратила право на свою частку в майні колгоспного двору по АДРЕСА_1, є співвласником цього майна, тому в спадковому майні після смерті ОСОБА_10 є її частка, вважає, що не все майно колгоспного двору є спадковим, на яке претендують позивачі за зустрічним позовом. Апелянт зсилається на те, що суд порушив норми матеріального права - неправильно застосував ст.1266 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки в нотконтору позивачі за зустрічним позовом не зверталися, не ставили питання ні про продовження строку на прийняття спадщини за ЦК України 1963 року ні про надання додаткового строку для прийняття спадщини, а тому суд не вправі був визнати за ними право власності на спірне спадкове майно.

Просила рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, а в зустрічному позові відмовити.

В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивачів - ОСОБА_7 та ОСОБА_19 заперечує проти задоволення апеляційної скарги, пояснив, що оспорюване майно - дерев»яний будинок та сарай, на який претендує ОСОБА_6 побудовані ще до приходу її в колгоспний двір по АДРЕСА_1, що вона з покійним ОСОБА_10 спільною працею та коштами побудували новий житловий будинок та господарські споруди по АДРЕСА_2, в якому і проживали та який продали після смерті дочки та поділилися грошима. ОСОБА_15 одружилася в 1989 році з ОСОБА_17, купила інше господарство по АДРЕСА_3, до господарства по АДРЕСА_1 не поверталася та не має там жодної частки. Коли ОСОБА_10 хворів та їхав в лікарню, то віддав йому ключі від житлового будинку та господарських споруд, а також всі документи, які були в нього на збереження та розпорядився, щоб він наглядав за господарством і що він залишає його племінникам - дітям рідного брата ОСОБА_20 на випадок смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_10 помер, похоронами займався двоюрідний брат померлого - ОСОБА_18, який особисто сам зі своєю сім»єю, він після смерті ОСОБА_10 доглядає за господарством та обробляє земельну ділянку. Зазначив, що ОСОБА_6 не була навіть на похоронах ОСОБА_10, не цікавилася його життям та здоров»ям після одруження з іншим чоловіком, а посилання її на те, що вона має ключ від житлового будинку, що користувалася до 2005 року господарськими будівлями та обробляє земельну ділянку є надуманими нею. Просив апеляційну скаргу відхилити.

Представник позивачів за зустрічним позовом - ОСОБА_21 апеляційної скарги не визнала, заперечення мотивувала тим, що ОСОБА_6 вийшла з членів колгоспного двору по АДРЕСА_1 у 1986 році, з 1986 по 1989 була членом іншого господарства, створеного нею та ОСОБА_10 по АДРЕСА_2 в тому ж селі Сороки, про що підтверджують записи в по господарських книгах по с.Сороки за 1986-1990 роки, зазначене господарство ОСОБА_10 та ОСОБА_15 продали, поділилися грішми, 08.05.1989 року ОСОБА_15 одружилася з ОСОБА_17 та взяла його прізвище. 16.06.1990 року ОСОБА_6 купила інщий житловий будинок з господарськими будівлями в тому ж селі по АДРЕСА_3, отже будь-яких прав на майно колгоспного двору по АДРЕСА_1, ОСОБА_6 немає, а тому рішення суду першої інстанції не порушує її прав. Просила врахувати, що за відсутності правовстановлюючих документів племінники ОСОБА_10, інтереси яких вона захищає, не мали можливості отримати свідоцтво про право на спадщину через нотконтору, а тому звернулися з позовом до суду ,вважає рішення суду першої інстанції законним ,а позов ОСОБА_6 та подану нею апеляційну скаргу безпідставними, просить апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Представник Сороківської сільської ради - сільський голова ОСОБА_3 апеляційної скарги ОСОБА_6 не визнав, заперечення мотивував тим, що оспорювані будівлі по АДРЕСА_1 в с.Сороки - житловий дерев»яний будинок та сарай побудовані ще в 1940-х роках дідом та бабою покійного ОСОБА_10,в це господарство ОСОБА_15прийшла в 1967 році в ролі невістки та дружини ОСОБА_10, спільною працею разом з ОСОБА_10 вони спорудили інший житловий будинок з господарськими будівлями в тому ж селі по АДРЕСА_2, який теж мав статус колгоспного двору, так як ОСОБА_10 працював будівельником у будівельній бригаді колгоспу. В цьому будинку вони недовго проживали з 1986 року, після смерті дочки у 1987 року, їх сім»я розпалася, господарство по АДРЕСА_2 вони продали у 1988 році, поділилися грошима. 08.05.1989 року ОСОБА_6 офіційно зареєструвала шлюб з ОСОБА_17, з яким спільно проживала ще раніше, з 1987 року та змінила прізвище з «ОСОБА_6» на «ОСОБА_6». В березні 1990 року ОСОБА_6 купила житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_3, в тому ж селі та стала головою двору, так як господарство мало статус «колгоспний двір» (а.с.32,33),в цьому господарстві вона була головою двору до лютого 2005 року, а з 17.02.2005 року вибула в м.Коломию, де і проживає по даний час. ОСОБА_10 повернувся до старого батьківського господарства на АДРЕСА_1 у 1987році, в якому проживав після смерті його матеріОСОБА_11 у 1982 році. До цього господарства ОСОБА_6 більше не поверталася, а обставини, викладені нею в позовній заяві є вигаданими, спростовуються записами у по господарських книгах по с.Сороки за 19986-1990 роки( а.с.38) за 1991-1995 роки (ас.35) за 1996-2000 роки (а.с.37),за 2001-2005 роки.

ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, ключі від спірного житлового будинку та господарських будівель він передав ОСОБА_4, який обробляє земельну ділянку, слідкує за благоустроєм цього господарства та здійснює охорону спадкового майна з 2001 року по даний час, запевнив, що він, працюючи разом з ОСОБА_10 в колгоспній будівельній бригаді у 1980-90-х роках стверджує, що жодних заготівельних пунктів в господарських будівлях по АДРЕСА_1 ніколи не було, а договір, на який зсилається ОСОБА_6., вона могла оформити, працюючи в Городенківському райзаготоб»єднанні заготовачем. Вважає, що в оспорюваному господарстві своєю працею ОСОБА_6. нічого не створила, прибула, коли були оспорювані будівлі давно побудовані та вибула з нього у 2006 році, в інше господарство по АДРЕСА_2, у створенні якого приймала участь та отримала свою частку, продавши його у 1988 році спільно з ОСОБА_10 та придбавши інший жилий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_3 в березні 1990 року. Вважає позов ОСОБА_6 безпідставним, а зустрічний позов - правомірним, вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить відхилити.

Заслухавши представника апелянта, представників позивачів за зустрічним позовом, голову Сороківської сільської ради, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції жодним чином не порушує прав та інтересів позивачки, так як позов нею до Сороківської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок та сарай по АДРЕСА_1 Городенківського району є безпідставним, а тому мотивів для скасування рішення суду суд не вбачає, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ст.55 Конституції України та ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання будь-якими не забороненими законом засобами.

У ст.16 цього кодексу перелічено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, серед яких є визнання права.

Зі змісту поданої ОСОБА_6 позовної заяви встановлено, що вона в травні 2011 року звернулася в суд з позовом про визнання за нею права права власності на житловий будинок та сарай, що знаходяться в с.Сороки Городенківського району Івано-Франківської області по АДРЕСА_1 з підстав, що зазначені будівлі мають статус колгоспного двору, були спільною власністю всіх членів двору без визначення часток кожного, в тому числі її та ОСОБА_10 - колишнього її чоловіка, який помер у 2001 році, з 1987 року вона користується господарськими будівлями цього господарства, які використовувала під заготівлю до 2005 року згідно укладеного договору в 1987 між ОСОБА_10 та Городенківським райзаготоб»єднанням, в якому працювала заготовачем, спадкоємців на зазначене майно немає, вона залишилися одна з членів двору, фактично користується та володіє зазначеними будівлями та за відсутністю правовстановлюючих документів не може оформити право власності на них, а тому просить визнати за нею право власності на зазначені будівлі.

Частина 1 і 4 ст.60 ЦПК України покладають обов»язок на кожну сторону довести ті обставини, на які вона зсилається,як на підставу своїх вимог та заперечень.

Між тим обставини, на які зсилається позивачка в позовній заяві, виявилися голослівними, не доведеними нею належними доказами та повністю спростованими запереченнями представників позивачів по зустрічному позову - ОСОБА_7 та ОСОБА_9 - ОСОБА_4, ОСОБА_5., голови Сороківської сільської ради -ОСОБА_3 про те, що позов ОСОБА_6 є безпідставним, так як майно колгоспного двору по АДРЕСА_1 -житловий будинок та сарай споруджені у 1930 роках, членом цього двору вона стала у 1967 році та проживала в ньому до 1986 року, з 1986 року проживала в іншому господарстві - в житловому будинку по АДРЕСА_2 в тому ж селі, який споруджувався працею та спільними коштами її та колишнього чоловіка ОСОБА_10, та який вони продали у 1988 році,а кошти від продажу поділили. В новому будинку - по АДРЕСА_2 ОСОБА_10 та ОСОБА_15 прожили недовго, після смерті дочки ОСОБА_12 в березні 1986 року відносини між ними погіршилися, ОСОБА_10 почав зловживати спиртними напоями, вони згодом розійшлися, ОСОБА_10 повернувся до батьківського господарства у 1987 році по АДРЕСА_1, а ОСОБА_15 зійшлася з ОСОБА_17, з яким зареєструвала шлюб 08.05.1989 року та змінила прізвище з «ОСОБА_15» на «ОСОБА_15». 16.03.1990 року ОСОБА_6 купила житловий будинок з господарськими будівлями у тому ж селі за АДРЕСА_3, зазначене господарство мало статус колгоспного двору і з 16.03.1990 року ОСОБА_6 стала головою цього колгоспного двору та проживала в ньому до 17.02.2005 року, а згодом вибула з цього господарства в м.Коломию, де і проживає за адресою АДРЕСА_4.

