6
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2012 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: Шалаути Г.І.,
суддів: МелінишинГ.П., Горблянського Я.Д.,
секретаря: Балагури М.О.,
з участю сторін: представника апелянта ОСОБА_3,
представника позивача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсним кредитного договору за апеляційною скаргою ПАТ "Укрсоцбанк" на рішення Івано-Франківського міського суду від 10 серпня 2012 року, -
встановила:
В січні 2012 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк") про визнання недійсним кредитного договору, мотивувавши вимоги наступним. 28.07.2008 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №466-22/340 про надання невідновлюваної кредитної лінії окремими траншами в межах максимального ліміту 70000 доларів США: до 01.08.2008 року - 30000 доларів, до 01.10.2008 року - 20000 доларів, до 01.11.2008 року - 20000 доларів зі сплатою 14% річних з кінцевим терміном погашення всіх траншів кредиту до 27 липня 2018 року. За цим договором відповідач видав ОСОБА_5 кредит в сумі 29974,14 доларів США на поточні потреби. Позивач зазначив, що кредитний договір не відповідає вимогам ч.1 ст.215 ЦК України, ч.1,4 ст.203 ЦК України, а саме укладений відповідачем з порушення вимог ч.2 та 3 ст.11 Закону України "Про ________________________________________________________________________________
Справа №0907/551/2012 Головуючий у І інстанції Барашков В.В.
Провадження №22ц/0990/1885/2012 Суддя-доповідач Шалаута Г.І.
Категорія 27
захист прав споживачів", банк не надав йому інформації в письмовій формі як споживачеві, перед укладенням договору про умови кредитування, кредитний договір не відповідає вимогам ч.5 ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", яка вимагає від банків при укладенні кредитів дотримуватись принципів кредитування, в тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та не видавати кредит позичальнику, якщо щомісячний платіж становить більше 50% заробітної плати позичальника. Знаючи, що позивач неплатоспроможний обслуговувати кредитну заборгованість, відповідач всупереч вимогам закону видав йому кредит, що є підставою недійсності правочину відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України.Також форма укладеного договору не відповідає вимогам закону. На підставі викладеного позивач просив визнати кредитний договір недійсним.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 серпня 2012 року позов задоволено. Визнано недійсним зазначений кредитний договір та стягнуто з відповідача судові витрати.
На зазначене рішення ПАТ "Укрсоцбанк" подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення постановлене з порушенням норм процесуального права, яке полягає в тому, що суд не дослідив письмові докази справи, зокрема, письмове підтвердження позивача(а.с.25) про те, що він 28.07.2008 року ознайомився з інформацією щодо наявних в установі АКБ "Укрсоцбанк" схем кредитування, їх умов та відмінностей, в тому числі стосовно своїх зобов»язань за кредитним договором, з їх перевагами та недоліками також щодо орієнтовної сукупності вартості кредиту за кожною з них та отримав всі необхідні роз'яснення, якими повністю спростовуються обставини щодо неодержання позивачем інформації, передбаченої Законом України "Про захист прав споживачів" та відсутності детального розпису сукупної вартості кредиту. Апелянт зазначив, що в рішенні суду безпідставно зазначено, що кредитний договір суперечить нормам ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів",Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та не містить відповідальності банку, що повністю спростовується положеннями самого кредитного договору. Твердження суду про те, що при видачі кредиту банк порушив п.5 ст.49 Закону України "Про банки та банківську діяльність»щодо дотримання основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальника, якої банк не перевірив не відповідає обставинам справи ,оскільки позивач подавши заяву про надання йому кредиту не подавав довідки про зарплату, оскільки був підприємцем на час укладення договору та для забезпечення позову надав відомості про наявність у нього нерухомого майно - земельну ділянку яку передав в іпотеку на забезпечення кредитних зобов»язань. Необгрунтованими, нічим не підтвердженими є висновки суду про те, що банк нібито спонукав позивача дати згоду на укладення договору, на який в іншому випадку той нізащо б не погодився, чим ввів його в оману щодо небезпеки, яка загрожує останньому. В рішенні зазначено, що в договорі є пункти дискримінаційного характеру, але зазначено жодного конкретного пункту, який носить дискримінаційний характер. Просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким в позові відмовити.
В засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник позивача ОСОБА_4 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, пояснив, що інформацію, зазначену у ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", позивач отримав наступного дня, вже після укладення договору, двох інших траншів кредиту банк йому так і не надав, хоча договором було передбачено їх надання, кредитний договір не був укладеній у формі, визначеній законом, а тому рішення суду першої інстанції вважає законним, просив залишити його без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить доводи апеляційної скарги підставними і приходить до висновку, що її слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вимогам наведеної норми не відповідає.
Відповідно до роз'ясень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", суд, вирішуючи спір про визнання кредитного договору недійсним, повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов»язує настання відповідних наслідків, а саме: відповідність угоди вимогам закону, дотримання встановленої форми угоди, правоздатність сторін - учасників угоди, в чому полягає неправомірність дій сторони договору, які є предметом спору.
Відповідно до змісту ч.1 коментованої ст.203 ЦК України правочин є виявом волі сторони на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов»язків. Загальні підстави визнання правочинів недійсними і настання відповідних наслідків. Зміст правочину складають ті права та обов»язки про набуття, зміну чи припинення яких учасники правочину домовилися.
