УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Шалаути Г.І.,

суддів Меленко О.Є., Горблянського Я.Д.,

секретаря Балагури М.О.,

з участю сторін: представника апелянта Нищей Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30.07.2012 року за матеріалами заяви Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання,-

встановила:

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30.07.2012 року відмовлено у прийнятті заяви Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання.

На вищевказану ухвалу ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права.

Зокрема вказує, що відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець зобов'язаний видати споживачеві послуг розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуг). Під таким розрахунковим документом слід розуміти квитанцію, яку щомісяця надсилає виконавець споживачам для оплати наданих їм житлово-комунальних послуг.

_____________________________________________________________________________

Справа №0907/11840/2012 Головуючий у І інстанції Попович В.С

Провадження №22ц/0990/1834/2012 Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

Категорія 24

Таким чином, підтвердженням наданої споживачу житлово-комунальної послуги є розрахункова квитанція.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач комунальних послуг зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором. Особа стає споживачем житлово-комунальних послуг при умові, якщо вона фактично користується цими послугами.

Апелянт зазначає, що Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

З огляду на положення ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» укладено договори з балансоутримувачем багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 - ЖЕО №4. Зокрема, 24.11.2005 року між ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (виробником) та ЖЕО №4 (споживач) укладено договір № 4.1. про постачання теплової енергії; 20.02.2007 року між ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (виробником) та ЖЕО №4 (споживач) укладено додаткову угоду про врегулювання правовідносин у сфері постачання теплової енергії та договір уступки вимоги №4.1.

За таких обставин, апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність документів, які підтверджують порушення суб'єктивного права та права вимоги, є помилковим. Просить ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30.07.2012 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Заслухавши доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що 27 липня 2012 року ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулося в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, долучивши на підтвердження своїх позовних вимог розрахунок боргу.

Суд першої інстанції відмовив у прийнятті заяви про видачу судового наказу, мотивувавши це наявністю спору про право, пославшись на наступні норми законодавства.

Згідно п.13 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження", якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання цих послуг.

Таких договорів про надання житлово-комунальних послуг чи інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання послуг заявником не було надано.

Відповідно до п.9 наведеної постанови, відсутність документів, які підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника, документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують право вимоги, вказує, на наявність спору про право. Слід враховувати, що коли із доданих документів вбачається пропуск позовної давності, така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.

Згідно п.2 ч.3 ст.100 ЦПК України, суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо із заяви або доданих до неї документів вбачається спір про право.

Виходячи із наведених положень законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що із заяви та поданих до неї документів вбачається спір про право. Такий висновок суду є обґрунтований, з ним погоджується також колегія суддів.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, що постановлене з додержанням вимог закону. До апеляційної скарги додано договори про постачання теплової енергії, уступки вимоги, про те не зазначено про поважні причини неподання їх до суду першої інстанції, тому колегія суддів не бере їх до уваги.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.101 ЦПК України у випадку відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, заявник має право звернутися з тими самими вимогами у позовному провадженні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.312, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» відхилити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30.07.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Судді Г.І.Шалаута

О.Є.Меленко

Я.Д.Горблянський