Факт вибуття ОСОБА_6 з колгоспного двору по АДРЕСА_1 з 1986 року є доведеними записами господарських книг по с.Сороки, ксерокопії яких є в матеріалах справи за 19986-1990 роки( а.с.38) за 1991-1995 роки (ас.35)за 1996-2000 роки (а.с.37),за 2001-2005 роки, якими підтверджено, що в по господарській книзі №4 за 1986-1990 роки у господарстві під №555 по АДРЕСА_1 членом зазначеного двору ОСОБА_6 не числиться, із запису в погосподарській книзі по с.Сороки за 1991-1995 роки(а.с.34) ОСОБА_6 числиться головою двору господарства по АДРЕСА_3 особовий рахунок господарства НОМЕР_1, суспільна група господарства "колгоспна",членом цього двору також числиться чоловік- ОСОБА_15 ОСОБА_23, із записів по господарської книги по с.Сороки за 2001-2005 роки головою зазначеного двору по АДРЕСА_3 числиться ОСОБА_6 до 17.02.2005 року, з 17.02.2005 року вона вибула в м.Коломию, а в цьому дворі числиться із зазначеного часу - ОСОБА_24 - її племінник.

Відповідно до роз»ясень Постанови Пленуму Веховного суду України від 22.12.1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права власності" положення ст..ст17, 18 Закону України "Про власність" поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору(в цей час не включаються, перебування на строковій службі в армії, навчання у ВУЗі, хвороба).

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6, не значиться членом колгоспного двору по АДРЕСА_1 з 1986 року, що підтверджується записами в погосподарських книгах за 1986-1990 роки по с.Сороки .ОСОБА_6 спільною працею та коштами разом з колишнім чоловіком ОСОБА_10 спорудили житловий будинок з господарськими спорудами в іншому господарстві- по АДРЕСА_2 в с.Сороки, яке було ними відчужено у 1988 році, а кошти поділено. ОСОБА_6 16.03.1990 року купила інший житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_3(згодом АДРЕСА_3, особовий рахунок господарства НОМЕР_1, суспільна група господарства "колгоспна", головою цього колгоспного двору ОСОБА_6 числилася з 16 .03 1990 року по 17.02.2005року, членом цього двору також числиться її чоловік - ОСОБА_25, з 17.02.2005 року вона вибула в м.Коломию згідно запису в по господарській книзі по с.Сороки за 1990-2005 роки. Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_6. втратила право на частку в майні колгоспного дворі по АДРЕСА_1 в с.Сороки Городенківського району, оскільки вона більше трьох підряд, починаючи з 1986 року до 15.04.1991 року не брала участі ні своєю працею, ні коштами в господарстві цього двору, а отже позов про визнання за нею права власності на оспорювані житловий будинок та сарай цього двору є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Щодо інших доводів апелянта, то суд не приймає їх до уваги, оскільки постановленим рішенням суд першої інстанції жодним чином не порушив права позивачки на частку в майні колгоспного двору по АДРЕСА_1, яке вона давно втратила, а тому на законних підставах відмовив їй в задоволенні безпідставно заявленого позову. Не маючи права на спадкове майно колишнього чоловіка ОСОБА_10, померлого у 2001 році, яке фактично складається з будівель, споруджених згідно технічної документації в 1930-х роках його батьками, до якого вона жодного відношення немає, бо перебуває у повторному шлюбі з ОСОБА_6 з травня 1989 року, вона не вправі оспорювати правомірність визнання такого права на це майно в судовому порядку його законними спадкоємцями - дітьми рідного брата ОСОБА_10 - ОСОБА_20, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року - ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та оцінювати правомірність постановленого судового рішення щодо зазначених осіб.

Колегія суддів погоджується з позицією представника органу місцевого самоврядування - Сороківської сільської ради як належного відповідача у справі, який позов ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 визнав з огляду на те, що спадкове майно знаходиться на території Сороківської сільської ради, охорону та нагляд за ним здійснює ОСОБА_4, воно не визнано відумерлим, законними спадкоємцями його є племінники - діти рідного брата покійного ОСОБА_10 - ОСОБА_20, який теж помер: ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 - спадкоємці по закону п»ятої черги, які за відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно не могли отримати свідоцтва про право на спадщину по закону через нотконтору, а тому суд на законних підставах визнав за ними право власності на це майно, і приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили.

Судді Г.І.Шалаута

Г.П.Мелінишин

О.Є.Меленко