Так відповідно до частин ч.1, ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент його вчинення вимог, які встановлені частинами 1, 3-5та 6 ст.203 ЦК України, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин має бути дієздатною, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Якщо волевиявлення учасника правочину не було вільним і він про це заявляє (слід перевірити чи не вчинявся правочин під впливом помилки, насильства, обману, на грунті збігу тяжких сімейних обставин тощо).
Частиною1 ст.638 ЦК України визначено істотні умови договору, якими є умови про предмет договору, які є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б одної із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст.548 ЦК України передбачено, що виконання основного зобов»язання забезпечується договором або законом.
Ст.546 ЦУ України визначено, що виконання зобов»язань по кредитному договору забезпечується договором застави.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач подаючи позов про визнання кредитного договору недійсним зіслався на невідповідність такого вимогам ч.1ст.215 та ч.1 і 4 ст.203 ЦК України (тобто цивільному кодексу та іншим законам - а саме договір укладений з порушення вимог ч.2 та 3 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів» - банк не надав письмової інформації про споживчий кредит ОСОБА_5 в контексті ст..11 зазначеного закону та що кредитний договір не відповідає вимогам п.5 ст.49 Закону України "Про банки та банківську діяльність", зокрема банк надав кредит, не перевіривши платоспроможність позичальника, чим поставив його в невигідне становище . Також позивач зазначив, що кредитний договір укладений не в тій формі, яка визначена законом.
Колегією суддів встановлено, що суд допустив порушення норм процесуального права: не дослідив письмові докази, якими спростовуються обставини викладені в позовній заяві позивачем щодо ненадання інформації йому як споживачу в контексті ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", яка спростовується додатком №2 договору, попередньою інформації про умови кредитування фізичних осіб (а.с.24-25), що підписані двома сторонами договору), письмовим підтвердженням позивача(а.с.25) про те, що він 28.07.2008 року ознайомився з інформацією щодо наявних в установі АКБ "Укрсоцбанк" схем кредитування, їх умов та відмінностей, в тому числі стосовно своїх зобов»язань за кредитним договором, з їх перевагами та недоліками також щодо орієнтовної сукупності вартості кредиту та отримав всі необхідні роз'яснення. Також є надуманим посилання позивача про те, що укладений у письмовій формі договір не відповідає вимогам закону, через відсутність у договорі детального розпису загальної вартості кредиту як на підставу для визнання його недійсним, оскільки відповідно до п.1.1. детальний розпис сукупної вартості кредиту наведено в додатку №2 до договору, що є його невід'ємною частиною(а.с.23).
Посилання позивача на порушення банком принципу кредитування (не перевірив платоспроможність позичальника )не є підставою для визнання угоди недійсною, оскільки позичальник, будучи дієздатним, виражаючи вільне волевиявлення на укладення кредитного договору, оскільки будь-яких обставин щодо помилки обману чи насильства з боку банку відносно себе не навів в позовній заяві, і ознайомившись з усіма пунктами оспорюваного договору та умовами кредитування, міг протягом 14 днів відкликати свою згоду на укладення договору, знаючи про свою неплатоспроможність і відмовитися від одержання 29974 доларів США (перший транш кредиту). Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони ознайомлені з усіма пунктами договору, підписали його, а отже взяли на себе відповідальність за його виконання, а тому висновки суду про дискримінаційний характер окремих пунктів договору (без зазначення яких саме) є надуманим. На випадок неплатоспроможності позивач надав в забезпечення виконання основних зобов»язань іпотечне майно-земельну ділянку, перевіривши стан якої, банк наступних два транші позичальнику не видав, згідно умов договору, оскільки той з отриманого першого траншу 29974 доларів США повернув всього 1000 доларів США.
Зазначаючи в рішенні про те, що зміст кредитного договору суперечить п.8, 9 ч.1 ст.6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки не містить умов, що регулюють внесення змін (доповнень) та розірвання договору, відповідальність банку, суд не дослідив зміст договору, п.7.1. якого передбачено порядок внесення змін і доповнень до договору, п.3.2.3. кредитного договору передбачено випадки, коли банк має право вимагати дострокового погашення кредиту, п.3.4.1. визначено право позичальника щодо дострокового погашення кредиту, а отже зазначені пункти договору повністю спростовують такий висновок суду.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Всупереч даній нормі закону, крім перелічених вище неправомірних висновків, суд зробив ще один незаконний висновок про те, що кредитний договір слід визнати недійсним також по тій причині, що банк спонукав позивача дати згоду на укладення договору, на що в іншому випадку, той нізащо не погодився б, чим ввів його в оману щодо небезпеки, яка загрожує останньому, хоча подаючи позов про визнання кредитного договору не дійсним, позивач не зсилався на цю підставу, що оспорювана угода укладена під впливом обману з боку банку (ст.229 ЦК України).
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Всі перелічені порушення допустив суд першої інстанції, постановляючи оскаржуване рішення а тому, воно підлягає безумовному скасуванню з постановленням нового рішення про відмову ОСОБА_6. в задоволенні позову за недоведеністю заявлених вимог.
На підставі ч.1-3,5,6 ст.203, 205 , ч.1 і 3 ст.215 ЦК України, керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 10 серпня 2012 року скасувати.
Ухвалити нове рішення. В позові ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсним кредитного договору №466-22/340, укладеного 28.07.2008 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_5 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді Г.І.Шалаута
Г.П.Мелінишин
Я.Д.Горблянський