3

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року м.Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Шалаути Г.І.,

суддів: Меленко О.Є., Бойчука І.В.,

секретаря: Балагури М.О.,

з участю сторін: представника апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дружини за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2012 року, -

встановила:

Рішенням Калуського районного суду від 12 липня2012 року задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та постановлено стягувати з відповідача в користь позивачки аліменти на її утримання в розмірі ? від усіх видів його доходів, починаючи з часу подачі позовної заяви - 18.06.2012 року до досягнення малолітньою дитиною - ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1) трьох річного віку. Рішення сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили.

13.07.2012 року позивачка подала заяву про видачу виконавчого листа(а.с.19).

30.07.2012 року довіритель ОСОБА_4.ОСОБА_3 подав заяву про винесення додаткового рішення щодо періоду стягнення аліментів з травня 2012 року до 17.06.2012 року та з 8.07.2014 року.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2012 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення ________________________________________________________________________________

Справа №0908/3537/2012 Головуючий у І інстанції Мигович О.М.

Провадження №22ц/0990/1940/2012 Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

Категорія 48

відмовлено за відсутністю підстав для ухвалення додаткового рішення, визначених ст.220 ЦПК України.

На зазначену ухвалу представник позивачки ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій зсилається на порушення норм процесуального та матеріального права: судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, суд у рішенні послався на ч.2, 4 ст.84 Сімейного кодексу України, яка передбачає право дружини звертатися з позовом до чоловіка про надання матеріальної допомоги на своє утримання під час перебування у відпустці по догляду за малолітньою дитиною до досягнення нею віку 3-х років, за умови, що чоловік може надавати таку допомогу, незалежно від її матеріального становища, в той час як підставою позову була потреба самої позивачки у матеріальній допомозі з боку її чоловіка, незалежно від перебування її у такій відпустці по догляду за дитиною, не обмежена певним періодом часу та просила стягувати аліменти з травня місяця, а не з часу подачі позовної заяви. Апелянт вважає, що суд задовольнив позов з інших підстав, а не з тих, про які зазначено в позовній заяві, що є підставою для винесення додаткового рішення.

За таких обставин представник апелянта просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги,просив апеляційну скаргу задовільнити, хоча не заперечує, що рішення, з висновками якого він не погоджується, в апеляційному порядку не оскаржував та крім вимоги про стягнення аліментів на своє утримання позивачка ОСОБА_4, інших вимог не заявляла.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції про відмову у винесенні додаткового рішення вважає законною, виходячи з наступних доводів.

Законодавцем врегульовано порядок та підстави винесення судом додаткового рішення у ст.220 ЦПК України, в якій зазначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою осіб, що беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню; 3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст.367 ЦПК України; 4) суд не вирішив питання про судові витрати.

Подавши заяву про винесення додаткового рішення, представник позивачки не зіслався на жодну із зазначених вимог, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстав для винесення додаткового рішення немає, а тому ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

Щодо посилання представника позивачки на те, що він не погоджується з висновками суду про підставу задоволеної вимоги позивачки щодо стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною віку 3-х років, та з періодом, з якого суд визначив, що аліменти на утримання дружини підлягають стягненню з відповідача, то їх слід було вирішувати у перебачений законом спосіб - шляхом апеляційного оскарження судового рішення, яким ОСОБА_3 не скористався.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили.

Судді Г.І.Шалаута

О.Є.Меленко

І.В.Бочук